Рішення № 108479778, 19.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2023Справа № 910/9762/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»

до Державного підприємства водних шляхів «Укрводлшлях»

про стягнення 83021,83 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства водних шляхів «Укрводлшлях» про стягнення 83021,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору постачання/закупівлі електричної енергії споживачу №1/2021-В/Т від 02.02.2021 в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 71424,61 грн. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 9992,90 грн та 3% річних у розмірі 1604,32 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості підлягає закриттю, оскільки відповідачем після відкриття провадження було добровільно сплачено заборгованість у розмірі 71424,61 грн. Також, відповідач вказав, що позивачем було порушено п.5.6. Договору, оскільки акти приймання-передачі електричної енергії за період жовтень-листопад 2021 було надіслано позивачем разом з претензією №4500/16 від 16.06.2022, яку було отримано відповідачем 20.06.2022. На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3% річних відмовити частково, а у задоволенні позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат відмовити в повному обсязі. Крім того, відповідач заперечив проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 27.10.2022, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 07.11.2022 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 17.11.2022. Визначено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 11.11.2022.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що провадження в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості підлягає закриттю, а в іншій частині частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 56 Законом України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пунктами 3.1.7 та 3.1.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ) договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Судом встановлено, що 02.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (далі - Постачальник) та відокремленим підрозділом «Дніпровська технічна дільниця водних шляхів» Державного підприємства водних шляхів «Укрводошлях» (далі - Споживач) укладено Договір 1/2021-В/Т про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується постачати Споживачу у 2021 електричну енергію, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього Договору. (п.2.1. Договору)

Відповідно до п.5.3. Договору Споживач бере зобов`язання з отримання електричної енергії та його оплати у порядку та строки, передбачені цим Договором.

Заборгованість у Споживача перед Постачальником виникає лише у разі несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію. (п.5.9. Договору)

Згідно з п.6.2.1. Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.7.2.2. Договору Постачальник зобов`язується нараховувати плату і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором.

За невиконання або неналежне виконання свої зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором. (п.8.1. Договору)

Додатковою угодо №1 від 29.11.2021 до Договору сторони, зокрема, визначили, що виконання умов цього Договору покласти на головне підприємство ДП «Укрводошлях».

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем було поставлено, а відповідачем використано електричну енергію за період з жовтня 2021 по листопад 2021 на загальну суму 71424,61 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом №УГР00003543 приймання-передачі електричної енергії від 31.10.2021 на суму 13208,87 грн; рахунком на оплату №3771 від 31.10.2021 на суму 13208,87 грн; актом №УГР00003872 приймання-передачі електричної енергії від 30.11.2021 на суму 58215,74 грн, рахунком на оплату №4114 від 30.11.2021 на суму 58215,74 грн та довідкою АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» про обсяги розподіленої електричної енергії.

Проте, відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати отриманої електричної енергії не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 71424,61 грн.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Також, як вбачається з пояснень відповідача та платіжних доручень №643 від 02.11.2022 на суму 13208,87 грн та №6444 від 02.11.2022 на суму 58215,74 грн відповідачем після відкриття провадження у справі було сплачено позивачу заборгованість у розмірі 71424,61 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 71424,61 грн та необхідність закриття провадження у справі у вказаній частині.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1604,32 грн та інфляційних втрат у розмірі 9992,90 грн нарахованих за період з 26.11.2021 по 22.09.2022 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника за умови надання Постачальником рахунку, акта прийняття-передачі. (п.5.6. Договору)

Пунктом 5.8 Договору визначено, що фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається згідно з даними приладів обліку та фіксується у акті прийняття-передачі. Оплата проводиться протягом 20 робочих днів, з моменту виставлення рахунку. Рахунок виставляється на підставі підписаного сторонами акта прийняття-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано спірний акт №УГР00003543 приймання-передачі електричної енергії від 31.10.2021 на суму 13208,87 грн; рахунок на оплату №3771 від 31.10.2021 на суму 13208,87 грн; акт №УГР00003872 приймання-передачі електричної енергії від 30.11.2021 на суму 58215,74 грн та рахунок на оплату №4114 від 30.11.2021 на суму 58215,74 грн на адресу відповідача разом з претензією №4500/16 від 16.06.2022.

Вказану претензію з актами та рахунками було отримано відповідачем 20.06.2022.

Інших доказів направлення позивачем спірних актів приймання-передачі та рахунків на адресу відповідача матеріали справи не містять.

Оскільки відповідачем вищевказані документи було отримано 20.06.2022, відповідно до п.5.8. Договору останнім днем для оплати спожитої електричної енергії було 19.07.2022.

Таким чином, першим днем початку нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 20.07.2022

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 381,58 грн та інфляційні втрати у розмірі 2157,67 грн.

Твердження відповідача про те, що нарахування інфляційних втрат не відповідає положенням Договору та чинному законодавство, судом відхиляється, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, згідно ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, оскільки вказаний спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, зокрема порушено умови вищевказаного Договору поставки в частині повної та своєчасно оплати товару, а заборгованість перед позивачем було погашено після відкриття провадження у справі, суд приходить до висновку щодо покладення витрат зі сплати судового збору на відповідача.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано копію Договору №13/5 про надання правничої допомоги від 20.05.2019, додаткову угоду №34/12 від 20.05.2022 до Договору, детальний опис наданої професійної правничої допомоги, акт №1/34/22 про прийняття-передачі наданих послуг від 22.09.2022 на суму 10000 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4409/10 від 23.12.2010 та довіреність №100 від 01.06.2022.

Враховуючи що дана категорія справ не є складною та те що справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, окрім того беручи до уваги ціну позову та наявність клопотання відповідача щодо зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд вважає, що вимога позивача про покладення на відповідача витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі №910/9762/22 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача в розмірі 71424 (сімдесят одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн 61 коп. закрити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства водних шляхів «Укрводлшлях» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 12; ідентифікаційний код 03150102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201; ідентифікаційний код 41427817) 3% річних у розмірі 381 (триста вісімдесят одна) грн 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 2157 (дві тисячі сто п`ятдесят сім) грн 67 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2210 (дві тисячі двісті десять) грн 31 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання: 19.01.2023.

Суддя Я.В. Маринченко