Рішення № 108442219, 17.01.2023, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №204/2470/22

Провадження №2/204/264/23

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

17 січня 2023 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Книш А.В.,

секретар судового засідання Скрипнікова В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,Шевченківський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану умісті ДніпріПівденно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро)про визнаннябатьківства тастягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати відповідача батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у місті Дніпро Дніпропетровської області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №232 від 11 березня 2022 року) та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову і до повноліття дитини, а також розподілити судові витрати у справі. В обґрунтування позову позивач зазначила, що з лютого 2019 року вона почала відносини з відповідачем та з жовтня 2020 року вони почали проживати однією сім?єю без реєстрації шлюбу. На початку липня 2021 року вони дізналися про вагітність позивача від відповідача. Однак, потім відповідач, посилаючись на його хворобу, припинив з нею сімейні стосунки і переїхав для окремого проживання. ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила дочку ОСОБА_3 , яка проживає разом з позивачем. Зазначає, що у період її вагітності відповідач визнавав себе батьком дитини і обіцяв подати до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання себе її батьком. Але після народження дитини він передумав та відмовився подати таку заяву, через що позивач змушена була звертатися до суду з позовом про визнання батьківства. 11 березня 2022 року позивач зареєструвала народження дитини у Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), відомості про батька дитини зроблено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України за вказівкою позивача.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровськавід 24 травня 2022 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач належним чином та завчасно сповіщена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася. До початку судового засідання надала суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та слухання справи у її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність, а також відзив не подавав, у зв`язку із чим, суд, враховуючи згоду позивача, ухвалив відповідно до ст. 280 ЦПК України проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань не подавав.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилася донька ОСОБА_3 (а.с.11).

Запис про батька дитини в актовому записі про народження дитини вказано відповідно до частини першої статті 135 СК України ОСОБА_4 (а.с.12).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2022 року за клопотанням позивача призначено судово-генетичну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання: чи є ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Дніпро.

19 липня 2022 року та 04 серпня 2022 року судом на адресу відповідача було направлено копію листа експерта про необхідність прибуття в експертну установу для відібрання біологічних зразків (а.с.56,57,59,60). Проте зазначене клопотання відповідачем залишено без уваги та реагування.

Призначена судом експертиза не була виконана у зв`язку з тим, що у визначений день та час відповідач не з`явився до експертної установи, що унеможливило відібрання біологічних зразків для проведення судово-генетичної експертизи.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання батьківства, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 125 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України).

За змістом статті 128 СК України закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N 591/6441/14-ц (провадження N 61-6030св18) зазначено, що доказами у вказаній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства ("KALACHEVA v. RUSSIA" (Калачева проти Російської Федерації), N 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N 399/1029/15-ц (провадження N 61-14438св18) зазначено, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Судом встановлено, що відповідач, який був достовірно обізнаний про розгляд справи в суді, був присутнім 21 червня 2022 року у підготовчому засіданні під час вирішення клопотання позивача про призначення у справі судово-генетичної експертизи та не заперечував проти її призначення (а.с.51-53), не з`явився для забору біологічних зразків, що свідчить про його ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.

Нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо неї.

На підставі викладено судом визнано факт того, що відповідач є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N 760/3977/15-ц (провадження N 61-2081зпв18) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Відповідач заперечуючи проти визнання його батьком малолітньої дитини, не навів жодних переконливих доказів на спростування доводів позивача.

Натомість позивач надала скриншоти її бесід з відповідачем у телефонному режимі та фотокартки (13-15,18-22). Із змісту вказаних розмов та фотокарток випливає, що між сторонами певний період часу мали місце близькі стосунки, сторони проводили разом час, відповідач був обізнаний про вагітність.

Вказане листування відповідач не заперечував та не спростовував.

Наявність вказаних розмов, послідовне бажання позивача провести генетичну експертизу на предмет батьківства відповідача щодо малолітньої ОСОБА_3 свідчать про обґрунтованість та доведеність вимог позивачки.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання батьківства.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів судом враховується наступне.

В судовому засіданні встановлено, що сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також судом встановлено, що сторони проживають окремо, дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні.

Згідно статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За частин першої та третьої статті 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Сімейного кодексу України, суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Згідно частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 цього ж Кодексу, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійного доходу не має; має задовільний стан здоров`я.

Відповідач має задовільний стан здоров`я; матеріали справи не містять відомостей щодо наявності у нього інших дітей та утриманців, а також стягнень за виконавчими документами.

Частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька дитини, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Враховуючи визначені частини першої статті 182 Сімейного кодексу України обставини, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір аліментів є таким, що відповідає як фактичним обставинам справи, так і вимогам закону, тому суд вирішив стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі ј частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, пред`явлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів у розмірі 992,40 грн (2481*0,4).

Також згідно зі статтею 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору за подання до суду позовної заяви про визнання батьківства у розмірі 992,40 грн (2481*0,4) (а.с.1).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання батьківства та стягнення аліментів задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця смт Біла Криниця Великоолександрівського району Херсонської області, громадянина України, батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, народженою ОСОБА_1 , громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 02 травня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання судового рішення у межах суми аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 112.

Головуючий: