Рішення № 108452150, 21.12.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2897/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Григоренко І.В.,

при секретарі судового засідання - Сірій А.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Клименка П.М. ,

третьої особи: не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про стягнення упущеної вигоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - відповідач, ТОВ «Кей-Колект»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 (далі - третя особа, ОСОБА_3 ) про стягнення упущеної вигоди, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 480 00,00 грн. та 50 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2006 року у його власності перебувала квартира АДРЕСА_1 . З 01.06.2016 року та з 01.07.2017 року позивач передавав вказане нерухоме майно за договором оренди в користування іншим особам та за це отримував орендну плату. Водночас з 27.12.2017 року до 29.01.2018 року на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя право власності на цю квартиру було зареєстроване за ТОВ«Кей-Колект». В подальшому на підставі договору купівлі-продажу зазначена квартира була відчужена третій особі. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2020 року у справі № 757/7658/18-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково та, зокрема, скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на зазначену квартиру; визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем. Відповідно до декларацій за 2017 та 2018 роки позивач отримав дохід від здачі майна в оренду у розмірі 185 000,00 грн. Отже, оскільки з часу заволодіння відповідачем нерухомим майном орендар змушений був припинити використовувати це приміщення, а позивач перестав отримувати за використання цього житлового приміщення заплановані доходи, то за період з 29.01.2018 року по 23.09.2020 року останній недоотримав запланований дохід на загальну суму 480 000,00 грн. Відтак, позивач вважає, що йому завдано збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 480 000,00 грн та моральну шкоду, яку він оцінив у 50 000,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

23.03.2021 року позивач усунув виявлені судом недоліки.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2021 року в порядку спрощеного позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про стягнення упущеної вигоди та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.09.2021 року.

13.08.2021 року на адресу суду від ТОВ «Кей-Колект» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє просило відмовити в задоволенні позову, оскільки твердження позивача про понесення ним збитків у формі упущеної вигоди у зв`язку із протиправною поведінкою відповідача є необґрунтованими та безпідставними, позивач не надав жодних доказів в обґрунтування упущеної вигоди та на підтвердження завдання йому моральної шкоди.

26.08.2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив в якій останній зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими та просив їх задовольнити.

01.09.2021 року на адресу суду від ТОВ «Кей-Колект» надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких останній просить в позові відмовити.

07.09.2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення в яких останній просив позов задовольнити.

13.09.2021 року на адресу суду від ТОВ «Кей-Колект» надійшли письмові заперечення на письмові пояснення позивача в яких останнє просило в позові відмовити.

27.09.2021 року справу було знято зі складу у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та наступне судове засідання призначено на 21.12.2021 року.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві та інших заявах по суті справи підстав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з викладених у відзиві та інших заявах по суті справи підстав та просив в позові відмовити.

Вислухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2006 року належала квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 14.09.2006 року.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29.01.2021 року, у справі № 757/7658/18-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково та скасовано рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Дідичука І. А. про державну реєстрацію, індексний номер 39104850 від 04.01.2018 року: права власності за ТОВ «Кей-Колект», код ЄДРПОУ: 37825968 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . номер запису про право власності 24294705; іпотеку на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про іпотеку 24294914; обтяження на об`єкт нерухомого майна - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження 24295097. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 53,9 кв.м., житловою площею: 42,8 кв.м.

Задовольняючи позов частково суди, посилаючись на абз. 3 ч. 3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виходили з невідповідності вимогам закону дій реєстратора при проведенні державної реєстрації права власності квартири за ТОВ «Кей-Колект».

У зазначених судових рішеннях суди встановили, що 14.09.2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), який змінив назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11040419000 за умовами якого банк зобов`язався надати позивачу, а позивач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 130 000,00 дол. США та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Для забезпечення виконання боржником зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту, 14.09.2006 року сторони уклали договір іпотеки за №22156, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 .

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» був укладений договір про відступлення права вимоги № 1, в тому числі, за укладеним ПАТ АКІБ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 договором про надання споживчого кредиту від 14.09.2006 року № 11040419000, а також договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 14.09.2006 року № 22156.

04.01.2018 року державний реєстратор Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Дідичук І.А. прийняв рішення провести державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 (індексний номер 39104850) за іпотекодержателем ТОВ «Кей-Колект».

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені судом у справі № 757/7658/18-ц, не підлягають доказуванню.

01.07.2016 року між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, за умовами якого Орендодавець передав Орендарю в оренду квартиру АДРЕСА_1 строком до 01.07.2017 року, що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 01.07.2016 року.

01.07.2017 року між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ОСОБА_5 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, за умовами якого Орендодавець передав Орендарю в оренду квартиру АДРЕСА_1 строком до 01.07.2018 року, що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 10.07.2017 року.

У податкових деклараціях за 2017-2018 роки ОСОБА_1 вказав, що він отримав дохід від надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а саме, за 2017 рік - 170 000,00 грн., а за 2018 рік - 150 000,00 грн.

20.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві із заявою про те, що протягом листопада за місцем здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлені особи, які представлялися працівниками ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Укрборг», з телефонних номерів здійснюють психологічний тиск та погрози ФОП ОСОБА_5 .

Згідно з висновком по матеріалах перевірки від 18.12.2017 року ЄО № 54043, складеним старшим дільничним офіцером поліції Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві майором поліції Яремко О. М. - матеріали списано до справи, так як в даному випадку відсутні будь-які ознаки кримінального правопорушення.

29.01.2018 року між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30.09.2021 року у справі № 922/3928/20.

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідно до статті 22 ЦК України, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18).

Доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 року у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 року у справі № 922/3669/19 та від 16.06.2021 року у справі № 910/14341/18).

Результат аналізу частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

У частині третій статті 623 ЦК України закріплено норму, яка регламентує ціни на товари, роботи, послуги тощо, які використовуються для обчислення збитків, зокрема, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинен виконувати інститут відшкодування шкоди.

При визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність його урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Отже, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, звертаючись до суду з даним позовом позивач вказував на те, що з часу заволодіння відповідачем його нерухомим майном з 29.01.2018 року до 23.09.2020 року він недоотримав від запланованого доходу грошові кошти на загальну суму 480 000,00 грн., відтак, йому завдано збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 480 000,00 грн та моральну шкоду, яку він оцінив у 50 000,00 грн. На підтвердження позовних вимог позивач надав договори оренди нерухомого майна від 01.07.2016 року та від 01.07.2017 року.

Проте, зазначені докази не свідчать про те, що в період з 29.01.2018 року до 23.09.2020 року відповідач чинив ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 і останній не міг нею розпоряджатися, в тому числі, здавати в оренду. Звернення ОСОБА_1 20.11.2017 року до поліції також не доводить факт чинення позивачу перешкод у користування квартирою в спірний період.

При цьому, суд враховує, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване за ТОВ «Кей-Колект» лише в період з 04.01.2018 року до 29.01.2018 року, адже на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2018 рокуТОВ «Кей-Колект» відчужило квартиру ОСОБА_3 . Тобто в спірний період право власності на квартиру не було зареєстроване за ТОВ «Кей-Колект».

Не доводять факт завдання збитків у вигляді упущеної вигоди і податкові декларації ОСОБА_1 за 2017-2018 роки, оскільки у них не зазначено від здачі якого саме майна позивач отримав дохід та його розмір. Сама лише наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Отже, ОСОБА_1 не довів факт спричинення збитків у вигляді упущеної вигоди, не обґрунтував їх розмір, не довів безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

А оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від основної вимоги про стягнення упущеної вигоди, то і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в позові відмовлено, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження понесення інших судових витрат, судові витрати, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 203, 215, 234ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 280-289, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про стягнення упущеної вигоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 17.01.2022 року.

Суддя І.В. Григоренко