Постанова № 1084831, 02.11.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.09.07р.

Справа № А23/322

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо- ДН 5", м. Дніпропетровськ

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень- рішень № 0000952301/0 від 15.05.06, № 0000702306/0 від 12.05.06, № 0000942301/0 від 15.05.06, № 0000942301/1 від 21.06.06, № 0000952301/1 від 21.06.06.

Суддя Добродняк І.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: не з"явився

Від відповідача: Войтенко Н.І. - головдержподатінспектор, дов. від 10.01.07, № 255/10/10-039

Від відповідача: Кузнецова І.А. - головний державний податковий ревізор-інспектор. дов. від 01.11.06 № 44100/10/10-039

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі №0000952301/0 від 15.05.06, №0000942301/0 від 15.05.06, №0000952301/1 від 21.06.06, №0000942301/1 від 21.06.06.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив планову документальну перевірку позивача з порушенням термінів, порядку та строків проведення перевірки, що спричинило невідповідність висновків акту перевірки нормам податкового законодавства України та фактичним обставинам справи.

Встановлення заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток в 2005 році на 30075, 00 грн. здійснено відповідачем без дослідження в повному обсязі обставин, за яких підприємством було віднесено до складу валових витрат зазначену суму, на підставі припущень без дослідження первинних документів.

Щодо висновку про завищення податкового кредиту за перевіряємий період на загальну суму 399986, 89 грн. через те, що позивач безпідставно використав право включення до податкового кредиту за період січень-жовтень 2005 року суми податку на додану вартість за податковими накладними 2004 року, за нормами діючого законодавства платник податку має право на включення до складу податкового кредиту виключно сум, підтверджених відповідними податковими накладними. Позивач у чіткій відповідності з вимогами пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" по мірі отримання податкових накладних від контрагентів за 2004 рік, всього на суму 335940,00 грн., відносив підтверджені такими податковими накладними суми податкового кредиту в податкові декларації з ПДВ за той податковий період, в якому такі податкові накладні були отримані.

Безпідставними є і посилання відповідача в акті на порушення позивачем вимог щодо порядку виправлення помилок, допущених при складанні податкових декларацій.

В діях позивача щодо відображення в податковому обліку податкових накладних, отриманих із запізненням, відсутні помилки як арифметичного, методологічного, так і будь-якого іншого характеру, відповідно, відсутні підстави (зазначені у п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість") для коригування сум податкового кредиту, заповнення рядка 16.2 податкової декларації, у зв'язку з чим податкові накладні за 2004 рік були на законних підставах відображені в рядку 10 податкових деклараціях за 2005 рік.

Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що в ході проведення перевірки встановлено порушення чинного законодавства: підприємство здійснювало реалізацію товару за ціною нижчою ніж ціна придбання. Якість товару при цьому залишалась незмінною. В порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням норми п.1.32 ст.1 цього Закону підприємством безпідставно завищено валові витрати за зазначеними операціями на суму 320234,47 грн. Відповідно, в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у грудні 2005 року завищено податковий кредит на суму 64046,89 грн.

Крім того, в порушення пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством у III кварталі 2005 року до складу валових витрат зайво включено витрати в сумі 239794,12 грн., а у I, II та IV кварталах цього ж року не включено до складу валових витрат витрати в сумі 32549,06 грн., 8134,82 грн., та 50511,75 грн. відповідно.

В порушення пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством за період січень-жовтень 2005 року безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, не враховані в минулих періодах, на загальну суму 335940,00 грн.

Ухвалою суду від 20.12.06 по даній справі розгляд адміністративної справи зупинявся у зв’язку з призначенням за клопотанням позивача по справі судово-економічної експертизи.

18.07.07 Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз направив до суду матеріали справи № А23/322 та висновок судово-економічної експертизи № 256 від 25.06.07.

Ухвалою від 01.08.07 судом призначене судове засідання для вирішення питання про можливість поновлення провадження у справі. Судом у судовому засіданні 21.08.07 за участю представників відповідача провадження у справі поновлено.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю участі його представника у даному судовому засіданні.

У судове засідання, призначене на 11.09.07 представник позивача не з'явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином. Причини неявки представника позивача в судове засідання суду не відомі. Заяви та клопотання до початку судового засідання суду не надходили.

Неявка представника позивача в судове засідання за викладених обставин не є перешкодою для розгляду справи. Справа вирішується за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (відповідачем) проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.10.05 по 31.12.05, за результатами якої складений акт від 11.05.06 № 38/918/235/32560630.

Перевірка проведена відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок на підставі направлення № 143/23-5 від 23.03.06. 01.03.06 відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення про проведення перевірки № 6498/1023-5/17 від 23.02.06 з 10.03.06 по 03.04.06, яке отримано позивачем згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 13.03.06.

10.03.06 позивачем відмовлено в проведенні перевірки з посиланням на неотримання повідомлення про проведення перевірки..

14.04.06 відповідачем виданий наказ про продовження терміну проведення перевірки, на підставі якого виписано нове направлення № 225/23-5 від 17.04.06, перевірку продовжено з 17.04.06 по 03.05.06.

14.04.06, 17.04.06 в допуску до перевірки позивачем було відмовлено, про що складений відповідний акт. Направлення на продовження перевірки та акт про відмову від перевірки, як вказано в акті перевірки, отримані юристом підприємства.

Постановою від 19.04.06 відповідачем в порядку пп.9.1.2 ст.9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано умовний адміністративний арешт активів позивача у вигляді зупинення операцій по розрахункових рахунках позивача.

В ході проведеної таким чином перевірки відповідачем встановлено, що в деклараціях з податку на прибуток за 9 місяців 2005 року та 2005 рік в рядку 02.0 (коригування валових доходів) не враховано повернення товару від споживачів, внаслідок чого позивачем завищено валовий доход за 9 місяців 2005 року на 208848,50 грн., за 2005 рік –на суму 348645,15 грн.

При проведенні перевірки з питання правильності визначення валових витрат виявлено:

- реалізація товару за ціною нижчою вартості придбання без проведення уцінки товару в установленому порядку.

Валові доходи у І, ІІ, ІІІ кварталах 2005 року позивачем було збільшено на суму різниці між продажем товарів нижче ціни придбання, у ІV кварталі 2005 року коригування проведено не було.

В порушення п.1.32 ст.1, пп.5.2.1 п.5.2 т.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем у ІV кварталі 2005 безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на загальну суму 320234,47 грн., що призвело до завищення валових витрат у ІV кварталі 2005 року.

- в порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у ІІІ кварталі 2005 року позивачем зайво віднесено до складу валових витрат витрати в сумі 239794,12 грн.

Одночасно встановлено, що до складу валових витрат не включено суми витрат на загальну суму 91195,63 грн. (І квартал 2005 року –32549,06 грн., ІІ квартал 2005 року –8134,82 грн., ІV квартал 2005 року –50511,75 грн.).

Виходячи з виявлених фактів відповідачем зроблений висновок про заниження позивачем оподатковуваного прибутку за 2005 рік на суму 120300,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов’язань по податку на прибуток в сумі 30075,00 грн.

По податку на додану вартість встановлено порушено з боку позивача абз.3 пп7.2.3 п.7.2 ст.7, абз.2 пп7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: безпідставно використано право включення до податкового кредиту в січніё березні, серпні, вересні, жовтні 2005 року сум податку на додану вартість в розмірі 335940,00 грн., не врахованих в минулих періодах.

При перевірці книги обліку придбання товарів встановлено відображення податкових накладних 2004 року. В податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказані періоди позивачем проведено коригування податкового кредиту за попередні періоди.

Крім того, встановлено, що позивачем у грудні 2005 року завищено податковий кредит на суму 64046,89 грн. по операціям з продажу товарів за ціною нижчою ціни придбання.

На підставі акту перевірки 15.05.06 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0000952301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 36090,00 грн., із яких 30075,00 грн. –основний платіж, 6015,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції,

№ 0000942301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 599980,33 грн., із яких 399986,89 грн. –основний платіж, 199993,44 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". За результатами розгляду скарг позивача податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарги - без задоволення.

21.06.06 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0000952301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 36090,00 грн., із яких 30075,00 грн. –основний платіж, 6015,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції,

№ 0000942301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 599980,33 грн., із яких 399986,89 грн. –основний платіж, 199993,44 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наведеного.

Як вбачається з матеріалів перевірки, не спростовано наявними в справі доказами, позивачем в період з 01 липня по 31 грудня 2005 року здійснювалась реалізація товару (побутової техніки) за цінами, нижчими цін придбання.

Товар позивачем придбаний в межах укладеного з постачальником – ТОВ "Ел Дніпро" договору № 0508/1 від 05.08.03. Витрати на придбання зазначеного товару позивачем включені до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2005 року в сумі 2288274,11 грн., у ІV кварталі 2005 року –366059,43 грн. До складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Продаж товару здійснювався фізичним, юридичним особам з проведенням розрахунків з готівковій та безготівковій формах.

При співставленні цін реалізації позивачем товару з цінами придбання, як підтверджено матеріалами справи, реалізація товару відбувалась за цінами нижчими цін придбання. Збитки від такої операцій склали за ІV квартал 2005 року –320234,47 грн. До складу податкового кредиту віднесена сума податку на додану вартість – 64046,89 грн.

Проти факту продажу товару за цінами, нижчими цін придбання, позивач не заперечує.

Згідно п. 1 Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробниче технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затвердженого наказом Міністерством економіки України і Міністерством фінансів України від 15.12.99 № 149/300, проводиться уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість, та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках).

Фактично уцінки товару, що залежався і не користуються попитом у споживачів, позивачем не проводились.

В якості обґрунтування такого продажу позивач посилається на те, що відповідно до наказів керівника проводились акції в цілях збільшення обсягів продажу товару, залучення покупців, надавалась знижка за період липень-грудень 2005 року. Копії наказів долучені до матеріалів справи, при дослідженні яких встановлено, що вони містять підстави для надання знижок (рекламні акції, розпродаж), період дії знижки. Разом з тим не у всіх наказах зазначені розміри знижки, перелік конкретного товару, на які надаються знижки.

Суд не може прийняти ці накази в якості доказів в обґрунтування дій позивача по реалізації товарів за ціною нижчою цін їх придбання, оскільки із даних документів не вбачається необхідність зниження ціни на товари, що реалізуються, підстави визначення саме такого розміру знижки або ціни товару, за якою він фактично був реалізований.

За нормами діючого законодавства результат господарської діяльності і обсяги оподаткування податком на прибуток визначаються за підсумками відповідно податкового періоду, але при цьому всі витрати платника податку, здійснені на протязі податкового періоду по кожній операції, підлягають оцінці на предмет можливості їх включення до валових витрат.

Як зазначено в п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємство з метою складення податкового обліку використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку по кожній операції, а не за остаточним результатом своєї діяльності підприємство, виходячи з норм пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відносить відповідні суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку.

Також це стосується і віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, як сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи матеріальних активів, що підлягають амортизації.

Виходячи з зазначених обставин справи, приймаючи до уваги, що при здійсненні операцій з придбання товарів та їх продажу за цінами, нижчими за ціни придбання, позивач в межах цих операцій отримав збитки, суд вважає, що зазначені операції позивача в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати, не відповідають вимогам, що пред’являються до господарської діяльності у значенні, наведеному в п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивач, як платник податку, відповідно до пп.2.1.1 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" повинен здійснювати свою діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об’єктом оподаткування згідно пп.3.1 ст.3 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход відповідно до п.4.1 ст.4 цього Закону –це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Господарська діяльність, як зазначено в п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Приймаючи до уваги норми п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 N 290, відповідно до яких дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу, діяльність визнається господарською тоді, коли вона направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у вигляді збільшення власного капіталу, при цьому власний капітал –це є частина в активах підприємства, що залишається після відрахування його зобов'язань.

Таким чином, збільшення власного капіталу є обов'язковою вимогою для віднесення витрат до валових витрат згідно з податковим обліком.

Документи, які б підтверджували збільшення власного капіталу позивача від здійснення операцій з придбання і продажу конкретного товару, не подані.

Таким чином, операція продажу товару за ціною нижче ціни придбання є збитковою і суперечить меті підприємницької діяльності. За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки), не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності (п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), тобто не призводить до отримання прибутку.

У зв’язку з викладеним суд вважає, що різниця між сумою придбання товарів та сумою їх реалізації за зниженими цінами не відноситься до складу валових витрат, суми податку на додану вартість, нараховані у зв’язку з придбанням такого товару, незалежно від наявності податкових накладних, не повинні включатися до податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" в редакції, яка діяла під час спірних відносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Крім того, за нормою пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 того ж закону, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Стосовно виявленого відповідачем порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд вважає також висновок відповідача правомірним.

Відповідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

В податковій декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2005 року позивачем визначена сума валових витрат (витрати на придбання товарів –рядок 04.1 декларації) в розмірі 2696400,00 грн., під час перевірки відповідачем встановлено, що наданими на перевірку первинними документами підтверджені валові витрати на придбання товару в сумі 2456605,88 грн., у зв'язку з чим відповідачем зроблений висновок про зайве віднесення позивачем у ІІІ кварталі 2005 року до складу валових витрат суми 239794,12 грн.

Зазначений факт підтверджений також висновком № 256 від 25.06.07 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № А23/322, наданим Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз за результатами дослідження наданих позивачем первинних документів, облікових регістрів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, норми цього Кодексу не позбавляють позивача від встановленого ч.1 ст.71 КАС України обов’язку доводити ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Первинні бухгалтерські документи та інші належні та допустимі докази в підтвердження правомірності віднесення визначеної відповідачем суми до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2005 року позивачем ні під час проведеної відповідачем перевірки, ні під час вирішення даного спору не подані, в матеріалах справи відсутні.

Також в установленому порядку позивачем не доведена правомірність включення відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних податкових періодів до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість:

у січні 2005 року в розмірі 48440,00 грн. –за податковими накладними, датованими груднем 2004 року;

у березні 2005 року в розмірі 108000,00 грн. - за податковими накладними, датованими серпнем 2004 року;

у серпні 2005 року в розмірі 65200,00 грн. –за податковими накладними, датованими червнем 2004 року;

у вересні 2005 року в розмірі 32300,00 грн. –за податковими накладними, датованими травнем 2004 року;

у жовтні 2005 року в розмірі 82000,00 грн. –за податковими накладними, датованими березнем 2004 року.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 5 ст. 9 цього ж Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками відповідні реквізити.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з викладеного, податкова накладна повинна відображатися в обліковому регістрі (Книга обліку придбання товарів (робіт, послуг)) у відповідному звітному періоді, протягом якого відбувається господарська операція, а не у будь-якому іншому (майбутньому) майбутньому періоді.

Відповідно до норми пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, ще засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідні заяви із скаргами на постачальників товарів (робіт, послуг) до контролюючого органу не подавав, докази отримання податкових накладних в іншому ніж вони були складені податковому періоді позивач ні під час перевірки ні під час вирішення спору не надав.

Доводи позивача з цього приводу суд вважає необґрунтованим, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. Зазначені позивачем порушення з боку відповідача стосовно терміну проведення перевірки та оформлення матеріалів перевірки не звільняють позивача від обов’язку визначення податкових зобов’язань у встановленому діючим законодавством порядку та від відповідальності за порушення норм закону, що було встановлено під час вирішення даного спору.

Інші підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачем не визначені, із матеріалів справи не вбачаються.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що правові підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Керуючись ст.94, ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.Ю. Добродняк

Згiдно з оригіналом

26.10.07

Помічник судді

Н.Ф. Голов'яшкіна