Рішення № 108499836, 20.01.2023, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8487/22

Провадження № 2-а/750/6/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2023 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Ууравління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови від 14.11.2022 серії БАД №736966 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Обґрунтовано позов тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не порушував, факт правопорушення належними та допустимими доказами не підтверджено, адже позивача не зупиняли працівники поліції, так як транспортний засіб стояв у черзі до митного поста. Також позивач зазначив, що працівники поліції не роз`яснювали йому прав, письмових пояснень не відбирали та копії постанови не вручили, а дали лише квитанцію про сплату штрафу відповідно до постанови серії БАД №736966.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник Головного управління Національної поліції у Волинській області надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що інспектором СРПП ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області капітан поліції ОСОБА_2 перебував у добовому наряді ГРПП спільно з інспектором СРПП ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області старшим лейтенантом поліції Купирою Миколою Васильовичем. Під час патрулювання села Ягодин, поблизу МАПП «Ягодин» було виявлено транспортний засіб ДАФ, водій якого рухався із порушенням правил дорожнього руху, а саме під час руху на транспортному засобі, обладнаному пасками безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги 2.3 в ПДР України, а також не достатньо уважно слідкував за дорогою, адже крутився, дивився у боки. У своєму відзиві на позов представник відповідача зазначив, що доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП є відеозапис з нагрудної камери працівника поліції № 3949.

Позивач надіслав до суду та на адресу відповідача відповідь на відзив, в якому зазначив, що працівники поліції 14.11.2022, в темну пору доби, приблизно о 19 год.30 хв., під`їхали на службовому автомобілі до сідельного тягача ДАФ ззаду, тобто працівники поліції не бачили і не могли бачити чи є водій пристебнутим, коли автомобіль стояв на обочині дороги і не рухався, на 490-491 км автодороги М-07 «Київ-Ковель-Ягодин», поза межами населеного пункту та зупинились поруч. Позивач до відповіді на відзив надав роздруковану інформацію з GPS трекера та автомобільного цифрового тахографа №0002288462 за 14.11.2022, які були встановлені на автомобілі ДАФ д.н.з НОМЕР_1 під керуванням позивача. Позивач вважає не доведеною належними та допустимими доказами з огляду на принцип доведеності «поза розумним сумнівом» його винуватість у вчиненні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З постанови серії БАД № 736966, винесеної 14.11.2022 о 20 год. 26 хв. інспектором СРПП ВП№1(м.Любомль)Ковельського РУПГУНП уВолинській областікапітаном поліціїВегерою О.П. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП вбачається, що 14.11.2022 о 19 год. 33 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом на автодорозі М07 490 км. і не був пристебнутий ременями безпеки, при зупинці не ввімкнув аварійну сигналізаці, чим порушив п. 2.3 в ПДР України.

У п. 7 постанови зазначено, що до неї додаються записи нагрудної камери поліцейського № 3949.

Позивач у своєму позові зазначає, що копію постанови йому не було надано, проте в п. 9 оскаржуваної постанови є підпис позивача про отримання ним копії постанови, а у п .8 постанови позивач поставив свій підпис, підтвердивши, що права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження постанови йому роз`яснено.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.

За змістом пунктом 1 статі 247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Частиною 5 статті 121КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Як встановлено пп. в) п. 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Статтями 72-79КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до статті 90КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, 14.11.2022 о 19 год. 33 хв. водій ОСОБА_1 керував на автодорозі М07 490 км. автомобілем ДАФ д.н.з НОМЕР_1 і не був пристебнутий ременями безпеки, чим порушив п. 2.3 «в» ПДР України.

Судом досліджено диск з відеозаписами, який був наданий відповідачем та встановлено, що наявний на диску відеозапис починається лише з моменту висловлення інспектором поліції вимоги до позивача пред`явити документи та не містить підтвердження того, що позивач керував транспортним засобом до його зупинки інспектором, не будучи пристебнутим ременем безпеки.

З наданої позивачем роздрукованої інформації з GPS трекера та автомобільного цифрового тахографа № 0002288462 за 14.11.2022, що був встановлений на автомобілі ДАФ д.н.з НОМЕР_1 під керуванням позивача, вбачається, що автомобіль в цей день періодично рухався, при цьому рух автомобіля відбувався короткими періодами, а більшість часу мала місце стоянка. Зокрема, за даними тахографа, рух автомобіля 14.11.2022 мав місце о 19 год. 53 хв. до 19 год. 54 хв., а у період з 19 год. 54 хв. до 20 год. 18 хв. автомобіль був із ввімкненим двигуном, але не рухався. Далі рух автомобіля відбувся о 21 год. 58 хв. до 22 год. 00 хв., а у період з 22 год. 00 хв. до 00 год. 00 хв. мала місце стоянка автомобіля.

З наданого представником відповідача відеозапису фіксації факту правопорушення вбачається, що відеозапис на нагрудну камеру поліцейського почався о 19 годині 52 хвилини та з відео чітко вбачається роботу двигуна автомобіля, коли водій відчинив двері кабіни автомобіля на вимогу піліцейського та почав діставати документи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що такий доказ не може бути оцінений судом як належний, оскільки не мітить достатньої інформації щодо предмета доказування у цій справі, а саме що водій під час руху не був пристебнутий ременями безпеки.

Крім того, матеріали відеозапису не містять жодної інформації щодо оголошення позивачу суті правопорушення, а саме що він не був пристебнутий ременями безпеки, а тому відсутні і його пояснення по даному факту, а також відсутні відоезаписи щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Наданий представником відповідача диск з відео фіксацією правопорушення містить відомості про оформлення та надання позивачем пояснень щодо іншого правопорушення, з приводу якого поліцейський 14.11.2022 склав протокол відносно позивача за ст. 130 КУпАП, який був направлений на розгляд до суду і на час розгляду даної справи ще не розглянутий.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, і однією із таких презумпцій є закріплена в статті 62Конституції України презумпція невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Як зазначено у пункті 30 постанови Верховного Суду від 8 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи, що єдиним доказом, наданим відповідачем на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є наданий відеозапис, який, як зазначено вище, не містить інформації щодо керування позивачем транспортним засобом, не будучи пристебнутим ременем безпеки, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення не доведена поза розумним сумнівом, оскільки, враховуючи позицію позивача щодо обставин цієї події, викликає обґрунтований сумнів у тій версії події, яка викладена у оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не виключає можливості припустити обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, які не є явно безпідставними.

Відповідно до частини третьої статті 286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на відсутність належних і достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 121 КУпАП, суд дійшов висновку, що постанова серії БАД № 736966 від 14 листопада 2022 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Як вказано у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір за подання позовної заяви у сумі 496 грн 20 коп. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції у Волинській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 241-246, 272, 286 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Ууравління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Скасувати постанову серії БАД № 736966 від 14 листопада 2022 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., що винесена інспектором СРПП ВП№1(м.Любомль)Ковельського РУПГУНП уВолинській областіВегерою О.П. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції у Волинській області (вул. Винниченка, 11 м. Луцьк, ідентифікаційний код - 40108604) витрати по сплаті судового збору у розмірі 496 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів після його проголошення.

Суддя