Рішення № 108465365, 16.01.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54967/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа № 757/54697/20-ц

учасники справи:

позивач 1: ОСОБА_1

позивач 2: ОСОБА_2

позивач 3: ОСОБА_3

позивач 4: ОСОБА_4

відповідач: ОСОБА_5 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов`язання вчинити дії, -

представник відповідача - адвокат Сахненко Є. В.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2020 року позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, у якому просять зобов`язати ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) привести в первинний стан приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути із відповідача на користь позивачів судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що салон краси « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та салон « ІНФОРМАЦІЯ_2 » реконструювали перший поверх та підвальне приміщення житлового багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі підроблених документів та внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1041063080000, зареєстровано в реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н.Ю. на підставі декларації про готовність об`єкта серія та номер: КВ141200370589, виданий 06.02.2020 року, де наразі салони краси провадять господарську діяльність з низкою грубих порушень чинного законодавства.

Зазначено, що згідно з електронною базою документообігу Департаменту містобудування та архітектури та за наявним інформаційним забезпеченням ОСОБА_5 надано лист-дозвіл на переведення житлового приміщення (квартири, житлового будинку) у нежитлове без визначення його функціонального призначення (використання) за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, Департамент містобудування та архітектури окремо зазначає, що дозвіл на переведення житлового приміщення (квартири, житлового будинку) у нежитлове без визначення його функціонального призначення (використання) не є документом дозвільного характеру, тому на сьогоднішній день діяльність суб`єктів господарювання в приміщенні №24 є незаконною та такою, що не відповідає чинному законодавству України.

Позивачі вважають, що власником квартири було порушено встановлений порядок проведення будівельних робіт з реконструкції й перепланування житлового приміщення, створення вхідної групи, не дотримано порядок отримання дозвільної документації, не було повідомлено про несанкціоноване втручання у внутрішньо будинкові інженерні системи опалення, холодного й гарячого водопостачання й водовідведення, електропостачання, що є спільною власністю усіх співвласників будинку.

Внаслідок проведеної реконструкції та зміни функціонального призначення квартири, власнику суміжної квартири, суттєво, негативно вплило на права, а саме: після зміни цільового призначення квартири та влаштування трубопроводу, кухонного інженерного обладнання та повною відсутності звуко- та гідроізоляції, що супроводжується постійним шумом, гомоном його відвідувачів, запахами, все це не дозволяє належно відпочивати та проживати у своєї квартирі. Ця реконструкція відбулась без погодження з співмешканцями багатоквартирного будинку, відбувається всупереч чинного законодавства України та усіх Державно-будівних норм, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.

Копію ухвали від 15.12.2020 року було направлено на адреси сторін, крім того відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2021 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про зобов`язання привести до первинного стану самовільно реконструйоване приміщення (справа № 757/55076/20-ц) обїєднано з позовними вимогами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про зобов`язання привести дії (справа 757/54967/20-ц), присвоївши цивільній справі № 757/54967/20-ц.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2021 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про зобов`язання привести до первинного стану самовільно реконструйоване приміщення (справа № 757/55074/20-ц) обїєднано зі справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про зобов`язання вчинити дії (справа 757/54967/20-ц), присвоївши цивільній справі № 757/54967/20-ц.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.10.2021 року об`єднано справу №757/54963/20-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов`язання вчинити дії та цивільну справу № 757/54967/20-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про зобов`язання вчинити дії, присвоївши цивільній справі № 757/54967/20-ц.

09.12.2021 року від відповідача надійшов відзив на позову, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що жодними належними та допустимими доказами позивачі не довели про порушення їх прав як власників, що надавало би право заявляти вимоги про приведення в первинний стан приміщення. Також, вказує, що позивачами взагалі не доведено, що вони являються власниками будь-яких об`єктів нерухомості, що розташовані у будинку АДРЕСА_2 , як того вимагають положення ст. 386 ЦК України на яку посилаються позивачі, а отже не доведено право позивачів звертатись до суду із вказаним позовом. У разі відмови у задоволення позову, просить стягнути із позивачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі- продажу квартири від 06.07.2018 року № 904, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н.Ю., став власником квартири АДРЕСА_4 .

На підставі рішення Київської міської ради від 23.07.2015 року № 781/1645 «Про дерегуляцію і спрощення порядку переведення житлових будинків і житлових приміщень у нежитлові в місті Києві» ОСОБА_5 отримав від Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) дозвіл на переведення житлового приміщення (квартири) у нежитлове без визначення його функціонального призначення, що підтверджується листом №5995/0/06/27-18 від 26.07.2018 року.

ОСОБА_5 замовив у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 розробку проектної документації на об`єкт «Реконструкція квартири АДРЕСА_4 », що підтверджується договором № 03-11/18 від 12 листопада 2018 року та яка була передана ОСОБА_5 на підставі акту прийому-передачі.

03.09.2019 року ОСОБА_5 була подана заява про надання висновку щодо проектної документації та отримання дозволу до Міністерства культури України.

Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), було видано контрольну картку на порушення благоустрою № 19060009-Пч у зв`язку із реконструкцією квартири № 24 під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи.

05.02.2020 року було затверджено проектну документацію по об`єкту «Реконструкція квартири АДРЕСА_4 ».

Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва BO КМР (КМДА) зареєстрував повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) за реєстраційним номером КВ 061200361239 від 05.02.2020 року.

Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва ВО КМР (КМДА) зареєстрував декларацію про готовність об`єкту до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) за реєстраційним номером КВ 141200370589 від 06.02.2020 рік.

11.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., на підставі заяви ОСОБА_5 №38337100 від 06.02.2020 року, було внесено зміни до запису у реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі вищевказаної декларації про готовність об`єкту до експлуатації та видано витяг з ДРРП про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за № 199805085.

Згідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України зазначається, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до положень ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною 2 ст. 383 ЦК України, визначено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно до статті 386 ЦК України, Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За змістом ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва належить органу державної влади або органу місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України.)

Аналізуючи вищенаведені норми права можна дійти висновку, що позов про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення чи перебудови самочинної нерухомості збудованої з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, може бути пред`явлено власником цього майна, за умови, що він доведе наявність порушеного права.

Так, звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачі посилаються на ч. 2 ст. 383 ЦК України та на ст. 386 ЦК України та зазначають, що внаслідок проведеної реконструкції та зміни функціонального призначення квартири суттєво, негативно вплиуло на права власників суміжних квартир, а саме: після зміни цільового призначення квартири та влаштування трубопроводу, кухонного інженерного обладнання та повною відсутністю звуко- та гідроізоляції, що супроводжується постійним шумом, гомоном його відвідувачів, запахами, не дозволяє належно відпочивати та проживати у своїй квартирі. Ця реконструкція відбулась без погодження з співмешканцями багатоквартирного будинку, відбувається всупереч чинного законодавства України та усіх Державно-будівних норм.

У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.02.2018 року, справа №757/9060/15-ц, щодо застосування ст. 386 ЦК України зазначено, що за результатами перегляду цих рішень КЦС ВС у постанові послався на положення статей 376, 386, 391 ЦК України та зазначив, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, яке суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише у разі неможливості перебудови нерухомості відповідно до проекту або відповідно до державних правил і санітарних норм, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. Крім того, згідно з позицією КЦС ВС позов про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення чи перебудови самочинної нерухомості, збудованої з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, може бути пред`явлено власником цього майна, за умови, що він доведе наявність порушеного права.

Як встановлено судом, здійснення вказаної перебудови здійснювалось у порядку, визначеному п. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: було отримано замовником або проектувальником вихідні дані; здійснено розроблення проектної документації, затверджено проектну документацію; виконано підготовчі та будівельні роботи; здійснено дії щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та в подальшому зареєстровано право на об`єкт містобудування шляхом внесення змін до запису у реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі вищевказаної декларації про готовність об`єкту до експлуатації, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилання позивачів що власником квартири було порушено встановлений порядок проведення будівельних робіт з реконструкції й перепланування житлового приміщення, то вказане не відповідає дійсності, та не знайшло свого підтвердження у матеріалами справи, оскільки позивачі на надали суду жодних належним та допустимих доказів вказаних порушень, а їх твердження ґрунтуються виключно на їх судженнях та припущеннях.

Окрім цього, позивачами не доведено, що їх права як власників було порущено, що надавало би право заявляти вимоги про приведення в первинний стан приміщення. Також позивачами на надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачі є власниками квартир у будинку АДРЕСА_2 , а надані суду відомості про зареєстроване місце проживання позивачів у квартирах 6 , 17 , 31 , АДРЕСА_8 , не свідчить про право власності позивачів на вказані квартири.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що ґрунтуються виключно на судженнях позивачів, при цьому суду не надано будь-яких доказів на підтвердження порушення права позивачів, а отже позов не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч. 4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

В якості документів, що підтверджують розмір витрат та їх надання представником відповідача до суду подано - договір про надання правової допомоги №17/1 від 17.04.2021 року, укладений між адвокатом Сахненком Єгором Володимировичем, відповідно до якого гонорар адвоката становить 7 000, 00 грн, квитанцію від 26.04.2021 року про оплату гонорару адвоката.

Враховуючи те, що відповідачем надано суду оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору, суд приходить до висновку про стягнення витрат на професійну допомогу із позивачів на користь відповідача у розмірі 7 000, 00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 319, 376, 383, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на корсить ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач 1: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Позивач 3: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Позивач 4: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Г.О.Матійчук