Ухвала суду № 108462557, 18.01.2023, Новосанжарський районний суд Полтавської області

УХВАЛА

Іменем України

справа № 542/1701/22

провадження № 1-кп/542/7/23

17 січня 2023 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.10.2022 за № 12022170480000202 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України,

встановив:

В провадженні Новосанжарського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.10.2022 за № 12022170480000202 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про визнання недопустимими доказів, а саме:

- висновку судово-медичної експертизи № 745 від 04.10.2022 трупа ОСОБА_6 та решти похідних від нього доказів, отриманих під час проведення цієї експертизи;

- копію медичних документів - медичну карту стаціонарного хворого №2372 на ім`я ОСОБА_6 . Полтавської центральної районної клінічної лікарні з додатками;

- зразки крові ОСОБА_6 ;

- клаптика шкіри та шматочка ребра;

- лікарського свідоцтва про смерть № 856 від 04.10.2022.

В обгрунтування клопотання захисник вказав, що постановою заступника начальника слідчого відділення ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 04.10.2022 створено слідчу групу для розслідування зазначеного кримінального правопорушення, до якої включено п`ять відповідних посадових осіб відділення поліції №3, серед яких визначено старшого слідчої групи. До складу групи слідчих не включено старшого слідчого Полтавського районного управління поліції ОСОБА_7 , та і не можливо було включити його, оскільки він не є підлеглим керівника, який створив групу слідчих і тому цей керівник не мав повноважень його включати.

Тому проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні слідчому ОСОБА_7 ніхто не доручав.

Вказав, що відсутність повноважень у слідчого ОСОБА_7 на призначення 04 жовтня 2022 року експертизи також підтверджується долученими прокурором до матеріалів провадження роздруківками з ЄРДР, яка містить інформацію про рух кримінального провадження №12022170480000202 та постановою про визначення слідчих, які розслідуватимуть це кримінальне провадження від 04.10.2022.

Зазначив, що рішення про визначення уповноважених осіб, які здійснюватимуть повноваження слідчих у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, з якою мають бути ознайомлені учасники кримінального провадження. Зазначений слідчий іншого слідчого підрозділу ОСОБА_7 04.10.2022 в період часу з 7-50 год до 8-15 год, вже після внесення інформації до ЄРДР, не будучи слідчим слідчої групи із розслідування кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_6 , не маючи відповідних процесуальних повноважень провів огляд трупа ОСОБА_6 , про що склав протокол, а також фототаблицю як додаток до нього.

Зауважив, що у цьому кримінальному провадженні в ході досудового слідства долучено висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 , 1975 року народження № 745, яка проводилась в період часу з 04.10.2022 до 02.11.2022 судовим експертом ОСОБА_8 . Згідно з інформацією, яка міститься у цьому висновку експертизи, вона проведена на підставі постанови слідчого ОСОБА_7 , однак постанова про призначення судової експертизи у кримінальному провадженні відсутня, сторона захисту з нею ознайомлена. Незважаючи на це, як у самому висновку судово-медичної експертизи № 745 від 04.10.2022, так і у супровідному листі до неї від 18.11.2022 зазначено, що саме слідчий ОСОБА_7 призначив цю експертизу з трьома питаннями та йому надається її висновок.

Також вказав, що слідчий ОСОБА_7 не був включений до складу слідчої групи у цьому кримінальному провадженні, тому призначення ним експертизу було поза його компетенцією і повноваженнями, тому саму експертизу було проведено на незаконних підставах і не в порядку, передбаченому КПК України і цей висновок є недопустимим доказом.

Зазначив, що доказом вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, прокурор вважає висновок експерта № 745 від 04.10.2022, що складений експертом комунального закладу Полтавської обласної державної адміністрації «Полтавське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_8 за наслідками проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 , а також висновки інших експертиз, які були зроблені на основі даних, викладених у висновку експерта № 745 від 04.10.2022.

Крім цього, в ході і результаті проведення цієї експертизи було отримано ряд похідних доказів, на дослідження яких також наявне посилання у висновку судової експертизи, - отримано зразки крові померлого ОСОБА_6 , частини з його тіла для інших досліджень - клаптик шкіри та шматок ребра, які були досліджені також і в інших експертизах.

Вказав, що до висновку судово-медичної експертизи долучено незавірену фотокопію медичної карти стаціонарного хворого №2372 на ім`я ОСОБА_6 . Полтавської центральної районної клінічної лікарні з додатками.

З матеріалів кримінального провадження не зрозуміло, як саме цей потенційний документ потрапив до судового експерта та був використаний під час проведення судової експертизи. Відсутні також протокол тимчасового доступу до речей та документів чи хоча би запиту для отримання цих медичних документів, відсутні супровідний лист від слідчого експерту.

Зазначив, що в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про отримання слідчим у законний спосіб у власника медичної документації (Полтавська ЦРКЛ) і надання експерту медичної документації (чи їх копії) ОСОБА_6 з Полтавської ЦРКЛ, - тому вони до судового експерта та в матеріали кримінального провадження потрапили у незаконний спосіб. Через що ця документація не може бути використана як доказ як в самій експертизі, так і окремо в судовому засіданні.

Зауважив, що законних підстав для вилучення інших об`єктів під час проведення судово-медичної експертизи трупа не було, так як ніхто в законний спосіб і порядок не уповноважив судового експерта це робити.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання доказів недопустимими.

Прокурор заперечував проти визнання наданих доказів недопустимими, вважав доводи, викладені захисником необгрунтованими. Зазначив, що слідчий ОСОБА_7 був включений до складу слідчої групи у цьому кримінальному провадженні, що підтверджується витягом з ЄРДР.

Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, вважає, що клопотання про визнання доказів недопустимими не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

За змістом ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

При цьому, системний аналіз ст. 89 КПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно з положеннями КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.

Існують також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію "очевидна недопустимість доказу", слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв`язку з кримінально-процесуальними правовідносинами.

Аналогічна позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі N 223-1446/0/4-12 від 05 жовтня 2012 року "Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", де зазначено, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).

Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі N 601/1143/16).

У контексті такого елементу допустимості доказів як належний процесуальний порядок отримання доказів, суд додатково звертає увагу, що метою встановлення та дотримання такого порядку є насамперед (1) унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів та (2) забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.

У зв`язку із цим, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи (2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

Із врахуванням зазначеного саме різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: (1) під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (частина 4 статті 87, частина 2 статті 89 КПК) - у випадках, коли: 1) такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і 2) їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; (2) у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (частина 1 статті 89 КПК) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які: 1) тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; 2) зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів. У разі, якщо б була можливість визнати доказ недопустимим лише на підставі формального порушення порядку його отримання без співставлення його з іншими доказами, не було б необхідності передбачати в КПК вирішення цього питання саме у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті.

При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 25.09.2018 у справі N 210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (постанова ККС ВС від 05.08.2020 у справі N 334/5670/18).

Так, надаючи оцінку доводам захисника ОСОБА_5 з урахуванням вищенаведених положень, суд не вбачає підстав для визнання доказів недопустимими за ознакою їх очевидної недопустимості.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, викладенні захисником, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення у справі, оскільки можуть впливати на визнання належності та допустимості зазначених доказів.

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Керуючись ст. 87, 89, ч. 2 ст. 350 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про визнання недопустимими доказів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області ОСОБА_1 .

Повний текст ухвали оголошено о 16 год 00 хв 18 січня 2023 року.