Рішення № 108493287, 13.01.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6004/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2023 року м.Львів.

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

з участю:

секретаря судового засідання Цибулько О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Пержоли А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом адвоката Максимова Антона Олександровича в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управлінняДержавної міграційноїслужби Україниу Львівськійобласті проскасування постановисерії НПМЛВ №001838від 28.10.2022року усправі пронакладення адміністративногостягнення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою серії НП МЛВ №001838 від 28.10.2022 року ОСОБА_2 притягнуто адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП та накладено на неї стягнення штраф у розмірі 5100, 00 грн., у зв`язку з тим, що вона прибула на територію України в 2016 році через ПП «Одеса» та до 28.10.2022 року межі території України не покинула. Позивач просить позовні вимоги задовольнити, скасувати постанову серії НПМЛВ №001838від 28.10.2022року і закрити справу про адміністративне правопорушення, оскільки така є незаконною. Адвокат зазначає, що на момент винесення оскаржуваної постанови на ОСОБА_2 розповсюджувалась дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а тому підпадала під ч.3 ст. 203 КУпАП, що виключає її адміністративну відповідальність, оскільки 06.09.2022 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує захисту. Також, ОСОБА_1 зазначає, що у протоколі та оскаржувані постанові вказано, що ОСОБА_2 є громадянкою російської федерації,однак не зазначено, що вона має громадянство Киргизстану. Крім того, позивач зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодних відомостей про те чи володіє ОСОБА_2 українською мовою. Стверджує, що відповідачем порушено та обмежено процесуальні права ОСОБА_2 , оскільки вона не володіє українською мовою, а перекладача їй забезпечено при розгляді справи не було, таким чином було порушено вимоги ст. 268 КУпаП. Відомості про те, що ОСОБА_2 володіє вільно українською мовою відсутні. Також, зазначає, що у ОСОБА_2 був відсутній умисел на вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 203 КУпАП. Крім того, адвокат стверджує, що до Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області не було з`ясовано належним чином обставин, що мають значення для розгляду справи. Тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.11.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

15.11.2022 року до суду надійшла заява від позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.11.2022 року відкрито провадження у справі.

09.12.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача.

12.12.2022 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

16.12.2022 року від представника відповідача надішли заперечення на відповідь на відзив.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви, просить позов задовольнити.

Представник відповідача судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки такі є безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що дії ОСОБА_2 порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, оскільки встановлено, що вона після в`їзду натериторію Україничерез ПП«Одеса» у2016році зачас свогоперебування натериторії Україниперевищила дозволенийстрок перебуванняна територіїУкраїни -більше 90днів протягом180днів,чим порушилап.2Порядку продовженнястроку перебуваннята проживанняабо скороченнястроку тимчасовогоперебування іноземцівта осіббез громадянствана територіїУкраїни,затвердженого постановоюКМУ №150від 15.02.2012.Громадянка КиргизькоїРеспубліки таросійської федерації ОСОБА_2 ухилиласьвід виїздуз України,подальші відміткипро продовженнятерміну перебуванняна територіїнашої державив їїпаспортному документівідсутні. Тому 28.10.2022 року посадовою особою ГУ ДМС у Львівській області, керуючись наказом МВС від 28.08.2013 №825 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України», був складений протокол про адміністративне правопорушення ПР МЛВ №001843 відносно громадянки Киргизької Республіки та російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, а саме ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, за що передбачена відповідальність відповідно до ч.1 ст. 203 КУпАП, та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення ПН МЛВ № 001838 від 28.10.2022 року, якою на ОСОБА_2 накладено штраф. Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_2 з протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення була ознайомлена, та не заперечувала, про що свідчить її особистий підпис в цих документах. Також, стверджує, що ОСОБА_2 відмовилась від усного перекладу протоколу, оскільки не потребувала перекладача про що свідчить її особистий підпис в протоколі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_2 було роз`яснено її права передбачені ст. 268 КУпАП. ОСОБА_2 прибула в Україну в 2016 році, однак звернулась з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до ГУ ДМС у Львівській області 06.09.2022 року, як зазначає представник позивача у своїй позовній заяві, тобто через шість років, будучи у статусі нелегального мігранта, хоча Закон зобов`язує звертатися протягом п`яти робочих днів. Представник відповідача зазначає, що відповідно із заявою ОСОБА_2 звернулась до органів міграційної служби не у встановлений законом термін, чим порушила вимоги частини 1 статті 5 Закону, норми якої містять імперативний припис, що виключає альтернативу вибору дій потенційного заявника і є обов`язковими до виконання. При тому, позивачці слід було звертатись не до Головного управління ДМС у Львівській області, а до Відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС у Львівській області, куди у відповідь на її звернення до ГУ ДМС у Львівській області було слід подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.09.2022 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту /а. с. 10/.

Відповідно до листа-запрошення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 03.10.2022 року ОСОБА_2 26.10.2022 року прибула до Відділу шукачів захисту та соціальної інтеграції.

Позивач стверджує, що під час візиту ОСОБА_2 повідомили про необхідність прибути повторно на наступний день 27.10.2022. Натомість 27.10.2022 року ОСОБА_2 було повідомлено, що вона має прибути в інший відділ ГУ ДМС України у Львівській області за адресою: м. Львів, вул. Руданського, 3.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МЛВ №001843 від 28.10.2022 року вбачається, що 28.10.2022 року о 11 год. 40 хв. у АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_2 вчинила ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування /а. с. 8-9/.

Постановою серії НП МЛВ №001838 від 28.10.2022 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП та накладено стягнення штраф у розмірі 5100, 00 грн., у зв`язку з тим, що вона прибула на територію України в 2016 році через ПП «Одеса» та до 28.10.2022 року межі території України не покинула /а. с. 6-7/.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно дост.5КАС Україникожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вимогами ч. 1ст. 203 КУпАПпередбачена відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Ст. 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу(посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Згідно з ч.1 статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Відносно ОСОБА_2 28.10.2022 року о 11 год. 40 хв. було складено адміністративний протокол, призначений розгляд справи на 12 год. 45 хв., тобто через 55 хвилин, тобто без надання можливості реалізації права на захист. Цього ж дня була винесена постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, що порушує право позивача на захист та суперечить позиції Конституційного Суду України у рішенні № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року, який заборонив розгляд справи про адміністративне правопорушення одразу після складання протоколу, вказавши, що складання протоколу та постанови - це дві різні стадії адміністративного провадження, між яким має бути часовий інтервал. Одночасне винесення протоколу, а потім відразу і постанови є порушенням норм КУпАП, прав громадян, а тому такі штрафи не можуть вважатися законними.

Стосовно посилання позивача про порушення його права на користування послугами перекладача, суд зазначає таке.

За ст.274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Перекладач зобов`язаний з`явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Статтею 279 КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували доводи позивача з приводу порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме, що фактичне притягнення його до адміністративної відповідальності відбулося без участі перекладача, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості користуватися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.

Відомості про залучення перекладача при вирішенні питання про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 203 ч. 1 КУпАП відсутні. Відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 відмовилась від послуг перекладача у зв`язку з вільним володінням українською мовою. Підпис проставлений у протоколі про адміністративне правопорушення не засвідчує володіння особою українською мовою.

Також, під час винесення постанови про адміністративне правопорушення від 28.10.2022 року начальником ГУ ДМС України в Львівській області не було враховано характер вчиненого правопорушення, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, її майновий та сімейний стан та інше.

Крім того, суд констатує, що у постанові не зазначено часу та інших конкретних, винних дій, що мали б свідчити саме про ухилення від виїзду з України, які вчинила ОСОБА_2 , та за які притягується до відповідальності, що передбачені ч.1 ст. 203 КУпАП. Нормою закону передбачено відповідальність за конкретні дії, що свідчать про ухилення від виїзду, хоча затримана, як встановлено в судовому засіданні, вживала заходи для легалізації свого перебування в Україні, зверталася у відповідні органи із заявою. Таким чином, ОСОБА_2 була позбавлена можливості належним чином захистити свої права, оскільки не розуміла за що притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2ст.2 КАС Українипід час розгляду оскаржуваної постанови суд має з`ясувати, чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1ст.77 КАС України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2ст.77 КАС України).

За правилами ч.3ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд, виходячи із загальних засад законності, дійшов висновку, що під час розгляду даної справи судом не здобуто та не надано суду достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів правомірності прийнятої постанови від 28.10.2022 року про накладення адміністративного стягнення, яка не відповідає встановленим у частині другійстатті 2 КАС Україникритеріям правомірності, обґрунтованості, та як наслідок, підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, скасувати постанову Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області серії ПН МЛВ №001838 від 28.10.2022 року у справі про адміністративне правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Частиною 1статті 139 КАС Українивстановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області.

Керуючись ст.ст.2, 8-10, 121, 160, 161, 241-246 КАС України, ст.ст. 33, 34, 203, 268, 274, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.16Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Постанову начальника Головного управління Державноїміграційної службиУкраїни уЛьвівській області Татомира Юрія Ігоровича серії ПН МЛВ №001838 від 28.10.2022 року про накладення на громадянку Киргизької Республіки ОСОБА_2 адміністративного стягнення штрафу у розмірі 5100, 00 грн. - скасувати.

Провадження у справі про притягнення громадянки Киргизької Республіки ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 МК України закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державноїміграційної службиУкраїни уЛьвівській області на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 496,20 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення проголошено 17.01.2023 року о 16 год. 00 хв.

Суддя О.Р. Юрків.