Рішення № 108482942, 18.01.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2023 р. справа № 300/2126/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними рішень та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Шевченко Наталія Павлівна, звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Рівненській області) про визнання протиправними та скасування рішення №092850012561 від 04.01.2022 та рішення №092850012561 від 02.02.2022 про відмову у призначенні пенсії, а також зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 01.01.2022 дати звернення із заявою про призначення пенсії, з урахуванням періоду роботи з 28.12.1987 по 30.06.1993 до страхового стажу та стажу роботи за Списком №2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 01.01.2022 звернулася до пенсійного із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Однак, у призначенні пенсії було відмовлено рішенням Головного управління ІІФУ в Рівненській області №092850012561 від 04.01.2022. Не погодившись із такою відмовою та виведеним розрахунком пільгового стажу, 26.01.2022 позивач повторно звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, до якої долучила додатково витребувану уточнюючу довідку з ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод» під №3 від 20.01.2022, в якій міститься посилання на Список 2 затверджений Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991. Проте, 02.02.2022 ГУ ПФУ в Хмельницькій області повторно було відмовлено у призначенні пенсії рішенням №092850012561 з підстав недосягнення, на думку пенсійного органу, пенсійного віку. В свою чергу, в даному рішенні пенсійним органом уже визнається пільговий стаж позивачки за Списком №2 тривалістю 5 років 5 місяців 17 днів, який не визнавався у попередньому рішенні - від 04.01.2022 . Однак, на думку позивача, у спірному випадку слід врахувати рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Відтак, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, па 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам». Таким чином на думку позивача, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії вона досягла відповідного пенсійного віку, встановленого пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та здобула необхідний загальний і пільговий страховий стаж, який визнається відповідачем, для призначення пенсії за Cписком №2. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 16.06.2022. Щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Окрім того, представник відповідача зазначила, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Таким чином, норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 не підлягають застосуванню. В зв`язку із наведеним, позовні вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач 2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.07.2022 відповідно до якого проти позову заперечив. Вказавши, що для визначення права на пенсію позивач надала уточнюючу довідку за № 20 від 13.10.2021, яка видана ДП Калуський дослідноекспериментальний завод, однак в уточнюючій довідці про пільговий характер роботи, не вірно зазначено посилання на розділ, підрозділ Списку, що затверджений постановою чинною в періоді роботи. Відтак підстав для обрахунку до пільгового стажу ОСОБА_1 згідно Списку 2 період роботи з 28.12.1987 по 30.06.1993 роки не має. На підставі вищевикладеного, ГУ ПФУ в Рівненській області відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування через відсутність необхідного пільгового стажу на момент звернення. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 залучено до участі у справі № 300/2126/22 як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач 3, ГУ ПФУ в Хмельницькій області).

Відповідач 3 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.10.2022 відповідно до якого проти позову заперечив. Вказавши, що згідно наявних документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивачки становить 36 років 7 місяців 02 дні, пільговий стаж роботи становить 05 років 5 місяців 17 днів. Однак, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2 позивачка досягла віку 54 роки, а відповідно до ст. 114 Закону № 1058-IV необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2 становить 55 років. Таким чином право на пенсію за віком на пільгових умовах за умови підтвердження пільгового періоду роботи, згідно чинної статті 114 Закону № 1058-VII, позивачка набуде при досягненні віку 55 років. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.01.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, що не заперечується сторонами (а.с.20).

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Відповідач 2 рішенням №092850012561 від 04.01.2022 позивачу відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, зіславшись на положення статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, вказавши, що у позивача немає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. В цьому ж рішенні зазначено, що вік заявниці 54 роки 07 місяців 12 днів, а згідно поданих документів страховий стаж заявника становить 36 років 7 місяців 17 днів а пільговий стаж відсутній. Так в уточнюючій довідці про пільговий характер роботи за № 20 від 13.10.2021, яка видана ДП Калуський дослідно-експериментальний завод, не вірно зазначено посилання на розділ, підрозділ Списку, що затверджений постановою чинною в періоді роботи. Відтак підстав для обрахунку до пільгового стажу ОСОБА_1 згідно Списку 2 період роботи з 28.12.1987 по 30.06.1993 роки не має (а.с.21).

Не погодившись із такою відмовою та виведеним розрахунком пільгового стажу, 26.01.2022 позивач повторно звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, до якої долучила додатково витребувану уточнюючу довідку з ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод» під №3 від 20.01.2022, в якій міститься посилання на Список 2 затверджений Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991, що визнається та не заперечується сторонами.

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

02.02.2022 рішенням №092850012561 ГУ ПФУ в Хмельницькій області відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 з підстав недосягнення, пенсійного віку, зіславшись на положення статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, вказавши, що у позивача немає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. В цьому ж рішенні зазначено, що вік заявниці 54 роки, а згідно поданих документів страховий стаж заявника становить 36 років 7 місяців 2 дні а пільговий стаж складає 5 років 5 місяців 17 днів, чим підтверджено право зниження пенсійного віку на два роки. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 20.05.2025.

Вважаючи вищенаведені відмови відповідачів протиправними позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, ГУ ПФУ в Рівненській області у рішенні №092850012561 від 04.01.2022, посилається на положення статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, вказавши, що у позивача немає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зазначає, що вік заявниці 54 роки 07 місяців 12 днів, а згідно поданих документів страховий стаж заявника становить 36 років 7 місяців 17 днів а пільговий стаж відсутній, оскільки в уточнюючій довідці про пільговий характер роботи за № 20 від 13.10.2021, яка видана ДП Калуський дослідно-експериментальний завод, не вірно зазначено посилання на розділ, підрозділ Списку, що затверджений постановою чинною в періоді роботи. Відтак підстав для обрахунку до пільгового стажу ОСОБА_1 згідно Списку 2 період роботи з 28.12.1987 по 30.06.1993 роки не має(а.с.21).

Відтак, оскаржуване рішення №092850012561 від 04.01.2022 вказує на підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, а саме відсутність необхідного пільгового стажу.

Надаючи оцінку, вищенаведеним доводам відповідача 2, зазначеним у рішенні №092850012561 від 04.01.2022, суд зазначає наступне.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України Про пенсійне забезпечення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку №637, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках, а саме за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.

Відповідно до пункту 2.14Інструкції № 58у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки "Відомості про роботу" пишеться: "прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватися у дужках.

Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відомостями, які містяться в трудовій книжці позивача серія НОМЕР_1 від 25.07.1987, копія якої містяться в матеріалах справи, підтверджено період роботи у Державному підприємстві «Калуський дослідно-експериментальний завод ІХП НАМ України» з 28.12.1987 по 30.06.1993 на посаді лаборанта аналітичного контролю, лаборанта хіманалізу лабораторії аналітичного контролю, лаборанта лабораторії двоокису кремнію аеросил (а.с.12-13).

Суд зазначає, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач був прийнятий на таку роботу.

Крім того, зважаючи що відповідачами у даній справі є саме суб`єкти владних повноважень, на якого покладається тягар доказування правомірності своїх дій/рішень, відомостей стосовно вжиття заходів щодо проведення будь-яких звірок пенсійними органами, в межах територіального контролю якого знаходяться Державне підприємство «Калуський дослідно-експериментальний завод ІХП НАН України», в частині пільгового стажу роботи позивача із первинними документами таких підприємств чи архівів, матеріали справи не містять.

Так, приписами підпункту 7 пункту 4 і підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за №28-2, визначено, що:

- Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає пенсії;

- Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Таким чином, відповідачі не позбавлені права, а в розумінні положень процесуального закону і обов`язку, зокрема, у разі наявності певних розбіжностей у документах, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, тривалість трудоднів тощо - особливо у випадках, коли сам орган пенсійного фонду наполягає на отримання таких документів.

Жодних пояснень та будь-яких письмових доказів стосовно вжитих заходів в частині самостійного витребування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у колишнього роботодавця матеріалів чи документів, що містять відомості про спірний страховий/трудовий як пільговий стаж роботи позивача для усунення власних сумнівів відповідачів як суб`єкта владних повноважень, до суду не надходило.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що орган пенсійного фонду не вчинив всіх, передбачених і можливих дій щодо перевірки достовірності записів в уточнюючій довідці про пільговий характер роботи за № 20 від 13.10.2021, яка видана ДП Калуський дослідно-експериментальний завод позивача за спірні періоди і витребування уточнюючих довідок із вірно зазначеним посиланням на розділ, підрозділ Списку, що затверджений постановою чинною в періоді роботи ОСОБА_1 .

Крім того, суд звертає увагу, що рішенням №092850012561 від 09.02.2022 пенсійним органом уже визнається пільговий стаж позивача за Списком №2 тривалістю 5 років 5 місяців 17 днів, який не визнавався у попередньому рішенні - від 04.01.2022.

Відтак, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту у цій справі суду слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №092850012561 від 04.01.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах по Списку №2.

Стосовно рішення №092850012561 від 02.02.2022 ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає наступне.

Зі змісту вищенаведеного рішення слідує, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах є те, що, на дату звернення ОСОБА_1 недосягнення, пенсійного віку. В цьому ж рішенні зазначено, що вік заявниці 54 роки, а згідно поданих документів страховий стаж заявника становить 36 років 7 місяців 2 дні а пільговий стаж складає 5 років 5 місяців 17 днів, чим підтверджено право зниження пенсійного віку на два роки. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 20.05.2025.

Відтак суд звертає увагу, що згідно рішення №092850012561 від 02.02.2022, відповідач 3 підтвердив наявність у позивача страхового стажу, в тому числі, стаж роботи за Списком.

Таким чином, вказане свідчить про відсутність між позивачем та відповідачем спору щодо:

- достатності у позивача загального і пільгового стажу для призначення пенсії по Списку № 2;

- неналежного підтвердження позивачем пільгового стажу чи відсутності доказів проведення атестації робочих місць;

- зайнятості повний робочий день на роботі з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Так, суд звертає увагу на те, що у відзиві на позов відповідач 3 вказує на необхідність досягнення позивачем віку 55 років, що є однією з умов призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, визначеною частиною 2 статті 114 Закону №1058.

Надаючи правову оцінку таким (останнім) доводам відповідача, насамперед суд звертається до положеньстатті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, якими визначено підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах.

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першоїстатті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

В той же час, відповідно до пункту "б" частини 1статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першоїстатті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Таким чином, в силу приписів пункту "б" частини 1статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"і пункту 2 частини 2статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років для жінок і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Однак,рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"(в коментованій вище редакції) визнано такою, що не відповідаєКонституції України(є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частиниРішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.

У спірних правовідносинах слід враховувати, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідаютьКонституції Україниабо якщо була порушена встановленаКонституцією Українипроцедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (стаття 152 Конституції України).

Зокрема, відповідно до пункту 1 резолютивної частиниРішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), статтю13, частину 2 статті14, пункти "б"-"г" статті54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991за№1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015за№213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частиниРішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020стаття13, частина 2 статті14, пункти "б"-"г" статті54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991за№1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015за№213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частиниРішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020встановлено, що застосуванню підлягають стаття13, частина 2 статті14, пункти "б"-"г" статті54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991за№1788-XIIв редакції до внесення змінЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015за№213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам...".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, щостаттею 13 Закону №1788-XIIдо внесення змінЗаконом №213-VIIIбуло передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, устатті 13 Закону №1788-XIIдо внесення змінЗаконом №213-VIIIбуло встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах "б"-"з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

УЗаконі №1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом №213-VIII, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13Закону №1788зі змінами, внесенимиЗаконом №213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б"-"з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Відтак,статтею 13 Закону №1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом №213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

За висновками пункту 4.4Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесенимиЗаконом №213-VIII, на відповідністьКонституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннямиЗакону №1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом №213-VIII, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII у редакції до внесення змінЗаконом №213-VIIIу осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннямиЗакону №213-VIIIзмінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннямиЗакону №1788-XIIу редакції до внесення змінЗаконом №213-VIII. При цьому, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

З урахуванням вказаного, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесенимиЗаконом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах Щокін проти України (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та Серков проти України (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу якості закону. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме нормиЗакону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, ухваленого за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/32/20).

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Відтак, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Водночас, працівникам-жінкам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченогостаттею 12 Закону №1788-XII, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

За приписамистатті 12 Закону №1788-XIIправо на пенсію за віком, серед іншого, мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що особа (жінка) при стажі роботи не менше 20 років і не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку (55 років) на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Суд зазначає, що відповідач 3 в рішенні №092850012561 від 02.02.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах по Списку №2, проаналізувавши подані нею необхідні документи, фактично погодився з наявністю в позивача:

- 36 років 7 місяців 2 дні страхового стажу (який є більше обов`язкових 20 років);

- 5 років 5 місяців 17 днів стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (що є більше половини необхідних 10 років), з чим погоджується також і суд;

- права зниження пенсійного віку на два роки.

Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 виданого 22.10.1998, позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявою від 01.01.2022 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 досягла 54 років 7 місяців 12 днів.

У досліджуваному випадку в позивача наявні понад 5 повних років спеціального стажу (Список №2), який з урахуванням приписівстатті 12 Закону №1788-XIIвідповідає значенню 2 роки (4 роки в межах 5 років 5 місяців 17 днів / 2 = 2 роки), що слід враховувати при зменшенні пенсійного віку ОСОБА_1 від 55 років.

Відтак, зважаючи на правове врегулювання спірних правовідносин, яке визначено рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, позивачка набула право на пенсію за віком на пільгових умовах з 53 років.

Оскільки позивач досягла 54 років, має загальний страховий стажу 36 років 7 місяців 2 дні, в тому числі стаж роботи за Списком №2, який становить 5 років 5 місяців 17 днів, відтак остання має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.

Як наслідок, рішення про відмову у призначенні пенсії 092850012561 від 02.02.2022 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є протиправним та підлягає до скасування.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 01.01.2022, суд зазначає наступне.

За наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти Українивід 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за віком визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (ч.2 ст.9 КАС України).

Згідно з частиною 2 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

При цьому, відповідно до положень частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Так, пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 вперше звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із відповідною заявою та необхідними документами 01.01.2022, тобто після спливу зазначеного трьохмісячного строку. Отже, позивачу слід призначити пенсію з дати її звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішень №092850012561 від 04.01.2022 та №092850012561 від 02.02.2022 про відмову у призначенні пенсії, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає необхідним зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого позивач звернулася вперше із заявою про призначення пенсії від 01.01.2022) призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 01.01.2022.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надали.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як з сторін, внаслідок неправильних рішень яких виник спір, на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн, згідно квитанції №83 від 07.02.2022 (а.с.1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №092850012561 від 04.01.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №092850012561 від 02.02.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 01.01.2022 дати звернення із заявою про призначення пенсії, враховуючи період роботи у Державному підприємстві "Калуський дослідно-експериментальний завод ІХП НАН України" з 28.12.1987 по 30.06.1993 до стажу роботи за Списком №2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 сплачену нею суму судового збору у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 сплачену нею суму судового збору у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);

Головне управління Пенсійного фонду України Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33004);

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000).

Суддя Микитин Н.М.