Рішення № 108480130, 19.01.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1221/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім "Сонячна Долина Трейд" (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Середньофонтанська, буд.16)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське" (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середня, буд. 83-в)

про стягнення 27 018,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім "Сонячна Долина Трейд".

20.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім "Сонячна Долина Трейд" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське", в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 70 181,33 грн, пеню у розмірі 5 019,74, 3% річних у сумі 833,03 грн та інфляційні втрати у сумі 4 614,15 грн. з покладенням на відповідача судових витрат.

02.09.2022 позивачем до суду подано заяву про зменшення позовних вимог (т.2 а.с.77-78), згідно якої просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 16 551,23 грн, пеню у сумі 5 019,74 грн, 3 річних у сумі 833,03 грн, індекс інфляційні втрати у сумі 4 614,15 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2022 позовну заяву ТОВ "Одеський торговий дім "Сонячна Долина Трейд" за вх.№1271/22 від 20.06.2022 на підставі ч.1 ст.174 ГПК України залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів, що підтверджують суму сальдо, яка відображена у картці рахунку №361; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

29.06.2022 означена ухвала була надіслана позивачу на вказану у позовній заяві електронну пошту.

18.07.2022 до суду від ТОВ "Одеський торговий дім "Сонячна Долина Трейд" надійшла заява про усунення недоліків разом із позовною заявою (нова редакція), згідно якої позивач на виконання вимог вищевказаної ухвали суду зазначені недоліки усунув.

Ухвалою суду від 25.07.2022 за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1221/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

11.08.2022 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (т.2 а.с.61), згідно якого просив суд відмовити у задоволенні позову. Одночасно з відзивом відповідачем також було подано до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (т.2 а.с.64) та клопотання про призначення судової економічної експертизи (т.2 а.с.65).

Подані відповідачем клопотання задоволенню не підлягають, оскільки дану справу з вимогами про стягнення заявленої суми законом імперативно віднесено до категорії справ, які є малозначними, для розгляду яких призначене тільки спрощене позовне провадження.

Щодо клопотання про призначення експертизи, по-перше, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, тоді як питання призначення експертизи може буди предметом для розгляду, якщо справа розглядається в порядку загального позовного провадження, а по-друге, відповідачем жодним чином не доведено неможливість суду на підставі поданих доказів самостійно розрахувати суму заборгованості, а також не надано контррозрахунку. Крім того суд також враховує, що призначення експертизи призведе до затягування розгляду малозначної справи та жодним чином не буде сприяти швидкому розгляду справи, що є пріоритетним для справ незначної складеності.

02.09.2022 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог (т.2 а.с.77-78), в обґрунтування якої зазначив про часткову сплату відповідачем 20.07.2022 заборгованості у сумі 53 630,10 грн, а також заяву про повернення судового збору у сумі 1 649,85 грн.

Згідно положень ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, проте з огляду на необхідність забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне розглянути дану справу в межах розумного строку.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім "Сонячна Долина Трейд".

01.05.2015 між сторонами укладено договір поставки №1248-К, на виконання якого позивачем у період з жовтня 2021 по лютий 2022 років були здійснені відповідачу поставки, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Станом на 10.06.2022 заборгованість відповідача перед позивачем становила 70 181,33 грн, що підтверджується карткою рахунком.

Оскільки відповідачем у визначений договором строк отриману продукцію оплачено не було, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Під час розгляду справи відповідачем було частково погашено заборгованість у сумі 53 630,10 грн, у зв`язку з чим ТОВ "Одеський торговий дім "Сонячна Долина Трейд" зменшено розмір позовних вимог в частині основного боргу.

3.2. Доводи ТОВ "Київське".

ТОВ "Київське" не погоджується із наведеною позивачем сумою заборгованістю, оскільки така заборгованість не відповідає даним бухгалтерського обліку підприємства.

Позивачем на підтвердження наявної заборгованості не надано жодних первинних документів окрім копій товарно-транспортних накладних. Підставою для оплати за поставлений товар слугує саме видаткова накладна.

Копії товарно-транспортних накладних за договором № 1248-К від 01.05.2015 р. надані позивачем лише за період з 07.10.2021 року по 25.02.2022 року, який не охоплює весь період взаємодії сторін за договором поставки. Тобто, позивач надає копії товарно-транспортних накладних як докази, що підтверджують факт поставки товару за певний період, однак вони не містять у собі відомостей, чи було здійснено оплату за товар за всіма видатковими накладними та в яких обсягах.

Так, згідно даних, що містяться у матеріалах справи, позивач здійснив поставку товару за Договором поставки № 1248-К від 01.05.2015 року у період з 07.10.2021 року по 25.02.2022 року на суму 70 181,33 грн. При цьому, ТОВ "КИЇВСЬКЕ" за період з 06.12.2021 р. по 20.07.2022 р. було здійснено оплати за договором поставки № 1248-К від 01.05.2015 року на загальну суму 86 306,70 грн.

У наданих позивачем товарно-транспортних накладних відсутня посада, прізвище, ім`я та по-батькові особи, яка підписувала їх з боку відповідача, що перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, копії товарно-транспортних накладних підтверджують факт надання послуг з перевезення товарів, проте, не є документом, який підтверджує отримання покупцем товару.

Матеріали справи не містять жодного розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем із врахуванням здійснених поставок товару (їх суми, обсягу), проведення відповідачем часткової оплати, повернення товару, із посиланням на відповідні докази, які позивачем наведені в обґрунтування вимог за позовом, тобто не містять факт існування боргу.

ТОВ "Київське" фактично позбавлено можливості на підставі звіряння даних бухгалтерського обліку підприємств самостійно встановити розбіжності, які виникли за договором поставки № 1248-К від 01.05.2015 р.

Крім того, серед наданих позивачем товарно-транспортних накладних є такі, що оформлені з 24.02.2022 року до 25.02.2022 року, тобто після початку війни на території України.

ТОВ "Київське" є провідним оператором роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами в Одеській області, та в умовах правового режиму воєнного стану відноситься до критичної сфери забезпечення життєдіяльності населення.

Підприємство ТОВ "Київське" у вказаних областях забезпечує цілодобове та безперебійне постачання соціально значущих товарів до торгових мереж, що задіяні в роздрібній торгівлі переважно з продовольчим асортиментом, що є запорукою надання робочих місць, сплати податків та підтримання економічної безпеки країни в умовах воєнного часу.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

01.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім "Сонячна Долина Трейд" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київське" (Покупець) укладено договір поставки №1248-К (т.1 а.с.17-21) з урахуванням протоколу розбіжностей (а.с.27-30), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцеві продукцію, визначену чинним договором, а Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймати та оплачувати товар.

Відповідно до п. 2.1.1. договору Постачальник прийняв на себе зобов`язання своєчасно своїми силами поставляти товар на умовах DDP (склад/магазин Покупця), згідно із Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів "INCOTERMS" (в редакції 2010 року), відповідно до замовлень Покупця.

Згідно п. 2.1.2. договору Постачальник зобов`язаний забезпечити належну передачу товару за місцем знаходження складу (магазину) Покупця.

У пункті 2.1.4. договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язаний до кожної партії товару, що поставляється, додавати необхідний комплект документів.

За умовами п.3.4. договору передача товару здійснюється на підставі накладних або товарно-транспортних накладних в порядку, передбаченому цим договором, включаючи складання та передачу накладних за допомогою EDI.

Пунктом 3.11. договору сторони погодили випадки повернення товару. При цьому у п. 3.12. сторони вказали, що у випадку наявності зазначених у пунктах 3.11. та п.9.1. договору підстав для повернення товару Постачальнику, Покупець направляє Постачальнику повідомлення про повернення товару в довільній формі поштовим або телефонним зв`язком, за допомогою EDI або в інший спосіб. Постачальник протягом 3 календарних днів з моменту отримання такого повідомлення зобов`язується надати Покупцю підписану накладну на повернення товару або складену та підписану за допомогою EDI.

Відповідно до пунктів 3.6 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту фактичної передачі товару. Моментом фактичної передачі товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження товару несе його власник.

Відповідно до п. 6.1. договору поставка товару здійснюється у відповідності із цінами, які узгоджуються сторонами у специфікації/прайс-листу і відображаються в накладних на передачу товару.

У відповідності до п. 6.4., 6.6. договору товар, що поставляється Покупцю за даним договором, підлягає оплаті протягом 21 банківського дня з моменту прийняття Товару Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата товару здійснюється на підставі належним чином оформлених товарних накладних та складених у встановленому законом порядку податкових накладних.

За умовами п. 10.5. договору у разі порушення термінів оплати товару Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення.

Як встановлено судом з поданих позивачем товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.31-84, т.2 а.с.54), а також картки рахунку 361 у період з жовтня 2021 по 25.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім "Сонячна Долина Трейд" було поставлено відповідачу товар на загальну суму 71 472 грн . Крім того з картки рахунку 361 судом також встановлено наявність станом на 01.10.2021 заборгованості у сумі 50 584,07 грн (на підтвердження поставки товару на вказану суму позивачем на виконання ухвали суду також надано товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.2-54).

Досліджуючи надані позивачем товарно-транспортні накладні, суд зауважує, що останні містять штамп/печатку товариства, на якій також міститься підпис особи. Відповідач не спростував достовірність печатки, як не заперечував і обставину поставки йому товару.

Як свідчить картка рахунку 361 відповідачем у період з жовтня 2021 по лютий 2022 року оплачено отриманий товар на суму 52 145,40 грн. Під час розгляду справи відповідачем сплачено ще 53 630,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням №51246 від 20.07.2022 (т.2 а.с.71).

При цьому суд зауважує, що надані відповідачем на підтвердження проведення оплати платіжні доручення (т.2 а.с.68-70) повністю враховані позивачем в якості оплати поставленого товару, що вбачається з картки рахунку 361.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір поставки є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд, висновки якого в силу положень ст. 236 ГПК України враховуються судом, в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

З урахуванням погодження сторонами у договорі (п.2.1.4) передачі товару на підставі накладних або товарно-транспортних накладних, суд вважає надані позивачем на підтвердження поставки товару товарно-транспортні накладні належними та допустимими доказами у справі, а доводи відповідача стосовно того, що поставка товару може бути підтверджена лише видатковими накладними неспроможними.

Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності у товарно-транспортній накладній посади, ПІБ особи, що отримала товар, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У підпункті 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. визначається, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже надання позивачем послуг з поставки, в розумінні положень Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є господарською операцією.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Законом чітко не конкретизовано перелік документів, які є первинними, водночас для надання документу юридичної сили та доказовості, необхідним є відображення у такому документі перелічених вище обов`язкових реквізитів.

Так, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (далі правила №363), визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1. Правил №363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, суд вказує, що останні містять наступні реквізити: назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ і яке є вантажовідправником, пункти навантаження та розвантаження, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, кількість, ціну, вартість продукції, особисті підписи особи відправника та особи вантажоодержувача, які засвідчені відтисками печатки вантажовідправника та вантажоодержувача.

За таких обставин, оскільки надані позивачем товарно-транспортні накладні містять визначені Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Правилами №363 реквізити, останні, за висновком суду, є первинними документами.

Водночас, враховуючи заперечення відповідача щодо відсутності у товарно-транспортних накладних посади особи, що прийняла товар, та ПІБ суд враховує, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови що документи містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Дійсно, під час дослідження змісту поданих позивачем товарно-транспортних накладних судом встановлено відсутність посади особи, яка прийняла товар, однак з урахуванням наявності інших обов`язкових реквізитів первинного документу, в тому числі підпису особи, яка прийняла товар, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, достовірність якої не спростована, вказане не є підставою для невизнання господарської операції (поставки товару) та не може свідчити про те, що така особа є не уповноваженою.

Крім того, суд також зауважує, що недодержання сторонами договору порядку щодо підписання актів звірки взаєморозрахунків жодним чином не звільняє відповідача від зобов`язань з оплати поставленого товару. При цьому суд враховує, що обов`язок із складання акту, згідно з положеннями п.2.3. належить саме відповідачу. Натомість матеріали справи не містять доказів складання та направлення відповідачем на адресу позивача актів звірки.

Не містять матеріали справи також доказів повернення товару, що могло б спростувати обсяг поставленого товару, зазначений у товарно-транспортних накладних.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 16 551,23 грн, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Одеський торговий дім "Сонячна Долина Трейд" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже було зазначено судом, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені передбачена п.10.5. договору.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши додані позивачем до позовної заяви розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат (т.1 а.с.88-92), правильність здійснення яких відповідачем не спростована, а контррозрахунку не надано, суд вважає їх вірними, а вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 5 019,74 грн, 3 % річних у сумі 833,03 грн та індексу інфляції у сумі 4 614,15 грн такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

При цьому, сплата відповідачем мінімального розміру судового збору виключає можливість повернення позивачу суми судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Керуючись ст.129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське" (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середня, буд. 83-в, код ЄДРПОУ 24541083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім "Сонячна Долина Трейд" (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Середньофонтанська, буд.16, код ЄДРПОУ 39645469) основний борг у сумі 16 551 /шістнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят одна/ грн 23 коп., пеню у сумі 5 019 /п`ять тисяч дев`ятнадцять/ грн 74 коп., 3% річних у сумі 833 /вісімсот тридцять три/ грн 03 коп., інфляційні втрати у сумі 4 614 /чотири тисячі шістсот чотирнадцять/ грн 15 коп., судовий збір у сумі 2 481 /дві тисячі чотириста вісімдесят одна/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.М. Щавинська