Рішення № 108459533, 17.01.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2023 року Справа № 480/6140/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6140/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ), звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, Сумська область, 40009), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 26.11.2021 № 780418280708 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 132009,03 грн.;

- від 26.11.2021 № 780118280708 за платежем єдиний податок в сумі 34801,14 грн.;

- від 26.11.2021 № 780518280708 за платежем військовий збір за результатами річного декларування на загальну суму 10972,42 грн.;

- від 26.11.2021 № 780218280708 за платежем податок на додану вартість в сумі 16687,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1945 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець. Діяльність здійснює за КВВД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт та 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. З часу реєстрації до 30.04.2018 перебувала на загальній системі оподаткування, а з 01.05.2018 перейшла на спрощену систему оподаткування 2 групи. Платником ПДВ підприємець не була та такого обов`язку не мала.

ГУ ДПС у Сумській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності ОСОБА_1 та 26.10.2021 складено Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, іпн. НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 02.04.2018 по 29.10.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 02.04.2018 по 29.10.2020», в якому встановлено ряд порушень.

Не погоджуючись із висновками, наведеними в акті перевірки, ОСОБА_1 09.11.2021 подано заперечення на акт перевірки. 26.11.2021 позивачем отримано лист від ГУ ДПС в Сумській області, відповідно до якого заперечення на акт перевірки залишені без задоволення.

Позивач зауважує, що в листі зазначено, що 16.11.2021 платнику податку направлено запрошення на розгляд заперечень на 19.11.2021, проте, вказане запрошення ГУ ДПС направлено на адресу платника податку лише 23.11.2021, що унеможливлювало з`явитись на розгляд заперечень, так як своєчасно платника не було повідомлено, навіть телефоном, номер якого зазначався в самому запереченні.

На підставі акту перевірки № 5349/18-28-07-08/1865207649 від 26.10.2021 ГУ ДПС у Сумській області складено та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення від 26.11.2021 № 780418280708, № 780318280708, № 780118280708, № 780518280708, №780218280708.

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, зверталась до Державної податкової служби України зі скаргою про їх перегляд. Проте, рішенням Державної податкової служби про результати розгляду скарги від 02.09.2022 №6703/К/99-00-06-01-04-09 було скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 26.11.2021 № 780318280708 та інші податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню у зв`язку з тим, що відповідачем не вірно трактовано норми ЦК України та ГК України, викривлено зміст договорів, на підставі яких позивачем проводилась господарська діяльність, не взято до уваги, що надавались лише посередницькі послуги і кошти від контрагентів отримувались виключно за експедирування.

Позивач вказує, що чинним законодавством України розмежовуються поняття винагороди експедитора по виконанню договору транспортного експедирування та витрат, пов`язаних з його виконанням, з огляду на що такі кошти є коштами, спрямованими на виконання договору транспортного експедирування з третіми особами, є транзитними та не включаються до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, з урахуванням того, що в заявках до договорів обумовлювалися додаткові умови, за які необхідно було нести витрати. Факт оплати підприємцем вартості відповідних послуг на користь третіх осіб підтверджується книгами обліку доходів та витрат за 2018-2020 роки і банківськими виписками за відповідні періоди. Для проведення перевірки позивачем були надані всі необхідні документи, зміст яких дає можливість виокремити суму експедиторської винагороди від оплати суміжних послуг.

Позивач зазначає, що при наданні послуг з експедиції транспортних перевезень за рахунок замовника цих послуг, кошти на оплату перевезення залученого транспорту транзитом проходять через розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 , при цьому доходом підприємця є лише винагорода за організацію даного перевезення, а не вся сума коштів, яка надійшла на її рахунок. З урахуванням зазначеного, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення не є законними та підлягають скасуванню судом.

Ухвалою суду від 20.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають чинному законодавству.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає, що перевіркою питань щодо форм розрахунків, які використовувалися платником єдиного податку при отриманні доходу встановлено, що за період перебування на спрощеній системі оподаткування з 01.05.2018 по 29.10.2020 ФОП ОСОБА_1 отримувала доходи в безготівковій формі.

В ході проведеної перевірки встановлено, що відповідно до наданих на перевірку банківських виписок про рух коштів по розрахунковим рахункам сума отриманого доходу складає за 2018 р. - 2844685 грн., за 2019 р. - 4370236 грн. та 2020 р. - 91322 грн. Таким чином ФОП ОСОБА_1 занизила отриманий дохід та перевищила граничний обсяг доходу, визначений для другої групи платників єдиного податку (1500000 грн.) за 2018 р. на 1344685грн. (2844685 - 1500000 грн.) і тому з 01.10.2018 повинна була перейти на загальну систему оподаткування.

Відповідач пояснює, що зазначене порушення виникло внаслідок того, що ФОП ОСОБА_1 надавала послуги з організації перевезень, а саме проводила пошук перевізників відповідно до отриманих замовлень на перевезення вантажів тобто здійснювала транспортно-експедиційні послуги. Замовниками перевезень було ТОВ «ТЕФ Транс Мерідіан». За надані послуги у 2018 р. від ТОВ «ТЕФ Транс Мерідіан» ФОП ОСОБА_1 отримала 2844685 грн. відповідно до актів виконаних робіт та банківських виписок, але до книги обліку доходів та податкової декларації включила лише 331216 грн., решта коштів у сумі 2513469,00 грн. на підставі укладених договорів-заявок та актів виконаних робіт були перераховані перевізникам: ФОП ОСОБА_2 у сумі 1576154 грн.; ФОП ОСОБА_3 у сумі 8000 грн.; ФОП ОСОБА_4 у сумі 63493 грн.; ФОП ОСОБА_5 у сумі 85000 грн.; TOB "KP Груп" у сумі 614500 грн..; ТОВ «Євротранс» у сумі 586500 грн.; ТОВ "Латест" у сумі 76000 грн.; ТОВ "Сівер-Транс" у сумі 67100 грн.; ФОП ОСОБА_6 у сумі 31000 грн., де ФОП ОСОБА_1 виступає «Експедитором». Для перевірки позивач надала необхідні документи, в результаті чого встановлено, що ФОП ОСОБА_1 дійсно надавала транспортно-експедиційні послуги, тобто виступала посередником між замовником та перевізником.

При цьому, відповідач вказує, що ОСОБА_1 самостійно додатково надавала послуги своєчасного оформлення вантажно-митних операцій, послуги з своєчасної подачі автомобіля та своєчасної доставки вантажу, надавала послуги зі збереження вантажу під час його транспортування, тобто фактично надані позивачем договори не є договорами посередництва з надання транспортно-експедиційних послуг, а тому ФОП ОСОБА_1 повинна була включити до складу отриманого доходу від підприємницької діяльності всю вартість послуг, які надавалися нею для замовника (Експедитора 1).

Таким чином, за результатами перевірки відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримала дохід 2844685 грн. та перевищила обсяг доходу визначеного пп. 2, п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (1500000 грн.) на 1344685 грн. Сума отриманого доходу відповідно до виписок банку склала за І півріччя 2018р. - 153574 грн.; за 9 місяців 2018 р.-1710916 грн., а отже позивач безпідставно перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн., відповідач вказує, що об`єм справи не є значним. Заходи щодо отримання будь-яких додаткових доказів чи документів адвокатом не вживались, а зміст позовної заяви ідентичний змісту скарги до ДПС України на податкові повідомлення-рішення, що не підтверджує надані згідно орієнтовного розрахунку судових витрат від 19.09.2022 такі послуги адвоката, як консультування та вивчення документів, складання позовної заяви, виготовлення копій документів та їх завіряння.

Крім того, згідно п. 4.2 договору про надання правничої допомоги в адміністративній справі від 04.11.2021 зазначено, що гонорар сплачується на підставі рахунку. По факту надання послуг в повному обсязі сторонами складається та підписується акт виконаних робіт (наданих послуг). При цьому, копій зазначеного рахунку та акту виконаних робіт позивачем не надано. В доданій до позовної заяви копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 3 від 16.09.2022 на суму 10000 грн. підставою для сплати зазначено «за надання правової допомоги по адміністративній справі відповідно до договору від 04.11.2021», проте відсутнє посилання на сплату по рахунку, як це передбачено договором.

Головне управління ДПС у Сумській області вважає завищеною вартість послуг наданих адвокатом, оскільки представником позивача не надано до суду належних доказів на підтвердження використаного адвокатом на надання правничої допомоги, пов`язаної із даною справою, часу, а також детального опису наданих послуг, виконаних адвокатом.

Перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 02.04.2018 по 29.10.2020, за результатами якої складено акт від 26.10.2021 № 5349/18-28-07-08/ НОМЕР_1 (а.с. 27-58).

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

-п.298.2.2 п.298.2 та п.299.11 ст.299, п.293.1 ст. 293 Податкового кодексу України у зв`язку з чим платнику податку донараховано до сплати єдиний податок в сумі 31637,40 грн.;

-п.п. 49.18.4, 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України у зв`язку з неподанням декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік;

- п. 185.1 ст.185, п, 194.1.1 п.194.1. ст.194, п. 198.1, п. 198.5 п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 15170 грн.; у т.ч. за жовтень-листопад 2018 р. на суму 3500 грн., за грудень 2018 р. на суму 2000 грн., за квітень 2019 р. на суму 900 грн. та за травень 2019р. на суму 8770 грн.;

-п.п. 163.1.1 п.163.1 ст.163, п. 176.1 ст. 176, п.п. 16-1 п.10 р. 20 Податкового кодексу України внаслідок чого нараховано до сплати військового збору з чистого доходу отриманого від підприємницької діяльності в сумі 9974,93 грн. у т.ч. за 2018р. на суму 2258,45 грн., 2019р. на суму 7716,48 грн.;

-п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України внаслідок чого нараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 119699,12 грн., в т. ч. по періодах: за 2018 рік на 27101,34 грн. та за 2019 рік на 92597,78 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, 26.11.2021 податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 780418280708, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 132009,03 грн., з них основний платіж 119699,12 грн. та 11969,91 грн. штрафна санкція (а.с. 18);

- № 780318280708, яким застосовано штрафну санкцію у сумі 340 грн з податку на доходи фізичних осіб;

- № 780118280708, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 34801,14 грн., з них основний платіж - 31637,40 грн. та 3163,74грн. штрафна санкція (а.с. 21);

- № 780518280708 та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір за результатами річного декларування на загальну суму 10972,42 грн., з них основний платіж 9974,93 грн. та 997,49 грн. штрафна санкція (а.с. 23);

- № 780218280708 та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 16687,00 грн., з них основний платіж - 15170 грн. та 1517 грн. штрафна санкція (а.с. 25).

Позивач, не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями, зверталась до Державної податкової служби України зі скаргою про їх перегляд (а.с. 63-68).

Рішенням Державної податкової служби про результати розгляду скарги від 02.09.2022 №6703/К/99-00-06-01-04-09 податкове повідомлення-рішення № 780318280708 було скасоване, а інші податкові повідомлення-рішення - залишено без змін (а.с. 69-72).

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 26.11.2021 № 780418280708, №780118280708, № 780518280708, № 780218280708 протиправними, у зв`язку з чим звернулась із позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, пов`язані з оподаткуванням в Україні, регулюються Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-V1.

Відповідно до вимог п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України 163.1.1. об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

На підставі п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п. 167.1 ст. 167 ПК України).

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Пунктами 177.1, 177.2 ст. 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У пункті 177.4 ст. 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів.

Згідно вимог п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в)ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

На підставі п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку у порядку та на умовах, визначених розділом XIV главою 1 цього Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 ст. 291 ПК України, фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

До суб`єктів господарювання другої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 грн (пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України).

Доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п. 292.1 ст. 292 ПК України).

За змістом п. 292.4 ст. 292 ПК України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення (п. 1 пп. 298.2.3. п.298.2 ст. 298 ПК України).

Відповідно до п. 292.11 ст. 292 ПК України до складу доходу визначеного цією статтею не включаються: 1) суми податку на додану вартість; 2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку; 3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів; 4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм; 5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів; 6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця; 7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом; 8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника; 9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених цим Кодексом, та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів; 10) дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному цим Кодексом.

Право на застосування спрощеної системи оподаткування у наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови не перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку (п. 292.16. ст. 292 КПК України).

Відповідно ст. 293 ПК України:

- п. 293.1 ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

- п. 2 п. 293.2 фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Платники єдиного податку другої групи ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 ст. 296 ПК України. Платники єдиного податку другої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку додають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді (п.296.1 пп. 296.1.1 ст. 296 ПК України).

Згідно зі ст. 296 ПК України:

- п. 296.2 платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 ст. 295 цього Кодексу.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

Як вбачається з акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень, податковий орган дійшов висновку про вчинення позивачем порушень п.298.2.2 п.298.2 ст. 298, п.299.11 ст.299, п.293.1 ст. 293, п. 185.1 ст.185, п, 194.1.1 п.194.1. ст.194, п. 198.1, п. 198.5 п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, п. 200.2 ст.200, п.п. 163.1.1 п.163.1 ст.163, п. 176.1 ст. 176, п.п. 16-1 п.10 р. 20 Податкового кодексу України, п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України у зв`язку із порушенням перебування на спрощеній системі оподаткування.

На думку податкового органу, зазначене порушення виникло внаслідок того, що ФОП ОСОБА_1 надавала послуги з організації перевезень, а саме проводила пошук перевізників відповідно до отриманих замовлень на перевезення вантажів тобто здійснювала транспортно-експедиційні послуги. Замовниками перевезень було ТОВ «ТЕФ Транс Мерідіан». За надані послуги у 2018 р. від ТОВ «ТЕФ Транс Мерідіан» ФОП ОСОБА_1 отримала 2844685 грн. відповідно до актів виконаних робіт та банківських виписок, але до книги обліку доходів та податкової декларації включила лише 331216 грн., решта коштів у сумі 2513469,00 грн. на підставі укладених договорів-заявок та актів виконаних робіт були перераховані перевізникам: ФОП ОСОБА_2 у сумі 1576154 грн.; ФОП ОСОБА_3 у сумі 8000 грн.; ФОП ОСОБА_4 у сумі 63493 грн.; ФОП ОСОБА_5 у сумі 85000 грн.; TOB "KP Груп" у сумі 614500 грн..; ТОВ «Євротранс» у сумі 586500 грн.; ТОВ "Латест" у сумі 76000 грн.; ТОВ "Сівер-Транс" у сумі 67100 грн.; ФОП ОСОБА_6 у сумі 31000 грн., де ФОП ОСОБА_1 виступає «Експедитором». При цьому, ОСОБА_1 самостійно додатково надавала послуги своєчасного оформлення вантажно-митних операцій, послуги з своєчасної подачі автомобіля та своєчасної доставки вантажу, надавала послуги зі збереження вантажу під час його транспортування, тобто фактично надані позивачем договори не є договорами посередництва з надання транспортно-експедиційних послуг, а тому ФОП ОСОБА_1 повинна була включити до складу отриманого доходу від підприємницької діяльності всю вартість послуг, які надавалися нею для замовника (Експедитора 1).

Таким чином, за результатами перевірки відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримала дохід 2844685 грн. та перевищила обсяг доходу визначеного пп. 2, п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (1500000 грн.) на 1344685 грн. Сума отриманого доходу відповідно до виписок банку склала за І півріччя 2018р. - 153574 грн.; за 9 місяців 2018 р.-1710916 грн., а отже позивач безпідставно перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Проте суд не погоджується із такими висновками ГУ ДПС у Сумській області з огляду на наступне.

Так, судом було встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у період з 01.05.2018 по 29.10.2020 була платним єдиного податку II групи, до якої застосовувалися спрощений порядок оподаткування та звітності.

У період, що перевірявся податковим органом, позивач здійснювала операції з транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів автомобільним транспортом з наданням додаткових послуг, які пов`язані з вказаними перевезеннями.

Так, 27.04.2018 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ТЕФ Транс-Меридіан» було укладено Договір-доручення № 27/04/2018 на організацію транспортно-експедиційних послуг вантажним автотранспортом (а.с. 75). Відповідно до умов вказаного договору Експедитор 1 (ТОВ «ТЕФ Транс-Меридіан») надає Експедитору 2 (ФОП ОСОБА_1 ) оригінали або факс-копію транспортної заявки на здійснення міжнародного перевезення вантажу.

27.04.2018 ТОВ «ТЕФ Транс-Меридіан» як експедитор-1 направило ФОП ОСОБА_1 як експедитору-2 заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 27/04, відповідно до якої визначено маршрут перевезення Суми (Україна) - м. Тбілісі-Єреван термінал Гезі (Грузія) - м. Єреван (Вірменія). Дата завантаження - 27.04.2018, найменування вантажовідправника - AT «Технологія», м. Суми, проспект Курський, 147а, дата доставки вантажу 07.04.2018 (а.с. 77). На підставі заявки ФОП ОСОБА_1 , в свою чергу, підшукала перевізника - ФОП ОСОБА_2 та направила йому заявку аналогічного змісту про маршрут, дату завантаження та вивантаження, найменування вантажовідправника та інші аналогічні умови зазначивши суму фрахту 87382,00 грн. (а.с. 79).

За вказану замовлену послугу ФОП ОСОБА_1 направила ТОВ «ТЕФ Транс-Меридіан» рахунок № 1 від 02.05.2018 на суму 97674,00 грн. (а.с. 76).

ФОП ОСОБА_2 здійснив перевезення, що вбачається із копій документів, які підтверджують митне оформлення перевезення (а.с. 80-83), та ФОП ОСОБА_2 направлено ФОП ОСОБА_1 акт надання послуг № 30 від 08.05.2018, відповідно до якого виконані наступні послуги автотранспортні перевезення вантажу за маршрутом ОСОБА_7 на суму 79650,00 та винагорода експедитора 7732,00 грн., а разом 87382,00 грн. А в свою чергу ФОП ОСОБА_1 направила Експедитору-1 - «ТЕФ Транс-Меридиан» акт про надані транспортно-експедиційні послуги від 08.05.2018 відповідно до якого вартість наданих послуг становить 97674,00 грн (а.с. 76).

Відповідно до виписки із банківського рахунку 01.06.2018 ТОВ «ТЕФ Транс-Мерідіан» перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_1 кошти в розмірі 97674,00 грн., а ФОП ОСОБА_1 перерахувала на рахунок перевізника ФОН ОСОБА_2 кошти в розмірі 87382,00 грн. (а.с. 76, 87).

Прибуток від зазначеної угоди для ФОП ОСОБА_1 склав 10292,00 грн., що відображено в книзі обліку доходів та витрат за 01.06.2018 (а.с. 102).

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було досліджено заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Договору-дорученню від 27.04.2018 та встановлено, що вказані заявки мають однорідний зміст та відрізняються датою укладання і умовами перевезення (а.с. 42).

Податковим органом на підставі актів виконаних робіт та банківських виписок встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримала у 2018 році від ТОВ «ТЕФ Транс-Мерідіан» 2844685 грн, проте до книги обліку доходів та податкової декларації включила лише 331216 грн. Решта коштів у сумі 2513469 грн на підставі укладених договорів-заявок та актів виконаних робіт були перераховані перевізникам: ФОП ОСОБА_2 у сумі 1576154 грн, ФОП ОСОБА_3 у сумі 8000 грн, ФОП ОСОБА_4 у сумі 63493 грн, ФОП ОСОБА_5 у сумі 85000 грн, ТОВ «КР Груп» у сумі 614500 грн, ТОВ «Євротранс» у сумі 586500 грн, ТОВ «Латест» у сумі 76000 грн, ТОВ «Сівер-Транс» у сумі 67100 грн, ФОП ОСОБА_6 у сумі 31000 грн.

Суд зазначає, що положеннями статті 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі статтею 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Відповідно до абзацу 2 статті 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Положеннями статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, експедитор за договором транспортного експедирування організовує надання послуг з перевезення вантажу, визначених договором, тобто працює як посередник клієнта. Експедитор може сам надавати послуги, передбачені договором, а може залучати третіх осіб. Експедитор з такими особами укладає договори від свого імені або від імені клієнта.

Отже, оплата за перевезення вантажу, що сплачує клієнт на користь експедитора, включає у себе суму винагороди за виконання договору та суму компенсації витрат за організацію перевезення вантажу транспортом і за маршрутом клієнта (суми провізних документів, послуг із завантаження/розвантаження, які сплачує виконавець на користь перевізників/портів та інших додаткових зборів і платежів).

Таким чином, на думку суду, кошти, які надходять від клієнта на рахунок експедитора для виконання умов договору, а потім перераховуються ним третім особам на оплату послуг, зазначених у договорі транспортного експедирування, є транзитними та доходом експедитора не визнаються, оскільки не відповідають критеріям визнання доходу: не збільшують активи і не зменшують зобов`язання, що обумовлюють збільшення власного капіталу.

За приписами статті 1011 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Тому, особливістю договору транспортного експедирування є те, що він містить елементи договору комісії та за своєю правовою природою не передбачає передачі права власності на майно.

Таким чином, кошти, які надходять від замовника транспортно-експедиційних послуг на рахунок позивача для подальшої їх передачі виконавцю транспортних послуг на підставі договору транспортного експедирування, і не є платою за надання саме експедиторських послуг, є транзитними коштами та не належать на праві власності позивачу, тому вони не є валовим доходом (обсягом виручки) у розумінні положень Податкового кодексу України і не можуть бути об`єктом оподаткування при визначенні податкових зобов`язань позивача.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного суду у справах №810/3898/14 від 10.04.2020; №824/503/19-а від 21.05.2019, № 813/6194/15 від 07.09.2021.

Варто зазначити, що відповідно до розділу 4 Договору-доручення № 27/04/2018 на організацію транспортно-експедиторських послуг вантажним автотранспортом від 27.04.2018 визначені умови розрахунку. Відповідно до п. 4.2 оплата за організацію транспортно-експедиційного обслуговування Експедитора-2 (ФОП ОСОБА_1 ), вважати суму винагороди, яка залишається на рахунку Експедитора-2 і є різницею між сумою отриманою від Експедитора-1 і сумою, яку Експедитор-2 сплачує на рахунки перевізника і третіх осіб, що приймають участь у перевезенні. Експедитор-2 самостійно утримує належну йому суму винагороди з загальної суми, яка надійшла на розрахунковий рахунок (а.с. 75).

Отже, відповідно до порядку оплати, встановленого укладеними договорами-заявками на транспортно-експедиційне обслуговування, кошти, які надходили на рахунок позивача складались як із безпосередньої оплати експедиторських послуг (комісійна винагорода), так і коштів, які експедитор як посередник, зобов`язаний передати третій особі - виконавцю транспортних послуг. Тобто, ці кошти є транзитними, і не належать позивачу на праві власності, а тому не можуть вважатися отриманим доходом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючим органом безпідставно визначено перевищення позивачем обсягу доходів для платників єдиного податку на суму 1344685 грн., а тому податковий орган помилково дійшов висновку про допущення позивачем порушень п.298.2.2 п.298.2 та п.299.11 ст.299, п.293.1 ст. 293, п. 185.1 ст.185, п.194.1.1 п.194.1. ст.194, п. 198.1, п. 198.5 п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, п. 200.2 ст.200, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п. 176.1 ст. 176, п.п. 16-1 п.10 р. 20, п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними, протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення на користь позивача судових витрат в розмірі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 139 КАС).

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правничої допомоги від 04.11.2021, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «Веріта Груп» (а.с. 114); орієнтовний розрахунок судових витрат та опис витрат на професійну правничу допомогу від 19.09.2022 (а.с. 116), квитанцію до прибуткового касового ордеру №03 від 16.09.2022 про прийняття від ОСОБА_1 10000 грн. за договором від 04.11.2021 (а.с. 115).

Так, пунктом 4.2 договору визначений розмір гонорару Адвокатського об`єднання за складання та направлення до Сумського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень та становить 10000 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Вказані висновки суду викладені в постанові Верховного Суду від 08.12.2022 по справі № 640/9945/19.

Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву подано заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу (зв. а.с. 126-127). Відповідач вказує, що об`єм справи не є значним. Заходи щодо отримання будь-яких додаткових доказів чи документів адвокатом не вживались, а зміст позовної заяви ідентичний змісту скарги до ДПС України на податкові повідомлення-рішення, що не підтверджує надані згідно орієнтовного розрахунку судових витрат від 19.09.2022 такі послуги адвоката, як консультування та вивчення документів, складання позовної заяви, виготовлення копій документів та їх завіряння.

Крім того, згідно п. 4.2 договору про надання правничої допомоги в адміністративній справі від 04.11.2021 зазначено, що гонорар сплачується на підставі рахунку. По факту надання послуг в повному обсязі сторонами складається та підписується акт виконаних робіт (наданих послуг). При цьому, копій зазначеного рахунку та акту виконаних робіт позивачем не надані. В доданій до позовної заяви копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 3 від 16.09.2022 на суму 10000 грн. підставою для сплати зазначено «за надання правової допомоги по адміністративній справі відповідно до договору від 04.11.2021», проте відсутнє посилання на сплату по рахунку, як це передбачено договором.

Головне управління ДПС у Сумській області вважає завищеними вартість послуг наданих адвокатом, оскільки представником позивача не надано до суду належних доказів на підтвердження використаного адвокатом на надання правничої допомоги, пов`язаної із даною справою, часу, а також детального опису наданих послуг, виконаних адвокатом.

Дослідивши надані позивачем документи та подані представником відповідача заперечення, суд враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Виготовлення копій документів та їх завіряння не можуть бути віднесені до витрат на правову допомогу. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що зміст позовної заяви ідентичний змісту скарги до ДПС України на податкові повідомлення-рішення (а.с. 63-68). Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг позовної заяви.

З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Відповідно ст. 139 КАС України, враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1945,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 26.11.2021:

- № 780418280708 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 132009,03 грн.;

- № 780118280708 за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 34801,14 грн.;

- № 780518280708 за платежем військовий збір за результатами річного декларування на загальну суму 10972,42 грн.;

- № 780218280708 за платежем податок на додану вартість в сумі 16687,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1945 грн. та 5000 грн. витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13 код ЄДРПОУ 43995469).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска