Рішення № 108455366, 12.01.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2023 Справа № 914/2664/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт, с. Рованці Луцького району Волинської області

до відповідача: Фермерського господарства Меркурій, с. Чішки Буського району Львівської області, м. Львів

про стягнення 305 618, 10 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники учасників справи: не з`явилися

Товариство з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт звернулося в Господарський суд Львівської області до Фермерського господарства Меркурій про стягнення 305 618, 10 грн.

Ухвалою суду від 28.10.2022 було відкрито провадження у справі № 914/2664/22 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 28.11.2022. Відповідно до акту Господарського суду Львівської області від 28.11.2022 року про відключення електроенергії, 28.11.2022 об 09 год. 12 хв. будівля Господарського суду Львівської області, що розташована за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, була відключена від електричної енергії. Фактичне відновлення електропостачання до приміщення суду відбулось 28.11.2022 о 14 год 03 хв., у зв`язку з чим, судове засідання, призначене на 28.11.2022 о 11:00, не відбулось. Ухвалою суду від 29.11.2022 судове засідання призначено на 26.12.2022. Ухвалою суду від 26.12.2022 розгляд справи відкладено на 12.01.2023.

В судове засідання, 12.01.2023, представник позивача не з`явився, 11.01.2023 на електронну адресу суду скерував клопотання про розгляд справи за його відсутності та додатково повідомив суд, що позовні вимоги підтримує повністю.

В судові засідання представник відповідача не з`явився, ухвали суду від 29.11.2022 та від 26.12.2022, зважаючи на відсутність у суду бюджетних коштів на поштові відправлення, були надіслані на електронну адресу останнього, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 120 ГПК України, якою передбачено що суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, суд вбачає наявність підстав для розгляду справи по суті та прийняття рішення, при цьому, згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт (надалі позивач, продавець) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Фермерського господарства Меркурій (надалі відповідач, покупець) про стягнення 305 618, 10 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що 02 червня 2022 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 0206/989588 (надалі договір), згідно якого позивач постачав відповідачу засоби захисту рослин, насіння, мінеральні добрива, дизпаливо та інші товари, а відповідач в свою чергу зобов`язувався оплачувати придбані товари на умовах договору. На виконання своїх зобов`язань, на підставі узгоджених сторонами специфікацій, позивач поставив відповідачу товарів на загальну суму 696 813, 30 грн.

Відповідачем оплату за поставлений товар було проведено частково, заборгованість відповідача на час звернення позивача з позовом до суду становила суму 146 813, 30 грн.

Разом з тим, у зв`язку із збільшенням курсу іноземних валют позивач застосував курсову різницю, що передбачена в укладених специфікаціях та виклав розрахунки в акті розрахунку курсових різниць. Відповідно, до вартості товару додано суму коригування вартості, зазначену в акті, в розмірі 88 277, 55 грн. Після проведення коригувань вартості товарів (курсових різниць), непогашеною залишилась заборгованість відповідача в загальному розмірі 235 090, 85 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф в розмірі 70 527, 25 грн.

Після відкриття провадження у справі, позивачем надані суду докази часткового погашення відповідачем заборгованості у розмірі 50 000, 00 грн (платіжне доручення від 16.11.2022 № 1132).

Позиція відповідача.

Відповідач явки представника в судове засідання не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів повної сплати заборгованості не представив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 02 червня 2022 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 0206/989588. Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець в порядку та на умовах цього договору зобов`язується продати у власність покупця засоби захисту рослин, насіння, мінеральні добрива, зернові та олійні культури, дизпаливо, мікродобрива, інший товар, зазначений в накладних та/або специфікаціях до цього договору, а покупець в свою чергу зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Кількість товару, ціна, умови продажу (переходу права власності на товар) товару обумовлюються сторонами в договорі та в накладних та/або специфікаціях на товар (додатках до цього договору), які є невід`ємними частинами цього договору (п. 2.1. договору).

На виконання своїх зобов`язань позивач поставив відповідачу товарів на загальну суму 696 813, 30 грн, що підтверджується видатковими накладними на придбання товару.

Зокрема, згідно специфікації від 02 червня 2022 року № 739 та видаткової накладної від 16 червня 2022 року № 739, позивач поставив, а відповідач прийняв амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б на загальну суму 378 000, 00 гривень з ПДВ. Згідно платіжних доручень від 17.06.2022 № 1020, від 21.06.2022 № 1025, від 23.06.2022 № 1028, від 01.07.2022 № 1041, від 15.08.2022 № 1069 відповідачем було сплачено 350 000, 00 гривень.

Крім того, 20 вересня 2022 року, платіжним дорученням від 20 вересня 2022 № 1090, відповідач здійснив оплату на суму 150 000,00 гривень, проте не вказав номеру специфікації та/або номеру рахунку. Згідно п.3.8. договору, при здійсненні оплати покупець зобов`язується вказати у платіжному дорученні дату та номер цього договору, номер відповідної специфікації до нього, по якій здійснюється оплата, або номер рахунку, виставленого продавцем, згідно якого здійснюється оплата. У разі порушення покупцем зазначеного вище зобов`язання, продавець має право самостійно зарахувати отриманий платіж. Відтак, частину наявної оплати в розмірі 28 000,00 гривень позивачем спрямовано на погашення заборгованості за специфікацією від 16 червня 2022 року № 739, а остаточну заборгованість за вищезгаданою специфікацією закритою.

В подальшому, згідно специфікацією від 22.06.2022 року № 945, позивач поставив відповідачу аміачну селітру № 34% на загальну суму 270 000, 00 гривень з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 22.06.2022 № 945. Враховуючи платіжні доручення від 20 вересня 2022 № 1090 та від 29 вересня 2022 року № 1104, а також п 3.8. договору, відповідач частково погасив заборгованість за специфікацією, на суму 172 000,00 гривен. Залишок заборгованості за специфікацією від 22.06.2022 № 945 складає 98 000, 00 гривень.

Також, згідно специфікації від 23.06.2022 № 972 (видаткова накладна від 23 червня 2022 № 972 на суму 27 720, 00 грн), специфікації від 23.06.2022 № 990 (видаткова накладна від 23.06.2022 № 990 на суму 9 107, 10 грн), специфікації від 01.07.2022 № 17 (видаткова накладна від 01.07.2022 № 17 на суму 3 414, 60 грн) та специфікації від 06.07.2022 № 135 (видаткова накладна від 06.07.2022 № 135 на суму 8 571, 60 грн) позивачем було поставлено товар, проте оплати від відповідача не було отримано. Таким чином, загальна заборгованість за поставлений, але не оплачений товар, станом на час звернення позивача з позовом до суду, становила 146 813, 30 гривень.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що вартість однієї одиниці товару на кожну конкретну партію товару зазначається в специфікаціях на товар та/або у видаткових накладних.

У вищезгаданих специфікаціях на товар (крім специфікації від 06.07.2022 № 135) зазначається, що для визначення вартості товару курс долара США становить 29,95 грн, що відповідає середньому курсу продажу долара США на сайті mezhbank.org.ua, або за відсутністю інформації з даного ресурсу, на сайті minfin.com.ua станом на день, що передує даті підписання даної специфікації. В разі, коли курс долара США на день проведення розрахунку є вищим за курс на дату продажу товару за відповідними накладними більш, на 2,5 %, сторони для визначення суми, належної оплати, погодились використовувати середній курс продажу продажу долара США, що визначений на сайті mezhbank.org.ua, або за відсутності інформації з даного ресурсу, на сайті minfin.com.ua станом на день що передує розрахунку.

Таким чином, у зв`язку із збільшенням курсу іноземних валют, керуючись вищезгаданими специфікаціями до договору, позивач, застосував курсову різницю, та виклав розрахунки в акті розрахунку курсових різниць. Відповідно, до вартості товару додалась сума коригування вартості, зазначена в вказаному акті, а саме 88 277, 55 гривень. Після проведення коригувань вартості товарів (курсових різниць), сума непогашеної заборгованості відповідача становила 235 090, 85 гривень.

Згідно п. 3.5. договору передбачено, що покупець зобов`язується провести оплату кожної партії товару в термін, зазначений у специфікації до цього договору. У специфікаціях, які залишились неоплаченими відповідачем, встановлено термін оплати не пізніше 07 липня 2022 року, однак в специфікації від 02 червня 2022 № 135 на суму 8 571, 60 гривень не передбачений термін оплати товару, тому, згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач направив вимогу на погашення заборгованості, яку відповідач отримав 07 жовтня 2022 року, проте не здійснив будь яких дій на виконання свого обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦКУ, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦКУ, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Після відкриття провадження у справі, позивачем надані суду докази часткового погашення відповідачем заборгованості у розмірі 50 000, 00 грн (платіжне доручення від 16.11.2022 № 1132), відтак провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Розмір основного боргу становить 96 813, 30 гривень (без урахування курсової різниці).

Враховуючи наведені обставини справи та представлені суду докази, суд вважає підставною та обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 185 090, 85 грн, відтак суд дійшов висновку що позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 7.3.1 договору, у випадку прострочення строків/термінів оплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцю вартість товару з врахуванням індексу інфляції, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, а також штраф в розмірі 30 % від суми простроченої заборгованості. Продавець має право самостійно визначати, які саме з вказаних в цьому пункті санкцій можуть бути застосовані до Покупця.

На підставі зазначених у п. 7.3.1 договору умов, у зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати товару, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф в розмірі 70 527, 25 грн, що розрахований із розміру простроченої заборгованості станом на час звернення позивача з позовом до суду (235 090, 85 грн).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд вважає його вірним та обґрунтованим, відтак вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Виходячи із приписів ч. 4 ст. 231 ГПК України, при закритті провадження у справі суд також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 584, 28 грн, згідно платіжного доручення від 18.10.2022 № 206380.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, питання про повернення позивачу з Державного бюджету України сплаченого судового збору, пропорційного до позовних вимог, провадження щодо яких закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору, в сумі 733, 48 грн, може бути вирішено судом за умови надходження до суду відповідного клопотання позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Провадження у справі щодо стягнення частини боргу у розмірі 50 000, 00 грн закрити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Фермерського господарства Меркурій (80532, с. Чішки Буського району Львівської області, код ЄДРПОУ 20826469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт (45606, с. Рованці Луцького району Волинської області, вул. Промислова, 5А, код ЄДРПОУ 31496816) суму в розмірі 259 468, 90 грн, з яких:

- 185 090, 85 грн основного боргу;

- 70 527, 25 грн штрафу;

- 3 850, 80 грн судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 17 січня 2023 року.

Суддя Манюк П.Т.