Ухвала суду № 108496616, 17.01.2023, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8758/13-ц

Провадження № 4-с/161/2/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Гриня О. М.,

за участю секретаря судового засіданняОстимчук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо скасування арешту майна

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо скасування арешту майна.

Скаргу обґрунтовує тим, що виконанні Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ перебувало виконавче провадження № 44417988 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/8758/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк» 84456,42 гривень заборгованості та 844,56 гривень судових витрат.

01 вересня 2014 року державним реєстратором Луцького МУЮ прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі чого накладене обтяження у вигляді арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 (номер запису обтяження 6851329 (спеціальний розділ).

В подальшому державним виконавцем у виконавчому провадженні № 44417988 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого провадження за належністю до ДВС Тернопільського МУЮ.

Скаржник вказує, що він 22 серпня 2022 року звернувся до Другого ВДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з проханням скасувати арешт майна (номер запису обтяження 6851329 (спеціальний розділ). Вказану заяву він мотивував тим, що в Автоматизованій системі виконавчих проваджень та Єдиному реєстрі боржників немає виконавчих проваджень, боржником у яких є ОСОБА_1 . Крім того, в нього немає непогашеної заборгованості в АТ «Приватбанк», що підтверджується відповідною довідкою. На думку скаржника, наведене свідчить про відсутність правових підстав для збереження арешту його майна.

На свою заяву про скасування арешту ОСОБА_1 отримав відповідь, у якій Другий ВДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) повідомляє про відсутність підстав для зняття арешту з його майна та рекомендує звернутись до суду з відповідною скаргою.

Таким чином, скаржник вважає протиправною бездіяльність Другого ВДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), адже наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту майна скаржника за умови відсутності виконавчих проваджень та майнових претензій зі сторони стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, яке закріплено у ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставінаведеного скаржникпросить визнатибездіяльність ДругогоВДВС ум.Луцьку Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Львів),що полягаєу незняттіарешту змайна боржника ОСОБА_1 ,накладеного увиконавчому провадженні№ 44417988протиправною;зобов`язати ДругийВДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , а саме: номер запису обтяження 6851329, дата та час державної реєстрації 01 вересня 2014 року о 16:06:35, вид обтяження арешт нерухомого майна, підстава для державної реєстрації обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 44417988 від 18 серпня 2014 року, видавник головний державний виконавець Боярський Є. В., обтяжувач Другий ВДВС Луцького МУЮ, особа, майно якої обтяжується ОСОБА_1 , опис предмета обтяження все нерухоме майно.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2022 року скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

У своєму відзиві на скаргу головний державний виконавець Другого ВДВС у місті Луцьку Арсенюк О. В. зазначає, що в ході виконання виконавчого провадження № 44417988 державним виконавцем 18 серпня 2014 року винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 . В подальшому державним виконавцем відділу Боярським Є. В. вказане виконавче провадження завершене відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС), зокрема, виконавче провадження направлено до ВДВС у місті Тернопіль. Повторно цей виконавчий документ до Другого ВДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не надходив. Надати копії матеріалів виконавчого провадження № 44417988 не виявляється можливим, оскільки таке виконавче провадження завершено 27 березня 2015 року, а тому було знищено як таке архівний строк зберігання його закінчився. Покликаючись на ст. 50, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», представник оскаржуваної особи просить в задоволенні скарги відмовити повністю.

Представник скаржника адвокат Петрук І. В. у судове засідання не з`явився, попередньо подав суду заяву про розгляд справи без його участі та на підставі наявних у справі доказів.

Головний державний виконавець Другого ВДВС у місті Луцьку Арсенюк О. В. заявою від 17 січня 2023 року просить розгляд скарги здійснювати без її участі, вимоги скарги заперечує з підстав, які зазначені нею у відзиві.

Представник стягувача АТ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд установив, що майно скаржника ОСОБА_1 перебуває під обтяженням, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Зокрема, за ОСОБА_1 зареєстровано обтяження:

-номер запису обтяження 6851329, дата та час державної реєстрації 01 вересня 2014 року о 16:06:35, вид обтяження арешт нерухомого майна, підстава для державної реєстрації обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 44417988 від 18 серпня 2014 року, видавник головний державний виконавець Боярський Є. В., обтяжувач Другий ВДВС Луцького МУЮ, особа, майно якої обтяжується ОСОБА_1 , опис предмета обтяження все нерухоме майно.

Установлено, що на виконанні Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ перебувало виконавче провадження № 44417988 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/8758/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк» 84 456,42 гривень заборгованості та 844,56 гривень судових витрат.

В подальшому державним виконавцем у виконавчому провадженні № 44417988 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого провадження за належністю до ДВС Тернопільського МУЮ.

З копії відповіді на адвокатський запит від 25 жовтня 2022 року вбачається, що Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) підтверджує, що вищевказане виконавче провадження перебувало на виконанні у Другому відділі ДВС Тернопільської області. Однак, державний виконавець постановою від 31 травня 2016 року закінчив виконавче провадження на підставі п. 10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Матеріали виконавчого провадження знищені після закінчення терміну їх зберігання.

Постановою головного державного виконавця Зварича Р. М. Тернопільського міського ВДВС ГТУЮ у Тернопільській області від 31 травня 2016 року підтверджується, що виконавчий лист № 161/8758/13-ц, виданий 04 жовтня 2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк» 84 456,42 гривень заборгованості та 844,56 гривень судових витрат, - надіслано за підвідомчістю до Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Розглянувши адвокатський запит представника скаржника, Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у своїй відповіді від 28 листопада 2022 року повідомляє, що згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчий лист №161/8758/13-ц, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк» заборгованості, на виконання до відділів ДВС в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надходив та на виконанні не перебуває.

Установлено, що ОСОБА_1 звертався до Другого ВДВС у місті Луцьку із заявою про скасування арешту свого майна.

Розглянувши таку заяву, Другий ВДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) повідомляє про відсутність підстав для зняття арешту з його майна та рекомендує звернутись до суду з відповідною скаргою.

Суд установив, що відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження незавершених виконавчих проваджень, де боржником виступає ОСОБА_1 немає.

Крім того, суд ураховує, що довідками АТ КБ «Приватбанк» від 19 квітня 2022 року та від 11 січня 2023 року підтверджується, що у ОСОБА_1 відсутня будь-яка заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк».

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV в редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положення містились у редакціях Закону України «Про виконавче провадження», чинних на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Згідно з частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Отже, оскільки на виконанні органів ДВС відсутні виконавчі провадження, в яких боржником є ОСОБА_1 , стягувач АТ КБ «Приватбанк» підтверджує відсутність майнових претензій до боржника ОСОБА_1 , то наявні підстави для визнання неправомірною бездіяльності Другого ВДВС у м. Луцьку та зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 , оскільки надалі у застосуванні арешту відсутня необхідність.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення скарги в повному обсязі.

КеруючисьЗаконом України «Про виконавче провадження», ст.257, 447,450,451 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо скасування арешту майна задовольнити.

Визнати бездіяльність Другого ВДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), що полягає у незнятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 44417988, неправомірною.

Зобов`язати Другий ВДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , а саме: номер запису обтяження 6851329, дата та час державної реєстрації 01 вересня 2014 року о 16:06:35, вид обтяження арешт нерухомого майна, підстава для державної реєстрації обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 44417988 від 18 серпня 2014 року, видавник головний державний виконавець Боярський Є. В., обтяжувач Другий ВДВС Луцького МУЮ, особа, майно якої обтяжується ОСОБА_1 , опис предмета обтяження все нерухоме майно.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повної ухвали суду 19 січня 2023 року

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь