Рішення № 108429891, 16.01.2023, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/967/22

Провадження №2/471/41/23

Номер рядка звіту 65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2023 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді - Гукової І. Б.,

за участю секретаря - Новік І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Братське цивільну справу № 471/967/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Братська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Братська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В своєму позові позивач зазначає, що згідно рішення Братського районного суду від 23.06.2014 року, йому належить житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 . В вищевказаному будинку зареєстрована відповідач по справі ОСОБА_2 звертався до відповідача з проханням знятись з реєстраційного обліку, оскільки має невеликі доходи та має намір оформити субсидію на опалення будинку і для цього необхідно надавати інформацію щодо доходів усіх осіб, які зареєстровані в будинку. Однак, відповідач не надає інформацію щодо своїх доходів і ухиляється від зустрічі для зняття з реєстраційного обліку.

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача до суду надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтрималив повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про визнання позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Згідно з рішенням Братського районного суду від 23.06.2014 року, йому належить житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 належить позивачу (а.с. 6).

Згідно з Актами обстеження житлово-побутових умов Братської селищної ради Миколаївської області від 20.04.2020 року, 15.06.2020 року, 12.08.2020 року, відповідач ОСОБА_2 в даному житловому будинку не проживає з лютого 2020 року (а.с. 11-13).

Згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло, як одного з природних і невід`ємних прав людини. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканність, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожній особі окрім інших прав гарантується право на повагу до її житла, яке охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.

Також, згідно з вимогами ст. ст. 319, 391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-В Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Члени сім`ї власника житла втрачають право на користування житловим приміщенням у разі відсутності їх без поважних причини понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідач в житловому будинку добровільно не мешкає з лютого 2020 року, витрат по його утриманню не несе, тому заявлені позовні вимоги законні та обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Братська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратив право користування житловим будинком, що розташований по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Братську селищну раду Вознесенського району Миколаївської області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Братська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, ЄДРПОУ 04375926, місце знаходження: вул. Миру, 131, смт. Братське Вознесенського району Миколаївської області.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду.

СуддяІ.Б. Гукова