Ухвала суду № 108487483, 09.01.2023, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5130/22

2-з/0203/2/2023

УХВАЛА

09 січня 2023 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши заяву виконуючого обов`язки керівника Центральної окружної прокуратури м.Дніпра про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява Центральної окружної прокуратури м.Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною та передачі її у власність територіальної громади, витребування квартири на користь територіальної громади.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій поставлено питання про накладення арешту на спірну квартиру та про заборону відповідачці ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у т.ч. суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо спірної квартири, у т.ч. шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, ч.1 ст.152 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ч.ч.1,6 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Види забезпечення позову визначені ст.150 ЦПК України.

Зокрема п.п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено можливість забезпечення позову судом шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборони вчиняти певні дії.

Пунктом 4ч.1ст.10Закону України«Про виконавчепровадження» встановлено,що заходамипримусового виконаннярішень є заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною та передачі її у власність територіальної громади, витребування квартири на користь територіальної громади.

З наданої до заяви Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої станом на 27.12.2022 року, вбачається, що на теперішній час право власності на спірну квартиру зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_1 .

За вказаних вище обставин, оскільки з позовної заяви та додатків до неї вбачається факт наявності спору щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 , суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відчуження відповідачкою ОСОБА_1 , як єдиним власником, спірної квартири на користь третіх осіб, може унеможливити реалізацію обраного позивачем способу захисту порушеного права та унеможливіть виконання судового рішення в разі можливого задоволення позовних вимог до залучених відповідачів.

Вирішуючи питання щодо застосування запропонованих позивачем видів забезпечення позову у вигляді арешту спірної квартири та заборони вчиняти дії щодо її відчуження та реєстрації прав, суд враховує наступне.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову, однак їх одночасне застосування не відповідає вимогам закону.

Ураховуючи, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача, які мають бути співмірними з негативними наслідками, що можуть настати від вжиття цих заходів, а також конкретні обставини зазначеної справи, суд вважає, що достатнім та ефективним способом забезпечення позову є заборона відповідачці ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у т.ч. суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо спірної квартири, у т.ч. шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо.

Також суд враховує, що даний вид забезпечення позову, запропонований стороною позивача, узгоджується з положеннями п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження».

Кріт того, такий вид забезпечення позову має тимчасовий характер, не позбавляє відповідача право вільного користування належним йому майном.

В зв`язку з цим, суд також не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

В задоволенні заяви в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, за наведених вище обставин слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149,150,152,153,258-260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву виконуючого обов`язки керівника Центральної окружної прокуратури м.Дніпра (49000, м.Дніпро, вул.Січеславська Набережна,29, код ЄДРПОУ 02909938) про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборони відповідачці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у т.ч. суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1985132612101), у т.ч. шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо.

В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

Зустрічне забезпечення не застосовувати.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Строк пред`явлення ухвали для виконання три роки до 09 січня 2026 року включно.

Суддя С.Ю.Казак