Рішення № 108458407, 18.01.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2023 р. справа № 300/4677/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (Відповідач 1) про визнання протиправними дій, скасування рішення від 29.07.2022 за №092350005335, зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаним рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з підстав відсутності у позивача необхідного страхового та спеціального (пільгового) стажу роботи. Позивач вказав, що у періоди з 04.01.1989 по 15.03.1999 та з 18.03.2011 по 15.11.2022 працював в установах та на підприємствах, які розташовані в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі. В той же час, при розгляді заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вказані період не зараховані до його страхового стажу з урахуванням 1,5-кратного розміру. Так, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Тому просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до його страхового стажу спірні періоди у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та надано строк для усунення недоліків (а.с.25-27).

14.12.2022 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто та, згідно позовної заяви від 12.12.2022, в якості відповідачів в даній адміністративній справі визначено також Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області(Відповідач 2) та Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області(Відповідач 3) (а.с.30-54).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.55-56).

Відповідач2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.12.2022 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.66-72). Вважає, що прийняте рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є правомірним. Просила суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідач 1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.01.2023, в якому вказав, що у спірні періоди позивач працював на підприємствах, які розташовані в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі. Проте позивачем не надано письмових трудових договорів, в яких зазначено періоди роботи у вказаних районах, тому підстав для зарахування спірних періодів роботи у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців немає. Просив в задоволенні позову відмовити (а.с.74-79).

19.12.2022 Відповідач 3 отримав копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами за допомогою зареєстрованого електронного кабінету, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 (а.с.61-62). Заяв чи клопотань Відповідач 3 суду не подав, правом на подання відзиву на позов у строк, визначений частиною 5 статті 162, частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлений ухвалою суду від 19.12.2022, не скористався. Також Відповідачем 3 не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 22.07.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с.135).

За результатами розгляду поданих позивачем до заяви документів ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 15.08.2022 за №0900-0213-8/27740, надіслало ОСОБА_1 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії від 29.07.2022 за №092350005335 (а.с.53).

Згідно вказаного рішення, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком. При цьому, серед іншого, зазначено, що для застосування кратного обчислення страхового стажу в періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 04.01.1989 відсутні підстави, оскільки відомості про укладання трудової угоди відсутні.

15.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до Відповідача1 із заявою в якій просив періоди роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі зарахувати до його страхового стажу у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців (а.с.48).

Листом від 11.10.2022 за №4025-3794/О-02/8-0900/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача про відсутність підстав для застосування кратного обчислення страхового стажу в періоди роботи в районах Крайньої Півночі, оскільки відсутні відомості про укладення трудової угоди. Як наслідок, страховий стаж враховано в одинарному розмірі (а.с.50-52).

Позивач вважаючи, що відповідачем протиправно не зараховано до його страхового стажу спірні періоди роботи у пільговому обчисленні, звернувся з даним позов до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закон №1788-ХІІ), від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058- IV).

Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з приписами частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).

Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.

Відомостями, які містяться в трудовій книжці НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, підтверджено періоди роботи позивача з 04.01.1989 по 18.04.1994, з 09.09.1994 по 17.10.1997, з 28.10.1997 по 15.03.1999, з 18.03.2011 по 13.12.2011, з 05.05.2012 по 04.09.2012, з 20.09.2012 по 03.03.2016, з 10.03.2016 по 15.05.2019на підприємствах, які розташовані в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі (а.с.37-40).

Як вбачається з розрахунку стажу позивача, до його страхового стажу зараховано період роботи з 04.01.1989 по 18.04.1994 та застосовано кратність 1.

Відповідно до пункту 5 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 за №148 Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об`єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 названого Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, з п`яти до трьох років.

Також пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 за №148 Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи поширюються на позивача, який працював у період з 04.01.1989 по 01.01.1991 працював на постійній основі та вахтовим методом, в місцевості прирівняній до Крайньої Півночі.

Як вже зазначено судом вище основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Суд також звертає увагу, що пенсійний орган зобов`язаний призначати, здійснювати нарахування та перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, ніж положення постанов Пенсійного Фонду України. Зазначений Закон не передбачає надання первинних документів у разі наявності відомостей про роботу в трудовій книжці.

Суд, на підставі записів трудової книжки ОСОБА_1 встановив, що позивач в період з 04.01.1989 по 18.04.1994 працював на постійній основі та вахтовим методом, на підприємстві, яке розташоване в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі.

Спору, що місцевість, де працював позивач, відносилась до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, між сторонами немає.

Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, при цьому, відповідач не оскаржує сам факт роботи позивача у спірний період на підприємстві розміщеному в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

В силу дії вищевказаної норми відомості про період роботи позивача в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі є підтвердженими записами трудової книжки, а відсутність письмового трудового договору не є перешкодою для пільгового обчислення страхового стажу позивача.

Отже, страховий стаж позивача за період з 04.01.1989 до 01.01.1991 (граничної дати визначеної абзацом 1 пункту 5 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV) підлягає обчисленню в 1.5-кратному розмірі.

З огляду на наведене, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.07.2022 за №092350005335 в частині незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 04.01.1989 до 01.01.1991у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ст.3 Тимчасової угоди між Урядом України та урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи російської федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства російської федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.

Отже, чинним законодавством не передбачено врахування цих періодів роботи в пільговому обчисленні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №676/7065/14-а.

Таким чином,відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях з 1 січня 1991 року, тому позовна вимога до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині зобов`язання зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.1991 по 15.03.1999 та з 18.03.2011 по 15.11.2022у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність рішення від 29.07.2022 за №092350005335 в частині незарахування до страхового стажу позивача період роботи з 04.01.1989 до 01.01.1991 в 1.5-кратному розмірі, суд доходить висновку про необхідність зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого звертався із заявою позивач) зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу період роботи з 04.01.1989до 01.01.1991 у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн. згідно квитанцій № 9287-5435-1467-8983 від 15.11.2022 (а.с.1).

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області частину сплаченого судового збору в розмірі 496,20 грн., як зі сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.07.2022 за №092350005335 в частині не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 04.01.1989 до 01.01.1991 у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу один рік роботи за один рік і шість місяців роботи в період з 04.01.1989 до 01.01.1991.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.