Рішення № 108482948, 19.01.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2023 р. справа № 300/4865/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник за довіреністю Мищишин Іванна Ярославівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за №092550000866 від 22.09.2022 і зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.09.1978 по 10.05.1980, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє представник за довіреністю Мищишин Іванна Ярославівна (надалі по тексту також - представник позивача), звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач 1, Головне управління ПФУ в області, орган пенсійного фонду, орган пенсійного забезпечення, Управління), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі по тексту також - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за №092550000866 від 22.09.2022 (надалі по тексту також - оскаржуване рішення) і зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.09.1978 по 10.05.1980.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем 2 протиправно, в порушення норм чинного законодавства, прийнято рішення від 22.09.2022 за №092550000866 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, з підстав відсутності у останньої необхідного стажу (26 років), та із не зарахуванням (виключенням) із загального трудового стажу позивача періоду роботи з 01.09.1978 по 10.05.1980 у Коломийському цеху №1 Коломийської фабрики художніх виробів ім. 17 Вересня. Мотивуючи відмову у рішенні від 22.09.2022 за №092550000866 орган пенсійного фонду вказав на наявність у позивача страхового стажу 20 років 3 місяці. При цьому до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 01.09.1978 по 10.05.1980, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою підприємства.

За доводами позивача, згідно запису №1 трудової книжки серії НОМЕР_1 вона 01.09.1978 прийнята учнем у Коломийський цех №1 Коломийської фабрики художніх виробів ім. 17 Вересня, відповідно до запису №2 з 01.12.1978 переведена майстром виконавцем по килимарству 2 розряду, а згідно запису №3 - звільнена 10.05.1980 з роботи за статтею 38 Кодексу законів про працю України. Так як у трудовій книжці допущено помилку, а саме відсутня печатка підприємства після записів про прийняття та звільнення її з роботи, ОСОБА_1 звернулася до архівного відділу Коломийської міської ради із заявою про видачу підтверджуючих документів про спірний період роботи. На вказану заяву архівним відділом Коломийської міської ради надано відповідь від 15.02.2019 за №53/02.2.4-01, до якої долучено засвідчені копії наказів директора Коломийської фабрики художніх виробів ім. 17 Вересня про прийняття на роботу (наказ 113-к від 31.08.1978) та звільнення з роботи (наказ №100-к від 21.08.1980).

ОСОБА_1 наполягає на тому, що спірний період роботи у Коломийському цеху №1 Коломийської фабрики художніх виробів ім. 17 Вересня з 01.09.1978 по 10.05.1980 підлягають зарахуванню до страхового стажу, оскільки такі періоди підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці, що є основним документом підтвердження стажу, а також вищекоментованими наказами роботодавця про прийняття і звільнення її з роботи.

З наведених підстав ОСОБА_1 просила позов задовольнити повністю, скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за №092550000866 від 22.09.2022 і зобов`язати відповідача 1 зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.09.1978 по 10.05.1980.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 02.12.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами (а.с.18-19).

Відповідач 2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 12.12.2022 за №01500-0903-7/127942, який 12.12.2022 зареєстрований в суді, а також подав відповідні письмові докази, реєстрацію яких здійснено 20.12.2022 (а.с.25.27, 88-132).

Відповідач 2 не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини.

Зокрема зазначено, що ОСОБА_1 , досягнувши 62 роки, 16.09.2022 звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Втім відповідач 2 за принципом екстериторіальності розглянувши заяву позивача прийняв рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії з підстав відсутності у останньої необхідного стажу (26 років), а також, при цьому, не врахувавши до загального трудового стажу позивача періоду роботи з 01.09.1978 по 10.05.1980.

Як пояснив відповідач 2 із посиланням на вимогу пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58, записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно записів трудової книжки позивача, остання в період з 01.09.1978 по 10.05.1980 працювала учнем і майстром виконавцем по килимарству 2 розряду у Коломийському цеху №1 Коломийської фабрики художніх виробів ім. 17 Вересня. Враховуючи те, що запис про звільнення не засвідчений печаткою із відомостями підприємства, і позивачем не подано підтверджуючих довідок про спірний період роботи, на переконання відповідача 2, відсутні підстави для врахування такого періоду роботи до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком. А тому, з огляду на відсутність в ОСОБА_1 на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком необхідного страхового стажу 26 років, відповідач 2 відмовив позивачу у призначенні пенсії. Крім того відповідач вказав на дискреційність повноважень органу пенсійного фонду при обчисленні страхового стажу та призначення пенсії за віком. З урахуванням вказаних обставин, орган пенсійного фонду вважає оскаржуване позивачем рішення правомірним, а дії такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направило суду відзив на позов від 09.12.2022 за №0900-0902-9/42357 і письмове пояснення від 12.12.2022 за №0900-0902-7/42715, які надійшли на адресу суду із відповідними доказами 14.12.2022 (а.с.31-85). Мотивуючи правомірність дій в частині не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи відповідач 1 виходив з аналогічних підстав і обставин, які зазначені у відзиві на позов Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Додатково відповідач 1 відзначив, що ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсій за віком додала тільки трудову книжку, де вчинено запис про період роботи останньої з 01.09.1978 по 10.05.1980 без проставлення печатки підприємства при звільненні. Інших документів, які б підтверджували прийняття позивача на роботу і звільнення, зокрема копій наказів чи архівних довідок, ОСОБА_1 не подавала. З урахуванням вказаних обставин вважає вимоги позивача не обґрунтованими, а позовом таким, що не підлягає до задоволення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позовну заяву і письмове пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Перевіряючи обставину здобуття ОСОБА_1 загального страхового стажу з`ясовано, що позивач з 01.09.1978 прийнята учнем у Коломийський цех №1 Коломийської фабрики художніх виробів ім. 17 Вересня (а.с.10), свідченням чого є запис №1 у трудовій книжці останньої серії НОМЕР_1 від 07.02.1979 (надалі по тексту також - трудова книжка).

З 01.12.1978 позивач переведена майстром виконавцем по килимарству 2 розряду у Коломийський цех №1 Коломийської фабрики художніх виробів ім. 17 Вересня, а 10.05.1980, як вказують записи №№2-3 трудової книжки, остання звільнена з роботи за статтею 38 Кодексу законів про працю України (а.с.10).

Після досягнення 62-річного віку, ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 16.09.2022 про призначення пенсії за віком, до якої долучила документи на підтвердження трудового стажу, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_1 від 07.02.1979 (а.с.43-45, 46).

За результатом розгляду заяви позивача від 16.09.2022 про призначення пенсії за віком та поданих документів на підтвердження трудового стажу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (за принципом екстериторіальності) 22.09.2022 прийнято рішення №092550000866 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 з підстав відсутності необхідного страхового стажу (а.с.41).

Як свідчить зміст оскаржуваного рішення органом пенсійного фонду на підставі поданих позивачем документів обчислено страховий стаж ОСОБА_1 в загальному значенні 20 років 3 місяці.

Проте за результатом розгляду документів, доданих до заяви, не враховано записи у трудовій книжці позивача за період роботи у Коломийському цеху №1 Коломийської фабрики художніх виробів ім. 17 Вересня з 01.09.1978 по 10.05.1980 "оскільки запис про звільнення не завірено печаткою підприємства" (а.с.41, 42).

Згідно пояснень відповідачів, позивач, при зверненні до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком від 16.09.2022, не надала жодних інших документів на підтвердження стажу роботи за період з 01.09.1978 по 10.05.1980.

Разом з тим, ОСОБА_1 до адміністративного позову долучено супровідний лист архівного відділу Коломийської міської ради від 15.02.2019 за №53/02.2.4-01, яким надіслано на адресу позивача засвідчені копії наказів про прийняття на роботу і звільнення, а також самі копії наказів директора Коломийської фабрики художніх виробів ім. 17 Вересня про прийняття на роботу (наказ 113-к від 31.08.1978) та звільнення з роботи (наказ №100-к від 21.08.1980).

На переконання позивача вказані документи є підтвердженням спірного періоду роботи з 01.09.1978 по 10.05.1980, а отже такий період підлягає зарахуванню до її страхового стажу.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.09.2022 за №092550000866 про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду, з метою захисту свого порушеного права, ставлячи вимогу про скасування такого рішення, та зобов`язання врахувати до загального страхового стажу період роботи з 01.09.1978 по 10.05.1980 у Коломийському цеху №1 Коломийської фабрики художніх виробів ім. 17 Вересня.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

В силу правового регулювання положень частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

У відповідності до частини 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

За змістом статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема, довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.

Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, ОСОБА_1 , після досягнення 62-річного віку, повторно 16.09.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої, поряд з іншим, долучила трудову книжку серії НОМЕР_1 від 07.02.1979 на підтвердження періодів трудової діяльності з 01.09.1978 по 10.05.1980. Дана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.09.2022 за №092550000866 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком з посиланням на відсутність у останньої необхідного страхового стажу 26 років, в той же час підтвердивши наявність у ОСОБА_1 стажу 20 років 3 місяці.

При прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем 2, відмовляючи з вказаних вище підстав у призначенні пенсії, також не взято до уваги записи трудової книжки позивача за період трудової діяльності у Коломийському цеху №1 Коломийської фабрики художніх виробів ім. 17 Вересня з 01.09.1978 по 10.05.1980, оскільки, як вважає орган пенсійного забезпечення, - "запис про звільнення не завірено печаткою підприємства"

Отже, єдиною правовою підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, яку визначив відповідач 2 у рішенні від 22.09.2022, є відсутність у позивача необхідного страхового стажу 26 років. Крім того до уваги не взято записи №№1, 2, 3 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.02.1979 з підстав не завірення запису про звільнення печаткою підприємства.

Суд, надаючи правову оцінку таким твердженням відповідачів, вважає їх належним чином обґрунтованими з огляду на наступне.

Так, з 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

В період трудової діяльності позивача з 01.09.1978 по 10.05.1980, та внесення записів №№1-3 у трудову книжку про прийняття і звільнення позивача з роботи, чинною була Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затверджена постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 за №162 (надалі по тексту також - Інструкція №162).

Положеннями пункту 2.3. Інструкції №162 визначено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

За змістом пункту 2.13. Інструкції №162 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 вказується дата прийому на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнято або призначено в такий цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади та присвоєного розряду.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №162).

Як визначено пунктом 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 за №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (надалі по тексту також - Постанова №656) та даною Інструкцією.

Так, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1 Постанови №656).

Пунктом 12, 13 вказаної Постанови передбачено, що заповнення трудових книжок і вкладишів до них проводиться за мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація та офіційною мовою СРСР.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, згідно пункту 18 Постанови №656, несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, відповідно до пункту 1 якого, як вже зазначено судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Окрім того такі приписи містяться в пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за №301 "Про трудові книжки працівників", зокрема, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Отже, суд погоджується з тим, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Як встановлено судом, у позивача є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_1 від 07.02.1979, яка надана останньою відповідачу попередньо для розгляду питання про призначення пенсії за віком (а.с.10).

Запис №1 у трудовій книжці свідчить про прийняття 01.09.1978 позивача учнем у Коломийський цех №1 Коломийської фабрики художніх виробів ім. 17 Вересня згідно наказу №113-к від 31.08.1978, відповідно до запису №2 остання 01.12.1978 переведена майстром виконавцем по килимарству 2 розряду згідно наказу №155-к від 11.12.1978, а запис №3 підтверджує обставину звільнення ОСОБА_1 10.05.1980 з роботи за статтею 38 Кодексу законів про працю України на підставі наказу №99-к від 21.08.1980.

Слід наголосити на тому, що як положеннями Інструкції №162 (чинної на момент внесення записів №№1-3 у трудову книжку позивача), так і положеннями Інструкції №58, передбачено засвідчення печаткою запису про звільнення працівника з роботи.

Втім, запис №3 про звільнення позивача з роботи не засвідчений печаткою підприємства Коломийської фабрики художніх виробів ім. 17 Вересня (Коломийського цеху №1), де працювала позивач, що не відповідає вимогам Інструкції №162.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірного періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

Попри вказане, за результатом дослідження доводів позивача та матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 на підтвердження спірного періоду роботи надала суду копію наказу директора Коломийської фабрики художніх виробів ім. 17 Вересня від 31.08.1978 за 113-к про прийняття позивача на роботу учнем по килимарству у Коломийський цех №1, а також копію наказу директора Коломийської фабрики художніх виробів ім. 17 Вересня від 21.08.1980 за №100-к про звільнення з роботи позивача за сімейними обставинами (а.с.12, 13).

Такі накази направлені на адресу ОСОБА_1 за її заявою від 04.02.2019, архівним відділом Коломийської міської ради згідно супровідного листа №53/02.2.4-01 від 15.02.2019 (а.с.11).

Отож, станом на 2019 рік у позивача були наявні додаткові документи, окрім трудової книжки, підтверджуючі спірний період роботи ОСОБА_1 у Коломийській фабриці художніх виробів ім. 17 Вересня.

Втім, як свідчать пояснення відповідача 1 та підтверджується розпискою-повідомленням від 16.09.2022, вище коментовані накази про прийняття і звільнення з роботи позивач не надала відповідачу при звернення із заявою від 16.09.2022 про призначення пенсії (а.с.46).

Вказана обставина не заперечується позивачем.

Як встановлено судом при дослідженні матеріалів справи, номер наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи, який долучений останньою до адміністративного позову "№100-к від 21.08.1980", не відповідає номеру наказу, запис про який вчинений у трудовій книжці позивача "№99-к від 21.08.1980".

Дана обставина, а саме розбіжність в частині номеру наказу про звільнення від 21.08.1980, може свідчити про недостовірність запису №3 та ставити під сумнів період трудової діяльності позивача у Коломийській фабриці художніх виробів ім. 17 Вересня.

Оскаржуване рішення відповідача 2 не містить такої встановленої судом мотивації, зважаючи на подані позивачем документи, які остання вважає достатніми для врахування спірного періоду роботи до страхового стажу.

Одночасно слід мати на увазі, що при наданні правової оцінки оскаржуваному рішенню відповідача суд не може взяти до відома коментовані накази роботодавця, так як такі 16.09.2022 не були подані заявником при вирішенні питання із призначенні пенсії, а, в свою чергу, відповідач 2 не розглядав заяви ОСОБА_1 з такими доказами.

При цьому, суд звертає увагу на те, що повноважним органом для обрахунку та призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.

Попри вказане, виходячи із предмету спірних правовідносин, позицій сторін по справі та положень чинного законодавства, суду вважає необхідним вказати на слідуюче.

У розглядуваному випадку, для набуття ОСОБА_1 права на призначення пенсії в силу вимог статті 26 Закону №1058-IV, страховий стаж позивача при зверненні із заявою від 16.09.2022 про призначення пенсії, повинен становити не менше 26 років.

Як свідчить зміст оскаржуваного рішення органом пенсійного фонду на підставі поданих позивачем документів обчислено страховий стаж ОСОБА_1 в загальному значенні 20 років 3 місяці.

Водночас, період роботи позивача у Коломийській фабриці художніх виробів ім. 17 Вересня з 01.09.1978 по 10.05.1980, який ОСОБА_1 вважає таким, що протиправно не врахований відповідачем 2 до страхового стажу, та ставить вимогу щодо його зарахування, з метою призначення пенсії, становить менше двох років (1 рік 8 місяців 10 днів).

З наведеного слідує, що навіть у разі врахування відповідачем 2 спірного періоду роботи позивача з 01.09.1978 по 10.05.1980 до її страхового стажу, у ОСОБА_1 відсутній необхідний стаж 26 років, який надав би останній право на призначення пенсії за віком.

Позивач в адміністративному позові не наводить жодних інших обґрунтувань щодо наявності у неї додаткового стажу роботи, який підлягає врахуванню для призначення пенсії за віком, або інший здобутий фактичний стаж, який також, окрім спірного, не зарахований відповідачами.

Суд наголошує на тому, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин і задоволеними в адміністративному судочинстві можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище і захистити порушене, на його думку, право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет і підстави позову), характер порушеного права позивача і можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема, встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Своєю чергою, відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Характер і зміст спірних правовідносин свідчать про те, що звернувшись до суду з позовними вимогами про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за №092550000866 від 22.09.2022 і зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.09.1978 по 10.05.1980, позивач обрала неналежний спосіб захисту порушеного, на її думку, права на призначення пенсії, оскільки захистити таке право в обраний позивачем спосіб неможливо, що не відповідає завданню адміністративного судочинства.

Позивач не мотивувала, яким чином не зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи, тривалістю 1 рік 8 місяців 10 днів, може відновити порушене право на пенсійне забезпечення, за умови, що у ОСОБА_1 , станом на день подання до відповідача 1 заяви 16.09.2022, відсутній окрім цього встановлений законом стаж (26 років), необхідний для набуття права на призначення пенсії за віком.

Позивач не обґрунтувала в чому зміст захисту права на зарахування частини страхового стажу без наявності усіх складових, сукупність яких породжує гарантоване законом право на пенсію за віком.

Таким чином, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові з огляду на те, що в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 992,40 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція від 23.11.2022 за №0.0.2753040945.1 (а.с.1).

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними судові витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

представник позивача - адвокат Мищишин Іванна Ярославівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001476 від 15.03.2019; доручення на надання безоплатної вторинної правової допомоги №301-000277 від 31.10.2022), АДРЕСА_2 ;

відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;

відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20987385), вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012.

Суддя Чуприна О.В.