Рішення № 108479207, 18.01.2023, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 січня 2023 року Справа № 903/943/22

за позовом: Приватного підприємства Фермерське господарство Західний Буг, м. Володимир, Волинська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Вілія-Продукт, м. Луцьк

про стягнення 2 651 453 грн. 35 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання: Мачульська Л.В.

Представники:

від позивача: Кушнірук А.В., ордер від 08.12.2022

від відповідача: Давидюк М.В., довіреність від 11.01.2023

встановив: 09.12.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Фермерське господарство Західний Буг до Товариства з обмеженою відповідальністю Вілія-Продукт про стягнення 2 651 453 грн. 35 коп., з яких: 2 534 446 грн. 28 коп. основного боргу, 17 553 грн. 06 коп. 3% річних, 99 454 грн. 01 коп. інфляційних втрат та судових витрат по справі, з яких: 39 771 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору, 40 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 12.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.01.2023 о 10 год. 00 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У відзиві зазначити електронну адресу, іншу контакту інформацію для надіслання процесуальних документів у справі; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 22.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 27).

Строк для подання відзиву по 06.01.2023.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Суд протокольною ухвалою від 11.01.2023 підготовче засідання закрив, розгляд справи по суті призначив на 18.01.2023 о 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 11.01.2023 повідомлено відповідача про закриття провадження у справі, призначення розгляду справи по суті на 18.01.2023 о 12 год. 00 хв.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача суму боргу не заперечив. Повідомив, що заяву про визнання боргу немає необхідності подавати, оскільки 50% судового збору повертається лише при її поданні до початку розгляду справи по суті.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи відсутність відзиву відповідача, закінчення строку на його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у розумні строки, норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

07.09.2022 між ПП «Фермерське господарство «Західний Буг» (продавець) та ТОВ «Вілія-Продукт» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №0709/990957 (а.с. 7-9).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору купівлі-продажу №0709/990957 від 07.09.2022.

Згідно умов договору продавець в порядку та на умовах даного договору зобов`язується продати у власність покупця зернові та олійні культури врожаю 2022 року, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п.п. 1.1, 1.2). Кількість товару, ціна, інші умови продажу (переходу права власності на товар) товару обумовлюється сторонами в договорі, накладних та/або специфікаціях на кожну конкретну партію товару (додатках до даного договору), які є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.3). Вартість однієї тонни товару вказана в договорі та/або накладних, специфікаціях (додатках до даного договору), які є невід`ємними частинами цього договору на кожну партію товару, яка не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 3.1). Загальна вартість товару за договором становить суму всіх накладних по вартості та підтверджується ними (п. 3.3). Покупець зобов`язується провести розрахунок з продавцем товару шляхом оплати 86% вартості кожної конкретної партії товару після поставки товару та отримання покупцем оригіналів таких документів: видаткової накладної на відповідну кількість товару, виписану на ім`я покупця; електронної податкової накладної на відповідну вартість поставленого товару, заповненої у відповідності до діючого податкового законодавства України. Решта 14% вартості кожної конкретної партії оплачується покупцем після реєстрації податкової накладної відповідно до чинного законодавства в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням реєстрації податкової накладної є квитанція №2 про реєстрацію податкової накладної в електронній формі (п. 3.6). Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 30.06.2023 включно, та в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань чи до його розірвання у випадку та в порядку, передбачених цим договором або чинним законодавством України (п. 9.1).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

07.09.2022 сторонами підписано специфікацію №24 на поставку жита 2 класу (2022 року) кількістю 906,882 тонни, загальною вартістю 4 534 446 грн. 28 коп. (а.с. 10).

На виконання умов договору та специфікації позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 4 534 446 грн. 28 коп., що підтверджується видатковою накладною від 07.09.2022 з посиланням на договір, актом приймання-передачі від 07.09.2022 (а.с. 11,13).

Таким чином, строк оплати 86% заборгованості згідно п. 3.6 договору настав 07.09.2022.

На виконання умов договору позивачем зареєстровано податкову накладну №07092022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 28.09.2022 (а.с. 12, 14), у зв`язку з чим зобов`язання щодо оплати 14% вартості товару виникло 28.09.2022.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково на суму 2 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 15.09.2022 з посиланням на договір у призначенні платежу (а.с. 15).

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 2 534 446 грн. 28 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем неоспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Суд здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані позивачем 99 454 грн. 01 коп. інфляційних втрат та 17 553 грн. 06 коп. 3% річних підставні та підлягають до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 39 771 грн. 80 коп. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілія-Продукт» (вул. Ранкова, 26, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 30707542) на користь Приватного підприємства «Фермерське господарство «Західний Буг» (вул. Ганни Жежко, 9, Володимир-Волинський, Волинська обл., код ЄДРПОУ 41490962)

- 2 534 446 грн. 28 коп. основного боргу, 99 454 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 17 553 грн. 06 коп. 3% річних та 39 771 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 2 691 225 грн. 15 коп. (два мільйони шістсот дев`яносто одна тисяча двісті двадцять п`ять грн. 15 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 19.01.2023

Суддя А. М. Кравчук