Ухвала суду № 108479994, 19.01.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.01.2023 р. Справа № 914/1019/22

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви», м. Новояворівськ Львівської області,

про відвід судді Крупника Р.В. (вх. №892/23 від 13.01.2023)

у справі № 914/1019/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви», м. Новояворівськ Львівської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Львівської міської ради, м. Львів,

а також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватного підприємства «Ера Консалтинг», м. Новояворівськ, Львівська обл.; ОСОБА_1 , м. Львів; Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, м. Львів; Державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П.Т., с. Жирівка, Львівська обл.

про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію,

без повідомлення сторін,

Встановив:

На розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Львівської міської ради, а також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, Приватного підприємства «Ера Консалтинг»; ОСОБА_1 ; Головного управління Державної податкової служби у Львівській області; Державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П.Т., про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі. Так, зокрема, ухвалою від 27.12.2022 поновлено провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 27.01.2023.

13.01.2023, за вх. №892/23, до суду надійшла заява ТОВ «ДК «Мальви» про відвід судді Крупника Р.В., яка обґрунтована тим, що 13.01.2023 Товариству стало відомо про підстави для відводу у зв`язку із отриманням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №914/1688/21, якою скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2022 у справі №914/1688/21.

Заявник вважає, що зміст постанови суду касаційної інстанції свідчить про те, що у межах справи №914/1688/21 суддя Крупник Р.В. ухвалив на користь ТОВ «Юніко-Експо» (позивача у даній справі) незаконне рішення, яким узаконено подальше використання позивачем у цій справі земельної ділянки без можливості її повернення у зв`язку із несплатою орендної плати.

У заяві ТОВ «ДК «Мальви» стверджує, що предметом спору у справі №914/1019/22 є скасування державної реєстрації на об`єкти незавершеного будівництва - багатоквартирні житлові будинки, які зареєстровані за ТОВ «ДК «Мальви» на підставі дозволу на виконання будівельних робіт N IV 113171920987 від 11.07.2017 (щодо законності видачі якого сторони справи - ТОВ «Юніко-Експо» та ТОВ «ДК «Мальви», мають діаметрально протилежні позиції) та договору №20/10 від 20.10.2014 (оцінка якого вже надана судом у цьому складі), та які розташовані на земельній ділянці №4610136800:01:010:0079, загальною площею 2,2831 га згідно із Договором оренди від 25.10.2016 (у розірванні якого відмовив суд під головуванням судді Крупника Р.В. у справі №914/1688/21).

На переконання заявника, сформований судом у межах справи №914/1688/21 висновок щодо дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт по спірних об`єктах нерухомого майна суперечить тим обставинам, які необхідно встановити для прийняття обґрунтованого рішення у справі №914/1019/22.

Поряд з цим, заявником зазначається, що заява подається не у зв`язку із незгодою сторони з процесуальним рішенням судді Крупника Р.В. у справі №914/1688/21, а у зв`язку із тим, що йому стало відомо про вчинені суддею дії в інтересах позивача у цій справі.

Відтак, заявник просить задовольнити дану заяву про відвід судді Крупника Р.В. від розгляду справи №914/1019/22.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2023 р. (суддя Крупник Р.В.) заяву «Девелоперська компанія «Мальви» вх. №892/23 від 13.01.2023 про відвід судді Крупника Р.В. у справі №914/1019/22 визнано необґрунтованою і передано матеріали справи №914/1019/22 на автоматизований розподіл, для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід судді Крупника Р.В., у порядку, встановленому ч.1 ст. 32 ГПК України.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023 року заява про відвід судді Крупника Р.В. у справі № 914/1019/22 передана для розгляду судді Кітаєвій С.Б.

За загальним правилом, встановленим пунктом 8 статті 39 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. Проте за ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Суд не вбачає підстав для проведення судового засідання з метою вирішення відводу.

Розглянувши заяву про відвід, ознайомившись із матеріалами судової справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої відповідачем заяви та зазначає наступне.

Інститут відводу заінтересованих в результаті справи суддів є гарантією об`єктивності дослідження фактичних обставин справи та вчинення інших процесуальних дій. Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України визначає підстави для відводу судді. Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Слід зазначити, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (статті 126, 129 Конституції України).

Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23.05.2001 №6-рп\2001, судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність зазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, поведінка конкретного судді, яка вказує на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1688/21 (суддя Крупник Р.В.) за позовом керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ТОВ «Юніко-Експо», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «ДК «Мальви» про розірвання договору оренди землі від 25.10.2016 №С-4361.

Предметом позову в справі №914/1688/21 була матеріально-правова вимога про розірвання Договору оренди землі № С-4361 від 25.10.2016, укладеного між Львівською міською радою та ТОВ «Юніко-Експо».

Підставами позову в справі №914/1688/21 були обставини невиконання ТОВ «Юніко-Експо» протягом періоду з березня 2020 і по час подання позовної заяви (червень 2021) своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного та повного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий №4610136800:01:010:0079, загальною площею 2,2831 га., яка розташована у м. Львові на вул. Угорська, 14.

В рішенні від 23.05.2022 у справі №914/1688/21 суд зазначив, що в ході розгляду справи ТОВ «Юніко-Експо» не надано доказів сплати заборгованості з орендної плати як за відповідний період, так і доказів того, що він продовжує здійснювати сплату орендних платежів, як це передбачено умовами Договору. А тому, за відсутності вказаних доказів, суд погодився з доводами прокурора про порушення майнових прав Львівської міської ради, оскільки основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором і через відсутність цієї плати орендодавець позбавляється того на що він розраховував при його укладенні.

Однак, не зважаючи на те, що прокурором здійснювався захист майнових прав та інтересів Львівської міської ради, ним не було заявлено вимог про стягнення з ТОВ «Юніко-Експо» заборгованості з орендної плати.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог прокурора у справі №914/1688/21, суд дійшов висновку, що обрання прокурором розірвання договору як способу захисту не призведе до тих наслідків на досягнення яких він спрямований, а саме припинення порушення майнових прав Львівської міської ради на майбутнє або усунення загрози такого порушення, з таких підстав: 1) цей спосіб захисту є неефективним за законом, в силу його неповноти та невідповідності принципу процесуальної економії (так як поряд із вимогою про розірвання договору оренди землі не було заявлено вимогу про повернення земельної ділянки); 2) цей спосіб захисту є неефективним на практиці, враховуючи обставини, які мали місце в даній справі (зокрема, внаслідок знаходження на земельній ділянці чотирьох секцій багатоквартирних будинків на котрі оформлено право власності і чотирьох секцій багатоквартирних будинків, які є об`єктами незавершеного будівництва, фактичне повернення земельної ділянки Львівській міській раді є неможливим і розірвання договору порушуватиме права осіб, котрі придбали квартири в будинках, будівництво котрих незавершено).

Рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2022 у справі №914/1688/21 було залишене без змін згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2022, однак в подальшому скасоване постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.12.2022.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій і направляючи справу №914/1688/21 на новий розгляд до місцевого суду, суд касаційної інстанції зазначив, що господарські суди попередніх інстанцій, зосередившись на питанні чи є ефективним обраний прокурором спосіб захисту цивільного права, не надали правової оцінки доводам прокурора про неналежне виконання ТОВ «Юніко-експо» умов договору оренди земельної ділянки щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, не встановили обставини як щодо наявності чи відсутності факту порушення відповідачем умов договору оренди у вигляді систематичного невнесення орендної плати, так і щодо наявності чи відсутності критерію істотності такого порушення договору оренди земельної ділянки у розумінні частини 2 статті 651 ЦК України, а також не врахували наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі (п. 5.41 Постанови від 20.12.2022).

Отже, з наведеного слідує, що при розгляді справи №914/1688/21 суддя Крупник Р.В., як суд першої інстанції, лише вирішив існуючий спір по суті і ніяких дій в інтересах ТОВ «Юніко-Експо» (як це стверджує ТОВ «ДК «Мальви» в заяві про відвід) не вчиняв. Доказів зворотнього заявником, в порядку ст.74 ГПК України, не подано.

Сам факт скасування Верховним Судом рішення місцевого суду у справі №914/1688/21 не свідчить про наявність обставин, в розумінні ст. 35 ГПК України, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді Крупника Р.В. при розгляді справи №914/1019/22. Поряд з цим, Верховним Судом спір у справі №914/1688/21 по суті вирішено не було, а тому безпідставними (в контексті заяви про відвід) є твердження заявника про незаконність висновків судді Крупника Р.В. при розгляді вказаної справи.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2022 у cправі № 916/442/21).

У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення Суду у справі "Газета "Україна-Центр" проти України" (заява 16695/04) від 15.07.2010).

У рішенні у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 зазначено: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Хоча заявник у заяві про відвід і зазначає, що подає заяву з мотивів порушення суддею принципу безсторонності та неупередженості по відношенню до заявника, проте, мотиви, з яких заявник дійшов висновків щодо порушення його прав, є саме незгода з рішенням судді, прийнятим в іншій судовій справі (№914/1688/21), у якій стороною виступав заявник.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Доводи про упередженість судді Крупника Р.В. суд відхиляє з тих мотивів, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Оскільки, будь-яких належних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Крупника Р.В. в результаті розгляду справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді даної справи, вчинення суддею дій в інтересах позивача у справі, заявником подано не було, то презумпція особистої неупередженості судді у даній справі не є спростованою та продовжує діяти, і доказів на користь протилежного заявником не надано.

Із вимог процесуального законодавства випливає, що відвід повинен бути вмотивований та обґрунтований, це зокрема, означає, що відвід повинен бути підтвердженим фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах. Наданий же до суду відвід ґрунтується виключно на суб`єктивній правовій позиції учасника справи, в даному випадку відповідача, оскільки не наведено (і не підтверджено) жодної конкретної обставини для відводу судді, в розумінні ст.35 ГПК України.

Вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому, результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до сторін у справі, оскільки наявність чи відсутність підстав у відводі судді не може ставитися в залежність до результату застосування норм чинного законодавства. При цьому, втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддю у будь-який спосіб забороняється законом. У разі ж незгоди з винесеним по справі рішенням чи ухвалою, як вже зазначено вище, сторона по справі чи інший учасник справи не позбавлена можливості оскаржити постановлене рішення чи ухвалу у порядку і строки визначені чинним процесуальним Законом.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, з метою вирішення, чи може суд вважатися "незалежним" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, необхідно звернути увагу, inter alia (серед іншого), на наявність гарантій від зовнішнього тиску та на питання, чи проявляє він ознаки незалежності.

Стосовно вимоги "безсторонності" у розумінні цього положення мають бути застосовано два критерії: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання певного судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечував суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу (рішення Суду у справі Фельдман проти України, no. 76556/01 та 38779/04, від 08.04.2010).

Відтак, доводи заявника не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають вищенаведеним нормам чинного в Україні законодавства та висновкам Європейського Суду з прав людини, щодо застосування таких норм права. Натомість, твердження заявника про наявність підстав для відводу, не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи № 914/1019/22.

Зважаючи на вищевикладене, у задоволенні заяви (за вх. № 892/23 від 13.01.2023.) ТОВ «ДК «Мальви» про відвід судді Крупника Р.В. від розгляду справи № 914/1019/22 слід відмовити.

Частиною 1 статті 40 ГПК України встановлено, що в разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Відповідно, в разі відмови в задоволенні заяви про відвід - розгляд справи здійснюється тим самим складом суду (суддею), який здійснював розгляд такої справи до подачі стороною такої заяви.

Керуючись ст.ст. 35, 36, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви про відвід судді Крупника Р.В. у справі №914/1019/22 (вх.№892/23 від 13.01.2023) відмовити.

2. Справу № 914/1019/22 повернути раніше визначеному судді для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Кітаєва С.Б.