Рішення № 108455370, 12.01.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2023 Справа № 914/2900/22

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Кохановської Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м.Київ;

до Відповідача: Західного міжрегіонального Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, Львівська область, м.Львів;

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 145884,28грн.

Представники:

Позивача: Піун С.П представник, адвокат (довіреність від 04.08.2022р. №04/08-2022-6);

Відповідача: Гаргіль Ю.М. представник (довіреність від 06.12.2022р. №30).

ВСТАНОВИВ:

11.11.2022р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України від 04.11.2022р. вих. №119/07-18752-2022 (вх. №3142) за позовом до Західного міжрегіонального Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні про стягнення заборгованості; ціна позову: 145884,28грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати поставки Позивачем природного газу як постачальником останньої надії за листопад 2021р. квітень 2022р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.11.2022р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 06.12.2022р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою від 06.12.2022р. у цій справі постановлено заяву представника Позивача від 24.11.2022р. б/н (вх.№24750/22 від 02.12.2022р.) про участь у засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в судовому засіданні 06.12.2022р. о 13год. 00хв. з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON відхилити.

Ухвалою суду від 06.12.2022р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 12.01.2023р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою від 02.01.2023р. у цій справі постановлено заяву представника Позивача від 27.12.2022р. б/н (вх.№27021/22 від 28.12.2022р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити; надати представнику Позивача можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2900/22, яке призначено на 12.01.2023р. о 10:00год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, згідно ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначила про неможливість врегулювання спору між Сторонами у добровільному порядку та подання Позивачем всіх доказів, на які покликається як на підставу заявлених позовних вимог.

12.12.2022р. за вх. №25586/22 Позивачем надіслано на електронну адресу суду Відповідь на відзив від 09.12.022р. б/н, у якому наводить свої доводи та міркування з приводу викладених Відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень проти заявленого позову і просить суд задоволити позов у повному обсязі. Вказану відповідь на відзив оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по спору з обґрунтуванням підстав до відмови в позові, зазначив про неможливість врегулювання спору між Сторонами у добровільному порядку та подання Відповідачем всіх доказів, на які покликається як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Також, в судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що правом на подання заперечень на відповідь на відзив не бажає скористатись.

07.12.2022р. за вх. 25315/22 Відповідачем подано до суду Відзив на позовну заяву від 02.12.2023р. вих.№427/05-06, у якому вважає заявлений позов безпідставним та необґрунтованим і просить суд зобов`язати Позивача провести перерахунок за спожитий природний газ відповідно до тарифу, вказаного постановою КМУ від 25.10.2021р. №1102, а також відмовити в позові в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Також, 07.12.2022р. за вх.25314/22 Відповідачем подано до суду Клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин строку подання відзиву від 07.12.2022р. б/н, у якому просить суд визнати причини пропуску строку подання відзиву поважними і поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

В обґрунтування причини пропуску встановленого строку на подання відзиву Відповідач зазначає, що строк було пропущено у зв`язку з частковою відсутністю електрозабезпечення офісного приміщення Відповідача та невчасним надходженням ухвали суду про відкриття провадження у справі.

З приводу поданого Відповідачем клопотання суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1, 5 ст.165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (ч.8 ст.165 ГПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (п.4 ч.5 ст.13 ГПК України).

При цьому, згідно ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 6 резолютивної частини ухвали суду від 14.11.2022р. про відкриття провадження у цій справі судом постановлено Відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали відповідно до ст.165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати (надати) іншим Учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого надіслання (надання) надати суду до початку підготовчого засідання.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалу суду від 14.11.2022р. у цій справі надіслано судом 14.11.2022р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача та вручено Відповідачу 29.11.2022р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414666704 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок; строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.ч.1,2 ст.119 ГПК України).

Згідно ч.3 ст.119 ГПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведені Відповідачем у клопотанні доводи та встановлені судом в мотивувальній частині цієї ухвали обставини справи суд дійшов висновків про поважність причин пропуску Відповідачем строку подання відзиву на позовну заяву, а відтак, наявності правових підстав до задоволення клопотання Відповідача про поновлення строку подання відзиву на позовну заяву поновлення такого строку.

З підстав наведеного суд протокольною ухвалою визнав поважними причини пропуску Відповідачем процесуального строку на подання відзив, поновив такий строк по 07.12.2022р. та долучив Відзив на позовну заяву від 02.12.2023р. вих. №427/05-06 (вх. №25315/22 від 07.12.2022р.) до матеріалів справи.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 113221,61грн. вартості поставленого Позивачем як постачальником останньої надії у листопаді 2021р. квітні 2022р. природного газу, а також 16681,67грн. пені, 1530,73грн. 3% річних та 14450,27грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2022р. по 31.08.2022р. за порушення порядку і строку оплати поставленого природного газу.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що він, згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017р. №880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020р. №917-р Позивач визначений постачальником «останньої надії».

26.10.2021р. набула чинності Постанова КМУ від 25.10.2021р. №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015р. №809 і від 9 грудня 2020р. №1236» (далі - Постанова КМУ №1102), п.2 якої визначено зобов`язання Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Також, згідно доводів Позивача, Відповідач є бюджетною установою в значенні Бюджетного кодексу України, а відтак, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого Відповідачем з 01.11.2021р. по 28.02.2022р. та з 02.03.2022р. по 30.04.2022р. автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Позивача, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.

Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС від 29.06.2022р. №ТОВВИХ-22-6848 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X80001835АМ000, а також відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56X50001835АМ000.

Згідно п.1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2496 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених п.3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633-634, 641-642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання та вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно п.п.4.2. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ згідно умов договору розподілу природного газу.

Згідно п.2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М). Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/ спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

При цьому, Позивач вказує, що з 01.10.2021р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною у п.24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015р. №809 в редакції Постанови КМУ №1102. Цією ж Постановою КМУ №1102 на період постачання з 01.10. по 30.11.2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8грн. за 1м3 з урахуванням податку на додану вартість. Протягом жовтня-листопада 2021р. розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8грн. за 1м3, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8грн. за 1м3.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача.

Згідно доводів Позивача, згідно п.4.3. Договору, Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Позивач зазначає, що на виконання вказаного пункту Позивачем направлялись на адресу Відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак Відповідачем не здійснено оплату за спожитий газ за листопад 2021 у розмірі 4804,80грн., за грудень 2021р. 34971,71грн., за січень 2022р. 13874,38грн., за лютий 2022р. 19040,22грн., за березень 2022р. 29219,78грн. та за квітень 2022р. 11310,72грн.

Позивач зазначає, що порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Позивач підсумовує, що укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст.173, 174, 175 ГК України, ст.ст.11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, всі відносини між Споживачем та Постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2501.

З наведеного Позивач зазначає про виконання в повному обсязі взятих на себе зобов`язань відповідно до Договору, у строк та порядок передбачений Договором, належним чином та в повному обсязі. Всього поставлено природного газу на загальну суму 113221,61грн., зокрема, з 01 по 30.11.2021р. Позивач поставив Відповідачу природний газ в об`ємі 286,00м3 на суму 4804,80грн., а Відповідач не здійснив оплату за поставлений газ та не підписав Акт №19614 приймання-передачі природного газу; з 01 по 31.12.2021р. Позивач поставив Відповідачу природний газ в об`ємі 618,04м3 на суму 34971,71грн., Відповідач не здійснив оплату за поставлений газ та не підписав Акт №31070 приймання-передачі природного газу; з 01 по 31.01.2022р. Позивач поставив Відповідачу природний газ в об`ємі 312,03м3 на суму 13874,38грн., Відповідач не здійснив оплату за поставлений газ та не підписав Акт №1763 приймання-передачі природного газу; з 01 по 28.02.2022р. Позивач поставив Відповідачу природний газ в об`ємі 462,00м3 на суму 19040,22грн., Відповідач не здійснив оплату за поставлений газ та не підписав Акт №3916 приймання-передачі природного газу; з 02 по 31.03.2022р. Позивач поставив Відповідачу природний газ в об`ємі 378,00м3 на суму 29219,78грн., Відповідач не здійснив оплату за поставлений газ та не підписав Акт №5720 приймання-передачі природного газу; 01 - 30.04.2022 Позивач поставив Відповідачу природний газ в об`ємі 227,00м3 на суму 11310,72грн., Відповідач не здійснив оплату за поставлений газ та не підписав Акт №7341 приймання-передачі природного газу.

З наведеного Позивач підсумовує про наявність у Відповідача заборгованості з оплати поставленого за Типовим договором природного газу на суму 113221,61грн.

За порушення порядку і строку оплати поставленого за Типовим договором природного газу Позивачем нараховано Відповідачу 16681,67грн. пені, 1530,73грн. 3% річних та 14450,27грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2022р. по 31.08.2022р.

Також, Позивачем у поданій позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, згідно якого судові витрати Позивача складаються із суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2481грн.

У поданій 12.12.2022р. за вх.№25586/22 Відповіді на відзив від 09.12.2022р. б/н Позивач, в спростування викладених Відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень проти заявленого позову акцентує, що Відповідач не заперечує щодо оплати за спожитий природний газ відповідно до вказаного тарифу Постановою КМУ №1102 на рівні 16,8 грн. за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).

При цьому, Позивач зазначає, що Позивач не має права самостійно включати споживачів до реєстру постачальника «останньої надії» та укладати з ними договори з власної ініціативи чи з ініціативи споживачів. У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого Відповідачем з 01.11.2021р. по 28.02.2022р. та з 02.03.2022р. по 30.04.2022р. автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Позивача, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.

Позивач вказує, що проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

При цьому Позивач вказує, що з 01.10.2021р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в п.24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015р. №809 в редакції Постанови КМУ №1102. Цією ж Постановою КМУ №1102 на період постачання з 01.10 по 30.11.2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8грн. за 1м3 з урахуванням податку на додану вартість. Протягом жовтня-листопада 2021р. розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8грн. за 1м3, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8грн. за 1м3.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача.

Питання ціни природного газу, який постачається позивачем відповідачу за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», врегульовано в розділі IV Типового договору. Так, відповідно до пункту 4.3. Договору, Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Позивач зазначає, що на виконання вказаного пункту Позивачем направлялись на адресу Відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак Відповідачем не здійснено оплату за спожитий газ за листопад 2021 у розмірі 4804,80грн., за грудень 2021р. 34971,71грн., за січень 2022р. 13874,38грн., за лютий 2022р. 19040,22грн., за березень 2022р. 29219,78грн. та за квітень 2022р. 11310,72грн.

Позивач зазначає, що порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Позивач підсумовує, що укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, всі відносини між Споживачем та Постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2501.

Попри наведене Позивач вказує, що частиною 7 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено, що придбання замовником товарів, робіт і послуг, здійснюється без застосування порядку проведення спрощених закупівель, встановленого цим Законом, у разі: укладення договору про закупівлю з постачальником «останньої надії» на постачання електричної енергії або природного газу. Таким чином, укладання Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує проведення процедури закупівлі відповідно до вищезазначеного Закону.

Позиція Відповідача:

Відповідач у поданому 07.12.2022р. за вх.№25315/22 Відзиві на позовну заяву від 02.12.2022р. вих.№427/05-06 вважає заявлений позов безпідставним та необґрунтованим і просить суд зобов`язати Позивача провести перерахунок за спожитий природний газ відповідно до тарифу, вказаного постановою КМУ від 25.10.2021р. №1102, а також відмовити в позові в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В обґрунтування заперечень проти заявленого позову Відповідач зазначає, що 26.10.2021 року набула чинності постанова КМУ від 25.10.2021р. №1102 «Про внесення змін до постанов КМУ від 30 вересня 2015р. №809 і від 09 грудня 2020р. №1236» (далі постанова КМУ №1102), пунктом 2 якої вказано доповнити постанову КМУ від 09.12.2020р. №1236 пунктами 41-7 і 41-8 такого змісту:

« 41-7. Установити з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. граничну ціну на природний газ за договорами постачання:

між споживачами, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником "останньої надії - на рівні 16,8 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).

41-8. З метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року:

акціонерному товариству Магістральні газопроводи України, товариству з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторам газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.».

При цьому, Відповідач зазначає, що відповідно до п.14 Положення «Про Західне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні», затвердженого наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 13.11.2020р. №761, міжрегіональні головні управління утримуються за рахунок державного бюджету. Відтак, Відповідач згідно ст.2 Бюджетного кодексу України, утримується за рахунок державного бюджету та є неприбутковою установою.

В доповнення до викладеного Відповідач зазначає, що 09.12.2021р. він звертався до Позивача на погодження з пакетом документів для проведення переговорної процедури на підставі п.2 ч.2 ст.40 Закону України «Про публічні закупівлі», про що свідчать скріншоти з електронної пошти працівника Відповідача, проте Позивач не відреагував на звернення. Такі звернення були неодноразовими, проте, відповіді від Позивача не отримано.

Відповідач зазначає, що 28.06.2022р. за №119/4.3-8123-2022 від Позивача надійшла вимога про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії». У відповідь Відповідачем надісланий лист №175/05-04 від 11.07.2022р. про те, що він не заперечує провести оплату за спожитий газ при умові підписання договору постачання природного газу та перерахунку згідно тарифів для бюджетної установи. 26.07.2022р. Позивачем надісланий Відповідачу Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», рахунки на оплату та акти приймання - передачі природного газу, згідно комерційної вартості газу за 1м3. З огляду на наведене, а також вимоги Казначейської служби України щодо оплати зобов`язань бюджетними установами, Відповідач не заперечує щодо оплати за спожитий природний газ згідно вказаного тарифу постановою КМУ №1102 на рівні 16,8грн. за 1м3 (з урахуванням податку на додану вартість).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 ГПК України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів, наведених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП) від 30.09.2015р. №2501 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії»» постановлено затвердити Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", що додається (надалі Типовий договір).

Цей Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником "останньої надії" (далі - Постачальник) (п.1.1. Типового договору).

Згідно п.1.3. Типового Договору цей Договір є договором приєднання; при укладенні цього Договору зі Споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника; цей Договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 2.1. Типового договору встановлено, що за цим Договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п.3.1. Типового договору).

Відповідно до п.4.1. Типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

Згідно п.4.2. Типового договору об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ / Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Пунктом 4.3. Типового договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу(п.4.4. Типового договору).

Відповідно до п.4.5. Типового договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Постановою НКРЕКП від 04.07.2017р. №880 постановлено видати Позивачу ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України Позивачу (код ЄДРПОУ 40121452).

Розпорядженням КМУ від 22.07.2020р. №917-р «Про визначення товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" постачальником "останньої надії»» визначено Позивача постачальником "останньої надії" строком на три роки, як переможця конкурсу.

Постановою КМУ від 09.12.2020р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020р. до 28.02.2021р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами КМУ від 11.03.2020р. N211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20.05.2020р. N392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22.07.2020р. N641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Пунктом 2 постанови КМУ від 25.10.2021р. №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015р. N809 і від 9 грудня 2020р. N1236» доповнено постанову КМУ від 09.12.2020р. N1236 пунктами 417 і 418 такого змісту:

"417. Установити з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. граничну ціну на природний газ за договорами постачання:

між побутовими споживачами та постачальником "останньої надії" - на рівні 7,96 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість);

між споживачами, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником "останньої надії" - на рівні 16,8 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).

418. З метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року:

1) акціонерному товариству "Магістральні газопроводи України", товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторам газорозподільних систем:

забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником;

забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо);

забезпечити внесення операторами газорозподільних систем до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи інформації щодо всіх захищених споживачів, приєднаних до газорозподільної системи, із зазначенням відповідної категорії, до якої належить такий споживач:

- побутові споживачі;

- бюджетні установи (в значенні Бюджетного кодексу України);

- заклади охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та заклади охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо);

- виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива;

2) акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" разом з Міністерством розвитку громад та територій, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичним особам теплоенергетики державної та комунальної форм власності забезпечити:

укладення до 1 грудня 2021р. договорів постачання газу між бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником "останньої надії";

укладення підприємствами теплоенергетики, які перебувають в портфелі постачальника "останньої надії", з постачальником "останньої надії" та товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанії "Нафтогаз Трейдинг" договорів постачання природного газу.

Для укладення побутовими споживачами, бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) договорів постачання природного газу з новим постачальником природного газу споживач подає новому постачальнику такі документи:

заяву про укладення договору, в якій зазначає свій персональний ЕІС-код та очікувані об`єми (обсяги) споживання природного газу на період дії договору;

належним чином завірену копію документа, яким визначено право власності чи користування на об`єкт споживача;

копії документів на право укладення договору, які посвідчують статус юридичної особи чи фізичної особи - підприємця та уповноваженої особи на підписання договору, та копію документа про взяття на облік у контролюючих органах.

Оператори газорозподільних систем в одноденний строк забезпечують передачу постачальнику "останньої надії" інформацію про побутових споживачів, постачання яким розпочав постачальник "останньої надії", зокрема ЕІС-код, прізвище, ім`я, по батькові, поштову адресу об`єкта споживача, з метою укладення договорів для забезпечення безперервності постачання природного газу."

Відповідно до п.14 Положення Відповідача, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 13.11.2020р. №761 Міжрегіональне головне управління утримується за рахунок державного бюджету.

Рішенням ГУ ДПС у Львівській області від 29.12.2020р. №2013044600115 Відповідача включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій як неприбуткова організація за кодом 0031 - бюджетні установи.

Актом приймання-передачі природного газу за листопад 2021р. №19614 Позивачем передано Відповідачу 0,286тис.м3 природного газу за ціною 13863,424грн. за 1000м3 без ПДВ та послугу транспортування 0,286тис.м3 природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) за ціною 136,576грн. за 1000м3 без ПДВ всього на суму 4004грн. без ПДВ. Сума Акту з урахуванням ПДВ становить 4804,80грн. Вказаний Акт підписано повноважним представником та завірено відтиском печатки юридичної особи Позивача. Відомості про підписання Акту Відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Позивачем виставлено Відповідачу до оплати рахунок на оплату (природний газ) №32447 за період 01-30.11.2021р. на оплату 0,286тис.м3 природного газу за ціною 13863,424грн. за 1000м3 без ПДВ та послуги транспортування 0,286тис.м3 природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) за ціною 136,576грн. за 1000м3 без ПДВ всього на суму 4004грн. без ПДВ. Сума Рахунку з урахуванням ПДВ становить 4804,80грн. Вказаний Рахунок 16.12.2021р. надіслано Позивачем Відповідачу, що підтверджується відповідним Списком рекомендованих відправлень (ф.103 Рекомендовані листи) №10.12.2021-ЮРІКИ2 та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 16.12.2021р.

Актом приймання-передачі природного газу за грудень 2021 №31070 Позивачем передано Відповідачу 0,61804тис.м3 природного газу за цінами станом на кожну календарну добу 01-30.12.2021 та послугу транспортування 0,61804тис.м3 природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) за ціною 124,16грн. за 1000м3 без ПДВ всього на суму 29143,09грн. без ПДВ. Сума Акту з урахуванням ПДВ становить 34971,71грн. Акт підписано повноважним представником та завірено відтиском печатки Позивача. Відомості про підписання Акту Відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Позивачем виставлено Відповідачу до оплати рахунок на оплату (природний газ) №32447 за період 1-31 грудня 2021р. на оплату 0,61804тис.м3 природного газу за цінами станом на кожну календарну добу 01-30.12.2021р. та послуги транспортування 0,61804тис.м3 природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) за ціною 124,16грн. за 1000м3 без ПДВ всього на суму 29143,09грн. без ПДВ. Сума Рахунку з урахуванням ПДВ становить 34971,71грн. Вказаний Рахунок 25.01.2022р. надіслано Позивачем Відповідачу, що підтверджується Списком рекомендованих відправлень (ф.103 Рекомендовані листи) №24.01.2022 (юріки) Ткаченко та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 25.01.2022р.

Актом приймання-передачі природного газу за січень 2022р. №1763 Позивачем передано Відповідачу 0,31203тис.м3 природного газу за цінами станом на кожну календарну добу 05-31.01.2022р. та послугу транспортування 0,31203тис.м3 природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) за ціною 124,16грн. за 1000м3 без ПДВ всього на суму 11561,98грн. без ПДВ. Сума Акту з урахуванням ПДВ становить 13874,38грн. Акт підписано повноважним представником та завірено відтиском печатки Позивача. Відомості про підписання Акту Відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Позивачем виставлено Відповідачу до оплати рахунок на оплату (природний газ) №6139 за період 1-31 січня 2022р. на оплату 0,31203тис.м3 природного газу за цінами станом на кожну календарну добу 05-31.01.2022р. та послуги транспортування 0,31203тис.м3 природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) за ціною 124,16грн. за 1000м3 без ПДВ всього на суму 11561,98грн. без ПДВ. Сума Рахунку з урахуванням ПДВ становить 13874,38грн. Вказаний Рахунок 15.02.2022р. надіслано Позивачем Відповідачу, що підтверджується відповідним Списком рекомендованих відправлень (ф.103 Рекомендовані листи) №14.02.2022 Піпенко 2 та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 15.02.2022р.

Актом приймання-передачі природного газу за лютий 2022р. №3916 Позивачем передано Відповідачу 0,46200тис.м3 природного газу за цінами станом на кожну календарну добу 01-27.02.2022р. та послугу транспортування 0,46200тис.м3 природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) за ціною 124,16грн. за 1000м3 без ПДВ всього на суму 15866,85грн. без ПДВ. Сума Акту з урахуванням ПДВ становить 19040,22грн. Акт підписано повноважним представником та завірено відтиском печатки Позивача. Відомості про підписання Акту Відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Позивачем виставлено Відповідачу рахунок на оплату (природний газ) №9850 за період 1-28 лютого 2022р. на оплату 0,46200тис.м3 природного газу за цінами станом на кожну календарну добу 01-27.02.2022р. та послуги транспортування 0,46200тис.м3 природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) за ціною 124,16грн. за 1000м3 без ПДВ всього на суму 15866,85грн. без ПДВ. Сума Рахунку з урахуванням ПДВ становить 19040,22грн. Вказаний Рахунок 24.03.2022р. надіслано Позивачем Відповідачу, що підтверджується відповідним Списком рекомендованих відправлень (ф.103 Рекомендовані листи) №23.03.22_юріки_Боженко2 та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 24.03.2022р.

Актом приймання-передачі природного газу за березень 2022р. №5720 Позивачем передано Відповідачу 0,37800тис.м3 природного газу за цінами станом на кожну календарну добу 04-31.03.2022р. та послугу транспортування 0,037800тис.м3 природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) за ціною 124,16грн. за 1000м3 без ПДВ всього на суму 24349,82грн. без ПДВ. Сума Акту з урахуванням ПДВ становить 29219,78грн. Акт підписано повноважним представником та завірено відтиском печатки Позивача. Відомості про підписання Акту Відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Позивачем виставлено Відповідачу до оплати рахунок на оплату (природний газ) №9850 за період 1-31.03.2022р. на оплату 0,37800тис.м3 природного газу за цінами станом на кожну календарну добу 04-31.03.2022р. та послуги транспортування 0,37800тис.м3 природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) за ціною 124,16грн. за 1000м3 без ПДВ всього на суму 24349,82грн. без ПДВ. Сума Рахунку з урахуванням ПДВ становить 29219,78грн. Рахунок 20.04.2022р. надіслано Позивачем Відповідачу, що підтверджується відповідним Списком рекомендованих відправлень (ф.103 Рекомендовані листи) №19.04.2022-Чекун та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 20.04.2022р.

Актом приймання-передачі природного газу за квітень 2022р. №7341 Позивачем передано Відповідачу 0,22700тис.м3 природного газу за цінами станом на кожну календарну добу 01-30.04.2022р. та послугу транспортування 0,22700тис.м3 природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) за ціною 124,16грн. за 1000м3 без ПДВ всього на суму 9425,60грн. без ПДВ. Сума Акту з урахуванням ПДВ становить 11310,72грн. Акт підписано повноважним представником та завірено відтиском печатки Позивача. Відомості про підписання Акту Відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Позивачем виставлено Відповідачу до оплати рахунок на оплату (природний газ) №9850 за період 01-30.04.2022р. на оплату 0,2270тис.м3 природного газу за цінами станом на кожну календарну добу 01-30.04.2022р. та послугу транспортування 0,22700тис.м3 природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) за ціною 124,16грн. за 1000м3 без ПДВ всього на суму 9425,60грн. без ПДВ. Сума Рахунку з урахуванням ПДВ становить 1131,72грн. Рахунок 27.05.2022р. надіслано Позивачем Відповідачу, що підтверджується відповідним Списком рекомендованих відправлень (ф.103 Рекомендовані листи) №20.05.2022-Чекун2 та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 27.05.2022р.

Роздруківкою з веб-сайту Позивача, розміщеною в мережі Інтернет за посиланням: https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, підтверджується Архів ціни ПОН для непобутових споживачів за період з 01.10.2021р. по 23.05.2022р.

Довідкою Позивача від 07.02.2022р. б/н підтверджується ціна природного газу, що постачався Позивачем як постачальником «останньої надії» для споживачів, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров`я державної власності (казенних підприємств та/або державних установ тощо) та закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальних некомерційних підприємств та/або комунальних установ, та/або спільних комунальних підприємств тощо) становила: у період 01-31.10.2021р. - 16,8грн. за 1м3 з ПДВ; у період 01-30.11.2021р. - 16,8грн за 1м3 з ПДВ; у період 01.12.2021р. по 31.01.2022р. і надалі ціна розраховувалася згідно формули п.24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015р. №809, в редакції постанови КМУ від 25.10.2021р. №1102 та становила значення, наведені в таблиці.

Адвокатським запитом про надання інформації та копій документів адвокат Літвінов Є.В. звертався до ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» про надання інформації щодо фактичних обсягів споживання природного газу наступних споживачів за період з 01.10.2021р. по 31.03.2022р., зокрема, щодо споживача з ЕІС-кодом 56X50001835АМ000.

Листом від 29.06.2022р. вих. №ТОВВИХ-22-6848 «Щодо надання інформації» ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» повідомило адвоката Літвінова Є.В. про те, що відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС), з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених п.6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Згідно з абз.10 п.2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Абзацом 11 пункту 2 глави 5 цього розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі. Водночас максимальний строк, на який споживача або оператора газорозподільної системи реєструють у Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», визначається Правилами постачання природного газу.

Щодо споживача з ЕІС-кодом 56X80001835АМ000 Оператор ГТС повідомив, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X80001835АМ000 був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) у періоди з 01.11.2021 по 30.12.2021, з 01.01.2022 по 28.02.2022 та з 02.03.2022 по 31.03.2022 (з різними періодами постачання по окремим точкам обліку). З огляду на викладене інформуємо, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56X80001835АМООО у вказані періоди та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» Позивача (ЕІС-код 56X930000008780В), становить з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 268,00м3; з 01.12.2021 по 30.12.2021 - 618,04м3; з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 312,03м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 462,00м3; з 02.03.2022 по 31.03.2022 - 378,00м3.

Водночас повідомлено, що інформація щодо обсягу природного газу, використаного вказаним споживачем у період з 01.02.2022 по 31.03.2022, оператором газорозподільної системи (АТ «Івано-Франківськгаз») до інформаційної платформи не надавалась.

Окрім того, обставина реєстрації в реєстрі Відповідача за Позивачем у спірний період підтверджується також наявною в матеріалах справи Інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

Окрім того, в матеріалах справи наявна копія Довідки Позивача про об`єми поставленого Позивачем природного газу, згідно якої Позивач за даними Інформаційної платформи оператора газотранспортної системи поставило природний газ споживачу з ЕІС-кодом 56X80001835АМ000 - Відповідачу в наступних об`ємах: з 01.11.2021р. по 30.11.2021р. - 286,00м3; з 01.12.2021р. по 31.12.2021р. - 618,04м3; з 01.01.2022р. по 31.01.2022р. - 312,03м3; з 01.02.2022р. по 28.02.2022р. - 462,00м3; з 02.03.2022р. по 31.03.2022р. - 378,00м3; з 01.04.2022р. по 30.04.2022р. - 227,00м3; з 02.05.2022р. по 31.05.2022р. - 0,00м3; з 01.06.2022р. по 30.06.2022р. - інформація відсутня: з 02.07.2022р. по 31.07.2022р. - інформація відсутня. Додатком до вказаної Довідки є витяг з ІП ОГТСУ з ЕЦП ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 113221,61грн. вартості поставленого Позивачем як постачальником останньої надії у листопаді 2021р. квітні 2022р. природного газу, а також 16681,67грн. пені, 1530,73грн. 3% річних та 14450,27грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2022р. по 31.08.2022р. за порушення порядку і строку оплати поставленого природного газу.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.03.2021р. у справі №521/20937/16-ц, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17, від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16, від 30.01.2019р. у справі №569/17272/15-ц.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст.714 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст.699 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України).

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому, значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Крім того, частинами 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі №916/2090/16.

Взаємовідносини операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015р. (далі - Кодекс ГРС). Крім цього, правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України «Про ринок природного газу» №329-VIII від 09.04.2015р. Цей Закон заснований на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Згідно п.п.19, 26 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник "останньої надії" - визначений КМУ постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Відповідно до п.2 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2494 у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції (надалі Кодекс ГРС) цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу; доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу); доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу.

Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників (пункт 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРС).

Згідно пункту 1 глави 1 розділу VI Кодексу ГРС суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Пунктом 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРС встановлено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.1 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником (п.6 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС).

Згідно п.1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГРС система обміну інформацією використовується для обміну відомостями, пов`язаними з виконанням функцій, передбачених цим Кодексом, між Оператором ГРМ та суміжними суб`єктами ринку природного газу, зокрема споживачами, які підключені до/через ГРМ, та їх постачальниками.

Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2493 (тут і надалі у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, надані Кодекс ГТС) передбачено, що дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Згідно пункту 5 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму вебсайті: інструкцію з користування інформаційною платформою, а також витяги з нормативно-правових актів, пов`язаних із користуванням інформаційною платформою; контактні дані (прізвище, ім`я, по батькові, номери факсів та телефонів, електронні адреси) працівників оператора газотранспортної системи, які є відповідальними за працездатність інформаційної платформи та взаємодію з учасниками ринку природного газу, контактну інформацію та графік роботи служби підтримки інформаційної платформи; інформацію про центри сертифікації ключів, необхідних користувачам інформаційної платформи для забезпечення ними електронного цифрового підпису (ЕЦП) у випадках, передбачених цим Кодексом; іншу інформацію, передбачену цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи / оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Пунктом 3 глави І Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2496 (надалі Правила), встановлено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем; постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Згідно п.1 розділу VI Правил постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. N2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів; договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених п.3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника; договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу; договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу ГТС.

При цьому суд зазначає, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення Позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок Позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу, протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного Позивачем максимального розміру заборгованості.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі №927/467/17, від 21.05.2018 №904/10198/15, від 22.01.2019 №905/305/18, від 28.01.2019 №922/3782/17, від 14.02.2019 №922/1019/18, від 05.03.2019 №910/1389/18, від 27.05.2019 №910/20107/17.

Як передбачено ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020р. у справі №910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані Учасниками справи на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені Позивачем обставини включення Відповідача у спірний період на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи в Реєстр споживачів Позивача, як постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи, а відтак, з врахуванням підтвердження матеріалами справи факту споживання Відповідачем газу у спірний період за відсутності іншого постачальника суд дійшов висновків про акцептування Відповідачем публічної оферти Позивача і укладення між Сторонами договору постачання природного газу постачальником «останньої наді» на умовах Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії» в редакції постанови НКРЕКП від 30.09.2015р. №2501 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії»».

Окрім того, матеріалами справи підтверджується обставина поставки Позивачем Відповідачу природного газу на загальну суму 113221,61грн., в тому числі з 01 по 30.11.2021р. в об`ємі 286,00м3 на суму 4804,80грн.; з 01 по 31.12.2021р. в об`ємі 618,04м3 на суму 34971,71грн.; з 01 по 31.01.2022р. в об`ємі 312,03м3 на суму 13874,38грн.; з 01 по 28.02.2022р. в об`ємі 462,00м3 на суму 19040,22грн.; з 02 по 31.03.2022р. в об`ємі 378,00м3 на суму 29219,78грн.; з 01 по 30.04.2022р. в об`ємі 227,00м3 на суму 11310,72грн. на умовах і в порядку, передбаченому Типовим договором.

З врахуванням відсутності заперечень Відповідача як щодо факту здійснення Позивачем господарських операцій поставки природного газу за Типовим договором, так і щодо обсягів поставки, а також недоведеності Учасниками справи належними засобами доказування обставини повної чи часткової оплати Відповідачем поставленого Позивачем природного газу, беручи до уваги доведення Позивачем належними засобами доказування обставини надіслання Відповідачу рахунків на оплату поставленого природного газу в порядку, передбаченому п.4.3. Типового договору суд дійшов висновків про виникнення у Відповідача у відповідності до п.4.4. Типового договору обов`язку оплатити обсяги поставленого Позивачем природного газу в порядку та строки, передбачені умовами Типового договору.

Таким чином, сума заборгованості Відповідача з оплати поставленого Позивачем як постачальником «останньої надії» та прийнятого Відповідачем природного газу за спірний період становить 113221,61грн., а відтак право Позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є порушеним, а позовні вимоги про стягнення 113221,61грн. суми основної заборгованості є мотивованими та обґрунтованими.

При цьому, суд зазначає, що матеріалами справи, в тому числі Актом приймання-передачі природного газу за листопад 2021р. №19614 та Довідкою Позивача від 07.02.2022р. б/н, спростовуються заперечення Відповідача проти позову в частині поставки Позивачем Відповідачу природного газу з перевищенням граничної ціни, встановленої постановою КМУ від 25.10.2021р. №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015р. №809 і від 9 грудня 2020р. №1236».

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 16681,67грн. пені за період з 01.01.2022р. по 31.08.2022р. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4.5. Типового договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1 і 2 ст.551 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч.1 ст.231 ГК України).

Розмір штрафних санкцій, відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання господарською організацією (ч.ч.6, 7 ст.231 ГК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч.2 ст.231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Окрім того, суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки не враховано часу виникнення заборгованості, періодів її існування, розміру заборгованості з врахуванням приписів ч.5 ст.254 ЦК України щодо моменту виникнення прострочки оплати поставленого за Договором природного газу, а також приписів ч.6 ст.232 ГК України. Відтак, сума пені за заявлений Позивачем до стягнення період становить 16736,15грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 16681,67грн. пені є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю в межах заявлених позовних вимог.

При цьому суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, а станом на момент вирішення спору по суті заяв про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача пені Позивачем не подавалось і не заявлялось, в матеріалах справи така заява відсутня.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 1530,73грн. 3% річних та 14450,27грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2022р. по 31.08.2022р. суд зазначає наступне.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», а також постановах Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012р. у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011р. у справі №6-38цс11.

Також суд зазначає, і аналогічні правові позиції викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Окрім того, суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних суд встановив, що такий проведено Позивачем вірно, сума 3% річних за заявлений Позивачем до стягнення період становить 1530,73грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1530,73грн. 3% річних є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.

Перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки не враховано часу виникнення заборгованості, періодів її існування, розміру заборгованості з врахуванням приписів ч.5 ст.254 ЦК України щодо моменту виникнення прострочки оплати поставленого за Договором природного газу. Відтак, сума інфляційних втрат за заявлений Позивачем до стягнення період становить 14433,41грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 14450,27грн. інфляційних втрат є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 14433,41грн. інфляційних втрат. В решті в позові в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст.ст. 73, 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

17.10.2019р. внесено зміни до ГПК України, змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемонстрував і Верховний Суд у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує позицію ЄСПЛ («Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між Сторонами публічного договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» на умовах Типового договору, здійснення на його підставі господарських операцій поставки природного газу постачальником «останньої надії» в період з листопада 2021р. по квітень 2022р. на загальну суму113221,61грн, порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати поставленого йому природного газу, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо такої несплати, перевіривши розрахунок суми позовних вимог, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 113221,61грн. вартості поставленого природного газу та 1530,73грн. 3% річних є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі; позовні вимоги про стягнення 16681,67грн. пені є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі в межах заявлених позовних вимог; позовні вимоги про стягнення 14450,27грн. інфляційних втрат є частково мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 14433,41грн. В решті в позові слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року для працездатних осіб в розмірі 2481 гривень.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого судові витрати Позивача складаються із суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2481грн.

Як доказ сплати судового збору Позивачем подано Платіжне доручення від 03.11.2022р. №5945 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 2481грн., оригінал якого є додатком №1 до позовної заяви.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2481грн., недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 2480,71грн. судового збору, в решті судові витрати Позивача на сплату судового збору покласти на Позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.1,3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 180, 193, 216, 217, 218, 229, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 11, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 547, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 655, 692, 693, 699, 712, 714 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Західного міжрегіонального Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (79005, Львівська область, м.Львів, вул.Чайковського, буд.17; ідентифікаційний код: 44113382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1; ідентифікаційний код: 40121452) 113221,61грн. суми основного боргу, 16681,67грн. пені, 1530,73грн. 3% річних, 14433,41грн. інфляційних втрат та 2480,71грн. судового збору.

3.В решті в позові відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 17.01.2023р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.