Постанова № 1084646, 15.10.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2007р.

м.Київ

№ 25/255-А

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський лікеро –горілчаний завод «Столичний стандарт»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування рішення

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Гулько А.Д.

від позивача Святюк В.Д. (довіреність №11 від 14.02.2007р.)

від відповідача Діденко Г.І. (довіреність №2047/9/10-114 від 14.06.2007р.)

Уржунцева Л.С. (довіреність №102/9/10-114 від 16.01.2007р.)

15.06.2007 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про скасування рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 02.03.2006 р. за №0001001602/1 та №0001021602/1.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю висновків зроблених під час перевірки та наявністю підстав для визнання недійсними прийнятих на підставі складеного акту рішень.

Відповідач з позовними вимогами не згоден в повному обсязі, про що зазначив у письмових запереченнях на позовну заяву.

Провадження у справі зупинялось у зв’язку з призначенням судово –бухгалтерської експертизи та було поновлено ухвалою суду від 08.08.2007р..

В судовому засіданні постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі, що зупинене ухвалою від 18.09.2007р. на строк до 15.10.2007р. через закінчення встановленого судом строку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За результатами виїзної планової перевірки позивача ДПІ у Шевченківському районі міста Києва був складений Акт перевірки від 28.11.2005р. №687/16-2/19364615 «Про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Київський лікеро-горілчаний завод «Столичний стандарт»(код ЄДРПОУ 19364615) за період 01.04.2003р. по 30.06.2005р.»(надалі –Акт №687/16-2/19364615).

На підставі вказаного Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.03.2006 р.

- за №0001001602/0, яким Позивачу було нараховано 333 949 грн. податку на прибуток, з них 151043 грн. основного платежу та 182 906 грн. штрафних санкцій,

- за №0001021602/0, яким Позивачу було нараховано 15 477, 55 грн. податку на додану вартість, з них 3 667, 00 грн. основного платежу та 11810,55 грн. штрафних санкцій.

Позивач оскаржив вказані повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження. Рішеннями ДПА у м. Києві від 10.04.2006 за №868/10/25-114 та ДПА України від 16.06.2006 за №6633/6/25-0115 скарги Позивача залишені без змін.

За результатами перевірки Відповідачем було встановлено декілька фактів порушення чинного законодавства, а саме:

- порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Актом перевірки №687/16-2/19364615 встановлено, що в результаті порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Позивачем занижено валовий дохід у 2003р. на суму доходу від продажу товарів, робіт, послуг на загальну суму 620251,00грн.; завищено валовий дохід за період 2004 р. на суму 12446 грн. та за період І півріччя 2005р. на суму 49202 грн. в частині доходу від продажу товарів, робіт. Вказані суми розшифровуються додатком №8 до Акту перевірки від 28.11.2005р. № 687/16-2/19364615.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валовий дохід складається із загальної суми доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (п.4.1 ст.4).

До валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) (п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4).

Згідно пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Отже, до валового доходу включаються доходи від операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що здійснюються згідно з договорами цивільно-правового характеру, які передбачають передачу прав власності на такі товари (роботи, послуги) за плату або компенсацію. Валовий дохід з продажу товарів (робіт, послуг) визначається по першій з подій та відображається по рядку 01.1 декларації про прибуток підприємства за звітний період, розрахований наростаючим підсумком. Звітний податковий період - це календарні квартал, півріччя, три квартали та рік, кожен з яких починається з однієї дати, а саме з 1 січня звітного року.

Як встановлено судово-бухгалтерською експертизою, яка проводилася Науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 12.09.2006 р., Позивачем в 1 кварталі 2003 року задекларовано показник доходу від продажу товарів (робіт, послуг) на 607,0 тис. грн. більше, ніж за даними бухгалтерського та податкового обліку.

Однак, за результатами попередньої перевірки, яка включала перевірку за 1 квартал 2003 року не було встановлено порушень у визначенні доходу Позивачем згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток (Акт №326/16-2/125/19364615 від 15.08.2003р.). Попередня перевірка Позивача проводилася у 3 кварталі 2003 року та охоплювала період з 01.01.2002р. по 01.04.2003р.. За цим Актом перевірки не було виявлено відхилень у сумі валових доходів за 1 квартал 2003 року. Сума валового доходу цього періоду як за даними Позивача, так і за даними Відповідача складала 55 993, 1 тис. грн..

Позивачем не надано суду доказів щодо оскарження висновків попередньої перевірки, отже суд не має підстав щодо врахування даних коригування попереднього періоду, за який вже було проведено перевірку та з висновками якої Позивач погодився. Отже, суд вважає, що відсутні підстави для врахування результатів 1 кварталу 2003 року при визначенні податкового зобов’язання за спірним повідомленням-рішенням.

Таким чином, висновком експертизи підтверджені висновки Акту перевірки №687/16-2/19364615 щодо заниження Позивачем валового доходу за період з 01.04.2003р. по 31.12.2003р. на суму доходу від продажу товарів (робіт, послуг) в розмірі 620 251 грн. Висновком експертизи також підтверджено завищення Позивачем валового доходу на суму доходу від продажу товарів (робіт, послуг) за 2004 рік в розмірі 14700 грн. та за І півріччя 2005 року в розмірі 54 200 грн..

Згідно Акту перевірки №687/16-2/19364615 встановлено, що в результаті порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" Позивачем занижено валовий дохід на суму перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю об'єкту основних засобів 1 групи на загальну суму 7235 грн., в тому числі:в II кварталі 2003р. –на 3935 грн. та в ІУ кварталі 2003 р. –на 3300 грн.

Різниця, що склалася, утворилася з невірного врахування балансової вартості реалізованих у відповідних періодах основних засобів.

Так, 15.04.2003р. реалізовано ЗАТ "Фоззі" об'єкти основних фондів, які відносяться до 1 групи, а саме: магазин №3 по вул. Кібальчіча - код 108.2.3; будівля по вул. Кібальчіча 22/35 - код 103.1.1. Вартість продажу об'єктів за вирахуванням податку на додану вартість складає 479283,33 грн.

Згідно п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", до 1 групи основних фондів відносяться: будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

За нормою пп.8.4.3 п.8.4 ст.8 вказаного Закону визначено, що у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Положеннями п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених п.8.6 ст.8 Закону, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Із вищевикладеного слідує, що якщо на початок розрахункового періоду (кварталу) є показник балансової вартості, то є всі підстави для нарахування на цей об'єкт суми амортизації.

Враховуючи розрахунки, що були проведені судово-бухгалтерською експертизою, суд визнає, що висновки Акту перевірки №687/16-2/19364615 щодо заниження Позивачем за 2003 рік валового доходу на суму перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю об'єкту основних засобів 1 групи на загальну суму 7235 грн. документально підтверджуються частково, а саме - за 2 квартал 2003 року на суму 3,9 тис. грн. (3951 грн.).

- порушення Позивачем п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4, пп. 7.6.1 п. 7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств":

Актом перевірки №687/16-2/19364615 було встановлено, що в результаті порушення пп.4.1.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" Позивачем занижено валовий дохід у 2003 році на суму доходу від операцій з цінними паперами за рахунок дисконтування пред'явлених до оплати векселів, в тому числі: у 2 кварталі 2003 р. - на суму 51294,08 грн. та у 4 кварталі 2003 р. - на суму 309000,00 грн. Крім того, встановлено завищення валового доходу у 2003 році на суму доходу від операцій з цінними паперами за векселями, що не були пред'явлені до сплати на суму 899907,48 грн.

Для цілей податкового обліку операції з цінними паперами, у тому числі й векселями, належать до операцій особливого виду. Порядок їх оподаткування визначений в пункті 7.6 "Оподаткування операцій з цінними паперами і деривативами" Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону №283/97-ВР Платники податку ведуть окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Абзацом п'ятим пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що норми пункту 7.6, який визначає порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами, не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Отже, дія вищезазначеного абзацу стосується лише підприємств, які здійснили емісію (випуск) цінних паперів, а також операції із зворотного викупу або погашення емітованих цінних паперів таким платником податку, тобто емітентів.

Таким чином, враховуючи положення останнього п'ятого абзацу п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону №283/97-ВР, у разі, якщо векселедавець є емітентом виданого векселя, то операція з погашення або викупу власного векселя (як і первісна операція з його видачі) не відображається в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами векселедавця-емітента.

Оскільки позивач є емітентом простих векселів: №51300335069977, №51300335069980; №51300335076439; №51300335074246; №51300335074248; №51300335074247; №51300335076420, виданих ТОВ "Янтар", ТОВ "Агротекс", ЗАТ "Колос", ТОВ "Азовська продовольча компанія" в погашення заборгованості, то до операцій з видачі вказаних векселів та їх погашенню (викупу) положення п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а відповідно і п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4 (якою встановлено, що до складу валового доходу включаються доходи, передбачені статтею 7), не застосовуються.

Стосовно дисконту, тобто різниці між номінальною вартістю та сумою погашення (або викупу) векселя, слід зазначити наступне:

Статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 р. №2374-111 встановлено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Таким чином, у покупця - емітента простого векселя виникає безумовне зобов'язання сплатити певну суму, зазначену в простому векселі з припиненням зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 39 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 р. (далі - Уніфікований закон), утримувач векселя не може відмовитися від прийняття часткового платежу. При цьому ст.40 Уніфікованого закону встановлено, що утримувача векселя не можуть примусити прийняти платіж за ним до настання строку платежу. Трасат, який здійснює платіж до настання строку платежу, робить це на свій власний страх і ризик.

Отже, якщо утримувач простого векселя погоджується прийняти частковий платіж за векселем від емітента до настання строку платежу і при цьому за згодою сторін борг за векселем вважається погашеним, тобто зобов'язання векселедавця оплачено, то частина боргу за векселем у розмірі дисконту (фактично не сплаченої за домовленістю частини повної суми векселя) є доходом у платника за векселем. Дисконт являється доходом емітента-векселедавця і при викупі власного векселя за ціною нижче номінальної вартості векселя. Цей дохід визнається валовим доходом такого платника на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", як "доходи з інших джерел", та відображається по рядку 01.6 декларації з податку на прибуток.

Отже, висновки Акту перевірки №687/16-2/19364615 щодо заниження Позивачем валового доходу у 2003 році на суму доходу від суми дисконту за векселями, що були пред'явлені до сплати, документально підтверджуються у сумі 360294,08 грн., в тому числі: в 2 кварталі 2003р. на суму 51 294,08 грн. та в 4 кварталі 2003 р. на суму 309000,00 грн..

Щодо порушення ТОВ КЛГЗ "Столичний стандарт" п. 1.27 ст.1, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств":

За висновками Акту перевірки №687/16-2/19364615 позивачем порушені: п.1.27 ст.1, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону, в результаті чого завищено валовий дохід на суму доходу, отриманого як різниця між грошовими коштами, отриманими на рахунок підприємства, та вартістю обладнання, переданого як внесок до статутного фонду іноземним інвестором фірмою "Меркурі Імпортс енд Експортс Лімітед" (Великобританія) та сумою, що зарахована до статутного фонду підприємства по курсу валюти, визначеному в установчому договорі про діяльність ТОВ КЛГЗ "Столичний стандарт", на загальну суму 623711 грн., в тому числі: в 4 кварталі 2003 р. - на 433 935,80 грн. та в І кварталі 2004 р. –на 189775,33 грн.

Крім того, у порушення п.1.27 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР Позивач в II кварталі 2005 року не включив до складу валового доходу емісійний дохід, отриманий підприємством від первинної емісії корпоративних прав (різниця між грошовими коштами, отриманими на рахунок підприємства, як внесок до статутного фонду іноземним інвестором фірмою "Меркурі Імпорте енд Експорте Лімітед" (Великобританія) та сумою, що зарахована до статутного фонду підприємства по курсу валюти, визначеному в установчому договорі про діяльність ТОВ КЛГЗ "Столичний стандарт", зареєстрованого Шевченківською районною державною адміністрацією у м.Києві 25.11.2002 р. за №15720, на загальну суму 501000 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства" господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку (ст.1).

Статтею 50 цього Закону встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Тобто, в чинному законодавстві України передбачено, що його статутний фонд має бути поділено на чітко визначені і, як правило, персоніфіковані частки, що погашаються засновниками та учасниками.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про господарські товариства" "вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України."

Законом України від 12.07.2001р. №2658 "Про оцінку майна, майнових прав та професійної діяльності в Україні" передбачена обов'язкова оцінка вартості внесків учасників та засновників господарських товариств, якщо в зазначене товариство вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також в разі виходу (виключення) учасника або засновника зі складу такого товариства (ст.7).

Таким чином, в тому випадку, якщо серед учасників або засновників, що здійснюють поповнення статутного фонду юридичної особи, відсутні суб'єкти з державною часткою або часткою комунальної власності, то порядок оцінки вкладу в статутний фонд господарського товариства регулюється установчими документами цього товариства. Тобто, оцінка внесків до статутного фонду належить до виключної компетенції учасників.

Як було встановлено перевіркою та підтверджується висновками судово-бухгалтерської експертизи, на протязі періоду з серпня 2003 року по травень 2005 року іноземним інвестором для формування статутного фонду були внесені майно та грошові кошти в іноземній валюті, а саме:

- обладнання на суму 35863,90 доларів США, що становить 1434,56 грн. за курсом 0,04 грн. за 1 долар США, встановленого в установчих документах товариства,

- грошові кошти на суму 82000 доларів США, що становить 3280,00 грн. за курсом 0,04 грн. за 1 долар США, встановленого в установчих документах товариства,

- грошові кошти на суму 100000 доларів США, що становить 505000 грн. - по курсу банку 5,05 за 1 дол. США на момент отримання та дорівнює 4000,00 грн. по курсу 0,04 грн. за 1 дол. США, встановленого в установчих документах товариства. Тобто, виникла курсова різниця в розмірі 501 000,00 грн. (505000,00 грн. - 4000,00 грн. = 501000,00 грн.)

Згідно з пунктом 1.28 статті 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Зокрема, відповідно до пп.1.28.2 п.1.28 ст.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" прямою інвестицією вважається господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах (п.1.8 ст.1 Закону №283/97-ВР).

Відповідно до пп.4.2.5 п.4.2 ст.4 вказаного Закону, до складу валового доходу платника податку не включаються суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Таким чином, для застосування пп.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" з метою оподаткування податком на прибуток підприємств з іноземними інвестиціями достатнім є сам факт внесення іноземним інвестором коштів або майна у вигляді прямої інвестиції (з відповідним набуттям права власності на статутний фонд підприємства або його частку).

Емісійний дохід - сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів (при їх первинному розміщенні), або над ціною зворотного викупу при повторному розміщенні інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів" (п.1.27 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств").

Отже, на думку суду вказані суми повинні бути визнані емісійним доходом Позивача в повному обсязі, однак оскільки Актом перевірки за цим епізодом було збільшено суму доходу Позивача лише на суму курсової різниці за останнім надходженням коштів, суд не має відповідних повноважень щодо збільшення суми нарахування податку на прибуток.

- При надходженні внесків в іноземній валюті (обладнання та грошових коштів) від іноземного учасника - фірми "Меркурі Імпортс енд Експортс Лімітед" до статутного фонду Позивача курсові різниці між сумою інвестиції в іноземній валюті, передбаченої установчими документами ТОВ КЛГЗ "Столичний стандарт", та сумою фактичних внесків іноземного інвестора фірми "Меркурі Імпортс енд Експортс Лімітед" до статутного фонду, які виникли при формуванні статутного фонду товариства повинні включатися до складу валового доходу Позивача у відповідних звітних періодах.

Отже, висновки акту перевірки від 28.11.2005 р. №687/16-2/19364615 щодо завищення Позивачем валового доходу в 2 кварталі 2005 року на суму 501000 грн. документально підтверджуються. Суд вважає, що здійснене Відповідачем донарахування у зв’язку із вищенаведеним епізодом, є повністю обґрунтованим та законним.

- порушення Позивачем п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств":

Як встановлено Актом перевірки №687/16-2/19364615 та підтверджено висновком судово-бухгалтерської експертизи, Позивачем у перевіреному періоді порушені норми п.5.9 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо визначення приросту-убутку балансової вартості товарно-матеріальних цінностей на складах та товарах у роздрібній торгівлі, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції.

Згідно положень п.5.9 ст.5 Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи висновки акту перевірки №687/16-2/19364615 щодо заниження Позивачем валових витрат на суму 306175 грн. за 2003 рік та заниження валових доходів на суму 46805 грн. за 2004 рік документально повністю підтверджені, а отже Відповідач мав законні підстави щодо зроблених висновків. Щодо заниження валових витрат на суму 45543 грн. за 1 півріччя 2005 року перевіркою при розрахунку було допущено незначну помилку, оскільки в цьому випадку були завищенні валові доході на суму 45200 грн. Отже, загалом різниця між даними перевірки та даними експертизи склала 343 грн..

- порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»:

Висновки акту перевірки №687/16-2/19364615 щодо завищення Позивачем валових витрат на загальну суму 5138,09 грн. у зв’язку із включенням до складу валових витрат вартості активів, що підлягають амортизації, в тому числі по за 2003 рік на суму 3000,71 грн. та за 2004 рік на суму 2137,38 грн. підтверджуються висновками проведеної експертизи в повному обсязі.

Згідно із пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, що діяла на той момент) матеріальні цінності, використовувані в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, охарактеризовано як основні фонди.

З наведеного слідує, що придбані Позивачем матеріальні цінності на загальну суму 5138,09 грн. мають термін експлуатації більше одного року, а отже незалежно від їх вартості для цілей оподаткування відносяться до основних фондів відповідної групи. Витрати на придбання вказаних матеріальних цінностей не підлягають включенню до складу валових витрат, а підлягають амортизації за нормами, встановленими пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону.

Таким чином, суд вважає висновки Відповідача щодо виключення зі складу валових витрат 5138 грн. обґрунтованими.

- порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" Встановлено, що Позивачем в порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат безпідставно віднесено витрати, не пов'язані зі здійсненням фінансової господарської діяльності, чим завищено валові витрати в відповідних періодах на загальну суму 2974 грн.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) (п.п.5.2.1 п.5.1 ст.5).

Перевіркою встановлено, що витрати на суму 2974 грн., в тому числі за 2003 рік в сумі 705,38 грн., за 2004 рік в сумі 2017,31 грн. та за 2005 рік в сумі 251,69 грн. не були пов’язані з господарською діяльністю Позивача. Ці висновки повністю підтверджені судово-бухгалтерською експертизою.

Крім того, судом встановлено, що виключена відповідачем сума витрат на виготовлення кадастрових планів земельних ділянок по вул. Гамарника, буд. 50, по вул. Бакінська, буд. 35 та у Пущі водиці, 6 лінія дійсно не є пов’язаною з господарською діяльністю Позивача, а отже не підлягала віднесенню до валових витрат на підставі норм пп.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону оскільки до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Таким чином, правомірність висновків акту перевірки №687/16-2/І9364615 щодо завищення позивачем валових витрат в 2004 році на суму 480,00 грн. судом підтверджується.

Щодо висновку Відповідача про норми пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону стосовно завищення валових витрат в сумі 1949 грн., в тому числі за 2004 рік на 887 грн. та за 2005 рік на 1062 грн. судом встановлено наступне.

У відповідності з додатком №2 від 27.12.2004р. "Про спонсорство розповсюдження телевізійного продукту" до договору від 26.04.2004р., укладеного між Позивачем (Спонсор) та ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ІСТУ) (Підприємство), встановлено, що з метою популяризації найменування та торгової марки Спонсора у перевірених періодах відбувалася демонстрація знаку для товарів та послуг "Столичний стандарт" в обумовленому вигляді.

Згідно Закону України "Про рекламу" від 11.07.2003р. №1121-IV (ст.1) реклама - це інформація про осіб чи продукцію, що поширюється в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати і підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес до таких осіб чи товару. Спонсорство - це добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг.

Аналогічне визначення є в ст.1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", де спонсорство визначено як участь фізичної чи юридичної особи у прямому або опосередкованому фінансуванні програм з метою реклами свого імені, фірмового найменування чи своєї торгової марки.

Приписами п.1 ст.5 Закону України "Про рекламу" встановлено, що у теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, які створені і проводяться за участю спонсорів, забороняється наводити будь-яку інформацію рекламного характеру про спонсора та/або його товари, крім імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів.

Виходячи з викладеного, демонстрація знака означає рекламу товарів (послуг), тобто являється одним із способів реклами товарів, а отже спонсорське фінансування програмного продукту Міжнародної комерційної телерадіокомпанії (ІСТУ) в обмін на демонстрацію торгового знаку ТОВ "Київський лікеро-горілчаний завод "Столичний стандарт" відноситься до рекламних витрат останнього.

З врахуванням вимог п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", де визначено, що до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, спонсорське фінансування розповсюдження телевізійного продукту на телеканалі ІСТУ в обмін на демонстрацію товарного знаку, як витрати на рекламу включаються до складу валових витрат товариства.

Тобто, в цій частині суд визнає правомірність дій Позивача щодо включення до валових витрат в 2004 року на суму 877 грн. та в 2005 році на суму 1062 грн..

Відповідачем зроблено висновок про порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону у зв’язку із безпідставним віднесенням до валових витрат сум, не пов'язаних із здійсненням фінансової господарської діяльності (заробітна плата та відрахування до спеціальних фондів працівників пункту харчування, що не перебував на балансі та не утримувався за рахунок платника податку), що на його думку призвело до завищення суми валових витрат в 2003 році на загальну суму 29902 грн.

Відповідно до підпункту 5.6.1 статті 5 вказаного Закону, з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Не підлягають включенню у валові витрати виплати з оплати праці, на які поширюється чинність п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР, а саме:

- фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, які можна віднести до валових витрат на підставі П..5.6.І п.5.7, а також витрат на відрядження у разі дотримання усіх встановлених Законом норм (п.п.5.3.1);

дивіденди, які виплачуються фізичним особам - власникам корпоративних прав підприємства, незалежно від того, перебувають вони у трудових відносинах з підприємством чи ні (п.п.5.3.8);

- винагороди або інші види заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним особам, не підтверджені документальними доказами того, що такі виплати є компенсацією за фактично надану послугу або відпрацьований час. За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами (п.п.5.3.9).

В Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" не конкретизовані визначення термінів "основна заробітна плата" і "додаткова заробітна плата", які зазначені в п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5, не наведений і конкретний перелік виплат, що відносяться до основної і додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Тому при віднесенні конкретної виплати до складу валових витрат слід керуватися статтею 2 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995р. №108/95-ВР, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №108/95-ВР) та розробленими на його основі нормативними документами, до числа яких, насамперед, належить "Інструкція зі статистики заробітної плати", затверджена наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995р. №323, яка була чинною до 13.01.2004р. (далі - Інструкція №323).

Приписами статті 2 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995р. №108/95-ВР, зі змінами та доповненнями, та пункту 1.2 Інструкції №323 визначено, що основна заробітна - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до п.2.23 Інструкції №323 оплата щорічних і додаткових відпусток відноситься до додаткової заробітної плати. Розмір і порядок обчислення відпускних регламентовано законодавством (Законом України "Про відпуски" від 15.11.1996р. №504/96-ВР, зі змінами та доповненнями) і за своєю суттю вони є гарантією, яку встановлює Кодекс законів про працю від 10.12.1971р., зі змінами та доповненнями.

Враховуючи викладене, нараховані суми заробітної плати працівникам, які перебували у трудових відносинах з позивачем, є витратами на їх виплату та відносяться до складу валових витрат відповідного звітного періоду.

Підпунктом 5.7.1 статті 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Оскільки витрати на виплату заробітної плати та відпускних відносяться до складу валових витрат, то суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на вказані виплати заробітної плати, відносяться до складу валових витрат товариства в відповідних звітних періодах.

Таким чином, висновки акту перевірки №687/16-2/19364615 щодо завищення валових витрат в 2003 році на загальну суму 29902 грн. судом не підтверджуються. Висновки Відповідача з цього приводу не ґрунтуються на чинному законодавстві.

- порушення ТОВ КЛГЗ "Столичний стандарт" пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Стосовно порушення п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв’язку із віднесенням до складу валових витрат відшкодування податку на землю ЖЕК №1004 КП по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва на підставі договору №109282 від 02.12.2003 р. судом встановлено, що згідно умов вказаного договору Позивач як орендар мав обов’язок щодо відшкодування витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна за адресою: м. Київ, бул. Шевченка 36 загальною площею 176,4 кв. м. До суми відшкодування згідно договору включені витрати на утримання та обслуговування будинку і прибудинкової території, вартість технічного та аварійного обслуговування внутрішньобудинкових мереж гарячого водовідведення та опалення у орендованому приміщенні та інші прямі витрати, зокрема, відшкодування податку на землю в сумі 2,075 грн. (без ПДВ) за 1 кв. м. Суми відшкодування земельного податку у складі вартості робіт (послуг), не є податками, а є супутніми витратами з орендованого приміщення, тобто витратами, здійсненими при виконанні договірних зобов'язань за орендоване приміщення. Отже, застосування до цих витрат норми пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону не є правомірним, оскільки цією нормою визначено право віднесення до валових витрат сум податків та обов’язкових платежів.

Приміщення використовувалося Позивачем в виробничих потребах (розміщення відділу збуту готової продукції), а отже у господарській діяльності.

Таким чином, суми відшкодування земельного податку як складової частини вартості оренди є витратами, пов'язаними з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та у відповідності до вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону правомірно віднесені Позивачем до складу валових витрат у розмірі 6955,00 грн. (в тому числі: в 2003р. - 366,03 грн., в 2004р. - 4392,36 грн., в 2005р. - 2196,18 грн.).

- порушення пп.8.3.2 п.8.3 та п.п.8.6.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств":

Висновки Акту перевірки №687/16-2/19364615 щодо порушення пп.8.3.2 п.8.3 та п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону при розрахунку амортизації, чим завищено суми амортизаційних відрахувань в відповідних періодах, судом підтверджуються. Згідно проведених експертизою розрахунків завищення амортизаційних відрахувань складає в 2003 році (без врахування 1 кварталу) дорівнює 62000 грн., що на 12119 грн. більше ніж в Акті перевірки №687/16-2/19364615.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.11.1 ст.11, п.16.4 ст.16 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.1.5 п.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143, в податковій декларації з податку на прибуток за 2004 рік не включено до податкового зобов'язання суму штрафу у розмірі 2,3 тис. грн., самостійно нарахованого у розмірі 5 % від суми недоплати при проведенні коригування валових витрат шляхом зменшення на суму 166400 грн. в податковій декларації за 9 місяців 2004 року, чим було занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 2300 грн.

Таке порушення дійсно виявлено також при проведенні судово-бухгалтерської експертизи, отже судом встановлено правомірність висновків Відповідача з цього питання та обґрунтованість нарахування податкового зобов’язання в цій сумі 2300,0 грн. за 2004 рік.

П.11.1 ст. 11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Згідно абзацу другого п.16.4 ст. 16 платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Враховуючи вищевикладені висновки суду, результати дослідження судово-бухгалтерської експертизи, база оподаткування з податку на прибуток підприємств за перевірений Відповідачем період фактично складала:

- за 2003 рік (без урахування 1 кварталу) –413,2 тис. грн., що на 60,4 грн. менше ніж за даними декларації, які є заниженням оподатковуваного прибутку за 2003 рік;

- за 2004 рік - 443,7 тис. грн., що на 112,0 грн. менше ніж за даними декларації, які є заниженням оподатковуваного прибутку за 2004 рік;

- за Півріччя 2005 року –399,1 (501,0 - 101,9 тис. грн.), що на 386,4 грн. менше ніж за даними декларації, які є заниженням оподатковуваного прибутку за 1 півріччя 2005 року.

А отже, донарахування зобов’язань з податку на прибуток за висновками суду Позивача складає: за 2003 рік (без урахування 1 кварталу 2003 року) - 18,2 тис. грн., за 2004 рік –30,3 тис. грн., за Півріччя 2005 року –93,4 тис. грн.

Загальна сума зобов’язання, що була донарахована спірним повідомленням-рішенням №0001001602/1 від 02.03.2006р., та правомірність нарахування якої підтверджується висновками суду, складає 141900 грн..

- нарахування штрафних санкцій на суму податкового зобов’язання з податку на прибуток.

Згідно до норми пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За визначенням, наведеним в п.1.5 ст.1 вказаного Закону, штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п.1.2 ст.1 Закону).

Слід відмітити, що визначення терміну "податкове зобов'язання" наведено в Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. №110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459 (далі - Інструкція №110), де податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платників податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій, у т. ч. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та у строки, визначені чинним законодавством України" (п.п.2.2 п.2).

Згідно з п.п.2.7 п.2 Інструкції №110 заниження суми податкового зобов'язання охарактеризовано як недоплата.

Отже, суд вважає неправомірним дії Відповідача щодо врахування при розрахунку штрафних санкцій лише сум донарахованого податку без врахування сум зайво нарахованого податку у звітних періодах.

Отже, суд вважає, що штрафна санкція на суму податкових зобов’язань Позивача має складати не більше ніж 50% від суми донарахованого податкового зобов’язання, тобто 70950 грн. (141900 грн. * 0,5).

Крім того, до розрахунку штрафних санкцій повинна бути включена штрафна санкція у сумі 2952 грн., яка є 5%-ною штрафною санкцією згідно п.17.2 ст.17 Закону №2181 у зв’язку із самостійно виявленою помилкою, що містилася у раніше поданих деклараціях.

- порушення пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість":

Згідно акту перевірки від 28.11.2005р. №687/16-2/19364615 перевіряючими встановлено, що в порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст,7 Закону України "Про податок на додану вартість" Позивач занизив податкове зобов'язання по податку на додану вартість від суми доходу від реалізації основних засобів 2 групи на загальну суму 908 грн.

За визначенням, наведеним в пункті 1.6 статті 1 Закону Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7): або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону Про податок на додану вартість" у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, податкові зобов'язання складаються із сум податків, одержаних (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з поставкою товарів (робіт, послуг). Суми податку на додану вартість включаються до податкових зобов'язань по першій з подій. В момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна.

За дослідженням, проведеним судово-бухгалтерською експертизою, факт заниження податкового зобов’язання в жовтні 2004 року на суму 144,07 грн. та в грудні 2004 року на суму 420,00 грн. в результаті недотримання вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону Про податок на додану вартість" документально не підтверджений. Отже, суд вважає висновки Відповідача в цій частині помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

- порушення ТОВКЛГЗ "Столичний стандарт" пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість":

Згідно акту перевірки №687/16-2/19364615 Відповідач вважає, що Позивачем в порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ від вартості витрат, які не пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності підприємства та не відносяться до складу валових витрат і повинні відшкодовуватися за рахунок відповідних джерел, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість в відповідних звітних періодах.

Приписами п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що "у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Як вже було зазначено, на підставі рахунку-фактури від 29.06.2004 року №СФ-327 та від 12.01.2005 року №СФ-14 Позивачем було перераховано Міжнародній комерційній телерадіокомпанії (ІСТУ) грошові кошти з призначення платежу - за спонсорство розповсюдження телевізійного продукту та телеканалі ІСТУ згідно договору №ТБ/9/1/176 від 25.04.2004р., в тому числі: в сумі 1064,80 грн. (887,33 грн. + ПДВ 177,47 грн.) - платіжне доручення №2170 від 26.07.2004р.; в сумі 1273,90 грн. (1061,58 грн. + ПДВ 212,32 грн.) - платіжне доручення №163 від 18.01.2005р.

В момент виникнення податкових зобов'язань Міжнародною комерційною телерадіокомпанією (ІСТУ) виписано податкові накладні: від 26.07.2004р. №477 на загальну суму 1064,80 грн. (887,33 грн. + ПДВ 177,47 грн.) та від 18.01.2005 року №9 на загальну суму 1273,90 грн. (1061,58 грн. + ПДВ 212,32 грн.). Вказані суми ПДВ були враховані Позивачем при формуванні податкового кредиту відповідних періодів.

Оскільки, як вже було встановлено судом раніше, вказані витрати пов’язані з господарською діяльністю Позивача висновки акту перевірки №687/16-2/19364615 щодо завищення Позивачем податкового кредиту на суму 177,47 грн. в грудні 2004 року та на суму 212,32 грн. в березні 2005 року в результаті недотримання вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону Про податок на додану вартість" є неправомірними.

Як вже було зазначено вище, за виготовлення кадастрових планів земельних ділянок Позивачем були перераховані кошти КП "Київський інститут земельних відносин" на загальну суму 576,00 грн. (480,00 грн. + ПДВ 96,00 грн.).

Оскільки витрати Позивача на виготовлення кадастрових планів земельних ділянок в розмірі 480,00 грн. (без ПДВ) не пов'язані зі здійсненням господарської діяльності та до складу валових витрат не включаються, то до податкового кредиту в грудні 2004 року безпідставно включено суму податку на додану вартість в розмірі 96,00 грн.

А отже, висновки акту перевірки №687/16-2/19364615 щодо завищення податкового кредиту в грудні 2004 року на 96,00 грн. повністю правомірні.

Окрім того, товариством "Столичний стандарт" протягом періоду з квітня 2003 року по лютий 2005р. були придбані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1235,11 грн., та оприбутковані як малоцінні та швидкозношувані предмети. Витрати на їх придбання Позивачем були безпідставно включені до складу валових витрат та відображені в декларації з податку на прибуток відповідних звітних періодів.

Оскільки витрати на придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей не пов'язані зі здійсненням господарської діяльності та не підлягають включенню до складу валових витрат, то Позивачем порушені вимоги п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону Про податок на додану вартість", а отже висновки акту перевірки №687/16-2/19364615 щодо завищення податкового кредиту в відповідних звітних періодах на загальну суму 247,02 грн. є правомірними.

Щодо податку на додану вартість із сум відшкодування земельного податку як складової частини вартості послуг (обов'язок Орендаря щодо його сплати встановлений договором №109282 від 02.12.2003р.):

Як вже було встановлено раніше, вказані витрати є витратами, пов'язаними з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), які у відповідності до вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР та відносяться до складу валових витрат, а отже і включення сум ПДВ з вартості таких витрат є чітким дотриманням вимог п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону Про податок на додану вартість".

А отже, висновки акту перевірки №687/16-2/19364615 щодо завищення Позивачем податкового кредиту на суму 732 грн. в червні 2005 року суд вважає неправомірними та такими, що базуються на помилкових висновках Відповідача.

- порушення ТОВ КЛГЗ "Столичний стандарт" пп. 7,2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість":

Згідно акту перевірки №687/16-2/19364615 встановлено, що в порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг)", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, Позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість за податковими накладним, складеним з порушенням встановленого порядку, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість в відповідних звітних періодах на загальну суму 2104 грн..

За визначенням, наведеним в пункті 1.7 Закону Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідачем зі складу податкового кредиту Позивача були виключені податкові накладні, що складені з порушенням встановленого порядку (на податкових накладних відсутні печатки, відсутні оригінали податкових накладних, відсутні податкові накладні взагалі

Таким чином, висновки акту перевірки №687/16-2/19364615 щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в відповідних звітних періодах визнані судом правомірними в сумі 158,89 грн. в результаті недотримання вимог пп.7.2.1 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», що підтверджено судово-бухгалтерською експертизою в сумі 158,89 грн..

Згідно акту перевірки №687/16-2/19364615 встановлено, що в порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»та п.11 Порядку ведення книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), п.10 Порядку ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг)", затверджених наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, Позивачем невірно заповнено книгу обліку продажу товарів (робіт, послуг) та книгу обліку придбання товарів (робіт, послуг). В порушення, п.п.5.3, п.п.5.7 п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку неї додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 09.07.1997р. №250/2054. Позивачем були невірно заповнені податкові декларації з податку на додану вартість та невірно розрахована чиста сума зобов'язань з податку на додану вартість в відповідних звітних періодах на загальну суму 809 грн., що призвело до завищення податкового зобов'язання з податку на. додану вартість на суму 82 грн. та до заниження податкового кредиту з податку на додану вартість на. суму 727грн.

Пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»встановлено, що платники податку повинні вести окремий облік з поставки та придбання щодо операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків і звільнених від оподаткування; операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації, ввізних (імпортних та вивізних (експортних) операцій.

Зазначений облік ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок яких встановлюється центральним органом державної податкової служби України.

З квітня 2005 року платники податку ведуть реєстри отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за їх вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зі змінами та доповненнями, затверджена форма і порядок заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість (далі - Порядок №166).

Підпунктом 3.4 пункту 4 Порядку №166 визначено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку.

На підставі висновків судово-бухгалтерської експертизи судом встановлено, що висновки акту перевірки №687/16-2/19364615 щодо завищення Позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 82 грн. та заниження податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 727 грн. є правомірними та такими, що відповідають дійсним обставинам.

Таким чином, на підставі наявних у справі документів судом встановлено, що за період з 01.04.2003р. по 01.07.2005р. Позивачем завищена чиста сума податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету, в розмірі 313 грн., та занижена сума бюджетного відшкодування в розмірі 49 грн. Всього Позивачем за весь період завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 264 грн. (313 грн. - 49 грн.).

Судом встановлено, що встановлене Актом перевірки заниження Позивачем податку на додану вартість на суму 4734 грн. підтверджуються лише частково - в сумі 947 грн., в тому числі: за квітень 2003р. - 59 грн.; за червень 2003р. - 10 грн.; за липень 2003р. - 30 грн.; за вересень 2003р. - 41 грн.; за листопад 2003р. - 3 грн.; за грудень 2003р. - 23 грн.; за січень 2004р. - 33 грн.; за лютий 2004р. - 58 грн.; за березень 2004р. - 19 грн.; за вересень 2004р. - 279 грн.; за грудень 2004р. -265 грн.; за березень 2005р. - 22 грн.; за квітень 2005р. - 33 грн.; за травень 2005р. - 50 грн.; за червень 2005р. - 22 грн.

Крім того, встановлено завищення зобов’язань з податку на додану вартість на суму 1211 грн., в тому числі: за квітень 2004р. - 2 грн.; за жовтень 2004р. - 841 грн.; за лютий 2005р. - 368 грн.

За висновками судово-бухгалтерської експертизи за період з квітня 2003р. по червень 2005р. Позивачем було не занижено, а завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 264 грн. (1211 грн. - 947 грн. - 264 грн.).

Отже, висновки щодо нарахування Позивачу податкового зобов’язання податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим та помилковим.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0001001602/1 від 02.03.2006 р. в частині нарахування 118147 грн. податку на прибуток, з них 9143 грн. основного платежу та 109004 грн. штрафних санкцій.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0001021602/1 від 02.03.2006 р.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

С.М. Морозов

дата складення повного тексту постанови 19.10.2007р.