Рішення № 108439036, 17.01.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4340/22

17 січня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі, відповідач -1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач-2), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.09.2022 №192050001473 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 періоди роботи з 10.09.1987 по 31.08.1988, з 01.09.1988 по 18.09.1989, з 19.09.1989 по 13.04.1997, з 21.11.1997 по 23.10.2002, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити з 15.09.2022 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 16.07.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Вказала, що листом від 20.08.2020 № 1900-0321-8/12581 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно із ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із недосягненням пенсійного віку 55 років, хоча зараховано позивачу 27 років 07 місяців 15 днів страхового стажу та 14 років 6 місяців 03 дні пільгового стажу (4 роки 10 місяців 27 днів за Списком № 1 та 9 років 7 місяців 6 днів за Списком № 2). Позивач зазначила, що 15.09.2022 повторно звернулась до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, однак 23.09.2022 за № 1900-0204-8/27208 позивач отримала лист відповідача-2, до якого долучено копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.09.2022 № 192050001473 про відмову у призначенні пенсії за віком. Зокрема, вказала, що в у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.09.2022 №192050001473 зазначено, що вік позивача становить 52 роки; страховий стаж позивача - 24 роки 7 місяців 29 днів; пільговий стаж по Списку № 2 та № 1 не підтверджений. Позивач не погоджується з діями відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзив на позовну заяву.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову повністю. Вказав, що копією паспорта громадянина України підтверджується, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та нею не було досягнуто 50-річного віку станом на 11.10.2017 (позивачці на той час виповнилося лише 48 років). Відповідно, вважає, що умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки позивачка не досягла 50 років до 11.10.2017 (дату набуття чинності внесенням змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Просить врахувати, що наведені положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 11.10.2017 та на сьогодні) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148 від 03.10.2017 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися. Таким чином, на думку представника-відповідача-2, у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області був відсутній вибір між більш чи менш сприятливим для позивачки законом, оскільки спірні правовідносини на час їх виникнення регулював один закон Закон №1058. Крім цього, представник відповідача 2 вказав, що пільговий стаж позивача, підтверджений належними документами, на момент звернення із заявою про призначення пенсії складає 0 р. 0 міс., оскільки періоди роботи з 10.09.1987 по 31.08.1988 та з 01.09.1988 по 18.09.1989 (посади «піскострумник по склу» та «різальник на вогні») не передбачені Списком №2, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, що були чинні на момент роботи; період роботи з 19.09.1989 по 13.04.1997, так як посада «відпальник скловиробів», наведена у пільговій довідці, не відповідає первинним документам згідно акту від 31.07.2020 №2181 «Про результати перевірки підтвердження стажу роботи для призначення пенсії» (посилання на Наказ від 25.04.1997 №246 щодо переведення особи з попереднього місця роботи «різальника на вогні» з 14.04.1997, а також посилання на Наказ від 17.06.1994 №260 щодо надання чергових щорічних відпусток із зазначенням посади особи «різниця на вогні»); період роботи з 21.11.1997 по 23.10.2002, так як посада «видувальник скловиробів», зазначена в пільговій довідці, не відповідає посаді особи «учень видувальника скловиробів» відповідно до записів трудової книжки та посаді особи, яка зазначена в акті перевірки від 31.07.2020 №2181 відповідно до Наказу від 25.04.1997 №246 («уч. Видувальника скловиробів», а також наказом щодо надання чергових відпусток від 17.06.1994 №260 («різниця на вогні»), від 30.05.1997 №225 та від 29.05.1998 .№150 («уч. видувальника»), від 27.05.1999 №180 («різник відпалювач»), від 31.05.2000 №199 («різник на вогні»), від 04.06.2001 №227 («відпальник скловиробів») та від 01.07.2002 №777 («різальник на вогні»); періоди з 19.09.1989 по 13.04.1997 та 21.11.1997 по 23.10.2002, так як у довідках не зазначено позиції виробництв, професій, посад і показників Списку №2 згідно Постанови КМУ №162 від 11.03.1994. Також, вказав, що період здійснення підприємницької діяльності позивача з 01.12.2020 по 31.05.2021 не зараховано до загального страхового стажу, оскільки відсутня інформація щодо форми оподаткування особи та належності до першої групи платників єдиного податку.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Частиною п`ятою ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки клопотань у розумінні вказаної статті до суду не надходило, розгляд даної справи здійснюється за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що 16.07.2020 позивач звернулася в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом Тернопільського міського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.08.2020 №1900-0321-8/12581 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком. Також, зазначено про те, що страховий стаж позивача становить 27 років 07 місяців 15 днів (в тому числі із додатково врахованими за повні 4 роки за Списком №1). Пільговий стаж роботи становить 14 років 06 місяців 03 днів, а саме 04 роки 10 місяців 27 дні за Списком №1 та 09 років 07 місяців 06 днів за Списком №2. Відповідачем 2 зазначено, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач набуде при досягненні пенсійного віку 54 роки 08 місяців. Також, роз`яснено, що право для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивач набуде при досягненні пенсійного віку 55 років.

15.09.2022 позивач повторно звернувся до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Після цього, Управлінням пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії №192050001473 від 21.09.2022. У рішенні зазначено, що вік позивача становить 52 роки; страховий стаж позивача - 24 роки 7 місяців 29 днів; пільговий стаж по Списку № 2 та № 1 не підтверджений. Також зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи, оскільки довідка від 24.06.2020 № 40 не відповідає додатку № 5, що передбачений пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а саме: періоди роботи з 10.09.1987 по 31.08.1988 та з 01.09.1988 по 18.09.1989 (посади піскострумника по склу та різальника на вогні не передбачено Списком № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, що був чинний на момент роботи особи); період роботи з 19.09.1989 по 13.04.1997 на посаді відпальника скловиробів (в акті від 31.07.2020 № 2181 «Про результати перевірки підтвердження стажу роботи для призначення пенсії» є посилання на наказ від 25.04.1997 № 246 щодо переведення особи з попереднього місця роботи різальника на вогні з 14.04.1997, а також посилання на наказ від 17.06.1994 щодо надання чергових щорічних відпусток із зазначенням посади особи - різчиця на вогні); період роботи з 21.11.1997 по 23.10.2002 (має місце невідповідність посади, зазначеної в пільговій довідці як видувальник скловиробів посаді особи відповідно до записів в трудовій книжці та посаді особи, яка зазначена у акті перевірки від 31.07.2020 № 2181 відповідно до наказу від 25.04.1997 № 246 (уч. видувальника скловиробів), а також наказам щодо надання чергових відпусток від 17.06.1994 №260 (різчиця на вогні), від 30.05.1997 № 225 та від 29.05.1998 № 150 (уч. видувальника), від 27.05.1999 № 180 (різчик відпалювач), від 31.05.2000 № 199 (різчик на вогні), від 04.06.2001 № 227 (відпальник скловиробів) та від 01.07.2002 № 777 (різальник на вогні); за періоди роботи з 19.09.1989 по 13.04.1997 та 21.11.1997 по 23.10.2002 не зазначено позиції виробництв, професій, посад і показників Списку № 2 згідно постанови КМУ № 162 від 11.03.1994.

Крім цього, в даному рішенні зазначено про те, що до загального страхового стажу не враховано період здійснення підприємницької діяльності з 01.12.2020 по 31.05.2021, оскільки відсутня інформація щодо форми оподаткування особи та належності до першої групи платників єдиного податку; працює з 19.04.2022; право на пенсійну виплату заявниця набуде після досягнення, тобто з 15.11.2034.

Листом Відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 23.09.2022 №1900-0204-8/27208 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії по віку.

Не погоджуючись з рішенням відповідача-1 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-ІV).

Згідно із пунктом б частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції від 02.03.2015 р. № 213- VIII, який набрав чинності з 01.04.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До внесення змін Законом № 213-УІІІ у ст. 13 Закону № 1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Тобто, Законом України від 02.03.2015 № 213-УІІІ, віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років.

У свою чергу, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 № 2148-УІІІ, який набрав чинності 11.10.2017 (далі - Закон № 2148-УІІІ), Закон № 1058-ІУ доповнено розділом XIV ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ГРОМАДЯН.

Так, зокрема, згідно пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІУ (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2148-УІІІ) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років- з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 № 2148-УШ, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-УІІІ та пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-УІІІ.

Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ (далі - Рішення № 1-р/2020).

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213-УІІІ. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, ст. 13, частина 2 ст. 14, пункти б-г ст. 54 Закону № 1788-ХІІ (зі змінами), внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, частину 2 ст. 14, пункти б - г ст. 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами), внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-УІІІ.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення ст. 13, частина 2 ст. 14, пункти б - г ст. 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами), внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213- УІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають ст. 13, частина 2 ст. 14, пункти б - г ст. 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам....

Проаналізувавши вказане рішення Конституційного Суду України, суд доходить висновку, що з 23.01.2020 (моменту прийняття цього рішення Конституційним Судом України) існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ та пункт 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ.

Вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком № 2 щодо вікового цензу, який складає 50 років, за пунктом б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ, та - 55 років за пунктом 2 ч. 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.

Крім цього, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частини перша та друга статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 102 рішення у справі Зеленчук і Цицюра проти України (заяви № 846/16 та № 1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є практичними та ефективними. Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі Броньовський проти Польщі (Вгопіолузкі V. Роїапсі), заява № 31443/96, пункт 115).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частини перша та друга статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 102 рішення у справі Зеленчук і Цицюра проти України (заяви № 846/16 та № 1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є практичними та ефективними. Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі Броньовський проти Польщі (Вгопіолузкі V. Роїапсі), заява № 31443/96, пункт 115).

Отже, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, зокрема пункт б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-УІІІ та пункт 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, суд вважає, що застосуванню підлягає найбільш сприятливий для нього підхід.

Тобто, у даній справі, до спірних правовідносин, підлягає застосуванню саме той закон, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ, положення якого визнано неконституційними, який передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, яке залишено в силі постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, вказав, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, який би був найбільш сприятливим для особи.

Також, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, беручи до уваги правову позицію, закріплену у Рішенні № 1-р/2020, зазначив, що ідентична викладена у Законі № 213-VІІІ правова норма щодо збільшення пенсійного віку, яка міститься у Законі № 2148-УІІІ та якою доповнено Закон № 1058-ГУ, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

За висновком суду, до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення № 1-р/2020 і які відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону №1788-ХІІ після 23 січня 2020 року (набрання чинності Рішенням № 1-р/2020), належать особи, які працювали до 01 квітня 2015 року, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений ст. 13 Закону 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до 01 квітня 2015 року, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до ПФУ за призначенням пенсії.

Спірний пільговий стаж позивача підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , зокрема: позивач 10.09.1987 прийнята на роботу піскострумником по склу по 2 розряду на Бережанський склозавод. 01.09.1988 їй присвоєно 2 розряд різальника на вогні; з 19.09.1989 переведена на посаду відпальника скловиробів по І розряду. 10.08.1994 підтверджено посаду відпальник скловиробів по І розряду. 14.04.1997 позивач переведена учнем видувальника скловиробів; 14.04.1997 переведена на посаду учня видувальника скловиробів. 24.10.2002 переведена на посаду аерографником по склу по III розряду; з 31.10.2007 звільнена з роботи за власним бажанням.

24.06.2020 за № 40 Позивачу ВАТ «Бережанський склозавод» видано довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. У вказаних довідках зазначено, що в періоди часу з 10.09.1987 по 31.08.1988 позивач працювала на посаді піскострумника по склу, і з 01.09.1988 по 18.09.1989 - на посаді різальника на вогні; вказані посади передбачені Списком № 2 розділом XIX підрозділом 1 постанови PM СРСР від 22.08.1956 № 1173.

Зокрема, у рішенні відповідача-1 про відмову у призначенні пенсії позивачу зазначено, що посади піскострумника по склу та різальник на вогні не передбачені Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, що був чинний на момент роботи особи.

Однак, суд зазначає, що відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

За змістом пункту 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Суд зазначає, що посада «піскострумник по склу» введена вперше Списком № 2 затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 - розділ ХУІІІ, підрозділ 1, код 2190100а-16542; а посада «різальник на вогні» наявна в Списку № 2, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, у розділі XIX, підрозділі 9.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.06.2020 № 40, виданою ВАТ «Бережанський склозавод», підтверджено посаду позивача - відпальник скловиробів. У довідці зазначено, що вказана посада передбачена Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (розділ XVIII, підрозділ 1).

Відповідно до висновку щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці від 02.10.2002 № 138/05 Державної експертизи умов праці встановлено, що за результатами атестації проведеної у 1993 році ВАТ «Бережанський склозавод» обґрунтовано підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 по посадах «відпальник скловиробів» (код 2190100а-163 5 8) та «різальник на вогні» (код 2190100а-17925).

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії зазначено, що в акті від 31.07.2020 № 2181 «Про результати перевірки підтвердження стажу роботи для призначення пенсії» є посилання на наказ від 25.04.1997 № 246 щодо переведення особи з попереднього місця роботи різальника на вогні з 14.04.1997, а також посилання на наказ від 17.06.1994 щодо надання чергових щорічних відпусток із зазначенням посади особи - різчиця на вогні.

Однак, суд зазначає, що згідно вказаного акту перевірки, у книгах по нарахуванню заробітної плати за 1994 рік відсутній запис про найменування посади позивача, з 1995 року по 1997 рік зазначено посаду як «відпалювач»; у наказах про надання відпустки від 17.06.1994 № 260 посада Позивачки зазначена як «різчиці на вогні», а в наказах від 01.06.1995 № 164 та від 27.05.1996 № 243 як «відпальник скловиробів».

Також, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.06.2020 № 40, виданою ВАТ «Бережанський склозавод», підтверджено посаду позивача - видувальник скловиробів. У довідці зазначено, що вказана посада передбачена Списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (розділ XV, підрозділ 1).

Згідно Висновку щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці від 02.10.2002 № 138/05 Державної експертизи умов праці встановлено, що за результатами атестації проведеної у 1993 році ВАТ «Бережанський склозавод» обґрунтовано підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 по посадах «видувальник скловиробів» (код 1150101а-11548), за Списком № 2 по посадах - різальник на вогні (код 2190100-а-17925) та відпальник скловиробів (2190100а-16358).

За змістом висновків щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці від 19.12.2002 № 172/05 та від 06.03.2001 № 042/05 Державної експертизи умов праці встановлено, що за результатами атестації проведеної у 1998 році та 2001 році ВАТ «Бережанський склозавод» обґрунтовано підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 по посаді «видувальник скловиробів» (код 1150101а-11548), за Списком № 2 по посадах - різальник на вогні (код 2190100-а-17925) та відпальник скловиробів (2190100а-16358).

Як слідує з оскаржуваного рішення, має місце невідповідність посади позивача, зазначеної в пільговій довідці як видувальник скловиробів посаді особи відповідно До записів в трудовій книжці та посаді особи, яка зазначена у акті перевірки від 31.07.2020 № 2181 (відповідно до наказу від 25.04.1997 № 246 (уч. видувальника скловиробів), а також наказам щодо надання чергових відпусток від 17.06.1994 № 260 (різчиця на вогні), від 30.05.1997 № 225 та від 29.05.1998 № 150 (уч. видувальника), від 27.05.1999 № 180 (різчик відпалювач), від 31.05.2000 № 199 (різчик на вогні), від 04.06.2001 № 227 (відпальник скловиробів) та від 01.07.2002 № 777 (різальник на вогні).

Вирішуючи спір по суті, суд враховує твердження позивача, наведене у позовній заяві стосовно того, що роботодавцем у її трудову книжку не внесено запис про переведення її у 1997 році з посади «учень видувальника скловиробів» на посаду «видувальник скловиробів».

Зокрема у акті перевірки від 31.07.2020 № 2181 зазначено, що: відповідно до наказу від 25.04.1997 позивача переведено постійно з 14.04.1997 з попереднього місця роботи - різальник на вогні II розряду на нове - уч. видувальника скловиробів; згідно наказу від 21.11.1997 № 416 «Про присвоєння розрядів» позивачу присвоєно розряд - видувальник скловиробів, III розряд; відповідно до наказу від 18.05.2000 № 329 позивача переведено з попереднього місця роботи - уч. видувальника скловиробів, на нове - відпальник скловиробів, І розряд; згідно наказу від 24.10.2002 № 1439 позивача переведено з попереднього місця роботи уч. видувальника скловиробів на нове - аерографник по склу; відповідно до наказів про надання чергових відпусток від 30.05.1997 № 225 (посада - уч. видувальника), від 29.05.1998 № 150 (посада - уч. видувальника), від 27.05.1999 № 180 (посада - різчик відпалювач), від 31.05.2000 № 199 (посада - різчик на вогні), від 04.06.2001 № 227 (посада - відпальник скловиробів), від 01.07.2002 № 777 (посада - різальник на вогні) найменування посад позивача зазначено відповідно до Списку № 2; в книгах нарахування заробітної плати за 1997-2000 роки значиться посада позивача як «відпалювач» (Список № 2), а за 2001-2002 роки - назва посади відсутня.

Суд вважає, що невірне зазначення роботодавцем у довідках про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній нормативного акту, яким затверджено Список № 2 і підрозділу Списку № 2, не може ставити право позивача на встановлені законом гарантії в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення кадрової документації (вина Позивача відсутня).

Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постановах від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 26.06.2019 у справі № 607/4243/17.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до підпункту 1 п. 9 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, пенсії за сумісними роботами, професіями та посадами працівників, зайнятих у виробництвах та на роботах, передбачених Списками, призначаються, зокрема, за Списком № 2, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1, а інша в Списку № 2.

Отже, на думку суду, період роботи позивача з 10.09.1987 по 31.08.1988, з 01.09.1988 по 18.09.1989, з 19.09.1989 по 13.04.1997, з 21.11.1997 по 23.10.2002 підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до пільгового стажу за Списком № 2 відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, при вирішенні даного спору по суті, суд враховує те, що відповідачем -2 у листі №1900-0321-8/12581 від 20.08.2020 не заперечувалась наявність страхового стажу позивача 27 років 07 місяців 15 днів (в тому числі із додатково врахованими за повні 4 роки за Списком №1); пільговий стаж роботи становить 14 років 06 місяців 03 дні, а саме 04 роки 10 місяців 27 дні за Списком №1 та 09 років 07 місяців 06 днів за Списком №2.

Наведене дає підстави для висновку про те, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Згідно частини першої ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, частини ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень в порядку, передбаченому частиною першою ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.09.2022 № 192050001473 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 10.09.1987 по 31.08.1988, з 01.09.1988 по 18.09.1989, з 19.09.1989 по 13.04.1997, з 21.11.1997 по 23.10.2002.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, починаючи з 15.09.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 17 січня 2023 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Соборна 7А, м.Кропивницький, Кіровоградська область,25009 код ЄДРПОУ:20632802);

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ:14035769).

Головуюча суддяДерех Н.В.