Рішення № 108437087, 16.01.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/17183/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2023 рокумісто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885 місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16 (далі відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві від 01.11.2022 №134950003104 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723, пунктів 10, 12 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889 на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №150/7.4-22/37 від 03.10.2022, №13-70-05/38-58 від 24.10.2022, №67/7.4-22/38 від 24.10.2022, №168/7.4-22/37 від 24.10.2022, №150/7.4-22/37 від 03.10.2022 з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 26.10.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723, пунктів 10, 12 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889. Зазначає, що відповідач безпідставно не врахував до стажу для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу №3723-ХІІ періоди роботи в органах державної митної служби.

28.12.2022 від представника відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що за період роботи в органах державної митної служби позивач обіймав посади, за якими присвоювалися спеціальні звання, а не ранги державного службовця. Такі посади згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №503-Р не відносяться до відповідних категорій посад державних службовців, а відтак не зараховуються до стажу служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу №3723-ХІІ.

Також відповідач заперечує проти вимоги позивача щодо призначення йому пенсії з 26.10.2022, оскільки згідно з матеріалами пенсійної справи позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 01.12.2018.

Крім того, звертає увагу на неспівмірність заявлених позивачем вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу із складністю справи.

05.01.2023 від представника відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що за період роботи в органах державної митної служби позивач обіймав посади, за якими присвоювалися спеціальні звання, а не ранги державного службовця. Відповідно підстави для призначення йому пенсії на підставі Закону України «Про державну службу» відсутні.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 05.12.2022 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 12.12.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Позивач з 01.12.2018 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із відомостями про роботу у трудовій книжці позивач працював, зокрема:

- з 28.06.1979 по 10.11.2021 в органах Державної митної служби.

26.10.2022 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

За результатами розгляду заяви позивача відповідач-2 прийняв рішення о/р №134950003104 від 01.11.2022 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Вказане рішення обґрунтоване тим, що у позивача відсутні періоди роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з частиною першою статті 10 вказаного Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями абзацу 2 частини третьої статті 45 вказаного Закону передбачено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України № 3723-XII.

Відповідно до частини першої статті 37 цього Закону на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

До 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 правове регулювання спірних правовідносин зазнало змін.

Зокрема, відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Разом з тим, відповідно до пункту10 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш, як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

При цьому, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік та страховий стаж.

Такий висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у зразковій справі №822/524/18 та у постановах від 26 червня 2018року у справі № 676/4235/17, від 10 квітня 2019року у справі № 607/2474/17.

Суд встановив, позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

За результатами розгляду заяви позивача про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу, відповідач прийняв рішення від 16.08.2022 №133850003785, яким відмовив у переведенні на інший вид пенсії, вказуючи на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не враховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. При цьому, в позивача відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Разом з тим, згідно із записами трудової книжки позивача він працював в органах Державної митної служби з 28.06.1979 по 10.11.2021 (більше 40 років).

Отже, станом на 01.05.2016 у позивача є наявні 10 років стажу, на день звернення із заявою про переведення позивач має 20 років стажу державної служби у митних органах, що відповідає приписам статті 37 Закону № 3723-XII та дає право на пенсію відповідно до Закону № 889-VІІІ.

На день звернення до відповідача позивач досягнув 64 років, тобто пенсійного віку, що відповідає приписам статті 26 Закону № 1058-IV.

Наявність у позивача необхідного страхового стажу підтверджується довідками про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №150/7.4-22/37 від 03.10.2022, №13-70-05/38-58 від 24.10.2022, №67/7.4-22/38 від 24.10.2022, №168/7.4-22/37 від 24.10.2022, №150/7.4-22/37 від 03.10.2022.

Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що ним визначаються посади і органи, час роботи, в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Відповідно до статті 408 Митного кодексу України (в редакції Закону від 11 липня 2002 року № 92-IV) (далі - МК України) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, згаданим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Згідно з частиною 1 статті 413 МК України у вказаній вище редакції, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.

Відповідно до частин 1, 2 статті 569 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.

Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 588 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.

Частиною 1 статті 588 МК України (у редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", передбачались і у редакціях Митного кодексу України від 11.07.2002 (про що зазначено вище) та від 12.12.1991 (зокрема, частина 3 статті 154 МК України у редакції Закону № 1970-XII).

Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Вказане підтверджується також положенням пункту 7 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

З огляду на вказане, суд критично оцінює посилання відповідача на положення пункту 17 частини 3 статті 3 Закону № 889-VIII, відповідно до якого дія згаданого Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом, оскільки суд в ході розгляду справи встановив, що нормами Податкового кодексу України та статті 46 Закону № 889-VIII (яка є спеціальною щодо статті 3 загадного Закону) передбачено протилежне.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (далі - Порядок № 229), які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому пунктом 5 Порядку № 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Отже, в сукупності стаж позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, достатній для призначення йому пенсії відповідно до Закону України Про державну службу.

Ураховуючи викладене, суд з метою ефективного захисту прав позивача, керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на пенсійне забезпечення шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 01.11.2022 №134950003104 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Водночас, суд звертає увагу, що позивачу з 01.12.2018 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а відтак повторне призначення пенсії є неможливим. З огляду на викладене, у задоволенні позовної вимоги в частині призначення пенсії необхідно відмовити повністю.

З огляду на викладене, та беручи до уваги те, що позивачу вже призначена пенсія за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти рішення про переведення позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 Про державну службу, пунктів 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 Про державну службу з часу звернення за перерахунком такої пенсії, тобто з 26.10.2022.

Щодо позововної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №150/7.4-22/37 від 03.10.2022, №13-70-05/38-58 від 24.10.2022, №67/7.4-22/38 від 24.10.2022, №168/7.4-22/37 від 24.10.2022, №150/7.4-22/37 від 03.10.2022, то суд зазначає наступне. В межах спору лише вирішується питання про наявність підстав для переведення позивача на пенсію за віком. При цьому переведення позивача на пенсію, призначену відповідно до положень Закону України "Про державну службу" відповідач ще не здійснив, і відповідно оцінку вказаним довідкам відповідач не надав. Судовому захисту підлягають лише порушені права. При цьому захист права на майбутнє законодавством не передбачений. З огляду на вказане, позовні вимоги у згаданій частині задоволенню не підлягають у зв`язку з їх передчасністю.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що у позовній заяві наведений попередній (орієнтовний) розрахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу. Тому питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд розгляне після подання позивачем доказів на підтвердження її розміру у порядку, передбаченому статею 143 КАС України.

Відповідно до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1488,60 грн (496,20 грн з відповідача -1 та 992,40 грн з відповідача-2).

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 01.11.2022 о/р№134950003104 "Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України 3 Про державну службу від 16.12.1993 № 372, пунктів 10, 12 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889 з часу звернення за перерахунком такої пенсії з 26.10.2022.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя А.Г. Гулик