Ухвала суду № 108474786, 19.01.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:753/24627/21

Провадження №: 2/755/1182/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.

за участю секретаря - Зілінської М.В.,

провівши в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, підготовче засідання в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Головного управління Національної поліції у м. Києві, треті особи: Державна казначейська служба України, Дарницьке управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

До Дарницького районного суду міста Києва звернулась представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гнатюк Т.В. з позовом до Дарницької окружної прокуратури міста Києва, Головного управління Національної поліції у м. Києві, треті особи: Державна казначейська служба України, Дарницьке управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві, про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року зазначений позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали (а.с. 83-85).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року зазначену позовну заяву передано на розгляд за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва (а.с. 90-91).

Вказану позовну заяву було передано в провадження судді Хромові О.О. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2022 року (а.с.96).

16 лютого 2022 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гнатюк Т.В. про усунення недоліків позову, встановлених ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року, до якої долучено позовну заяву в новій редакції до Київської міської прокуратури, Головного управління Національної поліції у м. Києві, треті особи: Державна казначейська служба України, Дарницьке управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, про відшкодування моральної шкоди (а.с. 98-105).

Згідно заявлених вимог представник позивача просив суд стягнути солідарно з Головного управління Національної поліції у м. Києві та Київської міської прокуратури за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача моральну шкоду в сумі 250 000,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року відкрито провадження в даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання (а.с.106-107).

05 липня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гнатюк Т.В. подала до суду позовну заяву в новій редакції, в порядку ст.49 ЦПК України (а.с.160-166).

Згідно заявлених вимог, викладених в позовній заяві в новій редакції від 05 липня

2022 року, представник позивача просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в м.Києві та Київської міської прокуратури, яка полягає у неповерненні автомобіля марки «Audi Q7», 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , власнику ОСОБА_1 , вилученого під час досудового розслідування у кримінальному проваджені №1201810002003027 від 03 квітня

2018 року, зареєстрованого Дарницьким УП ГУ НП у місті Києві;

- стягнути солідарно з Головного управління Національної поліції у м. Києві та Київської міської прокуратури за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача моральну шкоду в сумі 250 000,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи уточнену позовну заяву (а.с. 154).

Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва №150 від 23 листопада 2022 року, відповідно до п.п. 19 п. 2.3.3, п.2.3.49, 2.3.50 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл вказаної справи.

Зазначену справу передано в провадження судді Гаврилової О.В. у відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 23 листопада 2022 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року дану цивільну справу прийнято до провадження судді Гаврилової О.В., постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. (а.с.228-230)

В підготовчому засіданні судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності, з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гнатюк Т.В. в підготовчому засіданні заперечувала проти закриття провадження в частині заявлених вимог.

Представник відповідача Київської міської прокуратури - Стретович М.О. не заперечувала проти закриття провадження в частині заявлених вимог.

Інші учасники справи в підготовче засіданні не з`явились.

Суд, вислухавши думки позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметом судового спору в даній справі, згідно уточненої позовної заяви, є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в м.Києві та Київської міської прокуратури, яка полягає у неповерненні автомобіля марки «Audi Q7», 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , власнику ОСОБА_1 , вилученого під час досудового розслідування у кримінальному проваджені №1201810002003027 від 03 квітня 2018 року, зареєстрованого Дарницьким УП ГУ НП у місті Києві, а також стягнення моральної шкоди.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зі змісту ст. 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно положень ст. 2 КК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За змістом п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень свідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Положеннями ст. 100 КПК України, серед іншого, визначений порядок зберігання речових доказів, а також порядок та умови їх повернення володільцю.

У відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Отже, порядок оскарження бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора у кримінальному провадженні, у тому числі й щодо неповернення володільцю вилученого в межах кримінального провадження майна, встановлено п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, і відповідно підлягає розгляду за правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи предмет першої вимоги позову - про визнання протиправною бездіяльності щодо неповернення вилученого автомобіля та суб`єктний склад сторін, суд приходить до висновку, що спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Згідно ч.2 ст. ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету, що кореспондується з положеннями п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Проте позивач звільнений від сплати судового збору на підставі приписів п.13 ч.2

ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене та керуючись статтями 200, 255, 256, 258-261, 263, 353, 354 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Головного управління Національної поліції у м. Києві, треті особи: Державна казначейська служба України, Дарницьке управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності.

Роз`яснити позивачу, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування віднесено до суду кримінальної юрисдикції.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складено 19 січня 2023 року.

Суддя: