Рішення № 108497831, 20.01.2023, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/10474/22

Провадження № 2-а/712/20/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2023 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді Романенко В.А.

за участю секретаря Скринник А.В.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови інспектора УПП в Черкаській області від 18.11.2022 року серії ЕАР № 6187571, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови інспектора УПП в Черкаській області від 18.11.2022 року серії ЕАР № 6187571, посилаючись на те, що постановою інспектора УПП в Черкаській області Коваленко О.В. від 18.11.2022 серії ЕАР № 6187571 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В порушення ч. 1 ст. 286 КУпАП, йому не надано можливість ознайомитись із матеріалами справи. Будь-які пояснення у нього не відібрані та ніде не зафіксовані, а можливості надати свої докази не надано. Можливості заявити клопотання, як і при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката - не забезпечено зі сторони відповідача. Роз`яснень про можливість подання клопотання про відкладення розгляду справи з метою залучення захисника йому на надано.

В порушення частини другої статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення його інвалідність не визнано пом`якшуючою обставиною.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючої в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Незаконні дії у справі про адміністративне правопорушення свідчать про недоведеність вини, що прирівнюється до доведеної невинуватості.

За таких обставин, постанова інспектора УПП в Черкаській області Коваленко О.В. від 18.11.2022 серії ЕАР № 6187571 - підлягає до скасування, а справа до закриття.

Просить скасувати постанову інспектора УПП в Черкаській області Коваленко О.В. від 18.11.2022 серії ЕАР № 6187571, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 22 грудня 2022 року відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови інспектора УПП в Черкаській області від 18.11.2022 року серії ЕАР № 618757 та вирішено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні, без виклику сторін.

Відповідно дост. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч. 5ст. 262 КАС Українивизначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідност. 258 КАС Українисуд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

09.01.2023 року до суду від представника Департаменту патрульної поліції Котух М. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, оскільки поліцейський діяв виключно на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України і постанова винесена ним з дотриманням та у повній відповідності норм матеріального і процесуального права та є такою, яка не має підстав для скасування.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 8 Конституції задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР № 6187571 від 18.11.2022 складеної інспектором роти №2 батальйону УПП в Черкаській області ДПП капралом поліції Коваленко Олегом Володимировичем, вбачається, що ОСОБА_1 18.11.2022 15:31 год. в Черкаси по вул. Лесі Українки, керував ТЗ не маючи права керувати таким транспортним засобом, тобто не отримував відповідної категорії для права керування, чим порушив п. 2.1.а. ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно із ч. 2ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4 ПДР поліцейський оголосив законні вимоги щодо пред`явлення посвідчення водія. Проте позивач повідомив, що у нього його немає. На запитання, чому він порушує ПДР, керуючи таким транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, позивач відповів, що зараз навчається і скоро отримає посвідчення.

Перевіривши інформацію в базі даних Інформаційного Порталу Національної Поліції, поліцейським було встановлено, що позивач дійсно не має взагалі посвідчення водія будь-якої категорії.

Після встановлення особи позивача, останньому було повідомлено про порушення ним п.2.1.а) ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 126 КУпАП.

У відповідності до вимог ст. 279 КУпАП, з врахуванням положень ст. 280 КУпАП, поліцейським було здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України, а також права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.

Розглянувши справу, поліцейський у відповідності до положень ст. 258 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП та врахуванням ч. 2 ст. 33, ч.2 ст. 36, ст. 251, ст. 252 КУпАП виніс постанову серії ЕАР № 6187571 за ч. 2 ст. 126 КУпАП відносно позивача та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн.

Згідно ст. 285 КУпАП поліцейський ознайомив позивача із змістом постанови по справі про адміністративне правопорушення та вручив її копію під підпис.

Позивачеві було роз`яснено зміст ст.ст. 307, 308 КУпАП, щодо порядку виконання постанови про накладення штрафу та ст. 289 КУпАП, щодо порядку оскарження постанови.

В позовній заяві позивач зазначає, що позовні вимоги не визнає та заперечує проти позову, посилаючись на те, що поліцейським проігноровано та не роз`яснено права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема права на захист, ознайомлення з матеріалами справи та можливість заявляти клопотання, однак дані твердження не відповідають дійсності та спростовуються аргументованою правовою позицією відповідача та нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Приписами ст.268 КУпАП передбачено право, а не обов`язок особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, реалізувати свої права, визначені даною статтею. При цьому не встановлено обов`язку суб`єкта владних повноважень забезпечувати їх реалізацію у разі відсутності такого волевиявлення з боку особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Поліцейський перед розглядом справи роз`яснив позивачу права, відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Жодних клопотань від позивача не надходило.

Із наданої копії оскаржуваної постанови серії ЕАР №6187571 від 18.11.2022 вбачається, що в пункті 8 позивач своїм підписом підтвердив, що йому роз`яснено права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП.

У позивача було достатньо часу щоб скористатися правовою допомогою, однак цього він не зробив. Ніхто не перешкоджав позивачу у реалізації свого права, яким він добровільно не скористався.

Позивачем не підтверджено, що при розгляді стосовно нього справи про адміністративне правопорушення поліцейським не надано часу та можливості скористатися правничою допомогою.

Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КУпАП.

Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Санкція ч. 2 ст. 126 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту.

Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення в суді, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення. Позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, що узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №2760/10640/18.

Окрім того, як зазначено Верховним Судом у Постанові від 07.11.2019 по справі №«478/2179/17:

«33. Таким чином, чинним на час виникнення спірних відносин законодавством було передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо.

Водночас, судами установлено, що позивачу було роз`яснено його права та обов`язки, суть вчиненого ним порушення, оголошено та вручено примірник оспорюваної постанови.

Крім того, колегія суддів зазначає, що реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб`єкта владних повноважень у суді».

Також, у постанові від 03.03.2021 по справі № 466/2310/20 Верховний Суд зазначив, що за приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, відтак, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в іншому випадку правомірність своїх дій доводити у судовому порядку з можливістю скористатись правовою допомогою.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 27.12.2019 у справі №310/4817/17 (2-а/310/156/17), від 07.12.2018 у справі №286/648/17, від 17.05.2018 у справі № 681/972/17, від 14.02.2018 у справі № 536/583/17 та від 31.01.2018 у справі № 489/1525/16-а також викладено позицію, що чинним законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовими особами патрульної поліції справ про адміністративне правопорушення, передбачених КУпАП. Верховний Суд зазначив, що вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо. При цьому слід врахувати, що застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

В адміністративному позові позивач зазначає, що в порушення ч. 2 ст. 34 КУпАП його інвалідність не визнано пом`якшуючою обставиною.

Статтею 34 КУпАП не передбачено такої пом`якшуючої обставини відповідальності за адміністративне правопорушення, як інвалідність.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Жодного підтверджуючого документу, що позивач є особою з інвалідністю, ним під час розгляду справи не надавалося. Так само і не надано до позовної заяви.

В матеріалах справи наявна лише копія посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.01.2005, відповідно до якого позивач мав право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте в даному посвідченні зазначено, що «Посвідчення діє до повноліття дитини на всій території України». Таким чином, як на момент вчинення позивачем правопорушення, так і на момент подачі позовної заяви, він вже був позбавлений визначеного посвідченням статусу, оскільки дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто повноліття позивач набув ІНФОРМАЦІЯ_2 , а правопорушення вчинене 18.11.2022.

Позивач у позовній заяві не заперечує факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та правомірності зупинки транспортного засобу, яким він керував на той час, як і не заперечував під час розгляду справи поліцейським на місці вчинення правопорушення. У позовній заяві лише оспорюється не надана, з його слів, можливість скористатися своїми правами, відповідно до ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАСУ обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Другий апеляційний адміністративний суд в постанові від 21.12.2022 по справі №552/7151/21 зазначає: «Факт керування вищезазначеним транспортним засобом позивачем не заперечувався ні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем, ні в судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявні в справі докази підтверджують факт вчинення позивачем порушення».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортні засоби, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Положеннями ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001.

Згідно п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 8.4.в), дорожні заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до ч. 3 «Заборонні знаки» додатку 1 «Дорожні знаки» ПДР України, дорожній знак 3.21 «В`їзд заборонено» означає, що забороняється в`їзд усіх транспортних засобів зокрема з метою запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом.

Відповідно до 2.1.а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За приписами п. 2.4.а) ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. ПДР.

Аналогічні положення містить положення ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» - водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами врегульовано «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою КМУ № 340 від 08.05.1993 (надалі - Положення).

Відповідно до п.2 Положень особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Диспозицією ч.2 ст.126 КУпАЛ встановлено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Отже, наведеними положеннями встановлений обов`язок водія мати посвідчення водія категорії «В» при керуванні автомобілем, дозволена максимальна маса якого не перевищує 3500 кілограмів, а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми.

З огляду на вищевикладене, відповідно до п.2.13. ПДР та п. 3 Положення, позивач для керування транспортним засобом Е30 (д.н.з. НОМЕР_2 ) зобов`язаний мати посвідчення водія категорії «В», та, у відповідності до п.2.4.а) ПДР, ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», на вимогу поліцейського пред`являти його для перевірки.

Таким чином, позивач 18.11.2022 близько 15 год. 31 хв. керуючи транспортним засобом Е30 (д.н.з. НОМЕР_3 ) в м. Черкаси по вул. Лесі Українки, 13 був без посвідчення водія категорії «В», тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а) ПДР України, таким чином скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення. Поліцейський мав всі законні підстави для зупинки транспортного засобу, пред`явив законну та обґрунтовану вимогу щодо надання документів передбачених законодавством, ним дотримані процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством. Доводи позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121,статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, відповідно до пункту 4 наказу МВС «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від07.11.2015 № 1395 встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

Позивач не спростовує факту непред`явлення на вимогу посадової особи поліції документів для перевірки. Те, що позивач не погоджується з поставленим йому в провину порушенням ПДР не звільняє його від обов`язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 464/1470/17 та постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року по справі № 682/2232/16-а.

Верховний Суд у своєму рішенні по справі № 127/19283/17 від 25.09.2019 наголосив, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Таким чином, інспектором, при розгляді справи про адміністративне правопорушення і винесенні постанови по справі відносно позивача, доведено наявність події та складу адміністративного правопорушення і вини особи у його вчиненні.

За правиламист. 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Поряд із цим, згідно із ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Згідно з ч. 3 ст. 286КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на наведене, суд приходить до переконливого висновку про те, що при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6187571 поліцейський діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України, та правомірно притягнув правопорушника ОСОБА_1 до передбаченої законом адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн., а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 121, 126, 251, 265, 283 КУпАП, ст.ст. 9, 72, 77, 162, 242-246, 257, 258, 262, 263, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про дорожній рух», суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови інспектора УПП в Черкаській області від 18.11.2022 року серії ЕАР № 6187571, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Шостого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: В.А Романенко