Рішення № 108479836, 22.12.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1292/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Налапко Ю.І., дослідивши матеріали справи

За позовом Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТТО КОНТРАКТ»

про стягнення 119 272,94 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача:не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відділ освіти і науки Нікопольської міської ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТТО КОНТРАКТ» про стягнення 119 272,94 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов`язання щодо виконання умов договору № МС/Т-000423/2 на придбання товару по договору № МС/Т-000424/3 на придбання товару від 10.01.2022. У зв`язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про повернення коштів за неотриманий бензин А-92 у розмірі 107 307,60 грн основного боргу та 11 965,34 грн штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/1292/22 від 09.08.2022 позовну заяву Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради залишено без руху.

19.08.2022 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 09.08.2022.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 15.08.2022 по 26.08.2022 перебувала у відпустці, то розгляд зазначеної позовної заяви був здійснений після виходу судді на роботу.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1292/22 від 29.08.2022 розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив; вирішено призначити підготовче судове засідання на 29.09.2022.

29.09.2022 в судове засідання прибув представник позивача, надав усні пояснення по справі та надав до суду оригінали документів для огляду; представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду про відкриття провадження від 29.08.2022 не виконав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду 29.09.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 27.10.2022.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 29.09.2022 та здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу відповідача, зазначену в позовної заяві.

24.10.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач суму боргу визнає, однак посилається на форс-мажорні обставини, що унеможливили виконання зобов`язань належним чином за укладеними договорами на придбання товару № МС/Т-000423/2 та № МС/Т-000424/3 від 10.01.2022.

27.10.2022 в судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 27.10.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 23.11.2022.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 28.10.2022 та здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронні адреси сторін.

23.11.2022 в судове засідання представники сторін повторно не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 23.11.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження по справі № 911/1292/22 та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.12.2022.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 23.11.2022 та здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронні адреси сторін.

02.12.2022 на електронну адресу від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

22.12.2022 в судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання були повідомлений належним чином; представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Наразі, суд наголошує, що представник відповідача в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Крім того, відповідач не був позбавлений права брати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 22.12.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 26.12.2022 по 06.01.2023 включно перебувала у відпустці, тому повний текст рішення складено та підписано після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

10.01.2022 між Відділом освіти і науки Нікопольської міської ради (далі покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОТТО КОНТРАКТ» (далі продавець, відповідач) укладено два договори на придбання товару.

10.01.2022 між сторонами укладено договір на придбання товару № МС/Т-000423/2 (далі договір-1), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити покупцеві Бензин А-92 (Лот 1 Бензин А-92 для Комунального позашкільного навчального закладу освіти «Нікопольський міжшкільний центр трудового навчання та технічної творчості») код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти, а покупець прийняти і оплатити цей(ці) товар(и).

Відповідно до п. 1.2 договору-1, кількість од.: 3500 літрів.

За умовами п. 3.1 договору-1, ціна цього договору становить 93 660,00 (дев`яносто три тисячі шістсот шістдесят гривень 00 копійок) грн у тому числі податок на додану вартість 15 610,00 (п`ятнадцять тисяч шістсот десять гривень 00 копійок) грн.

Згідно пп. 5.1 та 5.2 договору-1, строк поставки товарів: до 31.01.2022 року. Місце поставки товару: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, 56/1.

Разом із договором-1 сторонами складено та підписано специфікацію, що є додатком № 1 до договору, за умовами якого загальна вартість договору 93 660,00 грн (копія наявна в матеріалах справи).

Також 10.01.2022 між сторонами укладено договір на придбання товару № МС/Т-000424/3 (далі договір-2), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити покупцеві Бензин А-92 (Лот 2 Бензин А-92 для господарчої групи відділу освіти і науки), код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти, а покупець прийняти і оплатити цей(ці) товар(и).

Відповідно до п. 1.2 договору-2, кількість од.: 1500 літрів.

За умовами п. 3.1 договору-2, ціна цього договору становить 40 140,00 (сорок тисяч сто сорок гривень 00 копійок) грн у тому числі податок на додану вартість 6 690,00 (шість тисяч шістсот дев`яносто гривень 00 копійок) грн.

Згідно пп. 5.1 та 5.2 договору-2, строк поставки товарів: до 31.01.2022 року. Місце поставки товару: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 3.

Разом із договором-2 сторонами складено та підписано специфікацію, що є додатком № 1 до договору, за умовами якого загальна вартість договору 40 140,00 грн (копія наявна в матеріалах справи).

Інші умови договору-1 та договору-2 є аналогічними.

Відповідно до пп. 4.1-4.3 договору-1 та договору-2, розрахунки проводяться шляхом перерахування покупцем на рахунок продавця коштів на підставі належно оформленої накладної (акту приймання-передачі) та виставленого рахунку. Покупець робить оплату за рахунок коштів місцевого бюджету, після отримання товару в повному обсязі та у відповідному стані протягом 10 (десяти) банківських днів після пред`явлення рахунку продавцем. Усі розрахунку за цим договором проводяться виключно в безготівковій формі. Фінансування договору здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.

Згідно пп. 5.3-5.6 договору, поставка товару здійснюється у встановлений строк та супроводжується видатковими накладними, оформленими належним чином. Приймання товару від імені покупця здійснюється уповноваженими представниками за місцем поставки товару.

Витрати на перевезення (доставку) товару до місця поставки товару, навантажувально-розвантажувальні роботи та комплектування входять у вартість товару.

Зобов`язання продавця щодо поставки товару вважається виконаним у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця у місця поставки товару та підписання відповідних документів.

Судом встановлено, що 14.01.2022 між позивачем та відповідачем, на виконання умов договору-1, підписано видаткову накладну № 79 на отримання товару: бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 (код УКТЗЕД 2710124194) за талонами; вид талона: бланк-дозвіл; кількість в штуках: 350 номіналом 10 л; кількість в літрах: 3500 л на загальну суму 93 660,00 грн. У вказаній видатковій накладній наведений перелік номерів бланків-дозволів на отримання бензину автомобільного А-92-Євро5-Е0 (код УКТЗЕД 2710124194).

Крім того, 14.01.2022 між позивачем та відповідачем, на виконання умов договору-2, підписано видаткову накладну № 80 на отримання товару: бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 (код УКТЗЕД 2710124194) за талонами; вид талона: бланк-дозвіл; кількість в штуках: 150 номіналом 10 л; кількість в літрах: 1500 л на загальну суму 40 140,00 грн. У вказаній видатковій накладній наведений перелік номерів бланків-дозволів на отримання бензину автомобільного А-92-Євро5-Е0 (код УКТЗЕД 2710124194).

Відповідно до змісту видаткової накладної № 79 та № 80 від 14.01.2022, підписанням даної видаткової накладної покупець (отримувач) засвідчує отримання у постачальника бланків-дозволів (карток на пальне, скретч-карток, талонів) згідно номерів, визначених даною видатковою накладною. Бланки-дозволи (картки на пальне, скетч-картки, талони) дійсні для вибірки товару по даній видаткові накладній протягом 12 місяців з дати підписання видаткової накладної. Бланки-дозволи (картки на пальне, скетч-картки, талони), не пред`явлені оператору АЗС для отримання товару протягом 12 місяців з моменту підписання видаткової накладної анулюються (втрачають свою чинністю і є недійсними). Покупець зобов`язується прийняти товар у постачальника до моменту анулювання бланків-дозволів (картки на пальне, скетч-картки, талони), яке відбувається відповідно до умов договору.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками без будь-яких зауважень та заперечень (копії наявні в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору, здійснив повну оплату вартості товару за видатковими накладними № 79 та № 80 від 14.01.2022, сплативши відповідачу грошові кошти в загальній сумі 133 800,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 19.01.2022 на суму 93 660,00 грн із призначенням платежу «оплата за придбання бензину А-92; UA-2021-12-14-003459-b договір МС/Т-000423/2 від 10.01.2022; накладна № 79 від 14.01.2022; ПДВ 15 610,00 грн» та платіжним дорученням № 11 від 19.01.2022 на суму 40 140,00 грн із призначенням платежу «оплата за придбання бензину А-92; UA-2021-12-14-003459-b договір МС/Т-000424/3 від 10.01.2022; накладна № 80 від 14.01.2022; ПДВ 6 690,00 грн» (копії наявні в матеріалах справи).

Як зазначає позивач, Відділ освіти і науки Нікопольської міської ради отримав від відповідача бланк-дозволи (талони) на бензин А-92 номіналом 10 літрів у кількості 350 штук на отримання бензину за договором № МС/Т-000423/2 від 10.01.2022 та бланк-талони на бензин А-92 номіналом 10 літрів у кількості 150 штук на отримання бензину за договором № МС/Т-000424/3 від 10.01.2022.

Однак, за ствердженням позивача, Відділом освіти і науки Нікопольської міської ради по талонам, виданим за договором № МС/Т-000423/2 від 10.01.2022, отримано бензин А-92 у кількості 570 літрів, що еквівалентно 57 талонам, та по талонам, виданим за договором № МС/Т-000424/3 від 10.01.2022, отримано бензин А-92 у кількості 420 літрів, що еквівалентно 42 талонам.

Як зазначає позивач, починаючи з 07.04.2022 відповідач закрив заправки на території міста Нікополь, припинив приймати оплачені талони та здійснювати відпуск пального позивачу.

Станом на дату звернення позивачем до суду із даною позовною заявою, за договором № МС/Т-000423/2 від 10.01.2022 залишок недоотриманого пального становить 2930 літрів вартістю 78 406,80 грн та за договором № МС/Т-000424/3 від 10.01.2022 залишок недоотриманого пального становить 1080 літрів вартістю 28 900,80 грн, що підтверджується довідкою про балансову вартість палива забезпечення діяльності інших закладів у сфері освіти, розташованого за адресою м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 3, та довідкою про балансову вартість палива КПНЗО НМЦТН та ТТ, розташованого за адресою м. Нікополь, вул. Херсонська, 56/1 (копії яких наявні в матеріалах справи).

Відповідно до пп. 9.1 та 9.2 договору-1 та договору-2, у випадку виникнення спорів та розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі неможливості досягнення сторонами згоди стосовно спірних питань, спір вирішується у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 20.04.2022 направив відповідачу претензію № 321 від 18.04.2022, якою повідомив про неможливість отримання пального за договором № МС/Т-000424/3 від 10.01.2022 у зв`язку із припиненням роботи заправок відповідача та повідомив останнього, що станом на 14.04.2022 залишок недоотриманого пального А-92 складає 1080 літрів вартістю 28 900,80 грн. Претензією позивач вимагав надати можливість отримання пального бензину А-92 відповідно до оплачених талонів у повному обсязі та просив про результати розгляду даної претензії повідомити письмово в строк, встановлений чинним законодавством.

Крім того, 20.04.2022 позивач направив відповідачу претензію № 322 від 18.04.2022, якою повідомив про неможливість отримання пального за договором № МС/Т-000423/2 від 10.01.2022 у зв`язку із припиненням роботи заправок відповідача та повідомив останнього, що станом на 12.04.2022 залишок недоотриманого пального А-92 складає 2930 літрів вартістю 78 406,80 грн. Претензією позивач вимагав надати можливість отримання пального бензину А-92 відповідно до оплачених талонів у повному обсязі та просив про результати розгляду даної претензії повідомити письмово в строк, встановлений чинним законодавством. Копії претензії № 321 та № 322 від 18.04.2022 наявні в матеріалах справи. На підтвердження надсилання вказаних претензії відповідачем долучено до матеріалів справи фіскальні чеки за № 5321305042977 та № 5321305042985. Заперечень відповідача щодо отримання вищенаведених претензій матеріали справи не містять.

Також позивач звернувся до відповідача з листом № 326 від 20.04.2022, яким пропонував відповідачу, з метою недопущення порушення останнім умов укладених договорів, розглянути можливість реалізувати талони. У разі відсутності такої можливості, просив останнього повернути кошти за невикористані талони у термін до 01.05.2022 (копія листа наявна в матеріалах справи).

Однак, відповідач про результати розгляду претензій позивача не повідомив, вимог претензій не виконав, відповіді на лист не направив, можливість реалізувати талони позивачу не надав, грошові кошти не повернув. Протилежного суду не доведено.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою про стягнення з відповідача 107 307,60 грн попередньої оплати, а також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 11 965,34 грн штрафних санкцій (пені).

Відповідно до пункту 10.1 договору-1 та договору-2, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання зобов`язань.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір на придбання товару № МС/Т-000423/2 від 10.01.2022 та договір на придбання товару № МС/Т-000424/3 від 10.01.2022, як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Дослідивши зміст укладених між сторонами правочинів, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладені договором є договорами поставки.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України,за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України,за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України,зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено у пп. 4.1-4.3 договору-1 та договору-2, розрахунки проводяться шляхом перерахування покупцем на рахунок продавця коштів на підставі належно оформленої накладної (акту приймання-передачі) та виставленого рахунку. Покупець робить оплату за рахунок коштів місцевого бюджету, після отримання товару в повному обсязі та у відповідному стані протягом 10 (десяти) банківських днів після пред`явлення рахунку продавцем. Усі розрахунку за цим договором проводяться виключно в безготівковій формі. Фінансування договору здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.

Згідно пп. 5.3-5.6 договору, поставка товару здійснюється у встановлений строк та супроводжується видатковими накладними, оформленими належним чином. Приймання товару від імені покупця здійснюється уповноваженими представниками за місцем поставки товару. Витрати на перевезення (доставку) товару до місця поставки товару, навантажувально-розвантажувальні роботи та комплектування входять у вартість товару. Зобов`язання продавця щодо поставки товару вважається виконаним у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця у місця поставки товару та підписання відповідних документів.

Судом було встановлено, що 14.01.2022 між позивачем та відповідачем, на виконання умов договору-1, підписано видаткову накладну № 79 на отримання товару: бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 (код УКТЗЕД 2710124194) за талонами; вид талона: бланк-дозвіл; кількість в штуках: 350 номіналом 10 л; кількість в літрах: 3500 л на загальну суму 93 660,00 грн. У вказаній видатковій накладній наведений перелік номерів бланків-дозволів на отримання бензину автомобільного А-92-Євро5-Е0 (код УКТЗЕД 2710124194) номіналом 10 літрів.

Крім того, 14.01.2022 між позивачем та відповідачем, на виконання умов договору-2, підписано видаткову накладну № 80 на отримання товару: бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 (код УКТЗЕД 2710124194) за талонами; вид талона: бланк-дозвіл; кількість в штуках: 150 номіналом 10 л; кількість в літрах: 1500 л на загальну суму 40 140,00 грн. У вказаній видатковій накладній наведений перелік номерів бланків-дозволів на отримання бензину автомобільного А-92-Євро5-Е0 (код УКТЗЕД 2710124194) номіналом 10 літрів.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками без будь-яких зауважень та заперечень (копії наявні в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору, здійснив повну оплату вартості товару згідно видаткових накладних № 79 та № 80 від 14.01.2022, сплативши відповідачу грошові кошти в загальній сумі 133 800,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 19.01.2022 на суму 93 660,00 грн із призначенням платежу «оплата за придбання бензину А-92; UA-2021-12-14-003459-b договір МС/Т-000423/2 від 10.01.2022; накладна № 79 від 14.01.2022; ПДВ 15 610,00 грн» та платіжним дорученням № 11 від 19.01.2022 на суму 40 140,00 грн із призначенням платежу «оплата за придбання бензину А-92; UA-2021-12-14-003459-b договір МС/Т-000424/3 від 10.01.2022; накладна № 80 від 14.01.2022; ПДВ 6 690,00 грн».

Отже, позивачем виконані зобов`язання за договором належним чином.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено судом вище, 14.01.2022 між позивачем та відповідачем було підписано видаткову накладну № 79 на загальну суму 93 660,00 грн та видаткову накладну № 80 на загальну суму 40 140,00 грн, в яких наведений перелік бланків-дозволів на отримання бензину автомобільного А-92-Євро5-Е0 (код УКТЗЕД 2710124194) номіналом 10 літрів.

Відповідно до змісту видаткової накладної № 79 та № 80 від 14.01.2022, підписанням даної видаткової накладної покупець (отримувач) засвідчує отримання у постачальника бланків-дозволів (карток на пальне, скретч-карток, талонів) згідно номерів, визначених даною видатковою накладною. Бланки-дозволи (картки на пальне, скетч-картки, талони) дійсні для вибірки товару по даній видаткові накладній протягом 12 місяців з дати підписання видаткової накладної. Бланки-дозволи (картки на пальне, скетч-картки, талони), не пред`явлені оператору АЗС для отримання товару протягом 12 місяців з моменту підписання видаткової накладної анулюються (втрачають свою чинністю і є недійсними). Покупець зобов`язується прийняти товар у постачальника до моменту анулювання бланків-дозволів (картки на пальне, скетч-картки, талони), яке відбувається відповідно до умов договору.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, Відділ освіти і науки Нікопольської міської ради отримав від відповідача бланк-дозволи (талони) на бензин А-92 по 10 літрів у кількості 350 штук на отримання бензину за договором № МС/Т-000423/2 від 10.01.2022 та бланк-талони на бензин А-92 по 10 літрів у кількості 150 штук на отримання бензину за договором № МС/Т-000424/3 від 10.01.2022.

Судом було встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем по талонам, виданим за договором № МС/Т-000423/2 від 10.01.2022, отримано бензин А-92 у кількості 570 літрів на загальну суму 15 253,20 грн (570 л.*26,76 грн), що еквівалентно 57 талонам, та по талонам, виданим за договором № МС/Т-000424/3 від 10.01.2022, отримано бензин А-92 у кількості 420 літрів на загальну суму 11 239,20 грн (420 л.*26,76 грн), що еквівалентно 42 талонам.

Однак, як зазначає позивач, починаючи з 07.04.2022 відповідач закрив заправки на території міста Нікополь, припинив приймати оплачені талони та здійснювати відпуск пального позивачу.

Станом на дату звернення позивачем до суду із даною позовною заявою, за договором № МС/Т-000423/2 від 10.01.2022 залишок недоотриманого пального становить 2930 літрів вартістю 78 406,80 грн та за договором № МС/Т-000424/3 від 10.01.2022 залишок недоотриманого пального становить 1080 літрів вартістю 28 900,80 грн, що підтверджується довідкою про балансову вартість палива забезпечення діяльності інших закладів у сфері освіти, розташованого за адресою м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 3, та довідкою про балансову вартість палива КПНЗО НМЦТН та ТТ, розташованого за адресою м. Нікополь, вул. Херсонська, 56/1.

У зв`язку із вищенаведеним, 20.04.2022 позивач направив відповідачу претензії № 321 та № 322 від 18.04.2022, якими повідомив про неможливість отримання пального за договором № МС/Т-000424/3 від 10.01.2022 та за договором № МС/Т-000423/2 від 10.01.2022 у зв`язку із припиненням роботи заправок відповідача та повідомив останнього, що станом на 14.04.2022 залишок недоотриманого пального А-92 за договором № МС/Т-000424/3 складає 1080 літрів вартістю 28 900,80 грн, а за договором № МС/Т-000423/2 складає 2930 літрів вартістю 78 406,80 грн. Претензіями позивач вимагав надати можливість отримання пального бензину А-92 відповідно до оплачених талонів у повному обсязі та просив про результати розгляду претензій повідомити письмово в строк, встановлений чинним законодавством.

Однак, відповідач про результати розгляду претензій позивача не повідомив, вимог претензій також не виконав, відпуск пального по талонам не здійснив.

Станом на дату звернення позивачем до суду із даною позовної заявою, в матеріалах справи відсутні докази відпуску пального за договором № МС/Т-000424/3 обсягом 1080 літрів на загальну суму 28 900,80 грн та за договором № МС/Т-000423/2 обсягом 2930 літрів на загальну суму 78 406,80 грн. Протилежного суду не доведено, доказів відпуску пального в повному обсязі на вимогу позивача до суду не надано.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

В свою чергу, як встановлено судом раніше, станом на дату звернення позивачем до суду із даною позовної заявою, в матеріалах справи відсутні докази відпуску пального за договором № МС/Т-000424/3 обсягом 1080 літрів на загальну суму 28 900,80 грн та за договором № МС/Т-000423/2 обсягом 2930 літрів на загальну суму 78 406,80 грн.

Доказів повернення грошових коштів в загальній сумі 107 307,60 грн матеріали справи також не містять. Протилежного суду не доведено, доказів повернення грошових коштів до суду не надано.

При цьому судом досліджені твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідно до яких відповідач основний борг в сумі 107 307,60 грн визнає, однак посилається на форс-мажорні обставини, що унеможливили належне виконання умов укладених договорів. Крім того відповідач зазначає, що Товариством вживаються всі можливі заходи щодо належного виконання зобов`язань, а також шукає нові шляхи вирішення питання забезпечення пальним своїх клієнтів. Відповідач наголошує, що неможливість в отриманні пального сталося саме через дії партнера, яке у зв`язку із бойовими діями зупинило свою роботу.

Так в п. 8.1 договору-1 та договору-2 сторони узгодили, що звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, яки не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Відповідно до п. 8.2 договору-1 та договору-2, сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом трьох днів з моменту їх виникнення повідомили про це іншу сторону у письмовій формі.

Роздруківки із вебсайту відповідача не можуть бути прийняті судом в якості доказу належного повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин, оскільки умовами договору-1 та договору-2 чітко передбачено, що сторона повинна повідомити іншу про виникнення обставин непереборної сили не пізніше ніж протягом трьох днів з моменту їх виникнення повідомили про це іншу сторону у письмовій формі.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів звернення до позивача в порядку та строки, визначені п. 8.2 договору, із письмовою заявою про обставини виникнення непереборної сили.

Посилання відповідача, що ним вживаються всі можливі заходи щодо належного виконання зобов`язань, а також шукає нові шляхи вирішення питання забезпечення пальним своїх клієнтів судом відхиляються, оскільки не підтверджені жодними належними та допустими доказами.

Крім того, як було встановлено судом вище, неодноразові листи позивача із вимогами надати можливість реалізувати талони відповідачем були проігноровані, що також свідчить про бездіяльність відповідача та спростовують твердження останнього, що ним вживаються всі можливі заходи щодо належного виконання зобов`язань.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 107 307,60 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пп. 7.1 та 7.2 договору-1 та договору-2, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару (товарів) за бюджетні кошти продавець сплачує покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки. Сплата штрафних санкцій не звільняє продавця від виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором.

Позивач за прострочення строків поставки товару, керуючись умовами п. 7.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за договором-1 в сумі 3 222,54 грн та за договором-2 в сумі 8 742,80 грн.

Враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача штрафних санкцій, у даному випадку пені, що передбачені умовами договору.

Водночас, суд зазначає, що позивачем не вірно визначено період прострочення зобов`язання.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так позивачем здійснено нарахування пені за договором-1 та договором-2 за період з 08.04.2022 до 31.07.2022 (датою початку розрахунку позивачем обрану наступну дату за датою закриття відповідачем заправок 07.04.2022).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази закриття заправок відповідача саме 07.04.2022, суд вважає, що прострочення почалося з наступного дня від кінцевої дати для повернення попередньої оплати 01.05.2022, що визначена позивачем в листі № 326 від 20.04.2022.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, прострочення почалося з 03.05.2022 (01.05.2022 припадає на вихідний день, тому кінцевий термін відпуску товару або повернення оплати є 02.05.2022).

Отже, здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням дати виникнення прострочення, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за договором № МС/Т-000424/3 від 10.01.2022 підлягає задоволенню частково в сумі 2 826,74 грн, а позовні вимоги в частині стягнення пені за договором № МС/Т-000423/2 від 10.01.2022 підлягає задоволенню частково в сумі 7 668,83 грн, що разом складає 10 495,57 грн пені.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 450,43 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТТО КОНТРАКТ» (місцезнаходження: «Карат» майданчик, буд. 5-А, офіс 904-1, м. Вишгород, Київська обл., 07301; код ЄДРПОУ 42534649) на користь Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради (місцезнаходження: вул. Електрометалургів, буд. 3, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53213; фактична адреса: проспект Трубників, буд. 3, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53200; код ЄДРПОУ 02142336) 107 307,60 грн основного боргу, 10 495,57 грн штрафних санкцій та 2 450,43 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко