Рішення № 108454447, 12.01.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2023 р. Cправа № 902/527/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРАЛЬНА ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (вул. Надпільна, 261, оф. 209, м. Черкаси, 18001)

до: Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" (вул. Миру, 77, смт Турбів, Вінницький район, Вінницька область, 22513)

про стягнення 1 759 759,19 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Джирма А.В. за довіреністю;

відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРАЛЬНА ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" з вимогою до Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" про стягнення 1 759 759,19 грн., з яких: 1 466 465,99 грн - заборгованість за спожитий природний газ за період січень-березень 2022 року; 293 293,20 грн - 20% штрафу за прострочення платежу понад 20 календарних днів.

Ухвалою суду від 28.06.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/527/22 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19.07.2022.

Ухвалою суду від 19.07.2022 підготовче засідання відкладено на 25.08.2022.

За результатами судового засідання 25.08.2022, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 25.08.2022 про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 22.09.2022.

20.09.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 14.09.2022 (вх. № 01-34/7893/22 від 20.09.2022) за підписом представника відповідача - адвоката Кучеренко О.В., в якому відповідач клопоче про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та наводить заперечення проти позову.

Ухвалою суду від 22.09.2022 поновлено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, підготовче засідання відкладено на 03.11.2022.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 06.12.2022, про що 03.11.2022 постановлено протокольну ухвалу.

У визначену судом дату (06.12.2022) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з відсутністю електроенергії в Господарському суді Вінницької області, про що складений акт № 25/2022 від 06.12.2022, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 06.12.2022 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.01.2023. Судове засідання постановлено провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області, забезпечивши участь представника позивача у розгляді справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

12.01.2023 на електронну адресу суду надійшла заява №б/н від 12.01.2023 (вх. №01-34/368/23) скріплена електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Джирми А.В., в якій позивач повідомляє про часткову оплату відповідачем боргу по Договору про постачання природного газу №05/1172-19 від 29.03.2019 після звернення до суду з даним позовом, та вказує, що станом на 12.01.2023 основний борг становить 615 318,57 грн.

12.01.2023 на електронну адресу суду надійшла заява №б/н від 12.01.2023 (вх. №01-34/366/23) скріплена електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Джирми А.В., в якій позивач, посилаючись на часткову оплату відповідачем боргу по Договору про постачання природного газу №05/1172-19 від 29.03.2019 після звернення до суду з даним позовом, просить прийняти відмову від позовних вимог в частині зменшення стягнення основного боргу на суму 851 147,42 грн. При цьому підтримує позовні вимоги в частині стягнення 615 318,57 грн заборгованості за спожитий природний газ за період січень-березень 2022 року та 293 293,20 грн - 20% штрафу за прострочення платежу понад 20 календарних днів.

На визначену судом дату позивач забезпечив участь свого представника в режимі відеоконференції.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зауважує, що про дату, час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, ухвалою суду від 06.12.2022 яка направлена на адреси електронної пошти відповідача та його представника.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

За наслідками судового засідання 12.01.2023 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 12.01.2023 представник позивача не з`явився, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНА ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (Позивач) та Приватним акціонерним товариством «Турбівський каоліновий завод» (Відповідач) було укладено Договір про постачання природного газу № 05/1172-19 від 29.03.2019 (Договір), який в подальшому був пролонгований на підставі п.9.2. Договору.

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що за даним Договором Постачальник зобов`язується поставити Споживачу природний газ за кодом ДК 016:2020, 06.20.1; код за ДК 021:2015 - 09123000-7) (Газ), в обсягах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

На виконання умов Договору та листів № 15 від 24.01.2022, № 22 від 08.02.2022, № 26 від 21.02.2022 щодо виділення лімітів постачання природного газу для Відповідача на визначені періоди, Позивач поставив Відповідачу природний газ зі свого ресурсу у січні-березні 2022 року.

За підсумками місяців постачання (січень-березень 2023 року), Позивачем були направлені Відповідачу відповідні акти приймання-передачі природного газу, з яких Відповідачем підписано та відповідно визнано акти за січень та березень 2022 року. Тоді як акт за лютий Відповідачем не підписано.

Позивач наголошує, що відповідно пп.2 п. 4.1.2. Договору, Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату за спожитий природний газ згідно з умовами цього Договору.

Дане зобов`язання не було виконане Відповідачем, що стало підставою для Позивача звернення до суду за захистом своїх майнових прав та інтересів.

Також Позивач, посилаючись на положення п.6.2. Договору, нараховує та заявляє до стягнення з Відповідача 20 % штрафу за прострочення понад 20 календарних днів в розмірі 293 293,20 грн.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, визнає факт укладення Договору постачання природного газу від 29.03.2019 № 05/1172-19 та повністю визнає наявність заборгованості перед ТОВ «Центральна газопостачальна компанія».

Разом з цим, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та тим, що з 24.02.2022 по даний час підприємство фактично не працює та не отримує прибуток, повідомляє про відсутність можливості виконати зобов`язання зі сплати заборгованості. Тому, при задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної суми заборгованості Відповідач просить суд встановити порядок виконання рішення шляхом розстрочення виплати основної суми заборгованості на 10 платежів у сумі 146 646, 60 грн. щомісячно.

В той же час, Відповідач не погоджується з розрахунком штрафних санкцій за зобов`язаннями лютого, березня 2022 року, посилаючись на настання форс-мажорних обставин, а саме військової агресії російської федерації проти України.

Також Відповідач вважає, що зазначені Позивачем штрафні санкції є невиправдано великими та підлягають зменшенню.

Крім того, Відповідач заперечив щодо заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обґрунтовуючи це тим, що Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Позивач, в заяві про часткову відмову від позову, заперечує посилання Відповідача на настання форс-мажорних обставин, з огляду на недотримання останнім порядку сповіщення про їх настання, передбаченого п. 7.3. Договору. Тому підтримує позовні вимоги в частині стягнення 615 318,57 грн основного боргу та 293 293,20 грн штрафу.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 29.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна газопостачальна компанія" (Позивач, за Договором Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Турбівський каоліновий завод» (Відповідач, за Договором Споживач) укладено Договір постачання природного газу № 01/1172-19, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачу у 2019 році природний газ (код за ДК 016:2010, 06.20.1; код за ДК 021:2015 - 09123000-7) (Газ), в обсягах і порядку, передбачених даним Договором, а Споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору Постачальник передає Споживачу газ, шляхом надання номінацій та реномінацій, в тому числі по місяцях: січень - 40 тис.куб.м., лютий - 40 тис.куб.м., березень - 40 тис.куб.м., квітень - 50 тис.куб.м, травень - 50 тис.куб.м, червень - 50 тис.куб.м, липень - 50 тис.куб.м, серпень - 50 тис.куб.м, вересень - 50 тис.куб.м, жовтень - 50 тис.куб.м, листопад - 40 тис.куб.м, грудень - 40 тис.куб.м.

Дані обсяги є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватись відповідно до заявок споживача. Фактичні обсяги споживання природного газу будуть остаточно узгоджені а актах приймання-передачі природного газу.

Згідно п. 1.12. Договору приймання-передача Газу поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформляється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних Актів приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

У відповідності до п. 1.13. Договору для складання Актів приймання-передачі природного газу, Споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов`язаний надати Постачальнику копію Акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (транспортованого) природного газу Споживачу складеного між Споживачем та Оператором ГРМ або Оператором ГТС. Кількість поставленого Споживачу газу визначається за показниками, встановленого у Споживача комерційного вузла обліку та підтверджується Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС та визначається в інформаційній платформі.

Як передбачено п. 1.14. Договору, на підставі отриманих даних Постачальник протягом 3 (трьох) банківських днів складає, підписує і скріплює печаткою Акти приймання-передачі природного газу та направляє їх Споживачу.

Споживач протягом 2 (двох) днів з дати одержання Актів приймання-передачі природного газу, зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу Акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача (п. 1.15. Договору).

Відповідно до п. 1.16. Договору у разі невиконання обов`язку, передбаченого п. 1.13. даного Договору, газ вважається поставленим і прийнятим Споживачем від Постачальника на підставі даних Постачальника та/або документів, інформації, яка складається та надається Оператором ГТС та/або даних інформаційної платформи до врегулювання розбіжностей, згідно договору або в судовому порядку.

Згідно п. 2.1. Договору ціна 1000 кубічних метрів газу, який постачається за цим Договором становить 7400,04 грн. з урахуванням ПДВ.

У відповідності до п. 2.6. Договору збільшення/зменшення ціни на газ, в тому числі протягом місяця поставки, що відбувається у зв`язку з набранням чинності відповідних нормативно-правових актів органів державної влади України, регулятором, збільшенням ціни реалізації газу газовидобувними підприємствами України, які впливають на ціну, є обов`язковою для розрахунків між сторонами за даним Договором. У випадку зміни ціни на газ, в тому числі протягом місяця поставки, Споживач зобов`язаний перерахувати на рахунок Постачальника грошові кошти, у розмірі, на який збільшилась вартість запланованого до поставки обсягу газу в термін згідно п. 3.1.

Як передбачено п. 3.1. Договору, Споживач зобов`язаний сплатити вартість місячного обсягу газу на рахунок Постачальника наступним чином: 100% розрахунок на фактично отриманий обсяг газу у звітному місяці здійснюється до 050-го числа місяця, наступного за місяцем споживання газу.

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору (п. 4.1.2. Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору в разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості поставленого обсягу природного газу в місяці, за який виникла заборгованість.

Згідно п. 9.1. Договору, Договір набирає чинності з 1 квітня 2019 року і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині не виконаних зобов`язань - до їх повного виконання.

У відповідності до п. 9.2. Договору, Договір вважається продовженим (пролонгованим) на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Кількість пролонгацій необмежена.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та листів Відповідача № 15 від 24.01.2022, № 22 від 08.02.2022, № 26 від 21.02.2022 щодо виділення лімітів постачання природного газу для Відповідача у вказаних місяцях, Позивач поставив Відповідачу природний газ зі свого ресурсу за наступні боргові періоди: січень-березень 2022 року.

Підтвердженням споживання природного газу Відповідачем у січні-березні 2022 року з ресурсу Позивача є дані Оператора ГТС, що є ТОВ «Оператор ГТС України», дані якого відображені в інформаційній платформі та у відповіді на адвокатський запит № ТОВВИХ-22-5194 від 24.05.2022.

Судом досліджено надані Позивачем Акти приймання-передачі природного газу, а саме:

- Акт приймання-передачі природного газу № 130 від 31.01.2022 за січень 2022 у загальному обсязі спожитого природного газу - 0,23125 тис.м.куб. за ціною - 44 916,70 грн. з ПДВ на загальну вартість - 12 464,39 грн;

- Акт приймання-передачі природного газу № 526 від 28.02.2022 за лютий 2022 у загальному обсязі спожитого природного газу - 35,89156 тис.м.куб. за ціною - 32 916,70 грн. з ПДВ на загальну вартість - 1 417 718,05 грн;

- Акт приймання-передачі природного газу № 904 від 31.03.2022 за березень 2022 у загальному обсязі спожитого природного газу - 0,91857 тис.м.куб. за ціною - 32 916,70 грн. з ПДВ на загальну вартість - 36 283,55 грн.

Загальна вартість спожитого протягом періоду січень-березень 2022 року природного газу, за зазначеними Актами, складає 1 466 465,99 грн.

За доводами Позивача, зобов`язання по оплаті спожитого природного газу за вказаний період відповідачем не виконано.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив на адресу Відповідача претензію №12662-22 від 21.04.2022 з вимогою про сплату заборгованості, проте остання була проігнорована Відповідачем, що стало підставою для звернення до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, суд зважає на наступне.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України (надалі також ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

В ч.1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.3 ст.670 ЦК України якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши обставини спору, судом встановлено факт неналежного виконання Відповідачем зобов`язань з оплати природного газу спожитого в період січень-березень 2022 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим, суд доходить висновку, що Позивачем правомірно заявлено до стягнення з Відповідача 1 466 465,99 грн боргу.

Поряд з цим, посилаючись на сплату Відповідачем суми основного боргу в розмірі 851 147,42 грн, Позивач подав до суду заяву №б/н від 12.01.2023 (вх. № 01-34/366/22) про відмову від частини позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Судом встановлено, що заява про відмову від частини позовних вимог підписана представником Позивача - адвокатом Джирмою А.В., право якої на відмову від позову визначено довіреністю від 06.07.2022.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Таким чином, оскільки Позивач відмовився від частини позовних вимог і таку відмову прийнято судом, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 902/527/22 в частині стягнення 851 147,42 грн заборгованості за спожитий природний газ.

Відтак, станом на день ухвалення рішення в даній справі, спожитий Відповідачем в період січень-березень 2022 року природний газ на суму 615 318,57 грн є неоплаченим.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 615 318,57 грн є обґрунтованою.

Поряд з цим, за порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань, Позивачем заявлено до стягнення 293 293,20 грн штрафу.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Положення ч. 1. 2. 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків: штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 6.2. даного Договору передбачено, що в разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості поставленого природного газу в місяці, за який виникла заборгованість.

Судом перевірено наданий Позивачем розрахунок штрафу, та встановлено його вірність, так штраф у порядку п. 6.2 Договору становить 293 293,20 грн, з яких: 2 492,88 грн - за січень 2022 року; 283 543,61 грн - за лютий 2022 року; 7 256,71 грн - за березень 2022 року.

Доводи відповідача щодо настання форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, суд відхиляє з огляду на наступне.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п.п. 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Проте матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань Відповідача саме за Договором № 05/1172-19 постачання природного газу від 29.03.2019.

Поряд з цим, Відповідач не повідомив Позивача про настання форс-мажорних обставин в порядку визначеному розділом 7 Договору. Тоді як згідно з п. 7.3. Договору про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення Сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу Сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на такі обставини.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення Відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Поряд з цим, Відповідач, у відзиві на позовну заяву, наголошував на невиправданості нарахованих штрафних санкцій та наявності підстав для їх зменшення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Верховним Судом неодноразово зазначалося, зокрема, в постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже зменшення розміру штрафу, пені і процентів річних є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач повинен був виконати зобов`язання у наступні терміни: за січень 2022 року до 05.02.2022, за лютий 2022 року до 05.03.2022, за 05.04.2022.

Відповідачем не зазначено причин не проведення оплати спожитого природного газу у визначені строки та не доведено поважності причин пропуску таких строків, які настали в тому рахунку і до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

Водночас, господарський суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за спірним договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від фінансових складнощів відповідача, обумовлених різноманітними чинниками про які вказує Відповідач у своєму відзиві на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Положення аналогічно змісту містяться і у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом п. 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Таким чином, посилання відповідача на призупинення діяльності Товариства з 24.02.2022 та відсутність прибутків не звільняє його від відповідальності.

Дослідивши доводи Відповідача в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та подані докази, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки вказані Відповідачем обставини не є винятковими. Господарський суд зазначає, що під час війни сторони знаходиться у рівних умовах ведення бізнесу та несуть тягар наслідків збройної агресії російської федерації.

Зважаючи на встановлені обставини справи, з метою дотримання балансу інтересів сторін, господарський суд доходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу та відмову у задоволенні клопотання відповідача.

Розглянувши викладене у відзиві клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 10 платежів у сумі 146 646,60 грн щомісячно, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання судового рішення повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Питання щодо надання розстрочення виконання судового рішення повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Відповідач при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення не надав належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для розстрочення його виконання.

Посилання відповідача на ведення на території України воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації, та призупинення діяльності Товариства, з огляду на викладені вище висновки суду, не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Поряд з цим суд зважає, що станом на день ухвалення рішення в даній справі заборгованість Відповідача складає значно меншу суму, аніж при зверненні Позивача з позовом до суду, що виключає можливість розстрочення виконання рішення за графіком, запропонованим відповідачем.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно безпідставними, а тому підлягають частковому задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, в силу положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, підлягають віднесенню на Відповідача витрати Позивача по сплаті судового збору за позовними вимогами провадження за якими закрито по п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, позаяк спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача.

Відтак, витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі в сумі 26 396,39 грн.

Окрім того, з урахуванням заявлення позивачем в позовній заяві витрати на професійну правничу допомогу, докази на понесення яких останній зобов`язався подати в порядку та у строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про встановлення 5-ти денного строку для подання відповідних доказів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення, з призначенням судового засідання відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись пунктом 4 частини 1 статті 231, статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Провадження у справі в частині стягнення 851 147,42 грн. заборгованості за спожитий природний газ закрити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" (вул. Миру, 77, смт Турбів, Вінницький район, Вінницька область, 22513; код ЄДРПОУ 05474145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРАЛЬНА ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (вул. Надпільна, 261, оф. 209, м. Черкаси, 18001; код ЄДРПОУ 38553084) 615 318 грн. 57 коп. - заборгованості за спожитий природний газ; 293 293 грн. 20 коп. - 20% штрафу за прострочення платежу понад 20 календарних днів та 26 396 грн. 39 коп. - судового збору.

Відповідно до ст. 221 ГПК України для вирішення питань про судові витрати на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 30.01.2023 о 10:00 год.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Додатково направити на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2, представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 18 січня 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Надпільна, 261, оф. 209, м. Черкаси, 18001)

3 - відповідачу (вул. Миру, 77, смт Турбів, Вінницький район, Вінницька область, 22513)