Ухвала суду № 108424249, 16.01.2023, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/1444/22

Провадження № 2/538/23/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позову без розгляду

16 січня 2023 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Горілей Л.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Заводської міської ради Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору- приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Жук Тетяна Павлівна, Лохвицький районний відділ ДРАЦС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про встановлення факту родинних відносин та встановлення додаткового строку для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 завернулася до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_2 та встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Ухвалою судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 18.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання (а.с. 26).

Ухвалою суду від 23.11.2022 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду (а.с. 38).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 повторно не з`явилась. Причини неявки суду невідомі.

У зв`язку з неявкою всіх учасників по справі, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, сторона позивача повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Випадків звільнення сторони позивача від доказування, визначені ст. 82 ЦПК України, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України, встановлено, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 210ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 5 ст. 142 ЦПК України), а для позивача- це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).

Отже, згідно із вимогами ЦПК України, суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання.

Згідно ч. 4 ст. 10ЦПК України та ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні у справі «Калашников проти росії», Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Отже, обставини неявки у судові засідання позивача, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, відсутності інтересу до поданого до суду позову, що призвело до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає необхідним залиши без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 257, ст.ст. 260-261 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Заводської міської ради Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору- приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Жук Тетяна Павлівна, Лохвицький районний відділ ДРАЦС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про встановлення факту родинних відносин та встановлення додаткового строку для прийняття спадщини- залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя: Т.О. Зуб