Рішення № 108457639, 10.01.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2023 року Справа№200/18648/21

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу ОСОБА_1 до Донецької області прокуратури про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась з позовом до Донецької області прокуратури (далі відповідач) та просить :

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати вихідної допомоги при звільненні, передбаченої ст. 44 КЗпП, в розмірі середнього місячного заробітку;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплатити вихідну допомогу при звільненні, передбачену ст. 44 КЗпП;

стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, передбаченої ст. 44 КЗпП, починаючи з 23.10.2021 по день остаточного розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача наказом відповідача від 21.10.2021 № 2610-к звільнено з займаної посади прокурора на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (пп.2 п.19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019) з 22.10.2021.

В наказі про звільнення було вказано відділу фінансування та бухгалтерського обліку провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні виплати при звільненні.

Позивач вказує, що 22.10.2021, відповідачем, в останній робочий день, було видано розрахунковий листок за жовтень 2021, без зазначення дати видачі, у зв`язку з тим, що вищезазначений листок містив загальні відомості про нарахування виплат, позивач 29.11.2021 вирішила звернутись з заявою до відповідача, з метою роз`яснення, чи виплачено вихідну допомогу при звільненні 22.10.2021, яка передбачена ст.44 КЗпП. У відповідь на вказану заяву, листом від 09.12.2021 за № 21-1216 вих-21 відповідач повідомив, що вихідна допомога мені при звільненні не виплачувалась, оскільки не передбачена п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 44 КЗпП України. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем на момент звільнення - 22.10.2021 не здійснено повний розрахунок (виплату всіх належних сум) за час існування трудових відносин, а саме: вихідної допомоги при звільненні, передбаченої ст. 44 КЗпП.

Наголошує, що вихідна допомога передбачена ст. 44 КЗпП України, оскільки підставою звільнення в наказі зазначено п.9 ч.1 ст. 51 Закону України Про прокуратуру, а саме: ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

За вказаних обставин вважає, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення КЗпП України, оскільки спеціальним законом не врегульовано питання звільнення прокурорів у випадках ліквідації чи реорганізації органу прокуратури.

Вважає, що така бездіяльність відповідача порушує її гарантії при звільненні, передбачені трудовим законодавством.

Вважає, що вказане зобов`язує відповідача виплатити додатково середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України. З зазначених підстав звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.01.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

11.02.2022 відповідачем надано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.06.2022 розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 04.10.2022 призначено підготовче судове засідання для розгляду справи на 01.11.2022.

Ухвалою суду від 01.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.11.2022 о 15:30 год. в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4.

У судове засідання 15.11.2022 сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 15.11.2022 відкладено судове засідання на 11:30 год. 29.11.2022.

29.11.2022 було оголошено перерву до 10.01.2023

Позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачем надано письмовий відзив, в обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що загальні засади діяльності посадових осіб органів прокуратури визначено Законом України Про прокуратуру.

Позивача було звільнено з посади з підстав неуспішного проходження атестації, тому його було звільнено на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (пп.2 п.19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019.

Зазначає, що вимоги позивача обґрунтовані ст. 44 КЗпП України, проте його звільнено не за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, яка надає право на отримання вихідної допомоги при звільненні саме за приписами ст. 44 КЗпП України.

Наголошує про пропуск позивачем процесуального строку звернення до суду з даним позовом, а також вказує, що у межах даної справи позивач вимагає стягнення вихідної допомоги, пов`язаної зі звільненням за наказом керівника Донецької обласної прокуратури №2610-к від 21.10.2021. У той же час, позивач оскаржує зазначений наказ у межах іншої справи. Так, у провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває справа № 200/16156/21 за позовом ОСОБА_1 до П`ятнадцятої кадрової комісії, Офісу Генерального прокурора та Донецької обласної прокуратури про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідач вважає, що позовні вимоги по справах є взаємовиключними.

З зазначених причин відповідач просив залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій заперечує проти відзиву на позовну заяву та підтримує свої позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 з 05.12.2011 працювала в органах прокуратури Донецької області. З 03.02.2017 перебувала на посаді прокурора Добропільського відділу Костянтинівської місцевої прокуратури (наказ прокурора Донецької області від 03.02.2017 № 342-к).

Наказом Донецької обласної прокуратури від 21.10.2021 № 2610-к звільнено позивача з 22.10.2021 з посади прокурора Добропільського відділу Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (пп.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113.

29.11.2021 позивач звернулась до відповідача із листом щодо виплати вихідної допомоги. У відповіді на лист позивача відповідач повідомив про те, що законом не передбачено виплата вихідної допомоги при звільненні у разі прийняття рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Також надано розрахунковий листок за жовтень 2021 року з якого вбачається, що позивачу виплачено заробітну плату за 12 робочих днів, а також компенсовано невикористанні відпустки.

З довідки від 01.11.2021 №21-85-1111 вбачається, що середня заробітна плата позивача склала 7465,45 грн. (серпень-вересень 2021), фактично відпрацьованих робочих днів у позивача за цей період 32 дня.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі №200/16156/21 визнано протиправним та скасовано наказ рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 13.09.2021 № 278 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», прийняте щодо позивача та наказ керівника Донецької обласної прокуратури від 21.10.2021 № 2610-к, яким звільнено позивача з посади прокурора Добропільського відділу Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Поновлено позивача на посаді прокурора Добропільського відділу Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області з 23.10.2021. Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 65 279,24 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків, зборів, обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді прокурора Добропільського відділу Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7465,45грн., з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків, зборів, обов`язкових платежів.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суд від 07.11.2022 апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2022 в справі № 200/16156/21 залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2022 в справі № 200/16156/21 залишено без змін. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 07.11.2022. Повне судове рішення складено 10.11.2022.

Наказом керівника Донецької обласної прокуратури від 14.11.2022 № 907-к позивачку поновлено на посаді прокурора Добропільського відділу Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області з 23.10.2021.

Відповідачем надані виписки Державного казначейства України, з якими підтверджується виплата позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу на виконання рішення суду.

Наведені обставини сторонами не оспорюються. Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу правомірності/неправомірності дій відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні позивачки з органів прокуратури.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Законом України Про прокуратуру (далі - Закон № 1697- VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Ст.4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ст.51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

Зокрема, відповідно до п.9 ч.1 даної статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури ст.51 Закону № 1697-VII доповнено ч.5, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої п.9 ч.1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

При цьому, Законом № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Ст.44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст.36 та п.1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п.3 ст.36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч.1 ст. 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Отже, наведеною нормою передбачено виплату працівникові вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

Суд зазначає, що вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що працівникові виплачується вихідна допомога як державна гарантія при припиненні трудового договору з незалежних від працівника обставин.

За приписами ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Ч.1 ст.117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка оскаржила в судовому порядку своє звільнення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі №200/16156/21, залишеного без змін Постановою Першого апеляційного адміністративного суд від 07.11.2022, визнано протиправним та скасовано наказ рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 13.09.2021 № 278 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», прийняте щодо позивача та наказ керівника Донецької обласної прокуратури від 21.10.2021 № 2610-к, яким звільнено позивача з посади прокурора Добропільського відділу Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Поновлено позивача на посаді прокурора Добропільського відділу Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області з 23.10.2021. Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 65 279,24 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків, зборів, обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді прокурора Добропільського відділу Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7465,45грн., з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків, зборів, обов`язкових платежів.

Наказом керівника Донецької обласної прокуратури від 14.11.2022 № 907-к позивачку поновлено на посаді прокурора Добропільського відділу Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області з 23.10.2021.

Отже, в справі №200/16156/21 в порядку ст. 235 КЗпП України на користь позивачки стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу 23.10.2021, а в нинішній справі вона вимагає стягнути на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в порядку ст. 117 КЗпП України з 23.10.2021.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 05.08.2020 у справі № 686/20491/18, за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за ст..117 КЗпП України, так і за ст. 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Також в постанові від 29.11.2021 в справі № 815/42/16 Верховний Суд зауважив, що позовні вимоги у частині оскарження бездіяльності ГУ МВС в Одеській області щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні й стягнення середнього заробітку за весь час затримки цієї виплати є взаємовиключними з вимогами стосовно оскарження наказу про звільнення, поновлення на роботі й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які були задоволені судами попередніх інстанцій. В цій справі Верховний Суд також послався на висновки Верховного Суду, викладених в постанові від 05.08.2020 у справі № 686/20491/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 в справі №755/12623/19 дійшла наступних висновків:

«У постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі №6-2912цс16 зроблено правовий висновок про те, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за ст.117 КЗпП України, так і за ст.235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. У положеннях ст.117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування, тому застосуванню підлягає положення тієї норми, яка регулює більш тривале порушення трудових прав позивача.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що особу поновлено на роботі, тобто вона не має статусу звільненого працівника, а тому підстави покладення на роботодавця відповідальності за ст.117 КЗпП України не виникли, що узгоджується з правовим висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним в постанові від 28.02.2018 у справі № 761/1812/16-ц.

Ні КЗпП України, ні Законом № 108/95-ВР не передбачено відповідальності роботодавця за порушення термінів виплати заробітної плати у вигляді стягнення на користь працівника, що продовжує працювати на підприємстві, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні».

Відтак, суд згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 05.08.2020 в справі № 686/20491/18 та від 29.11.2021 в справі № 815/42/16, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 в справі № 755/12623/19.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що позивачку поновлено на роботі, тобто вона не має статусу звільненого працівника, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення на її користь вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в порядку ст. 117 КЗпП України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Донецької області прокуратури (адреса Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Боброва, будинок 32, 49003, ЄДРПОУ 25707002) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, передбаченої ст. 44 КЗпП, в розмірі середнього місячного заробітку; зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні, передбачену ст. 44 КЗпП; стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, передбаченої ст. 44 КЗпП, починаючи з 23.10.2021 по день остаточного розрахунку, - відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 17.01.2023.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Шинкарьова