Ухвала суду № 108433436, 17.01.2023, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/13690/21

Провадження № 1-кп/592/164/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, тимчасово не працюючого, не одруженого, з вищою освітою, на утриманні не повнолітніх дітей не має, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.286КК України, у кримінальному провадженні №12021200480001729 від 05.08.2021,

з участю учасників судового провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

у с т а н о в и в:

Згідно з обвинувальним актом, 04.08.2021 близько 22:00 ОСОБА_3 , керував власним автомобілем «3A3-Daewoo Т13110» р.н. НОМЕР_1 та рухався по проспекту Курський в м. Суми від вул. Космічна у напрямку до вул. Реміснича. Рухаючись по підйому мосту через залізничні колії на ділянці проїзної частини проспекту Курський, ОСОБА_3 знехтував безпекою дорожнього руху, а саме, не врахував дорожньої обстановки, перевищив дозволену максимальну швидкість руху в населених пунктах, що в подальшому призвело, наїзду на пішохода ОСОБА_7 , який перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком судово-медичної експерти проведеної ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» №875 від 27.10.2021, в порушення вимог 4.4, 4.7, 4.8, 4.14 «а,б,ґ» ПДР України, перетинав проїзну частину у невідведеному для цього місці справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спричинені тілесні ушкодження вигляді закритого перелому верхньої третини правої та лівої плечових кісток зміщенням, закритого перелому шийки лівої стегнової кістки зі зміщення множинних саден верхніх та нижніх кінцівок, ран обличчя (лобної ділянки, спинки носа, верхньої губи та підборіддя), які відповідно до висновку судово-медичної експертизи проведеної ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» №875 від 27.10.2021, кваліфікуються, як середньої тяжкості тілесні ушкодження, і не були небезпечними для життя потерпілого в момент їх заподіяння.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №CE-19/119-21/12334-ІТ від 28.10.2021 водій ОСОБА_3 при керуванні автомобілем «ЗАЗ-Daewoo Т13110» р.н. НОМЕР_1 на мосту через залізничні колії по ділянці проїзної частини проспекту Курський в м. Суми повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 2.3«б», 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, яким передбачено:

2. Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміни, слідкувати за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

12. Швидкість руху.

12.4 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (нові зміни з 01.01.2018).

При цьому, як би водій ОСОБА_3 врахував дорожню обстановку та рухався з максимально дозволеною у населених пунктах швидкістю руху 50 км/го, то наїзду не відбулося б.

Тому порушення пункту 12.4 ПДР України, допущені водієм ОСОБА_3 знаходиться в прямому причинному зв`язку із дорожньо-транспортною подією та наслідками, що настали.

Дії водія ОСОБА_3 по порушенню ПДР України умисні, а форма вини до наслідків, що наступили є необережна (злочинна самовпевненість).

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортир засобом що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, п виразилися в порушенні вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України, під ч. керування 04.08.2021 автомобілем «ЗАЗ-Daewoo Т13110» р.н. НОМЕР_1 по підйол мосту через залізничні колії на ділянці проїзної частини проспекту Курський м. Суми та призвело до наїзду на потерпілого ОСОБА_7 внаслідок чого останньому спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні представник потерпілого адвокат ОСОБА_8 заявив клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.296 КК України на підставі ст.46 КК України у зв`язку з примиренням потерпілим, оскільки ОСОБА_3 відшкодував заподіяну ОСОБА_7 шкоду а останній претензій до нього не має. Також заявив клопотання про відмову від цивільного позову до ОСОБА_3 та просив залишити без розгляду цивільний позов потерпілого до АТ «Страхова група «ТАС».

Потерпілий ОСОБА_7 підтримав клопотання свого представника, пояснив, що ОСОБА_8 відшкодував заподіяну йому моральну шкоду, він примирився з обвинуваченим та претензій до нього не має.

Захисник ОСОБА_6 підтримав клопотання адвоката ОСОБА_8 , зазначивши, що в такому разі процесуальні витрати мають бути покладені на державу.

Обвинувачений ОСОБА_3 також просив закрити кримінальне провадження і звільнити його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.296 КК України на підставі ст.46 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілим. Вказав, що ним повністю відшкодована завдана потерпілому шкода. Крім цього, обвинувачений визнав усі зазначені в обвинуваченні фактичні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, щиро розкаявся та шкодує про вчинене, розуміє суть обвинувачення, підставу для звільнення від кримінальної відповідальності, його право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Прокурор не заперечував щодо клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 46 КК України та звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності в зв`язку з примиренням з потерпілим, просив у випадку задоволення клопотання покласти процесуальні витрати на обвинуваченого, та прийняти рішення щодо речових доказів.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані в розпорядження суду матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Вимогами п.1 ч.2 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

При цьому, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч.3 ст.288 КПК України), що також кореспондується із вимогами п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Згідно з вимогами ст.46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Згідно вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», передбачене у ст.46 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим.

Аналізуючи передбачені ст.46 КК України умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності, а також досліджені докази, судом встановлено наступне:

- ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, що не оспорюється учасниками судового провадження, яке згідно зі ст.12 КК України віднесене до злочинів невеликої тяжкості;

- відповідно до довідки №25-09082021/59002 від 10.08.2021 ОСОБА_3 раніше не судимий, тобто вперше вчинив кримінальне правопорушення; на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває;

- потерпілий ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_3 примирилися, що вбачається з їх пояснень в судовому засіданні та заявленого клопотання;

- обвинувачений ОСОБА_3 добровільно відшкодував завдані ним збитки ОСОБА_7 , про що свідчать надані суду обвинуваченим та потерпілим пояснення;

- керуючи транспортним засобом ОСОБА_9 не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що вбачається з обвинувального акту та висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №296 від 04.08.2021.

Суд також враховує викладений у п. 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 №439/397/17 висновок про те, що право на примирення у ст. 46 КК України це особисте право потерпілого, воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане.

Крім того Верховний Суд у постанові від 10.08.2021 у справі № 161/964/20 зазначив, що примирення винної особи з потерпілим це акт прощення ним цієї особи в результаті вільного волевиявлення. Внаслідок такого примирення потерпілий не наполягає на притягненні до кримінальної відповідальності винної особи, а остання відшкодовує завдані нею збитки або усуває заподіяну шкоду. При цьому саме потерпіла особа в даному випадку пропонує конкретні форми та механізм такого відшкодування або усунення. Якщо ж потерпілий незадоволений відшкодуванням, то застосування ст. 46 КК є неможливим. Таким чином, законодавець у ст. 46 КК передбачив обов`язкову підставу (умову) для застосування даного виду звільнення від кримінальної відповідальності це відшкодування винним потерпілому завданих ним внаслідок вчинення кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину збитків або усунення заподіяної шкоди.

Враховуючи наведене, оцінюючи визначені кримінальним законом правові підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності, наявність всіх обов`язкових елементів, перелічених у ст.46 КК України, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_10 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження закриттю.

Цивільний позов ОСОБА_7 до АТ «Страхова група ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України позивачів необхідно залишити без розгляду, що не позбавляє позивача права вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Згідно постанови Верховного суду від 10.01.2021 у справі № 161/964/20 закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. Водночас у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства. Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Тому цивільні позови Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації, КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» до ОСОБА_3 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого необхідно залишити без розгляду.

Провадження у справі в частині розгляду цивільного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди підлягає закриттю у відповідності до вимог ч.5 ст.128 КПК України, п.1 ч.2 ст.49, ч.1 ст.206, п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, в зв`язку з відмовою ОСОБА_7 від цивільного позову та прийняття відмови судом.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17) про те, що КПК не обмежує процесуальної форми вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком та суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, а тому вважає за можливе вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат суд враховує правовий висновок, викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 (справа № 203/241/17), відповідно до якого якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

При цьому не можна прийняти до уваги доводи прокурора, що вказаний правовий висновок на можна застосовувати при звільненні особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, оскільки з мотивувальної частини зазначеної постанови вбачається, що процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, зокрема документально підтверджені витрати на проведення експертизи, необхідно стягувати з особи, відносно якої здійснювалося кримінальне провадження, у разі: 1) ухвалення щодо неї обвинувального вироку; 2) у разі залучення експерта саме стороною захисту.

Також не можна погодитися з доводами прокурора про те, що при звільненні особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України необхідно керуватися, зокрема, постановою Верховного суду від 07.10.2021 у справі № 584/800/20, якою залишено без задоволення касаційну скаргу особи, звільненої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, щодо відсутності підстав для сплати ним процесуальних витрат, оскільки зазначаючи підстави для розгляду кримінального провадження № 203/241/17 об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду нею, в постанові від 12.09.2022 було зазначено, що в практиці Касаційного кримінального суду Верховного Суду існують різні правові позиції щодо необхідності стягнення з особи, відносно якої кримінальне провадження закрито у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальних витрат, понесених органом досудового розслідування під час здійснення такого розслідування, зокрема за проведення експертиз та наведено перелік ухвал колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного кримінального суду Верховного Суду, які містять різні правові позиції щодо віднесення процесуальних витрат на рахунок особи, кримінальне провадження щодо якої закрито. У зазначеному переліку вказане також і рішення колегії суддів від 07.10.2021 (справа № 584/800/20), на яке посилається прокурор.

Таким чином кримінальне провадження № 203/241/17 було розглянуте об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності у тому числі і у зв`язку з ухваленням постанови верховного суду від 07.10.2021 у справі № 584/800/20, тобто правовий висновок, викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 (справа № 203/241/17) є релевантним до правовідносин у справі № 584/800/20 та до звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.

Відомостей про залучення експерта стороною захисту матеріали справи не містять.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись вимогами ст. 284, 286, 288, 372 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку із примиренням винного з потерпілим.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.286КК України у кримінальному провадженні №12021200480001729 від 05.08.2021 закрити.

Закрити провадження у справі в частині розгляду цивільного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в зв`язку з відмовою від позову.

Цивільні позови ОСОБА_7 до АТ «Страхова група ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого, КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» до ОСОБА_3 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого залишити без розгляду.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.09.2021 №592/11334/21 на автомобіль «3A3-Daewoo Т13110» р.н. НОМЕР_1 скасувати, вважати його повернутим власнику.

Процесуальні витрати на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 31.08.2021 № СЕ-19/119-21/9158-ІТ в розмірі 1716,20 грн, судової транспортно-трасологічної експертизи від 31.08.2021 № СЕ-19/119-21/9364-ІТ в розмірі 1372,96 грн та судової автотехнічної експертизи від 28.10.2021 № СЕ-19/119-21/12334-ІТ в розмірі 1716,20 грн віднести на рахунок держави.

Ухвала можебути оскарженадо Сумськогоапеляційного судупротягом семиднів здня їїоголошення черезКовпаківський районнийсуд м.Суми.

Суддя ОСОБА_1