Рішення № 108479257, 18.01.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2023м. ДніпроСправа № 904/2935/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 2; ідентифікаційний код 38920229)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд. 3; ідентифікаційний код 34561966)

про стягнення 719 940 грн. 96 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2844/22 від 12.09.2022) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" про стягнення 719 940 грн. 96 коп., що складає 612 680 грн. 00 коп. - суми основного боргу за продукцію, поставлену відповідно до умов Договору постачання від 10.01.2022 №1950 та 107 260 грн. 96 коп. - пені.

Також просить стягнути з відповідача 10 799 грн. 12 коп. - витрат на сплату судового збору; розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№33132/22 від 04.10.2022) на позову заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 583 320 грн. та пені у розмірі 100 437 грн. 53 коп., судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на те, що: - відповідачем всього отримано товар на суму 195 960 грн. 00 коп.; - відповідачем зроблено оплат на суму 166 600 грн. 00 коп.; - визнана відповідачем заборгованість становить 29 360 грн. (195 960 грн. 00 коп. - 166 600 грн. 00 коп.); - у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України внаслідок активних бойових дій в місті Маріуполь після 24.02.2022, у достовірну невстановлену дату, протиправними діями Російської Федерації було завдано значних пошкоджень та майже повністю зруйновано будівлі, в яких знаходилися орендовані відповідачем приміщення; - внаслідок руйнувань орендованих приміщень, відповідачем втрачено всю документацію, а саме: кадрові документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, первинні документи, договори оренди, договори з контрагентами, у тому числі було втрачено і печатку ТОВ "Аском Сервіс"; - 16.09.2022 ГУНП в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження №12022041640000716 за частиною 1 статті 348 Кримінального кодексу України; - через втрачену документацію відповідач не міг контролювати заборгованість перед контрагентами та був позбавлений матеріальної спроможності здійснювати оплати через нанесені йому збитки; - з наданих позивачем копій видаткових накладних неможливо достовірно встановити, якою саме особою було прийнято вказані в видаткових накладних товари, оскільки наявні на них підписи не належать директору відповідача; - наявні в матеріалах справи видаткові накладні очевидно містять підробку підписів; - відповідач не вважає додані позивачем докази належними, допустимими та такими, що підтверджують поставку товарів, вказаних в видаткових накладних; - позивачем не долучено до матеріалів справи жодної товарно-транспортної накладної на підтвердження факту здійснення поставки; - відповідачем було порушено лише строк оплати за видатковими накладними від 13.01.2022 №ЗП-00000230, від 18.01.2022 №ЗП-00000377, від 19.01.2022 № ЗП-00000434, від 20.01.2022 №ЗП-00000477; - строк прострочення за вказаними видатковими накладними становить менше місяця.

Також відповідач у доданому до відзиву запереченні проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження просить розглядати справу №904/2935/22 у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Розглянувши заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вважає, що у його задоволенні слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частинами 3, 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: - залишення заяви відповідача без задоволення; - розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

З урахуванням предмету та підстав позову у даній справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс", як покупцем, було укладено Договір від 10.01.2022 №1950 (надалі - Договір (а.с.9).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлений строк наступний товар: абразивну продукцію, а покупець зобов`язується прийняти зазначений товар і сплатити за нього визначену грошову суму в порядку, розмірі і на умовах, встановлених даним Договором.

Відповідно до пункту 1.2. Договору найменування, номенклатура, кількість, ціна узгоджуються сторонами додатково для кожної партії товару і вказуються в видаткових накладних, що є невід`ємною та складовою частиною даного Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору строки постачання товару - протягом 10-ти календарних днів з дати надання постачальники рахунку-фактури.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що постачання товару здійснюється на умовах: DDР - склад Покупця (м. Маріуполь).

Датою постачання товару вважається дата передачі товару, зазначена у видатковій чи товарно-транспортній накладній (пункт 2.3. Договору).

Відповідно до пункту 2.4. Договору постачальник має право дострокового і часткового постачання.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціни на товар, що поставляється постачальником, встановлюються у видаткових накладних, що є невід`ємною та складовою частиною даного Договору.

Розрахунки за товар, що постачається постачальником за даним Договором, проводяться покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 календарних днів після дати постачання товару (пункт 3.2. Договору).

Даний Договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023. Якщо за 20 днів до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі сторін не виявить бажання про його припинення, Договір буде вважатися пролонгованим на наступний рік.

Як вбачається на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачеві абразивну продукцію в асортименті на суму 779 280 грн. 00 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних, а саме:

- від 13.01.2022 №ЗП-00000230 на загальну суму з ПДВ - 18 240 грн. 00 коп. (а.с.10);

- від 18.01.2022 №ЗП-00000377 на загальну суму з ПДВ - 53 160 грн. 00 коп. (а.с.11);

- від 19.01.2022 №ЗП-00000434 на загальну суму з ПДВ - 18 240 грн. 00 коп. (а.с.12);

- від 20.01.2022 №ЗП-00000477 на загальну суму з ПДВ - 106 320 грн. 00 коп. (а.с.13);

- від 25.01.2022 №ЗП-00000606 на загальну суму з ПДВ - 107 100 грн. 00 коп. (а.с.14);

- від 31.01.2022 №ЗП-00000819 на загальну суму з ПДВ - 102 540 грн. 00 коп. (а.с.15);

- від 04.02.2022 №ЗП-00000966 на загальну суму з ПДВ - 97 980 грн. 00 коп. (а.с.16);

- від 09.02.2022 №ЗП-00001108 на загальну суму з ПДВ - 97 980 грн. 00 коп. (а.с.17);

- від 15.02.2022 №ЗП-00001295 на загальну суму з ПДВ - 97 980 грн. 00 коп. (а.с.18);

- від 22.02.2022 №ЗП-00001531 на загальну суму з ПДВ - 79 740 грн. 00 коп. (а.с.19).

Як вбачається, відповідачем було здійснено часткову сплату за товар, поставлений за Договором на загальну суму 166 600 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме:

- від 21.02.2022 №2158 на загальну суму 18 240 грн. 00 коп. (а.с.21);

- від 21.02.2022 №2159 на загальну суму 23 360 грн. 00 коп. (а.с.22);

- від 21.02.2022 №2162 на загальну суму 25 000 грн. 00 коп. (а.с.22);

- від 22.02.2022 №2273 на загальну суму 4 800 грн. 00 коп. (а.с.23);

- від 22.02.2022 №2274 на загальну суму 18 240 грн. 00 коп. (а.с.24);

- від 22.02.2022 №2275 на загальну суму 51 960 грн. 00 коп. (а.с.24);

- від 23.02.2022 №2408 на загальну суму 25 000 грн. 00 коп. (а.с.20).

Отже, залишок заборгованості за товар, поставлений за Договором склав 612 680 грн. 00 коп.

Відповідач листом від 22.02.2022 №22/02 просить позивача змінити призначення платежу у платіжних дорученнях на наступне: заміна Договору на №1950 від 10.01.2022 (а.с.44).

В матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних, а саме:

- від 25.01.2022 №45 (а.с.78);

- від 31.01.2022 №59 (а.с.79);

- від 04.02.2022 №65 (а.с.80);

- від 22.02.2022 №114 (а.с.81);

Також матеріали справи містять копії податкових накладних та квитанції про їх реєстрацію, а саме:

- від 25.01.2022 № 724 (а.с.85-87);

- від 31.01.2022 №1045 (а.с.88-90);

- від 04.02.2022 №475 (а.с.91-93);

- від 09.02.2022 №838 (а.с.94-96);

- від 15.02.2022 №840 (а.с.97-99);

- від 22.02.2022 №1225 (а.с.100-102).

Окрім цього, матеріали справи містять:

- копію договору-заявки від 09.02.2022 №0902М/Т на транспортно-експедиційні послуги, укладений між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансангел", як виконавцем (а.с.82);

- копію акту виконаних робіт від 09.02.2022 №ОУ00000098 (а.с.83);

- копію платіжного доручення від 18.02.2022 №661 (а.с.84).

Позивач стверджує, що здійснив поставку товару за Договором, проте відповідачем лише частково проведено сплату; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною спору та звернення до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав, і відповідач повинен був оплатити за отриманий товар по накладним:

- від 20.01.2022 №ЗП-00000477 у сумі 29 360 грн. 00 коп. (неоплачений залишок) до 30.01.2022;

- від 25.01.2022 №ЗП-00000606 у сумі 107 100 грн. 00 коп. до 04.02.2022;

- від 31.01.2022 №ЗП-00000819 у сумі 102 540 грн. 00 коп. до 10.02.2022;

- від 04.02.2022 №ЗП-00000966 у сумі 97 980 грн. 00 коп. до 14.02.2022;

- від 09.02.2022 №ЗП-00001108 у сумі 97 980 грн. 00 коп. до 19.02.2022;

- від 15.02.2022 №ЗП-00001295 у сумі 97 980 грн. 00 коп. до 25.02.2022;

- від 22.02.2022 №ЗП-00001531 у сумі 79 740 грн. 00 коп. до 04.03.2022.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо; дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні; господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені; у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Отже, судом встановлено, що надані первинні документи, що складені між позивачем та відповідачем в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по постачанню позивачем відповідачу товару.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Щодо заперечень відповідача

Як вбачається, відповідач проти позову заперечує та визнає заборгованість за Договором у розмірі 29 360 грн. 00 коп., надає відповідний контррозрахунок пені та посилається на неотримання товару за наступними видатковими накладними:

- від 25.01.2022 №ЗП-00000606 на загальну суму з ПДВ - 107 100 грн. 00 коп.;

- від 31.01.2022 №ЗП-00000819 на загальну суму з ПДВ - 102 540 грн. 00 коп.;

- від 04.02.2022 №ЗП-00000966 на загальну суму з ПДВ - 97 980 грн. 00 коп.;

- від 09.02.2022 №ЗП-00001108 на загальну суму з ПДВ - 97 980 грн. 00 коп.;

- від 15.02.2022 №ЗП-00001295 на загальну суму з ПДВ - 97 980 грн. 00 коп.;

- від 22.02.2022 №ЗП-00001531 на загальну суму з ПДВ - 79 740 грн. 00 коп.

Також відповідачем надано копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 12022041640000716), відповідно до якого 16.09.2022 до органу досудового розслідування - Відділення поліції №7 Дніпровського районного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшла заява від директора ТОВ "Аском Сервіс" про те, що невстановлені особи ЗС РФ, перебуваючи на окупованій території, а саме Донецька область, м. Маріуполь, вул. пр. Ілліча 66, пр. Нікопольський 63 знищили належні ТОВ "Аском Сервіс" товарно-матеріальні цінності (а.с.64).

Як вбачається, з вказаною заявою директор відповідача звернувся після звернення (06.09.2022) позивача з позовом до суду, тобто з початку збройної агресії, а саме з 24.02.2022 будь-яких звернень з боку відповідача до компетентних органів не надходило.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що згідно спірних видаткових та товарно-транспортних накладних місцезнаходженням відповідача зазначено м. Дніпро, а м. Маріуполь у товарно-транспортних накладних зазначено як пункт розвантаження.

Також суд зауважує на те, що видаткові накладні фіксують факт отримання/передачі товарів або послуг. Це підтверджує те, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними, які були підписані без будь - яких зауважень з боку відповідача.

У постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 зазначено, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за видатковими накладними, за наявності підпису у накладних, які засвідчені відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Всі видаткові накладні містять обов`язкові реквізити, такі як дата їх складання, назва підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за видатковими накладними, зміст та обсяг господарських операцій, одиниця виміру господарських операцій, особисті підписи уповноважених осіб сторін (підписи яких були засвідчені відтиском печатки товариств).

Отже, видаткові накладні за наявності підписів уповноважених осіб у видаткових накладних, які засвідчені відтиском печатки юридичної особи, є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс", як юридичної особи, у здійсненні господарських операцій за цими видатковими накладними.

Також суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних та податкових накладних з квитанціями про їх реєстрацію за спірними видатковими накладними.

Як вбачається, всі податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних та доставлені контрагенту, тобто відповідачу.

Будь-яких доказів в підтвердження податкових коригувань відповідачем не надано.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (абзац 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Як вбачається, податкові накладні, складені за спірними видатковими накладними, було як зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, так і доставлено відповідачу, до порушення кримінального провадження, на яке посилається відповідач.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази позивача є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 612 680 грн. 00 коп. - заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання; у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 5.3. Договору у випадку порушення покупцем строків розрахунку за поставлений товар, передбачених даним Договором чи іншою угодою сторін, покупець сплачує постачальнику за кожний день прострочення пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого Товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені.

Як вбачається, позивачем нараховано пеню за прострочення оплати за поставлений товар у розмірі 107 260 грн. 96 коп. за загальний період з 03.03.2022 по 01.09.2022.

Проте, відповідно до умов Договору, станом на 03.03.2022 строк оплати за товар, поставлений за видатковою накладною від 22.02.2022 є таким, що не настав. Строк оплати за вказаною видатковою накладною є таким, що настав - з 05.03.2022.

Також судом враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, після перерахунку пеня за загальний період з 03.03.2022 по 01.09.2022 складає 93 547 грн. 88 коп., у тому числі по накладним:

- від 20.01.2022 №ЗП-00000477 на суму 29 360 грн. 00 коп. - 3 812 грн. 78 коп. (з 03.03.2022 по 30.07.2022);

- від 25.01.2022 №ЗП-00000606 на суму 107 100 грн. 00 коп. - 14 641 грн. 89 коп. (з 03.03.2022 по 04.08.2022);

- від 31.01.2022 №ЗП-00000819 на суму 102 540 грн. 00 коп. - 14 861 грн. 28 коп. (з 03.03.2022 по 10.08.2022);

- від 04.02.2022 №ЗП-00000966 на суму 97 980 грн. 00 коп. - 14 737 грн. 31 коп. (з 03.03.2022 по 14.08.2022);

- від 09.02.2022 №ЗП-00001108 на суму 97 980 грн. 00 коп. - 15 408 грн. 36 коп. (з 03.03.2022 по 19.08.2022);

- від 15.02.2022 №ЗП-00001295 на суму 97 980 грн. 00 коп. - 16 213 грн. 68 коп. (з 03.03.2022 по 25.08.2022);

- від 22.02.2022 №ЗП-00001531 на суму 79 740 грн. 00 коп. - 13 872 грн. 58 коп. (з 05.03.2022 по 01.09.2022)

З урахування викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 10 593 грн. 42 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 2; ідентифікаційний код 38920229) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд. 3; ідентифікаційний код 34561966) про стягнення 719 940 грн. 96 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд. 3; ідентифікаційний код 34561966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 2; ідентифікаційний код 38920229) 612 680 (шістсот дванадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. - заборгованості, 93 547 (дев`яносто три тисячі п`ятсот сорок сім) грн. 88 коп. - пені та 10 593 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн. 42 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

18.01.2023