Рішення № 108455056, 18.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2023Справа № 910/10772/22Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіс Агро", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд", м. Київ

про стягнення 933 523,55 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.10.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Орбіс Агро" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" (відповідач) суми основного боргу в розмірі 781 069,50 грн, суми пені в розмірі 112 284,19 грн, суми 3% річних врозмірі 6 924,48 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 33 245,38 грн, у зв`язку невиконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу №РР.16.12-45П від 16.12.2021 року в частині оплати вартості отриманого від позивача товару.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 31.10.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

03.11.2022 року від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 17.11.2022 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №910/10772/22 було відмовлено.

09.11.2022 від відповідача до суду надійшла заява, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про продовження процесуального строку для надання відзиву на позов.

Ухвалою від 17.11.2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву було задоволено та продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" строк для подання відзиву на позовну заяву на 4 дні з моменту винесення даної ухвали.

24.11.2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що поставлений позивачем товар є неякісним і висунуті позивачем строки на усунення недоліків товару не влаштували відповідача, у зв`язку з чим він просив позивача забрати товар та повернути суму передоплати. Окрім того, відповідачем вказано, що позивачем штучно завищено розмір вартості товару, що є протиправним та має на меті збагачення позивача за рахунок відповідача.

06.12.2022 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не складено дефектного акту про виявлені недоліки із чітким їх визначенням, що згідно з умовами Договору, свідчить про безпідставність тверджень про порушення позивачем умов цього Договору. Окрім того, позивач зазначив, що починаючи з 20.05.2022 року відповідач не мав жодних претензій щодо якості товару та використовує його у своїй діяльності.

Правом на подачу до суду заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Питання щодо винесення рішення в справі відбувається з перевищенням встановленого строку у зв`язку з введенням на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168). Надалі строк дії воєнного стану в Україні, згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19.04.2022 №7300, продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року. В подальшому, 22 травня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року. В наступному, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 №573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року. Законом України №8189 «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб до 19 лютого 2023 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2021 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №РР.16.12-45П (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар: сівалка пропашна John Deere б/у 16 р. - 1 шт (далі по тексту - товар), на умовах DDP («Інкотермс-2010») в строк обумовлений цим Договором, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно Акту приймання-передачі та видаткової накладної і сплатити за нього ціну (вартість) у відповідності з цим Договором.

Кількість, номенклатура та ціна товару узгоджується між продавцем і покупцем і визначаються в специфікації до даного Договору(надалі - Дожаток №1), яка є невід`ємною частиною Договору. (п. 1.2. Договору).

Ціна товару, шо передається за цим Договором, встановлюється в долларах США і визначається в узгодженій сторонами специфікації (Додаток №1). (п. 2.1. Договору).

Загальна вартість товару становить 1 223 325,00 грн, в тому числі ПДВ 203 887,50 грн, що за курсом продажу доллар США/гривня на момент закриття торгів Міжбанківського валютного ринку (ASK), оприлюднених на сайті за адресою: http://minfin.com.ua//, станом на дату, що передує даті підписання цього договору становить 45 000,00 долларів США, та включає у вартість товару: транспортування до місця поставки, тару, запуск в експлуатацію, навчання персоналу. Розрахунунки між сторонами за Договором проводяться в гривнях. На день здійснення оплати вартість товару та розмір платежів змінюються без додаткового погодження сторонами такої зміни прямо пропорційно до зміни курсу продажу долар США/гривня відповідно до умов цього Договору. (п. 2.2. Договору).

Ціна товару є базовою і може бути змінена в період дії цього Договору до моменту надходження товару до покупця. (п. 2.3. Договору).

Приймання товару за кількістю проводиться на підставі і згідно товарних документів, специфікаціх, видаткової накладної, та підписання преставниками сторін акту приймання-передачі товару за умови повної оплати товару. (п. 3.2. Договору).

Сторони омовивились, що для перерахунку вартості (ціни) товару в національну валюту України та визначення валютного еквіваленту кожного платежу використоавується курс продажу доллар США/гривня на момент закриття торгів Міжбанківського валютного ринку (ASK), оприлюднених на сайті за адресою: http://minfin.com.ua//, станом на останню дату що передує даті здійснення покупцем відповідного платежу. (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору покупець зобов`язується сплатити продавцю вартість (ціну) товару в національній валюті України, за курсом, визначеним згідно п. 4.2. Договору, на дату платежу наступним чином:

- завдаток у розмірі 3% від вартості товару, відповідно до п. 2.2. цього Договору, що на дату підписання цього Договору складає 36 699,75 грн, в тому числі ПДВ 6 116,63 грн, що за курсом продажу доллар США/гривня на момент закриття торгів Міжбанківського валютного ринку (ASK), оприлюднених на сайті за адресою: http://minfin.com.ua//, станом на дату, що передує даті підписання цього Договору становить 1 350,00 долларів США, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, протягом 3 робочих днів з дня отримання рахунку-фактури від продавця на електронну пошту покупця, зазначену в даному Договору (п. 4.4.1.);

- платіж у розмірі 97% від вартості товару, відповідно до п. 2.2. цього Договору, що на дату підписання цього Договору складає 1 186 625,25 грн, в тому числі ПДВ 197 770,88 грн, що за курсом продажу доллар США/гривня на момент закриття торгів Міжбанківського валютного ринку (ASK), оприлюднених на сайті за адресою: http://minfin.com.ua//, станом на дату, що передує даті підписання цього Договору становить 43 650,00 долларів США, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, протягом 3 банківських днів з дня отримання від продавця листа про готовність до відвантаження товару, форма якого затверджена сторонами в Додатку №2 до даного Договору (п. 4.4.2.).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і дієдо остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не пізніше 16.12.2022 року. (п. 10.1. Договору).

В Додатку №1 до Договору сторони погодили, зокрема, найменування товару - сівалка пропашна John Deere б/у 16 р. - 1 шт та вартість - 1 223 325,00 грн/45 000,00 долларів США.

Додатковою угодою №1 від 22.02.2022 року до Договору сторони виклали п. 3.3. наступним чином: «Продавець зобов`язується передати покупцеві товар не пізніше 03.05.2022 року, з моменту виконання п. 4.4.1. даного Договору та за умови виконання сторонами п. 4.4.2 Договору в межах даного строку».

Додатковою угодою №1 від 22.02.2022 року до Договору сторони виклали п. 4.4.2. в новій редакції та доповнили Договір пунктом 4.4.3. наступного змісту:

«- платіж у розмірі 50% від вартості товару, відповідно до п. 2.2. цього Договору, що на дату підписання цього Договору складає 611 662,50 грн, в тому числі ПДВ 101 943,75 грн, що за курсом продажу доллар США/гривня на момент закриття торгів Міжбанківського валютного ринку (ASK), оприлюднених на сайті за адресою: http://minfin.com.ua//, станом на дату, що передує даті підписання цього Договору становить 22 500,00 долларів США, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, протягом 3 банківських днів з дня отримання від продавця листа про готовність до відвантаження товару, форма якого затверджена сторонами в Додатку №2 до даного Договору (п. 4.4.2.).

- платіж у розмірі 47% від вартості товару, відповідно до п. 2.2. цього Договору, що на дату підписання цього Договору складає 574 962,75 грн, в тому числі ПДВ 95 827,12 грн, що за курсом продажу доллар США/гривня на момент закриття торгів Міжбанківського валютного ринку (ASK), оприлюднених на сайті за адресою: http://minfin.com.ua//, станом на дату, що передує даті підписання цього Договору становить 21 150,00 долларів США, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, не пізніше 27.05.2022 року. (п. 4.4.3.).

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату: №3156 від 17.12.2021 року на суму 36 713,26 грн; №515 від 28.04.2022 року на суму 673 875,00 грн.

Так, рахунок №3156 від 17.12.2021 року відповідачем оплачено згідно платіжного доручення №1911 від 21.12.2021 року, а рахунок №515 від 28.04.2022 року відповідачем оплачено згідно платіжного доручення №655 від 29.04.2022 року.

27.04.2022 року позивачем складено та направлено відповідачу лист говності до відантаження товару.

29.04.2022 року сторонами підписано Акт приймання-передачі товару на суму в розмірі 1 344 030,76 грн та видаткову накладну №322 від 29.04.2022 року на суму 1 344 030,76 грн.

27.05.2022 року позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №735 на суму 633 442,50 грн.

У зв`язку з непроведенням відповідачем оплати товару на суму 633 442,50 грн, позивачем було проведено перерахунок суми платежу до курсу до далара США та пред`явлено відповідачу претензію від 24.08.2022 року про сплату останнім суми боргу в розмірі 781 160,45 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 781 069,50 грн, суму пені в розмірі 112 284,19 грн, суму 3% річних в розмірі 6 924,48 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 33 245,38 грн.

Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач вказує про неякісність поствленого позивачем товару та штучне завищення ціни за Договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір, укладений між сторонами, належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та є фактично за своєю правовою суттю договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено факт передачі позивачем відповідачу товару на суму в розмірі 1 344 030,76 грн, що підтверджується зазначеними вище Актом приймання-передачі від 29.04.2022 року та видатковою накладною №322 від 29.04.2022 року.

Матеріалами справи підтверджується проведення відповідачем оплати частини вартості товару на суму в розмірі 710 588,26 грн згідно платіжних доручень №1911 від 21.12.2021 року та №655 від 29.04.2022 року.

Заперечуючи проти проведення повної оплати відповідач вказував на неякісність поставленої позивачем продукції.

Так, листом №16/05 від 16.05.2022 року відповідач повідомив позивача про виявлення ряду недоліків, а саме: ємкості для внесення добрив були не закріплені та неналаштовані для виконання сільськогосподарських польових робіт; шнеки для внесення добрив були встановлені не належним чином, що унеможливлювало подачу добрив; чистики на висівних сошниках були закріплені нестандартними метизами, що унеможливлює коректний вибір глибини посіву; відсутні датчики контролю висіву у кількості 4 шт; підтікангня 5 циліндрів підйому-опускання сівалки. Цим листом відповідач просив повернути авансові кошти та вивезти товар зі складу відповідача.

У відповідь позивач листом від 17.05.2022 року повідомив, що виявлені недоліки були усунуті сервісною службою протягом 2-х робочих днів. Щодо недоліку «підтікання циліндрів» позивачем вказано, що під час виїзду спеціаліста встановлено, що дана несправність не впливає на експлуатацію тоавру і буде усунута після здійснення весняної посівної компанії. Позивач запропонував відповідачу протягом 7 днів усунути виявлені недоліки.

19.05.2022 року відповідачем складено заперечення №19/05, в якому зазначено, що строк у сім днів є неприйнятним і запропонував позивачу повернути суму попередньої оплати чи зменшити вартість поставленого товару.

Листом від 20.05.2022 року позивач зазначив, що ряд виявлених недоліків був усунутий (3/5), а інші недоліки (2/5) не випливають на використання товару та можуть бути усунуті силами позивача. Стосовно пропозиції зменшення товару позивачем викладено категоричну незгоду.

05.10.2022 року відповідач надіслав на адресу позивача повідомлення №05/10 про відмову від договору та повернення сплачених коштів.

Задля встановлення обгрунтованості заперечень відповідача необхідним є дослідження обставин, погоджених сторонами в Договорі, щодо порядку виявлення недоліків.

Так, сторони в п. 3.5. Договору погодили наступний порядок складання акту про виявлені недоліки: при виявленні протягом 21 дня з дати поставки товару будь-яких недоліків у якості, комплектності, маркуванні, торі, покуванні, тощо вимогам чинного законодавства, вимогам зазначеним у цьому Договорі, супровідним документам, покупець повідомляє про них представника продорвця шляхом направлення повідомлення на електронну адресу продавця, зазначену у даному Договорі, телефоном або телефонограмою. Продавець вважається повідомленим з моменту отримання покупцем такого повідомлення або повідомлення за телефоном або телеграми. Представник продавця зобов`язаний з`явитися протягом 1 робочого дня з моменту направлення покупцем повідомлення. У випадку нез`явлення представника у визначений цим пунктом строк, покупець складає односторонній акт, який буде мати силу та буде обов`язковим для продавця.

Суд, зазначає, що попри листування сторін, відповідачем, у відповідності до умов Договору, не складено відповідного Акту про виявлені недоліки.

Окрім того, із листування сторін випливає, що окремі недоліки позивчем усунуто власними засобами, при цьому, відповідачем не складено остаточного акту із визначенням наявних та неусунутих позивачем недолків товару.

Відповідно до частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Так, пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що покупець повідомлений про те, що товар раніше був у використанні, та підтверджує, що цей тоавр за своїми характеристиками, відповідає його потребам.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що на даний товар гарантія не надається.

Таким чином, відповідач, укладаючи Договір купівлі-продажу з позивачем усвідомлював, що купує вживаний товар та погодився на такі умови.

Разом з цим, відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, беручи до уваги засвідчення відповідачем усунення окремих недоліків товару позивачем власники силами, а також відсутність складеного відповідачем остаточного акту із визначенням наявних та неусунутих позивачем недоліків товару, Суд вважає, що товар прийнятий відповідачем згідно умов Договору.

При цьому, до відзиву відповідачем не додано відповідних даних щодо того, що товар не перебуває у його використанні чи повернутий позивачу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.

Як зазначалося вище, товар прийнятий відповідачем про містяться відповідні підписи на видатковій накладній та на акті.

Пунктом 4.4.3. Договору сторони передбачили, що платіж у розмірі 47% від вартості товару, відповідно до п. 2.2. цього Договору, відповідач сплачує на рахунок позивача не пізніше 27.05.2022 року.

Враховуючи викладене, у відповідача виник обов`язок з оплати поставленого товару.

При цьому, позивачем визначено суму боргу відповідача в розмірі 781 069,50 грн, здійснивши її перерахунок згідно курсу долара США до гривні.

Проте, такий розрахунок є помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Пунтом 2.2. Договору сторонами передбачено, що на день здійснення оплати вартість товару та розмір платежів змінюються без додаткового погодження сторонами такої зміни прямо пропорційно до зміни курсу продажу доллар США/гривня відповідно до умов цього Договору.

Однак, при цьому, пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що ціна товару є базовою і може бути змінена в період дії цього Договору до моменту надходження товару до покупця.

Таким чином, право на зміну ціни товару, пропорційно до зміни курсу продажу доллар США/гривня без додаткового погодження сторонами такої зміни, може бути застосоване позивачем до моменту надходження товару до покупця.

Враховуючи, що товар відповідачем отримано 29.04.2022 року, що засвідчено актом приймання-передачі та видатковою накладною №322, відповідно і право позивача на зміну ціни пропорційно до зміни курсу продажу доллар США/гривня може бути використане лише до цієї дати.

Оскільки 29.04.2022 року позивачем встановлено ціну пропорційно до зміни курсу продажу долар США/гривня в розмірі 1 344 030,13 грн, вона є сталою до виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором, а тому, обгрунтованою до стягнення з відповідача є сума в розмірі 633 442,50 грн (1 344 030,76 грн (вартість товару) - 710 588,26 грн (оплата проведена відповідачем).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов`язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату поставленого позивачем товару, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, заборгованість за поставлений товар в розмірі 633 442,50 грн, погашена не була та залишається непогашеною на даний час; позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 633 442,50 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і товариство відповідача на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню на вказану суму.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 112 284,19 грн, нараховану за період з 28.05.2022 року по 07.10.2021 року.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.2. Договору, в редакції Додаткової угод №1 від 22.02.2022 року, за порушення строків оплати товару, передбачених цим Договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,7% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок суми пені, Судом встановлено, що позивачем допущено помилку під час його здійснення, а тому, здійснивши власний розрахунок, Судом встановлено, що обгрунтованою до стягнення з відповідача є сума пені, за визначений позивачем період, в розмірі 111 416,38 грн.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 6 924,48 грн суми 3% річних та 33 245,38 грн суми інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно лише в частині нарахування інфляційних втрат, а тому, здійснивши власний розрхунок, Судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 6 872,00 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 33 245,38 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 633 442,50 грн, сума пені в розмірі 111 416,38 грн, сума 3% річних в розмірі 6 872,00 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 33 245,38 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 11 774,64 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» (ідентифікаційний код 36424505, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11Б, офіс 104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орбіс Агро» (ідентифікаційний код 42113841, місцезнаходження: 03194, м. Київ, посп. Леся Курбаса, буд. 17, кв. 24) суму коштів в розмірі 633 442,50 грн (шістсот тридцять три тисячі чотириста сорок дві гривни 50 копійок), суму пені в розмірі 111 416,38 грн (сто одинадцять тисяч чотириста шістнадцять гривень 38 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 33 245,38 грн (тридцять три тисячі двісті сорок п`ять гривень 38 копійок), суму 3% річних в розмірі 6 872,00 грн (шість тисяч вісімсот сімдесят дві гривни 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 11 774,64 грн (одинадцять тисяч сімсот сімдесят чотири гривни 64 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Орбіс Агро» судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 2 228,21 грн.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ