Рішення № 108484324, 19.01.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2023 року Справа № 480/7098/22

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №182950007344 від 06.10.2022 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі пункту "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення " з 28.09.2022.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, але позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. Підставою прийнятих рішень стала відсутність необхідного пільгового стажу, враховуючи відсутність у позивача акредитаційних сертифікатів та ліцензій фармацевтичних закладів, в яких працювала позивач за період роботи з 01.08.1985 по 05.04.20000, з 02.09.20000 по 11.02.2004 та з 06.06.2005 по 10.10.2017.

Позивач зазначає, що відсутність зазначених документів не повинно позбавляти права позивача на призначення пенсії. Зазначені періоди роботи підтверджені відповідними записами в трудовій книжці позивача, при цьому проведення відповідної акредитації фармацевтичного закладу, зокрема, під час роботи в аптечному закладі у фізичної особи-підприємця не було обов`язковим, оскільки для діяльності аптечного пункту необхідно наявність відповідної ліцензії. Позивач зазначає, що має право на пенсію за вислугу років, як працівник охорони здоров`я, оскільки, як особа, що має освіту за спеціальністю фармацевт, більше 29 років працювала в різних закладах охорони здоров`я на посадах завідуючої аптечним кіоском, фармацевтом, завідуючої аптечним кіоском, завідуючої аптечним пунктом, яка передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою КМУ від 04.11.1993 №909. Крім того, позивач навчалася в Глухівському медичному училищі, що підтверджується відповідним дипломом про навчання. Таким чином, як зазначає позивач, періоди роботи з 01.08.1985 по 05.04.2000, з 02.09.2000 по 11.02.2004 та з 06.06.2005 по 10.10.2017, повинні бути зараховані до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, а тому висновки відповідача, викладені в спірному рішенні відносно відсутності пільгового стажу є необґрунтованими та безпідставними.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб. Враховуючи те, що спірне рішення було прийнято ГУ ПФУ в Донецькій області судом залучено до участі при розгляді справи співвідповідачем ГУ ПФУ в Донецькій області, витребувано всі документи у відповідачів з пенсійної справи позивача. У зв`язку із ненаданням документів судом повторно було витребувано у відповідачів додаткові документи.

Відповідачами відзиви на позов не надано, після повторного витребування доказів ГУ ПФУ в Донецькій області та ГУ ПФУ в Сумській області надано матеріали пенсійної справи позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 №4808 від 28.09.2022 рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.

В рішенні ГУ ПФУ в Донецькій області зазначило, що пунктом е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення та Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники закладів охорони здоров`я за наявності станом на 01.04.2015 - не менше 25 років спеціального стажу, на 01.01.2016 - не менше 25 років 06 місяців, на 11.10.2017 - не менше 26 років 06 місяців.

Згідно із зазначеним переліком правом на пенсію за вислугу років користуються провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад), лаборанти аптек, аптечних кіосків, аптечних магазинів, контрольно-аналітичних лабораторій.

Законом України Основи законодавства України про охорону здоров`я визначено, що заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази та кваліфікованих фахівців. Необхідною умовою створення закладів охорони здоров`я є їх державна реєстрація та акредитація. Порядок якої визначається законодавчими актами України. Окрім цього статтею 16 Закону визначено заклади, які забезпечують безпосередню охорону здоров`я. Обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років здійснюється відповідно до Переліку на підставі записів проведених в трудовій книжці та додатково наданих документів, в разі необхідності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У випадку, коли назва фармацевтичного закладу (незалежно від його форми власності), що зазначена в трудовій книжці (ліцензії на здійснення підприємницької діяльності) не відповідає Переліку закладів охорони здоров`я, затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 №385, акредитаційний сертифікат є обов`язковим документом для визначення права на пенсію за вислугу років тільки відповідно до даного сертифікату визначається фармацевтичний (аптечний) заклад, який реалізує лікарські засоби.

Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, страховий стаж ОСОБА_1 складає 38 років 05 місяців 06 днів, спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, не підтверджено в установленому порядку, оскільки заявницею не надані акредитаційні сертифікати та ліцензії за періоди роботи з 01.08.1985 по 05.04.2000, з 02.09.2000 по 11.02.2004 та з 06.06.2005 по 10.10.2017, зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, неможливо.

Позивач не погодилася із підставами відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв`язку із чим звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

За змістом ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Вони встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (ст. 51 Закону №1788-ХІІ).

Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них (ч. 2 ст. 7 Закону №1788-ХІІ). Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до ст. 52 Закону №1788-ХІІ, визначено перелік працівників, які мають право на пенсію за вислугу років, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено право на пенсію за вислугу років, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1999 №909 (далі - Перелік №909).

У розділі 2 «Охорона здоров`я» цього Переліку №909 визначено, що робота на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів дає право на пенсію за вислугу років.

При цьому серед найменувань закладів і установ зазначено не тільки аптеки, а й аптечні кіоски, аптечні магазини. При цьому судом враховується, що у Переліку №909 відсутні посилання на те, що зазначені заклади та установи мають бути обов`язково акредитованими.

У примітці 2 до Переліку №909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Визначення поняття «заклад охорони здоров`я» міститься у статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі Закон №2801-XII), згідно з якою це є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

На час роботи позивача в спірний період визначення поняття «заклад охорони здоров`я» містився у статті 3 Закону Закон №2801-XII, відповідно до якої це є підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров`я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників; а також це є заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

За змістом статті 16 Закону №2801-XII до закладів охорони здоров`я відносяться, зокрема, аптечні заклади.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 16 Закону №2108-XII порядок створення, припинення закладів охорони здоров`я, особливості діяльності визначаються законом. Заклади охорони здоров`я можуть добровільно проходити акредитацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Не підлягають обов`язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах.

Разом із тим, на час роботи позивача в спірний період ч. 2 ст. 16 Закону №2108-XII передбачалося, що безпосередню охорону здоров`я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров`я. Заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров`я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 №765 (далі Порядок №765), державна акредитація закладу охорони здоров`я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров`я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров`я.

Разом із тим, пункт 3 Порядку №765 в редакції Постанови КМУ N 678 від 21.06.2001 було передбачено, що акредитацію закладів охорони здоров`я проводить Головна акредитаційна комісія, що утворюється при МОЗ, а фармацевтичних (аптечних) закладів - Головна акредитаційна комісія, що утворюється при Державному департаменті з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення, а також акредитаційні комісії, що утворюються при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Постановою КМУ № 921 від 11.11.2015 внесено зміни в абз. 1 п.2 Порядку №765 відповідно до яких передбачено, що акредитації підлягають всі заклади охорони здоров`я незалежно від форми власності, крім аптечних, акредитація яких може здійснюватися на добровільних засадах.

Постановою КМУ № 215 від 13.03.2019 в п. 2 Порядку №765 було внесено додатково зміни та передбачено, що заклади охорони здоров`я (далі - заклади) незалежно від форми власності, в тому числі аптечні, можуть добровільно проходити акредитацію. Акредитація закладу проводиться після отримання ним ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів, крім активних фармацевтичних інгредієнтів.

В даному випадку, підставою для неврахування ГУ ПФУ в Донецькій області періоду роботи позивача з 01.08.1985 по 05.04.2000, з 02.09.2000 по 11.02.2004 та з 06.06.2005 по 10.10.2017 стало ненадання позивачем акредитаційних сертифікатів та ліцензій установ, в яких позивач працювала.

Стосовно періодів роботи позивача судом враховується наступне.

Згідно записів в трудовій книжки позивача в період, який зазначено в спірному рішенні ГУ ПФУ в Донецькій області, з 01.08.1985 по 05.04.2000, з 02.09.2000 по 11.02.2004 та з 06.06.2005 по 10.10.2017 ОСОБА_1 працювала на посадах фармацевта, зав аптекою - фармацевтом поліклінічного відділення, завідуючої аптечним кіоском, завідуючої аптечним пунктом.

Так, згідно записів в трудовій книжки ОСОБА_1 в період з 01.08.1985 по 01.02.1996 позивач працювала на посаді фармацевта аптеки № 80 м. Конотоп, з 01.02.1996 підприємство ЦРА № 79 м. Конотоп перейменована з 01.02.1996 р. в АТ в Конотопфармація закритого типу, з 01.07.1999 переведена в аптеку № 79 на посаду фармацевта, 25.04.2000 звільнена з посади.

В подальшому, ОСОБА_1 з 01.09.2000 прийнята на посаду зав аптекою - фармацевтом поліклінічного відділення №2562 м.Конотоп; з 11.02.2004 звільнена з роботи.

З 06.06.2005 ОСОБА_1 прийнята на посаду фармацевта КП Сумської обласної ради в аптеку №226 м.Конотоп, з 09.06.2006 призначена на посаду завідуючої аптечним кіоском № 2 КП аптеки №226 м.Конотоп, з 01.12.2007 переведена на посаду завідуючої аптечним кіоском №3 КП аптеки № 226 м.Конотоп, з 31.12.2007 звільнена з посади.

З 14.01.2008 ОСОБА_1 прийнята на посаду завідуючої аптечним кіоском № 1 аптеки Здоров`я ФОП ОСОБА_2 , з 24.06.2011 переведена на посаду фармацевта аптеки Перша м.Конотоп ФОП ОСОБА_2 , з 26.06.2012 переведена на посаду завідуючої аптечним пунктом № 1 аптеки «Здоров`я» ФОП ОСОБА_2 , з 01.10.2012 переведена на посаду фармацевта аптеки Перша м.Конотоп ФОП ОСОБА_2 , а 11.04.2022 звільнена з посади.

Стосовно неврахування ГУ ПФУ в Донецькій області до пільгового стажу періоду роботи позивача з 09.06.2006 по 10.10.2017, в який позивач працювала на посаді фармацевта, завідуючої аптечним кіоском № 2, №3 КП Сумської обласної ради в аптеці №226 м.Конотоп, а також у ФОП ОСОБА_2 на посаді завідуючої аптечним кіоском № 1 аптеки Здоров`я, фармацевтом аптеки Перша м.Конотоп ФОП, завідуючої аптечним пунктом № 1 аптеки «Здоров`я», суд зазначає наступне.

В матеріалах пенсійної справи позивача наявні ліцензії, видані ФОП ОСОБА_2 , на здійснення наступних видів фармацевтичної діяльності: роздрібна торгівля лікарськими засобами в період з 19.12.2007 по 19.12.2012, а також з 13.11.2012 .

Також в матеріалах пенсійної справи позивача наявні довідки, видані ФОП ОСОБА_2 , стосовно періоду роботи позивача, в якій інформація, зазначена у довідці №34 від 27.09.2022 не суперечить даним трудової книжки та зазначено, що позивач не перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, зазначені підстави видачі відповідної довідки.

Крім того, наявна довідка аптеки №226 м.Конотоп № 28 від 05.07.2017, в якій зазначено про період роботи позивача на посаді фармацевта в КП СОР Аптека №226 м.Конотоп, а також за №31 від 16.08.2017 про те, що позивач з 06.06.2005 по 31.12.2007 не перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

В матеріалах пенсійної справи відсутні докази того, що відносно аптеки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в якій працювала позивач у спірний період, була проведена державна акредитація закладу охорони здоров`я із видачею відповідного сертифікату. Відсутні такі докази і відносно інших закладів, в яких працювала позивач.

Разом із тим, судом при розгляді даної справи враховується те, що справа з аналогічними правовідносинами була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду (справа №492/446/15-а), а саме щодо припинення виплати особі пенсії, призначеної в 2011 році, у зв`язку з неврахуванням до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду роботи особи у фізичної особи-підприємця в аптеці, яка державної акредитації закладу охорони здоров`я із видачею відповідного сертифікату не проходила.

За наслідками розгляду вказаної справи, Велика Палата у постанові від 29.08.2018р. відступила від викладеного у постанові Верховного Суду України від 17.09.2013р. року у справі №21-241а13 правового висновку, про те, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах провізорів, фармацевтів у аптеках, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров`я на підставі державної акредитації, та дійшла висновку, що з 13.06.2015 (у зв`язку з внесенням змін до ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я» від 09.04.2015 №326-VIII, що набрали чинності 14.05.2015р. та введені в дію 13.06.2015р.) законодавство України покращило становище для всіх осіб, які працюють в аптечних закладах на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах, незалежно від наявності державної акредитації такого закладу, і з цього дня стаж роботи на відповідних посадах зараховується до спеціального стажу, необхідного для призначення такої пенсії.

Велика Палата дійшла висновку, що ситуація у справі №492/446/15-а, є подібною до ситуації аптечних закладів, які з 13.06.2015 не проходили державну акредитацію і працівники яких, незважаючи на відсутність такої акредитації, отримали право на включення стажу роботи у цих закладах до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років. Віднесення стажу роботи до спеціального, який дає право на пенсію за вислугу років, лише за ознакою наявності державної акредитації аптечного закладу, яка з 13.06.2015 стала добровільною, має дискримінаційний характер, оскільки без об`єктивного та розумного обґрунтування передбачає поводження у різний спосіб з особами, які перебувають у відносно схожих ситуаціях, - працювали чи працюють в неакредитованих аптечних закладах.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не зарахування позивачці у справі №492/446/15-а до спеціального стажу періоду її роботи з 29 грудня 2001 року по 30 грудня 2006 року у належному ФОП аптечному кіоску, який державної акредитації не проходив, і зарахування іншим особам до такого спеціального стажу періоду їх роботи в аптечних закладах, які з 13.06.2015 не мають державної акредитації, буде виявом дискримінаційного ставлення держави до осіб, які перебувають у подібній ситуації. Об`єктивного та розумного обґрунтування різниці у ставленні до цих людей з огляду на вищевказані зміни до законодавства, що по суті покращили становище позивачки й інших осіб, які до 13.06.2015 працювали у неакредитованих аптечних закладах, немає. А наслідком такого різного поводження є порушення заборони дискримінації у зв`язку з реалізацією права на мирне володіння майном - призначеною пенсією за вислугу років.

Враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що період роботи ОСОБА_1 з 09.06.2006 по 10.10.2017 повинно бути зараховано до пільгового стажу позивача і висновки відповідача у спірному рішенні є безпідставними.

Крім того, судом враховується, що позивач має право на включення до пільгового стажу позивача весь період роботи з 06.06.2005 по 31.12.2007 на посаді фармацевта КП Сумської обласної ради в аптеку №226 м.Конотоп, завідуючої аптечним кіоском № 2 КП аптеки №226 м.Конотоп, завідуючої аптечним кіоском №3 КП аптеки № 226 м.Конотоп.

Крім того, позивач має право на включення до пільгового стажу позивача весь період роботи у ФОП ОСОБА_2 , оскільки позивач працювала з 14.01.2008 по 11.04.2022 на посаді завідуючої аптечним кіоском, фармацевта аптеки, завідуючої аптечним пунктом і такий стаж повинен бути в повному обсязі зарахований позивачу до пільгового стажу.

Зазначені висновки суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.01.2020 по справі №492/448/15-а адміністративне провадження №К/9901/15782/18, яка враховується судом при розгляді даної справи.

Стосовно неврахування відповідачем до пільгового стажу позивачу періоду роботи з 01.08.1985 по 25.04.2000 на посаді фармацевта аптеки № 80, №79 м. Конотоп, з 01.09.2000 по 11.02.2004 на посаду зав аптекою - фармацевтом поліклінічного відділення №2562 м.Конотоп, суд зазначає наступне.

Зазначений період роботи позивача підтверджується відповідними записами в трудовій книжки. Зауваження щодо оформлення та даних, зазначених в трудовій книжки у відповідача відсутні.

Додатково в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 знаходиться відповідна інформація архівного відділу Виконавчого комітету Конотопської міської ради за №384 від 12.04.2012 про роботу позивача з 01.08.1985 по 01.07.1999 у Центральній районній аптеці №79 виробничого об`єднання «Фармація» (АТЗТ «Конотопфармація»), аптеки №80 Центральної районної аптеки №79 виробничого об`єднання «Фармація» (АТЗТ «Конотопфармація»), яка також додатково містить інформацію про отриману заробітну плату позивача.

Крім того, ГУ ПФУ в Сумській області проведено відповідну перевірку достовірності та обґрунтованості поданих для призначення пенсії архівного відділу Виконавчого комітету Конотопської міської ради, про що складено акт від 06.10.2022 №1800-0905-01/6612 в якому відображено про наявність та відсутність даних щодо виплаченої заробітної плати позивачу з 1985 року по 1999 рік.

Також в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 знаходиться архівна довідка №179/1/927 від 22.01.2015 Міжгалузевого державного архіву Міністерства оборони України, як також містить інформацію про роботу позивача в 2562 поліклінічному відділенні м.Конотоп на посаді «заваптекою - фармацевтом» з 01.09.2000 по 11.02.2004.

Відповідачем не доведено та необґрунтовано, що період роботи позивача на посаді фармацевта з 01.08.1985 не підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, а відсутність у територіального органу Пенсійного фонду України проведення акредитації закладу охорони здоров`я з дня початку роботи позивача на посаді фармацевта 01.08.1985 по 15.07.1997 (затвердження Постановою КМУ 15.07.1997 за № 765 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров`я) позбавляє право особу на відповідних розрахунок пільгового стажу.

Крім того, посада фармацевта, на якій працювала позивач з 01.08.1985 по 05.04.2000, а також з 02.09.2000 по 11.02.2004 була включена до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (№11-1207апп19), які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах чи не зарахуванні такого стажу до пільгового. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Таким чином на працівника не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення акредитації не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Посада позивача - фармацевт належить до визначених розділом 2 Переліку №909 посад провізорів, фармацевтів, лаборантів, що надає право на пільгову пенсію.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку про те, що позивач, яка працювала на вищезазначених посадах, має право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років згідно з п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Також судом враховують також та обставина, що відповідачем не доведено правомірність неврахування до пільгового стажу позивача період навчання ОСОБА_1 з 1982р. по 1985 р. в Глухівському медичному училищі та отримання позивачем 01.07.1985 відповідного диплому за спеціальності «фармацевт».

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, зокрема і навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про професійну-технічну освіту" час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Отже, період навчання у професійно-технічному навчальному закладі може бути зараховано до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, лише за умови зарахування на роботу за набутою професією.

Так, згідно диплому серії НОМЕР_1 в період з 1982 року по 1985 рік позивач навчалась в Глухівському медичному училищі.

В розрахунку стажу позивача відповідачем період навчання з 01.09.1982 по 01.07.1985 територіальним органом Пенсійного Фонду України зараховано виключно в загальний стаж (2роки 10 міс.1день), але до пільгового стажу період навчання не розраховано та станом на 10.10.2017 не враховано взагалі відповідачем.

Відтак, враховуючи, що диплом отримано 01.07.1985 за спеціальністю "фармацевт" та позивачу присвоєно кваліфікацію фармацевта, а 01.08.1985 позивач працевлаштувалась за даною спеціальністю, а саме на посаду фармацевта аптеки №80 м. Конотоп, такий стаж підлягає зарахуванню до спеціального стажу позивача, що дає право на пенсію за вислугу років.

Враховуючи вищезазначене, ГУ ПФУ в Донецькій області безпідставно та необгрунтовано не враховано період навчання з 01.09.1982 по 01.07.1985 в Глухівському медичному училищі, а також період роботи з 01.08.1985 по 25.04.2000 на посаді фармацевта, період роботи з 01.09.2000 по 11.02.2004 на посаді зав аптекою - фармацевтом поліклінічного відділення №2562 м.Конотоп, період роботи з 06.06.2005 по 31.12.2007 на посаді фармацевта КП Сумської обласної ради в аптеці №226 м.Конотоп, завідуючої аптечним кіоском № 2, №3 КП аптеки №226 м.Конотоп, період роботи з 14.01.2008 по 10.10.2017 на посаді завідуючої аптечним кіоском № 1 аптеки Здоров`я, фармацевта аптеки Перша м.Конотоп, завідуючого аптечним пунктом № 1 аптеки «Здоров`я», фармацевта аптеки Перша м.Конотоп ФОП ОСОБА_2 .

У зв`язку із чим у суду відсутні підстави для визнання правомірними та обґрунтованими висновки відповідача, що у позивача, як працівника закладів охорони здоров`я, станом на 10.10.2017 відсутній пільговий стаж, тобто є меншим ніж 26 років 06 місяців.

Також відповідачем безпідставно не враховано в пільговий стаж позивача період роботи після 11.10.2017 на посаді фармацевта аптеки Перша м.Конотоп у ФОП ОСОБА_2 , оскільки і зазначений стаж до дня звільнення позивача з посади, а саме 11.04.2022 також повинен був бути врахований відповідачем при вирішенні питання щодо права позивача на вірний обрахунок пільгового стажу, але в спірному рішенні зазначено лише про наявність у позивача загального стажу 38 років 05 місяців 06 днів.

Разом із тим, стосовно вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №182950007344 від 06.10.2022 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , а також зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі пункту "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення" з 28.09.2022, суд відмовляє в їх задоволенні, враховуючи наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що заява позивача про призначення пенсії від 28.09.2022, за результатом розгляду якої прийнято спірне рішення про відмову у призначенні пенсії, була розглянута не ГУ ПФУ в Сумській області, а взагалі іншими територіальними органом Пенсійного фонду України.

ГУ ПФУ в Сумській області лише листом від 14.10.2022 на звернення позивача надіслало спірне рішення, яким було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яке просить скасувати позивач в межах даної справи.

В даному випадку, ГУ ПФУ в Донецькій області, який було залучено судом в якості співвідповідача, прийнято спірне рішення №182950007344 від 06.10.2022 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю пільгового стажу позивача.

За приписами ч.1 та ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи, як суб`єктом владних повноважень не подано доказів відповідності закону (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені відповідачем в основу прийнятого рішення, не надано належних та допустимих доказів правомірності прийнятого рішення, а також висновків та підстав відмови позивачу у призначенні пенсії.

Крім того, статтями 80-85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії. Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі за текстом - Порядок №22-1).

Згідно з п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія «призначення пенсії» використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця. А тому виданий ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня отримання їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З огляду на наведене порушені пенсійні права позивача підлягають захисту та відновленню шляхом визнання неправомірним та скасування оскарженого рішення органу Пенсійного фонду України .

Оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд зазначає, що по суті відповідачем не було досліджено періоди роботи позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач із зарахуванням до стажу роботи, що дає право на призначення такої пенсії, спірного періоду його роботи, з урахуванням висновків суду.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 23.12.2022 по справі № 440/1880/22, від 11.01.2023 по справі №440/4415/22.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивач, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи те, що заява позивача від 28.09.2022 була розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області та саме зазначеним органом не зараховано взагалі пільговий стаж позивача та прийнято рішення №182950007344 від 06.10.2022, для повного захисту порушеного права позивача, суд у відповідності до ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зазначає, що належним способом захисту порушених прав є скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №182950007344 від 06.10.2022.

Також враховуючи те, що позивач вперше звернувся до територіального органу пенсійного фонду та ГУ ПФУ в Донецькій області не зараховано пільговий стаж позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог у відповідності до ст. 9 КАС України, а також зважаючи на обставини справи, з метою правильного та ефективного способу захисту порушеного права суд приходить до висновку про наявність підстав зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1982 по 01.07.1985 в Глухівському медичному училищі, а також період роботи з 01.08.1985 по 25.04.2000 на посаді фармацевта аптеки № 80 м. Конотоп, на посаду фармацевта аптеки № 79, період роботи з 01.09.2000 по 11.02.2004 на посаді зав аптекою - фармацевтом поліклінічного відділення №2562 м.Конотоп, період роботи з 06.06.2005 по 31.12.2007 на посаді фармацевта КП Сумської обласної ради в аптеці №226 м.Конотоп, завідуючої аптечним кіоском № 2, №3 КП аптеки №226 м.Конотоп, період роботи з 14.01.2008 по 11.04.2022 на посаді завідуючої аптечним кіоском № 1 аптеки Здоров`я, фармацевта аптеки Перша м.Конотоп, завідуючого аптечним пунктом № 1 аптеки «Здоров`я», фармацевта аптеки Перша м.Конотоп ФОП ОСОБА_2 , а також зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 28.09.2022 із зарахуванням спірного періоду до пільгового стажу позивача та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням висновків суду по даній справі.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким було прийнято спірне рішення, суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №182950007344 від 06.10.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м.Слов`янськ, пл. Соборна,3, і.к.13486010) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_2 ) період навчання з 01.09.1982 по 01.07.1985 в Глухівському медичному училищі, а також період роботи з 01.08.1985 по 25.04.2000 на посаді фармацевта аптеки № 80 м. Конотоп, на посаду фармацевта аптеки № 79, період роботи з 01.09.2000 по 11.02.2004 на посаді зав аптекою - фармацевтом поліклінічного відділення №2562 м.Конотоп, період роботи з 06.06.2005 по 31.12.2007 на посаді фармацевта КП Сумської обласної ради в аптеці №226 м.Конотоп, завідуючої аптечним кіоском № 2, №3 КП аптеки №226 м.Конотоп, період роботи з 14.01.2008 по 11.04.2022 на посаді завідуючої аптечним кіоском № 1 аптеки Здоров`я, фармацевта аптеки Перша м.Конотоп, завідуючого аптечним пунктом № 1 аптеки «Здоров`я», фармацевта аптеки Перша м.Конотоп ФОП ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м.Слов`янськ, пл. Соборна,3, і.к.13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_2 ) від 28.09.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 01.07.1985 в Глухівському медичному училищі, а також період роботи з 01.08.1985 по 25.04.2000 на посаді фармацевта аптеки № 80 м. Конотоп, на посаду фармацевта аптеки № 79, період роботи з 01.09.2000 по 11.02.2004 на посаді зав аптекою - фармацевтом поліклінічного відділення №2562 м.Конотоп, період роботи з 06.06.2005 по 31.12.2007 на посаді фармацевта КП Сумської обласної ради в аптеці №226 м.Конотоп, завідуючої аптечним кіоском № 2, №3 КП аптеки №226 м.Конотоп, період роботи з 14.01.2008 по 11.04.2022 на посаді завідуючої аптечним кіоском № 1 аптеки Здоров`я, фармацевта аптеки Перша м.Конотоп, завідуючого аптечним пунктом № 1 аптеки «Здоров`я», фармацевта аптеки Перша м.Конотоп ФОП ОСОБА_2 та прийняти рішення по суті заяви від 28.09.2022 з урахуванням висновків суду по даній справі.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м.Слов`янськ, пл. Соборна,3, і.к.13486010) суму судового збору в розмірі 992,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета