Рішення № 108455061, 17.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2023Справа № 910/12100/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в

порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 44 533,36 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 44 533,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №476/24/16-21 від 16.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/12100/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем 08.12.2022 подано відзив, яким заперечено позовні вимоги з посиланням, зокрема, на введення воєнного стану в Україні та виникнення обставин непереборної сили, що унеможливлює нарахування штрафних санкцій. Крім того, відзив містить клопотання про поновлення пропущеного строку на подачу відзиву, обґрунтоване відключенням електроенергії та перебування в місцях укриття.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість причин пропуску строку відповідачем на подання відзиву, поновив відповідачу такий строк та долучив вказаний відзив до матеріалів справи.

До відділу діловодства Господарського суду міста Києва 11.01.2023 від відповідача надійшли пояснення та докази часткового погашення боргу за договором у розмірі 25 460,46 грн та клопотання про зменшення розміру пені до 100,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 провадження у справі № 910/12100/22 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" 25 460,46 грн - основного боргу закрито.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 16.03.2021 було укладено договір поставки №476/24/16-21, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідачу електричні акумулятори за найменуванням, в асортименті та за цінами, що вказуються в специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору, згідно заявок відповідача в письмовому або електронному вигляді, а останній зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах визначених даним договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору загальна сума договору складає 350 591,80 грн.

Згідно з пунктом 2.2. договору номенклатура та ціна товару визначаються в специфікації, яка є додатком до цього договору, підписується уповноваженими представниками обох сторін.

Пунктом 3.4. договору визначено, що перехід права власності на товар до відповідача відбувається з моменту передачі йому товару на підписання накладних на товар.

Передача товару від позивача відповідачу здійснюється за належним чином оформленою видатковою накладною, в якій зазначається найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, ціна товару та загальна вартість товару.

Датою поставки товару вважається дата отримання товару уповноваженим представником відповідача, що підтверджується його підписом на видатковій накладній (пункти 3.5., 3.6. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2021 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (пункт 11.1. договору).

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.1. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на підставі рахунку-фактури позивача, який виписується у відповідності до заявки відповідача та специфікації. Відповідач здійснює оплату товару протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Як встановлено судом, позивачем, на виконання умов договору від 16.03.2021, було поставлено відповідачу акумулятори автомобільні, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, №ТОВ-000308 від 07.04.2021 на суму 27 382,32 грн, №ТОВ-000338 від 21.04.2021 на суму 8 225,4 грн, №ТОВ-000385 від 18.05.2021 на суму 33 982,2 грн, №ТОВ-000506 від 29.06.2021 на суму 29 697,28 грн, №ТОВ-000549 від 14.07.2021 на суму 41 278,94 грн, №ТОВ-000770 від 23.09.2021 на суму 14 816,64 грн, №ТОВ-000790 від 28.09.2021 на суму 19 574,88 грн, №ТОВ-000864 від 25.10.2021 на суму 30 225,49 грн, №ТОВ-001040 від 17.12.2021 на суму 25 460,46 грн, №ТОВ-001100 від 29.12.2021 на суму 5 633,28 грн, а всього на загальну суму 236 276,89 грн.

Судом встановлено, що строк оплати за поставлений товар по договору №476/24/16-21 від 16.03.2021 є таким, що настав.

Відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар на суму 205 183,15 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2243 від 23.06.2021 на суму 8 225,4 грн, №2287 від 24.06.2021 на суму 27 382,32 грн, №2991 від 17.08.2021 на суму 10 000,00 грн, №3075 від 25.08.2021 на суму 23 982,2 грн, №3385 від 07.09.2021 на суму 10 000,00 грн, №3508 від 21.09.2021 на суму 19 697,28 грн, №3509 від 21.09.2021 на суму 41 278,94 грн, №4727 від 24.11.2021 на суму 14 816,64 грн, №4979 від 13.12.2021 на суму 10 000,00 грн, №5087 від 22.12.2021 на суму 9 574,88 грн та №252 від 28.01.2022 на суму 30 225,49 грн.

У той же час, під час розгляду справи судом, відповідачем подано пояснення, з якого вбачається, що останнім частково погашено суму основної заборгованості за договором поставки №476/24/16-21 від 16.03.2021 у розмірі 25 460,46 грн, у підтвердження долучено належним чином засвідчену копію платіжного доручення № 3676 від 27 грудня 2022 року.

За таких обставин, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023, закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 25 460,46 грн основного боргу.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 5 633,28 грн, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів повної оплати отриманого товару.

Зі змісту відзиву та пояснень, враховуючи, частково погашену заборгованість за договором, можна дійти висновку, що відповідач не заперечує наявності у нього заборгованості перед позивачем з оплати поставленого товару за договором поставки №476/24/16-21 від 16.03.2021. Всі інші твердження відповідача судом відхиляються та не беруться до уваги з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 633,28 грн суми основного боргу, за вирахуванням суми сплаченої відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 690,15 грн інфляційних втрат, 968,86 грн 3% річних та 6 780,61 грн пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 7.3. договору визначено, що у випадку порушення виконання умов пункту 5.1. договору, відповідач сплачує пеню позивачу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний прострочений день встановленого строку.

Відповідачем викладено у відзиві та поясненнях заперечення щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з введенням 24.02.2022 воєнного стану на території України, з огляду на що останній був позбавлений можливості реалізації виконання договірних зобов`язань, так як першочергово забезпечував безпеку своїх працівників, що підтверджує факт настання обставин непереборної сили та наслідком унеможливлює застосування до відповідача будь-яких штрафних санкцій.

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. В подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-IX.

Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 19.02.2023.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Так, в пункті 8.1. договору сторони погодили, що жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором, якщо це сталось внаслідок дії обставин непереборної сили, які не залежать від волі сторін, а саме: пожежі, повені, землетрусу або інших стихійних лих, війни, військових дій будь-якого виду, аварійного відключення електроенергії, водопостачання, які роблять неможливими виконання сторонами своїх зобов`язань, а також прийняття закону або іншого нормативного-правового акту, що забороняє будь-яку дію, передбачену даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судом, що поставка неоплаченого товару за останньою видатковою накладною була здійснена до введення в Україні воєнного стану, тому доводи відповідача щодо звільнення його від виконання зобов`язань з оплати прийнятого ним товару до настання форс-мажорних обставин не приймаються до уваги.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 7.3. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

За таких умов, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 6 780,61 грн пені, нарахованої за загальний період з 08.06.2021 по 31.08.2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунки 3% річних на суму 968,86 грн та інфляційних нарахувань на суму 5 690,15 грн та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних на суму 968,86 грн та інфляційних нарахувань на суму 5 690,15 грн нарахованих за період заявлений позивачем визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У відповідності до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач та Фізична особа-підприємець Романенко Петро Валерійович (виконавець) 12.01.2021 уклали договір про надання послуг правової допомоги №140, за яким виконавець надає позивачу правові послуги, а позивач зобов`язаний сплатити вартість послуг виконавця у строки встановлені договором, а також відшкодувати витрати виконавця.

Відповідно до пункту 3.1. договору вартість послуг за цим договором визначається за домовленістю сторін. Вартість послуг може бути визначена у додатках та додаткових угодах до цього договору. Також узгодженою сторонами є вартість послуг, визначена у акті здачі-приймання наданих послуг, а також у розрахунку виконавця, оплаченому позивачем.

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди №18 від 27.10.2022 до договору №140 від 12.01.2021 виконавець надає послуги професійної правничої допомоги у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення заборгованості по договору поставки №476/24/16-21 від 16.03.2021, що включає: правовий аналіз документів, надання усних та письмових консультацій, складання позовної заяви, а в разі необхідності - складання процесуальних документів позивача, представництво у суді.

Пунктом 2 додаткової угоди №18 від 27.10.2022 до договору №140 від 12.01.2021 сторони погодили, що вартість послуг виконавця, зазначених у пункті першому цієї додаткової угоди становить 6 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано акт здачі-приймання наданих послуг від 28.10.2022 до договору №140 від 12.01.2021, рахунок на оплату №647 від 28.10.2022 на суму 6 000,00 грн та платіжне доручення №14086 від 02.11.2022 на суму 6 000,00 грн.

Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві відповідачем заявлено заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу позивача у зв`язку тим, що об`єм виконаної представником роботи є незначним, оскільки містить лише описову частину та посилання на норми матеріального права, що не потребує значних юридичних навиків. Також відповідач зазначив про те, що позовну заяву підписано директором, що унеможливлює перевірку чи дійсно зазначеним представником складався позов у даній справі.

З урахуванням вказаних заперечень відповідача, з огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

За наведених обставин суд дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що часткова оплата основного боргу здійснена відповідачем після подання позову до суду, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 74 та 77, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а , ідентифікаційний код 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 98, кв. 195, ідентифікаційний код 36641388) заборгованість у розмірі 5 633 (п`ять тисяч шістсот тридцять три) грн 28 коп., пеню у розмірі 6 780 (шість тисяч сімсот вісімдесят) грн 61 коп., інфляційних втрат у розмірі 5 690 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто) грн 15 коп., 3 % річних у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 86 коп., 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на правову допомогу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк