Рішення № 108482828, 18.01.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2023 року м. Ужгород№ 260/5248/22 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника Каверіна С.М., звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 27 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (військова частина НОМЕР_1 ), якою просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний рік календарної вислуги; 2) Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін імені героїв Карпатської Січі Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 8 календарних років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вислуга років позивача станом на день звільнення становила: календарна - 08 років 00 місяців 00 днів; пільгова 03 роки 09 місяців 01 день, всього - 11 років 09 місяців 01 день. Позивач зазначає, що у зв`язку із наявністю у неї вислуги більше 10 років відповідач мав виплатити їй одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний рік служби, як це передбачено частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однак відповідач цієї допомоги не виплатив, вважаючи, що право на її отримання виникає за наявності виключно календарної вислуги 10 років і більше.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що з огляду на календарну вислугу років позивача, яка на момент закінчення строку дії контракту не перевищувала 10 років, вона ще не набула право на отримання одноразової грошової допомоги за період, з яким Закон України № 2262 пов`язує право на її отримання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 24 грудня 2021 року № 649-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 , звільненої з військової служби у запас наказом від 23 листопада 2021 року № 588-ОС за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Відповідно до вказаного наказу від 24 грудня 2021 року № 649-ОС, вислуга років ОСОБА_1 станом на 24 грудня 2021 року становить: календарна 08 років 00 місяців 00 днів; пільгова - 03 роки 09 місяців 01 день; всього 11 років 09 місяців 01 день.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний рік календарної вислуги, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі також - Закон №2011-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

За приписами частини другої цієї ж статті до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом першим частини другої статті 15 Закону №2011-XII визначено військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 19 травня 2022 року по справі № №580/3392/20 норма частини другої статті 15 Законі №2011-XII не містить вказівки на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги. Поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».

Одночасно з цим, Верховний Суд наголошував, що умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII є наявність «вислуги 10 років і більше».

Судом встановлено, що позивач звільнена з військової служби в запас на підставі підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту).

Також судом встановлено, що відповідно до наказу від 24 грудня 2021 року № 649-ОС, вислуга років ОСОБА_1 станом на 24 грудня 2021 року становить: календарна 08 років 00 місяців 00 днів, пільгова - 03 роки 09 місяців 01 день, всього 11 років 09 місяців 01 день, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана.

Інші підстави відмови у нарахуванні й виплаті грошової допомоги, крім недостатності років вислуги, відсутні.

На основі цих обставин суд констатує, що відповідно до правил частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач як така, що має вислугу більше 10 років, станом на день звільнення з військової служби набула право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (8 повних років).

Встановлені обставин справи свідчать про те, що відповідач протиправно не нарахував й не виплатив позивачу одноразову грошову допомоги при звільненні відповідно до пункту 1 частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем доведено протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний рік календарної вислуги.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 8 календарних років.

Згідно частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 14321676) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний рік календарної вислуги.

3. Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін імені героїв Карпатської Січі Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 8 календарних вислуги років.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька