Рішення № 108442050, 17.01.2023, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 393/74/22

Провадження № 2/210/152/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 січня 2023 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чайкіної О.В., секретаря судового засідання Тихоненко К.Є,, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2022 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначає, що 19 серпня 2015 року між ним та ОСОБА_1 , укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі що зазначено у довідці, в подальшому кредитний ліміт був збільшений до 15000,00 грн.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги про погашення заборгованості не реагував, унаслідок чого станом на 18 січня 2022 року утворилась заборгованістьу розмірі 17049,63 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 13793,76 гривень, заборгованість за простроченими відсотками 3255,87 гривень.

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 18 січня 2022 року у розмірі 17049,63 грн. та судові витрати.

Аргументи учасників справи

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за зареєстрованим місце проживання (перебування).

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 12.02.2019 року відповідачем внесено грошові кошти на рахунок в розмірі 22500 грн., залишок власних коштів після списання боргу складав 7700 грн. За період з 12.02.2019 року по 01.11.2011 року було внесено на рахунок загалом грошових коштів в сумі 31935,02 з урахуванням балансу коштів на карті станом на 12.02.2019 року 7700 грн., загальна сума власних коштів, за період з 12.02.2019 по 01.11.2021 року на рахунку позивача склала 39635,02. За період з 12.02.2019 року по 01.11.2021 року загальна сума видаткових операцій по карті. проведено особисто відповідачем складає 22840,99 грн., також плата за послугу «Оплата частинами» за даний період склала 2137,56*6~12825,36 грн. З виписки вбачається, що загалом сума видаткових операцій з урахуванням послуги «Оплата частинами» за вказаний період складає 35699,35 грн, в той час як сума прибуткових операцій склала за той самий період 39635,02 грн. Отже відповідачем було внесено на рахунок додатково до використаних коштів ще 3968,67 грн. За приписами ч. 1 ст. 1046, ч. 2 от. 1054ІІК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Саме в обов`язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а і факт передачі грошей. Тому, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 серпня 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.16).

До кредитного договору Банк додавВитяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/ (а. с. 20-78).

З наданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором №б/н від 19 серпня 2015 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 18 січня 2022 року утворилась заборгованістьу розмірі 16697,68 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 11894,2 гривень, заборгованість за простроченим тілом кредиту 17049,63 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 13793,76 гривень, заборгованість за простроченими відсотками 3255,87 гривень.

З розрахунку заборгованості встановлено, що позичальник активно користувався наданими Банком кредитними коштами, а також активно здійснював погашення боргу, вносячи різні суми, зокрема: погашення суми заборгованості за тілом кредиту загалом становить 46517,19 грн., погашення заборгованості за простроченими та по нарахованим відсоткам (а.с.12-13).

З наданого до позову Паспорта споживчого кредиту, який особисто підписаний Відповідачем 03 липня 2020 року (а.с.17-19) встановлено, що строк договору становить 240 місяців (п.3 Основні умови кредитування з урахування побажань споживача), процентна ставка: у пільговий період 0,00001% річних, поза межами пільгового періоду 42% річних для картки «Універсальна Голд» та 43,2% річних для картки «Універсальна»; при невиконанні зобов`язань щодо повернення кредиту -84% річних для картки «Універсальна Голд» та 86,4% річних для картки «Універсальна»; штраф за прострочення платежів більш ніж на 30 днів 500 грн. плюс 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (а.с.20).

Суд перевіривши наданий письмовий доказ - паспорт споживчого кредиту, який особисто підписаний Відповідачем вважає його належним та допустимим доказом, з огляду на наступне.

Перевіривши, наданий Позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, суд встановив, що він повністю відповідає умовам кредитування відображеним у Паспорті споживчого кредиту, викладених у п.4 процентна ставка за межами пільгового періоду, відсотків річних -42%, п.6 штраф за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою (500+ 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій), процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту -84% (річних) (а.с. 17-19).

Окрім того, Банком на підтвердження заявлених позовних вимог до позовної заяви додано анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку; довідку про відкриття рахунку; довідка про встановлення кредитного ліміту; виписка по рахунку, які у сукупності з наданими доказами підтверджують укладення між сторонами кредитного договору.

З довідки про видачу ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №б/н кредитних карток встановлено, що 01 лютого 2015 року Відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано картку № НОМЕР_1 , термін дії до січня 2019 року, а також відкрито картковий рахунок та видано картку № НОМЕР_2 , термін дії до жовтня 2022 року (а.с.15).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 договір без номера вбачається, що спочатку на картку № НОМЕР_1 Відповідачу було встановлено кредитний ліміт 500,00 грн., який, починаючи з 15.12.2018 року збільшився до 15000,00 грн. (а.с.14).

З виписки по картці наданій позивачем вбачається, що Відповідач по картці: № НОМЕР_1 здійснював операції, у тому числі із ідентифікацією особи, яка поповнює рахунок, а також здійснював операції через Приват 24 тощо (а.с.12-13).

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави, стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави, стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала у борг позичальниця), стягнути складові його повної вартості, зокрема, відсотки пеню та штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Судом встановлено, що відповідач ознайомлений зі змістом Договору, з умовами та строками погашення заборгованості, штрафними санкціями за неналежне виконання умов договору, а також обов`язком укласти договори страхування, застави, тощо, про що свідчать його підписи у Договорі.

Згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача ОСОБА_1 або ж застереження про те, що саме ці Умови було надано останній для ознайомлення, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що відсутності підстав вважати, що, при укладенні договору з відповідачем по справі ОСОБА_1 , ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», дотримався вимог, передбачених чинним законодавством Українипро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

На підставі наведеного вище, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та штрафів.

Разом з тим, ОСОБА_1 фактично отримав кредитні кошти та використовувала їх, що підтверджується матеріалами справи, тому суд дійшов висновку, що наданіАТ КБ «ПРИВАТБАНК» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданого позивачем розрахунку, який узгоджується із випискою за картковим рахунком, користувався кредитними коштами, наданими йому АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договором б/н від 19.08.2015 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, у зв`язку з чим має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.

Як слідує з матеріалів справи, до заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13793,76 грн. позивачем включено заборгованість за відсотками, які погашалися банком за рахунок кредитних коштів, що не було узгоджено з ОСОБА_1 та не можна вважати фактично використаними грошовими коштами.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операційє первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особовихрахунків клієнтів є підтвердженнямвиконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Аналіз зазначенихнорм дає підстави дійтивисновку, що виписки закартковими рахунками ( по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

Між тим, згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Звертаючись до суду з цим позовом банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості, виписку по кредитному договору станом на 18 січня 2022 року, Кредитний договір від 19.08.2015 року.

Суд бере до уваги, що за період з 12.02.2019 року по 01.11.2021 року відповідачем внесено на рахунок загалом грошових коштів в сумі 31935,02грн. ( з урахуванням балансу коштів на карті станом на 12.02.2019 року 7700 грн.), загальна сума власних коштів, за період з 12.02.2019 по 01.11.2021 року на рахунку позивача склала 39635,02. За період з 12.02.2019 року по 01.11.2021 року загальна сума видаткових операцій по карті. проведено особисто відповідачем складає 22840,99 грн., також плата за послугу «Оплата частинами» за даний період склала 2137,56*6=12825,36 грн. З виписки вбачається, що загалом сума видаткових операцій з урахуванням послуги «Оплата частинами» за вказаний період складає 35699,35 грн, в той час як сума прибуткових операцій склала за той самий період 39635,02 грн. Отже відповідачем було внесено на рахунок додатково до використаних коштів ще 3968,67 грн.

Перерахунком заборгованості встановлено, що сума коштів внесених Відповідачем ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором становить 46517,19 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, договором встановлено черговість погашення платежів, строк дії кредитного договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 - до 240 місяців.

За таких обставин, оскільки судом раніше встановлено, що банком погашалось заборгованість за відсотками за рахунок кредитних коштів, що не було узгоджено з ОСОБА_1 та не можна вважати фактично використаними грошовими коштами, суд дійшов висновку, враховуючи суму коштів, які ОСОБА_1 отримав та повернув, а також розмір заборгованості по тілу кредиту, суд вважає, що у позичальника перед банком відсутня заборгованість за тілом кредиту, оскільки відсотки та штрафні санкції банком не підтвердженні, а тому такі не підлягають до перерахунку.

Що стосується розподілу судових витрат.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 263-265,279, 280, 281, 282,289, 354 ЦПК України, ст.ст. 258, 509, 525, 526, 546, 551, 625, 627, 629, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенніпозовних вимогАкціонерного товаристваКомерційний банк«ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 17 січня 2023 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», 01001, м. Київ, вул. Грушевського б. 1Д, (ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 );

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. В. Чайкіна