Рішення № 108453228, 17.01.2023, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3424/20

Провадження № 2/487/280/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2023 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого-суддіЩербини С.В., за участю секретарясудового засідання Ляшенко А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу №487/3424/20 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2020 року шляхом направлення поштового відправлення, представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» - адвокат Стефурак Є.С. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 33221,64 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуванні тим, що 18 квітня 2018 року між АТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання №622586 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу. Крім того, 23.04.2018 року банком було встановлено ОСОБА_1 кредитний ліміт в розмірі 25000,00 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки 35,0% річних, строком кредитування на 60 місяців. Позивач належним чином виконав всі умови договору, надавши відповідачу кредит у встановленому розмірі. Проте, відповідач своїх обов`язків за договором щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки та порядку належним чином не виконував, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 30 квітня 2020 року складає 33221,64 грн., з яких: сума заборгованості за основним боргом 23780,79 грн.; сума заборгованості за процентами 6488,99 грн.; комісія 737,04 грн.; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу 948,87 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів 600,60 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 430,22 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 147,84 грн.; витрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 53,01 грн.; витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 34,28 грн. Вищенаведені обставини послугували підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді від 24.07.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного.

Заочним рішенням від 03.12.2020 року було задоволено позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» кредитну заборгованість станом на 30 квітня 2020 року в сумі 33221,64 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2021 року вищенаведене заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.

06.09.2021 року відповідач надав до канцелярії суду відзив, яким заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування позиції зазначив, що 29.12.2018 року шляхом отримання смс повідомлення від банку, він дізнався про протиправне зняття з його банківської карти грошових коштів в сумі 24650 грн. Цього ж дня, він звернувся до Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області з заявою про вчинення злочину, який полягає у шахрайському заволодінні грошовими коштами з його карткового рахунку. На підставі даної заяви було внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України. Окрім того, про протиправне зняття грошових коштів він повідомив МОУ АТ «Ощадбанк». В подальшому, 31.01.2019 року, 28.02.2019 року, 12.08.2021 року він повторно звертався до керівництва банку з вимогою перевірити факт несанкціонованого доступу до його персональних даних та незаконне використання. Окрім того, просив перевірити фінансові операції з картою, анулювати незаконні операції по картці та закрити її. Проте, співробітниками банку не було вжито належних заходів.

22.09.2021 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив, яким заперечував доводам відповідача. В обґрунтування позиції зазначив, що 18.04.2018 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання №622586 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Так, підписанням заяви про приєднання ОСОБА_1 беззастережно приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки) (далі ДКБО) в редакції, яка на день підписання заяви про приєднання була розміщена на інтернет-сторінці банку та уклав з банком Договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, кредитного договору. В свою чергу, банк відкрив відповідачу поточний рахунок та надав ОСОБА_1 платіжну картку. Крім того, ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт в сумі 25000 грн. Так, 28.12.2018 року о 21:36 год. з поточного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , до якого була підключена послуга смс інформування, було здійснено два перекази коштів через MOBILE BANKING «Ощад 24/7» на суму 19000 грн. та 5450 грн. Лише 29.12.2018 року о 12:04 год. відповідач звернувся до контакт-центру АТ «Ощадбанк». За заявою відповідача, банком було заблоковано платіжну картку та обліковий запис до системи «Ощад 24/7» в зв`язку з компрометацією. Представник відповідача наголосив на тому, що згідно п. 5 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженою постановою НБУ 05.11.2014 року №705, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїми рахунками та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Однак, в супереч цьому, відповідач звернувся до контакт центру банку лише через 14 годин після здійснення переказу коштів, а до відділення банку з заявою про вчинення шахрайських дій через 20 годин після здійснення переказу коштів, взявши ризик збитків від здійснення операцій на себе.

Ухвалою суду від 04.10.2021 року закрито підготовче провадження у справі, з призначення справи до судового розгляду по суті.

Представником позивача до позову додано клопотання, в якому підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за відсутність представника позивача на підставі наявних доказів, що додані до позову.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник відповідача надала до канцелярії суду заяву, якою просила проводити розгляд справи за їх відсутності. В задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі. Наголосила на тому, що ОСОБА_1 було вчинено всі дії направлені на виявлення та притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка неправомірно заволоділа грошовими коштами з його карткового рахунку. Однак, наразі досудове розслідування триває.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 , дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18.04.2018 року АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання №622586 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).

На виконання умов договору, банк відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_2 за тарифним пакетом «МІЙ КОМФОРТ» та видав банківську картку.

23.04.2018 року банком було встановлено ОСОБА_1 кредитний ліміт в розмірі 25000,00 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки 35,0% річних, строком кредитування на 60 місяців.

В подальшому, банком на виконання вимог Постанови НБУ №89, рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 було змінено на № НОМЕР_1 .

Умовами кредитування також передбачені порядок нарахування та сплати процентів, погашення боргових зобов`язань, комісії, пені та штрафи.

Статтями 11, 509 ЦК України установлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають в тому числі і з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем у поданому відзиві не оспорювався факт отримання та використання банківської картки із встановленим кредитним лімітом АТ «Ощадбанк». Відповідач ОСОБА_1 стверджує, що 29.12.2018 виявив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем і мереж електрозв`язку, а також здійснення незаконних операцій з використання електронно-обчислювальної техніки, внаслідок чого з його карткового рахунку було здійснено ряд трансакцій на загальну суму 24640 грн.

З наявної в матеріалах справи виписки по картковому рахунку (арк. справи 10-12) вбачається, що 28.12.2018 року з карти відповідача було здійснено переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING «Ощад 24/7» на суму 19000 грн. та 5650 грн.

Відповідач стверджує, що дані операції було здійснено без згоди, розпорядження та відома позивача. В подальшомурух коштівпо картковомурахунку відсутній.

З письмових пояснень представника вбачається, що 29 грудня 2018 року о 12:04 год. ОСОБА_1 звернувся до контактного центру АТ «Ощадбанк», в результаті чого його платіжну картку та обліковий запис до системи «Ощад 24/7» було заблоковано уз в`язку з компрометацією.

Окрім того, 29.12.2018 року відповідач звернувся до Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області з заявою, в якій повідомив, що 28.12.2018 року невідома особа, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами з його карткового рахунку, чим спричинила майновий збиток на 24000 грн. За заявою ОСОБА_1 Заводським ВП ГУНП в Миколаївській області було внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (кримінальне провадження №12018150030005074). Станом на день постановлення судового рішення досудове розслідування триває. Осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення не встановлено.

02.09.2021 за вих. №112.14-15/637/4592/2021-14/с заступником начальника управління з роздрібного бізнесу АТ «Державний ощадний банк України» Просасюком Є.М. було надано ОСОБА_1 відповідь на його звернення від 12 серпня 2021 року. Відповідно Даною відповіддю ОСОБА_1 було повідомлено, що з 05.11.2019 року відсотки по кредитній заборгованості по його картковому рахунку не нараховуються. Анулювати операції по карткам та нараховані відсотки до 05.11.2019 року банк зможи лише на підставі рішення суду. Операції з перерахування банківських коштів з карткових рахунків відповідача були здійснені 28.12.2018 року у мережі Інтернет через UKR KYIV MOBILE BANKING «Ощад 24/7», безготівковим шляхом та переведені на карту ПАТ «Акцент-банк» 5169157003093063.

Однак, АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії МОУ АТ «Ощадбанк» звертаючись з позовом до ОСОБА_1 зазначають, що відповідач, порушуючи умови договору, свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним.

Так,з розрахункузаборгованості задоговором (арк.справи 8,9)вбачається,що станомна 30.04.2020 ОСОБА_1 нарахована заборгованістьза кредитомв розмірі33221,64грн.,з яких: сума заборгованості за основним боргом 23780,79 грн.; сума заборгованості за процентами 6488,99 грн.; комісія 737,04 грн.; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу 948,87 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів 600,60 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 430,22 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 147,84 грн.; витрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 53,01 грн.; витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 34,28 грн.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, повідомлення про вчинення неправомірних дій по картковому рахунку ОСОБА_1 , банком було проігноровано. З розрахунку заборгованості вбачається, що сума боргу розрахована станом на 30.04.2020, що включає в тому числі кошти, які були перераховані з карткового рахунку відповідача на інший рахунок невстановленими особами.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, врегульовані відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

Частиною 17 ст. 1 цього Закону передбачено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п. 14 частини першої ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Статтями 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість обслуговування, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно зі ст. 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції від 24.11.2018, підстава - 2418-VIII, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб`єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до ст. 37-1 вищевказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев`яносто календарних днів. У разі правомірності переказу еквайр має завершити переказ та відшкодувати отримувачу 0,1 відсотка суми платежу за кожний день такого призупинення, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції від 24.11.2018, підстава - 2418-VIII), абзацу першого пункту 1 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин від 09.09.2016, підстава - v0382500-16) (далі по тексту Положення №705) користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення № 705 емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Згідно з пунктом 8 Розділу 6 Положення № 705 визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 Розділу 6 Положення № 705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Пунктом 10 Розділу 6 Положення № 705 встановлено, що банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , як користувач карткового рахунку, вчиняв будь-яку дії чи бездіяльність, які б сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції з допомогою його карткового рахунку.

З обставин викладених відповідачем встановлено, що кошти були переказані невідомими особами, які не перебувають у жодних відносинах (як то приятельські, родинні, дружні, колеги) із відповідачем у справі. Дана позиція відповідача підтверджується, в тому числі, і поданою заявою до правоохоронних органів.

Крім того, судом встановлено та підтверджено належними доказами у справі, що відповідач ОСОБА_1 вчинив дії щодо повідомлення банку про здійснені невстановленими особами перекази коштів одразу після виявлення ним даних обставин 29.12.2018 року.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 442/2468/17 (провадження № 61-12092св19) вбачається, що в даній категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544св19) Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини в ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що обставини, наведені стороною відповідача, знайшли своє підтвердження. Суд вбачає, що дійсно ОСОБА_1 особисто не здійснював переказ коштів з власного рахунку, останнього визнано потерпілим у кримінальному провадженні, а виявивши списання коштів ОСОБА_1 вжив заходів щодо негайного повідомлення банку про дані факти. Вказані обставини підтверджуються письмовими звернення до правоохоронних органів та установи банку, а також тим, що за вказаним фактом порушено кримінальне провадження. В той же час, позивачем, не надано доказів, які б свідчили про здійснення операцій щодо переказу грошових коштів з карткового рахунку відповідача саме відповідачем чи про повідомлення ним стороннім особам своїх особистих даних та даних персональної картки.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ЦПК України про покладення обов`язку доказування на сторони, засадами цивільного процесу про рівність сторін у цивільному процесі, а також правовою позицією Верховного Суду України, викладену у вищевказаній постанові, суд дійшов висновку про недоведеність стороною позивача заявлених позовних вимог, в зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку із відмовою в задоволенні вимог позову, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем та залишаються за позивачем.

Керуючись ст.10,18,23,76,279,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенніпозову Акціонерноготовариства «Державнийощадний банкУкраїни» вособі філії-Миколаївського обласногоуправління Акціонерноготовариства «Ощадбанк»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», адреса місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 50, код ЄДРПОУ 09326464.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя С.В. Щербина