Рішення № 108456476, 13.01.2023, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1139/22

Провадження № 2/177/72/23

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

13 січня 2023 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника служби у справах дітей Стрєльцової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба у справах дітей Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, виконком Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 12.10.2022 звернулася до суду з указаним позовом до ОСОБА_3 та просила позбавити останнього батьківських прав відносно неповнолітньої доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог указувала, що перебуваючи в шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_2 .

Рішенням суду шлюб між ними розірвано.

Позивач зазначала, що починаючи з червня 2010 відповідач ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дитини, з його боку відсутнє піклування про фізичний та духовний розвиток доньки, її навчання, підготовку до самостійного життя. ОСОБА_3 самоусунувся від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідного харчування, медичного огляду, лікування доньки, сприяння в надані їй доступу до культурних та інших духовних цінностей, засвоєння нею загальновизнаних норм моралі, створення умов для отримання освіти, батько не виявляє інтересу до внутрішнього світу та не забезпечує батьківською опікою.

Натомість відповідач має аморальну поведінку в суспільстві, жорстоко поводиться з оточуючими, у тому числі і з членами сімї. Внаслідок чого у період час з 28.02.2018 по 15.03.2018 відносно відповідача ухвалено постанови за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Нехтування батьківськими обов`язками з боку відповідача принижує гідність ОСОБА_2 , а наявність особи, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою людиною з аморальною поведінку та негативним ставленням до оточуючих, може в подальшому призвести до негативних наслідків у житті дитини.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні, проти заочного розгляду справи не заперечувала. Також, у порядку ст. 166 СК України, просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки, оскільки особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Представник служби у справах дітей Криворізької РДА Стрєльцова А.В. у судовому засіданні пояснила, що відповідач на контакт зі службою не виходить, на виклики також не з`являвся. Просила задовольнити позов та позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_3 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , її життям не цікавиться та участі в ньому не бере. Застосування саме такого заходу щодо відповідача, відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Відповідач ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання, однак до суду повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, відзиву не подано.

Представники третіх осіб: служби у справах дітей Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, виконкому Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, як органу опіки та піклування, правом на участь в судовому засіданні не скористались, про розгляд справи повідомлені, надали заяви про розгляд справи за відсутності представників (а.с.65).

Допитана у судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_2 надала пояснення про те, після розлучення батьків, з 2010 року, батько ОСОБА_3 її життям не цікавиться. Не дивлячись на те, що вони з ним проживають у одному населеному пункті та іноді зустрічаються, він з нею не вітається, спілкуватися відмовляється, причини такої поведінки не пояснює, що її дуже засмучує. Батько не приходить до неї в гості, її до себе теж не кличе, не приходить до школи, не вітає зі святами, не купує речей, не проводить з нею час. З чотирьох років її виховує виключно мати, ОСОБА_1 та батьки матері, тобто її бабуся та дідусь відповідно. Проти батька її ніхто ніколи не налаштовував, перешкод йому у спілкуванні з нею ніхто ніколи не чинив.

Отже, відповідно до наданих ОСОБА_2 пояснень вбачається існування між нею та позивачем, матір`ю ОСОБА_1 тісного емоційного зв`язку, обопільної поваги та піклування, що є ознакою належних та здорових сімейних відносин між позивачем та її донькою. Натомість, відповідача, як свого батька, остання не сприймає, зв`язку не підтримує, вважає за доцільне позбавити останнього батьківських прав.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка є рідною сестрою позивача, у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька, ОСОБА_2 . У 2010 році шлюб між сторонами було розірвано, оскільки чоловік почав вести аморальний спосіб життя, ображав дружину та дитину. На момент розлучення, дитині, ОСОБА_2 , виповнилося три роки, відтоді, батько життям дитини не цікавиться, участі в її вихованні не бере, матеріально не забезпечує. Проживаючи в одному населеному пункті, батько з дитиною не вітається, розмовляти не бажає та робить вигляд, що її не знає, від чого дитина страждає. Оскільки ОСОБА_3 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків відносно доньки ОСОБА_2 , вважали за доцільне позбавити його батьківських прав.

Вислухавши позивача, свідків, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, встановивши правовідносини, що виникли між сторонами та норми права, які підлягають до застосування, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час перебування сторін у шлюбі, народилася донька ОСОБА_2 , батьком якої записаний відповідач ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 25.01.2007 виконкомом Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. (а.с.28). Підставою внесення відомостей про батька в актовий запис про народження слугував актовий запис про шлюб № 33 від 03.08.2006 Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.46-49).

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19.11.2010, яке набрало законної сили 29.11.2010, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.7).

Дитина, ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає з матір`ю (а.с.5,10). ОСОБА_6 навчається в 10 класі Лозуватського ліцею імені Т.Г. Шевченка Лозуватської сільської ради. Має високий рівень досягнень із усіх предметів. Мати приділяє належну вагу вихованню доньки, цікавиться її дозвіллям та навчанням, з батьківськими обов`язками справляється відмінно, відносини з дочкою доброзичливі. Батько ОСОБА_3 за період навчання жодного разу не відвідав навчальний заклад, не цікавився навчанням доньки (а.с.18).

ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, проживає у власному будинку. Самостійно та активно займається вихованням дитини, доньки ОСОБА_2 , яку оточує материнською увагою та піклуванням, створює всі умови для її розвитку (а.с.19).

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, постійного місця роботи немає, має неповнолітніх дітей, однак їх вихованням не займається (а.с.20,25). Неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності (а.с.11-14).

Рішенням виконкому Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 22.09.2022, № 146 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_3 вихованням доньки не займається, зловживає спиртними напоями та не має постійного місця роботи (а.с.52).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Як визначено ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтями 150, 151 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

За приписами ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У п. 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю 20.11.1959 зазначено: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою та відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2019 у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Суд може, у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов`язків.

Тож позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до усталеної судової практики позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007, № 3).

Аналізуючи докази в справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 , будучи повнолітньою, дієздатною особою, належних та допустимих доказів протилежного суду не надано, усвідомлюючи свій обов`язок щодо належного виховання дитини, прийняття участі у їх житті, піклуванні про фізичний та духовний розвиток дитини, стан здоров`я, самоусунувся від реалізації своїх батьківських прав та ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. При цьому, самоусунувся від будь - якого спілкування з дитиною, участі у вихованні не бере, матеріально не забезпечує, долею, життям та здоров`ям не цікавиться, не проявляє інтересу до внутрішнього світу доньки. Вказане свідчить про ухилення ОСОБА_3 від реалізації наданих йому прав та виконання покладених на нього обов`язків щодо неповнолітньої дитини, доньки ОСОБА_2 .

Тому, виходячи з найкращих інтересів дитини, враховуючи, що така поведінка відповідача є системною, суд вважає за необхідне позбавити відповідача батьківських прав щодо ОСОБА_2 .

Разом з тим, відповідач, відповідно до ст. 169 СК України, не позбавлений права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських правах за наявності відповідних підстав.

Відповідно до ст. ст. 165, 166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини

Статтею 182 Сімейного кодексу України визначено, що при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів на інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

За приписами ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_2 , яка проживає зі своєю матір`ю, ОСОБА_1 , відповідач має можливість утримувати дитину, доказів протилежного суду не надано, суд вважає за необхідне стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , починаючи стягнення з 12.10.2022 і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Оскільки позов задоволено судом у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останньою та документально підтверджений судовий збір за подання позовної заяви до суду, у розмірі 992,40 грн. (а.с.21).

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба у справах дітей Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, виконком Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 12.10.2022.

На підставі ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 18.01.2023.

Суддя: