Рішення № 1084241, 19.10.2007, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2007 р.

Справа № 25-27-32/134-04-5757

За позовом: Акціонерного товариства „Ханса Лізинг Есті”, Естонія, м. Талинн

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Одесатрансавто”, м. Одеса

про стягнення заборгованість в сумі 1 144 951,44 євро, що еквівалентно 7 338 520,46 грн. по курсу НБУ, пеню в сумі 32 028,50 євро, що еквівалентно 205 285,39 грн. по курсу НБУ, збитки в сумі 45841,77 євро, що еквівалентно 293 799.93 грн. по курсу НБУ

За зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства „Одесатрансавто”, м. Одеса

до відповідача: Акціонерного товариства „Ханса Лізинг Есті”, Естонія, м. Талинн

про визнання недійсними п.13.5. лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. та додаткових угод до лізингового контракту № 2 від 25.03.99 р., № 4 від 31.12.99 р., № 5 від 16.01.01 р.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Якібчук В.І., довір. від 15.09.07 р., Дейнека В.М., довір. від 27.08.07 р., Мартиненко А.А., довір. від 18.09.07 р.

Від відповідача: не з’явився

В судовому засіданні суду 19.10.07 р. приймали участь представники:

Від позивача:

Від відповідача: не з’явився

Суть спору: про стягнення з ВАТ „Одесатрансавто” на користь АТ „Ханса Лізинг Есті” заборгованість за контрактом № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. в розмірі 1 144 951, 44 євро, що еквівалентно 7 338 520,46 грн. по курсу НБУ станом на 14.07.06 р. в розмірі 6,41 грн. за 1євро;

про стягнення з ВАТ „Одесатрансавто” на користь АТ „Ханса Лізинг Есті” пеню в розмірі 32028,50 євро, що еквівалентно 205 285,39 грн. по курсу НБУ станом на 14.07.06 р. в розмірі 6,41 грн. за 1 євро;

про стягнення з ВАТ „Одесатрансавто” на користь АТ „Ханса Лізинг Есті” збитки в розмірі 45841,77 євро, що еквівалентно 293 799,93 грн. по курсу НБУ станом на 14.07.06 р. в розмірі 6,41 грн. за 1 євро.

За зустрічним позовом: про визнання недійсними п.13.5. лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. та додаткових угод до лізингового контракту № 2 від 25.03.99 р., № 4 від 31.12.99 р., № 5 від 16.01.01 р.

Дана справ згідно ухвали від 23.09.04 р. була прийнята до розгляду суддею господарського суду Одеської області Семенюк Г.В.

В процесі розгляду справи Головою господарського суду Одеської області Продаєвичем В.О. ухвалою від 17.05.05р., в порядку ст.58 ГПК України, було об’єднано справу № 32/135-04-5758 та справу № 27-32/134-04-5757 для розгляду по суті в межах останньої, об’єднану справу № 27-32/134-04-5757 передано для подальшого розгляду судді Семенюк Г.В.

Так, предметом розгляду об’єднаної справи № 27-32/134-04-5757 були позовні вимоги: про розірвання лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р., зобов’язання ВАТ „Одестрансавто” повернути АТ „Ханса Лізинг Есті” майно, а саме двадцять автопоїздів, стягнення з ВАТ „Одестрансавто” на користь АТ „Ханса Лізинг Есті” заборгованості за контрактом № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. в розмірі 1595442,24 євро, пені в розмірі 32678,35грн. За зустрічними позовами ВАТ „Одестрансавто” до АТ „Ханса Лізинг Есті” позовні вимоги складались: про визнання недійсними п.13.5. лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р., додаткові угоди № 2 від 25.03.99 р., № 4 від 31.12.99 р., № 5 від 16.01.01 р.

Ухвалою від 04.07.05 р. суд роз’єднав дану справу в два окремих провадження, виділивши при цьому позов АТ „Ханса Лізинг Есті” до ВАТ „Одестрансавто” про зобов’язання повернути майно (20 автопоїздів) за лізинговим контрактом № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. у самостійне провадження, присвоївши даній справі № 27/135-04-5758. За результатами розгляду справи № 27/135-04-5758 судом 11.07.05 р. було прийнято рішення згідно якого розірвано лізинговий контракт № 27-UKR/98 від 20.02.98 р., зобов’язано ВАТ„Одестрансавто” повернути АТ „Ханса Лізинг Есті” майно, а саме двадцять автопоїздів. Рішення господарського суду Одеської області від 11.07.05 р. залишено без змін Постановою ОАГС від 23.08.05 р., яка Постановою ВГСУ від 10.11.05 р. змінена в частині скасування рішення від 11.07.05 р. щодо скасування заходів до забезпечення позову, вжитих судом ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.04 р. зі справи № 32/135-04-5758.

Нараз, господарський суд в ухвалі від 04.07.05 р., відповідно до якої роз’єднав в різні провадження об’єднану справу № 27-32/134-04-5757, зазначив про виділення в самостійне провадження справи № 27-32/135-04-5758 за позовом АТ „Ханса Лізинг Есті” до ВАТ„Одестрансавто” про розірвання лізингового контракту, зобов’язання повернути майно, при цьому зустрічні позови ВАТ„Одестрансавто” про визнання недійсними п.13.5. лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. та додаткові угоди до лізингового контракту № 2 від 25.03.99 р., № 4 від 31.12.99 р., № 5 від 16.01.01 р., заявлені в процесі розгляду саме справи № 32/135-04-5758 ще до її об’єднання в єдине провадження зі справою № 27-32/134-04-5757, суд виділив на розгляд в межах справи № 27-32/134-04-5757.

Ухвалою від 23.07.07 р. на підставі розпорядження в.о. Голови господарського суду Одеської області Мазура Д.С. від 19.07.07 р. № 347-р справа № 27-32/134-04-5757 була прийнята суддею Малярчук І.А. до розгляду, справі присвоєно № 25-27-32/134-04-5757.

В матеріалах справи, переданої на розгляд іншому складу суду, були відсутні оригінали зустрічних позовів ВАТ„Одестрансавто” від 19.04.05 р. вх. № 4674, від 25.04.05 р. вх.№ 4885 та судові ухвали про їх прийняття до розгляду від 19.04.05 р., від 25.04.05 р., у зв’язку з чим суд матеріали зустрічних позовів ВАТ„Одестрансавто” від 19.04.05 р. вх. № 4674, від 25.04.05р. вх.№ 4885, які знаходились в матеріалах справи №27-32/135-04-5758, залучив до розгляду справи № 25-27-32/134-04-5757.

В процесі розгляду справи по суті в новому складі суду позивач на заявлених позовних вимогах наполягав, подав до суду пояснення від 12.05.05 р. вх. № 8233, від 17.09.07 р. вх. № 21553, від 17.09.07 р. вх. №21419, від 21.09.07 р. вх. № 21916, заяву про уточнення позовних вимог від 19.07.06 р. вх.№ 15340, від 11.10.07 р. вх. № 23375, де виклав позовні вимоги у вищенаведеній остаточній редакції, обґрунтував заявлені позовні вимоги з посиланням на норми законодавства, якими регулюються дані правовідносини, надав пояснення обставинам справи.

Пояснюючи обставини справи позивач відмічає, що не виконання відповідачем зобов’язань за лізинговим контрактом та додатковими угодами до нього, а саме не оплата лізингових платежів і стало підставою для звернення до суду з позовною заявою про розірвання лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. та зобов’язання ВАТ „Одестрансавто” повернути лізингове майно. Рішенням господарського суду Одеської області від 11.07.05 р. по справі № 32/135-04-5758 позов АТ „Ханса Лізинг Есті” задоволено повністю, рішення залишено в силі апеляційною та касаційною інстанцією.

Як вказує позивач, у відповідача з підстав неналежного виконання лізингового контракту виникла заборгованість по відсотках від вартості невикупленого майна, по відсотках на невиплачену заборгованість від вартості невикупленого майна, по відсотках на невиплачену заборгованість по лізинговим платежам. Висновок судово-бухгалтерської експертизи від 12.01.06 р. підтверджує заборгованість відповідача.

Стосовно нарахування пені в розмірі 2% в рік позивач відмічає, що ним здійснено нарахування пені згідно п.2.7. контракту без врахування положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов’язань” з огляду на те, що лізинговим контрактом встановлюється розмір пені, який стягується в разі прострочення лізингових платежів, а також те, що такий пункт не був визнаний судом недійсним, у зв’язку з чим при розрахунку пені керувався саме положеннями контракту.

Також, позивач зазначає про те, що неправомірними діями відповідача йому було спричинено збитки за лізинговим контрактом, які уявляють собою витрати понесені ним на відновлення своїх прав, зокрема, невчасне повернення відповідачем автопоїздів, примусове їх вилучення державною виконавчою службою і передача на зберігання позивачу, проведення технічного огляду та обслуговування автопоїздів, діагностика, опис технічного стану і складання акту огляду, оплата судово-бухгалтерської експертизи, зняття автопоїздів з обліку в МРЕО і пов’язані з цим криміналістична експертиза МВС, інформаційні послуги МВС.

Заявлені відповідачем зустрічні позови позивач не визнає, подав до суду відзив на зустрічний позов від 03.09.07 р. вх. № 20414, в якому відзначає, що твердження ВАТ „Одестрансавто” щодо невідповідності додаткових угод п.4 ст.5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та контролю „ від 19.02.93 р. № 15-93, так як для одержання резидентами України кредитів в іноземній валюті, якщо строки та суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі передбачає необхідною умовою наявність на це індивідуальної ліцензії НБУ, АТ „Ханса Лізинг Есті” вважає недоречними, оскільки законодавством не встановлені межі строків і суми кредитів, на залучення яких потрібне одержання індивідуальної ліцензії НБУ та зазначений Декрет КМУ не містить умов щодо недійсності угоди за відсутності індивідуальної ліцензії НБУ.

Також, як відмічає АТ „Ханса Лізинг Есті” Указ Президента України від 27.06.99 р. „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” вимоги якого, як зазначає ВАТ„Одестрансавто” умовами додаткових угод №№ 2, 4, 5 не передбачені, не містить положень щодо визнання недійсними договорів за відсутності їх реєстрації Національним банком України. В Положенні про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами по кредитам, позикам в іноземній валюті, затвердженого Постановою правління НБУ № 602 від 22.12.99 р. також нічого не зазначається про недійсність угоди внаслідок недодержання порядку її реєстрації.

Твердження відповідача щодо невідповідності додаткових угод Положенню про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 05.10.95 р. № 7 в редакції від 10.09.98р. та Положенню про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства економіки України від 06.09.01 р. № 201 АТ „Ханса Лізинг Есті” спростовує з тих підстав, що заявником не обґрунтовано яким саме нормам наведених нормативних актів не відповідають додаткові угоди. Нараз, п.1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) містить визначення про його застосування при укладенні договорів купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних робіт до яких за своєю правовою позицією оспорювані додаткові угоди не відносяться.

Позовні вимоги ВАТ„Одестрансавто” щодо визнання недійсним п.13.5. лізингового контракту АТ „Ханса Лізинг Есті” вважає необґрунтованими з тих підстав, що так як рішенням від 11.07.05 р. по справі № 27/135-04-5758 договір лізингу розірваний то відповідно такий договір не може бути визнаний недійсним як повністю так і в його частині. Не вбачається невідповідність п.13.5. договору ст.469 ЦК України яка регулює правовідносини, пов’язані із зобов’язанням щодо повернення безпідставно придбаного або безпідставно збереженого майна, а не правовідносини, пов’язані із передачею майна в лізинг, які виникли із лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. та регулюються нормами Закону України „Про лізинг”. Враховуючи те, що в Законі України „Про лізинг” відсутні норми які б регулювали правовідносини, пов’язані із неповерненням лізингових платежів лізингоодержувачу при достроковому розірванні договору лізингу, такі правовідносини врегульовані в лізинговому контракті № 27-UKR/98 від 20.02.98 р., що не суперечить положенням Закону України „Про лізинг”.

Відповідач, ВАТ „Одестрансавто”, в судові засідання, призначенні суддею Малярчук І.А. не заявлявся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв’язку з чим, з врахуванням відсутності в матеріалах справи письмового відзиву відповідача, правова позиція останнього, до відома суду не доведена.

Зустрічні позови від 19.04.05 р. вх. № 4674, від 25.04.05 р. вх. № 4885 щодо визнання недійсним п.13.5. лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р., як такого, що не відповідає вимогам ст.469 ЦК України, визнання недійсними додаткові угоди до лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. заявник обґрунтовує з посиланням на те, що лізинговий контракт не передбачав викуп майна позивачем ВАТ „Одестрансавто” за встановленою лізинговим контрактом вартістю та перехід права власності на це майно до позивача. Пунктами 13.1.-13.6. лізингового контракту регулюється порядок дострокового припинення контракту та повернення майна, переданого у лізинг. Пунктом 13.5. контракту встановлено, що при достроковому припиненні контракту відповідно до п.13.1. орендарю не підлягають поверненню внесок по Графіку платежів та сплачені орендарем договірні платежі по викупу майна, що орендар заплатив до моменту дострокового припинення контракту. Відповідно до ч. 16 п.11. внеском по Графіку платежів є перша грошова сума, що складається з авансу за майно, а платежі по викупу майна –це власно вартість майна, розбита на щомісячні платежів. Таким чином, п.13.5. контракту передбачено, що орендарю не підлягає поверненню частина вартості майна, що буде ним сплачена до моменту дострокового припинення контракту.

З посиланням на положення Закону України „Про лізинг” від 16.12.97 р. № 723/97-ВР ВАТ „Одестрансавто” зазначає про те, що обов’язковою умовою фінансового лізингу був перехід права власності на об’єкт лізингу до лізингоодержувача після закінчення строку договору лізингу, тобто підставою для виплати вартості майна, переданого у лізинг є саме перехід права власності на отримане у лізинг майно до лізингоодержувача. При достроковому припиненні лізингового контракту та поверненні майна лізингодавцю відпадає підстава, на якій лізингодавець отримав грошові кошти в частині вартості майна, переданого у лізинг, у зв’язку з чим угода сторін лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. щодо неповернення у разі дострокового припинення контракту частини вартості майна, переданого у лізинг, викладена у п.13.5. контракту, не відповідає вимогам ст.469 ЦК України.

Крім того, ВАТ „Одестрансавто” вважає, що додаткові угоди, які оформлюють існуючу на дату укладення таких угод заборгованість ВАТ „Одестрансавто” перед лізинговою компанією у вигляді кредиту, додаткової кредитної лінії, або такі, що оформлюють заборгованість додатковою кредитною угодою, не відповідають вимогам закону, тому відповідно до ст. 48 ЦК УРСР є недійсними, оскільки згідно п. 4 ст.5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю„ від 19.02.93 р. № 15-93 одержання резидентами України кредитів в іноземній валюті, якщо строки та суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, можливе за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ, яка у нього відсутня.

В порушення Указу Президента України „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і застосуванні штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” від 27.06.99 р. № 734/99, Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами по кредитам, позикам в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 22.12.99 р. № 602, кредитні угоди між ВАТ „Одестрансавто” та АТ „Ханса Лізинг Есті” не були зареєстровані НБУ.

Також, ВАТ „Одестрансавто” зазначає про те, що кредитні угоди, оформленні шляхом підписання додаткових угод до лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. не відповідають Положенню про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому Наказом МЗЕЗторгу від 05.10.95 р. № 75, Положенню про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому Наказом Мінекономіки від 06.09.01р. № 201.

За клопотаннями сторін суд згідно п.4 ст.69 ГПК України ухвалами від 24.06.05 р., від 19.07.06 р. продовжив строк розгляду справи

Ухвалами від 14.10.04 р., від 26.10.04 р., від 28.01.05 р., від 04.07.05 р., від 18.10.06 р., від 08.11.06 р. судом зупинялось провадження у даній справі, яке відповідно ухвалами від 25.10.04 р., від 25.01.05 р., від 18.04.05 р., від 04.07.06 р., від 08.11.06 р. судом поновлялось.

Судом задоволені клопотання сторін про призначення в порядку ст.41 ГПК України судово-бухгалтерської та оцінної судової експертизи, відповідно до чого винесено ухвалу від 04.07.05 р.

Ухвалою Заступника голови господарського суду Одеської області Могила С.К. від 19.09.07 р. продовжено строк розгляду справи відповідно до п.3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

20.02.1998 р. між ВАТ „Одестрансавто” (Орендатор) та Акціонерним товариством „Ханса Лізинг” (Лізингова компанія), правонаступником якого подалі стало Акціонерне товариство „Ханса Капітал”, яке за договором цесії від 01.05.98 р., укладеним з Акціонерним товариством „Ханса Лізинг Есті” передало останньому право вимоги у відношенні третіх осіб, був укладений лізинговий контракт № 27-UKR/98 відповідно до п.2.1. якого Лізингова компанія укладає на підставі контракту з Продавцем договір купівлі-продажу майна і після цього передає майно у власність і користування Орендатору. Укладений між Лізинговою компанією і Продавцем договір купівлі-продажу майна зі всіма додатками і специфікаціями є невід’ємним додатком № 1 контракту.

Орендатор або Платник повинен оплатити лізинговій компанії аванс в строк до 15.06.98 р. Оплату договірного внеску в розмірі 44,700,45 DM Орендатор виплачує Лізинговій компанії протягом всього строку лізингового контракту з кожним Лізинговим платежем. Орендатор зобов’язується у відповідності з узгодженим між учасниками Контракту графіком платежів платити лізинговій компанії на протязі договірного строку викупу майна платежі по викупу майна і платежі орендного коефіцієнту (п.п. 2.2., 2.3., 2.4. Лізингового контракту).

Орендатор зобов’язується платити платежі контракту у відповідності з узгодженням між сторонами, а саме: щоквартально до 15 числа останнього календарного місяця кварталу. Строки платежів встановлені Графіком платежів є невід’ємною частиною контракту. При прострочені платежів Орендатор оплачує, починаючи з дня наступного строку платежу, пеню за прострочку в розмірі 2% в рік в доповнення до процентної ставки, закладеної в розрахунок фінансування, якщо Лізингова компанія не доведе наявність більш високої шкоди або Орендатор –більш низької шкоди (ч.ч. 2, 3 п.2.5., 2.7. лізингового контракту).

Згідно п.3.3. лізингового контракту передача майна фіксується в письмовому акті приймання-передачі майна, укладеному між Орендатором і продавцем, в якому визначається комплектність майна, безумовне функціонування і мета прийняття. Акт приймання майна є невід’ємною частиною додатка № 3 контракту.

Сторони контракту зобов’язуються протягом 60 днів після підписання акту передачі-приймання майна між Орендатором і Продавцем, скласти і підписати акт передачі-приймання майна, який встановлює передачу майна від лізингової компанії у власність і користування орендатору. Акт, який підтверджує перехід володіння майном Орендатору є невід’ємною частиною контракту (додаток № 4) (п.3.6. лізингового контракту).

Орендатор несе повну і безумовну відповідальність за збереження майна починаючи з моменту прийняття Орендатором майна у Продавця до припинення дії чи дострокового припинення контракту (п.10.1 лізингового контракту).

При достроковому припиненні контракту у відповідності з п.13.1 контракту Орендатору не підлягає поверненню внесок по графіку платежів і оплачені Орендатором договірні платежі по викупу майна, які орендатор оплатив до моменту дострокового припинення контракту. При достроковому припиненні контракту Орендатор повинен терміново повернути майно Лізинговій компанії. Орендатор повинен відшкодувати Лізинговій компанії витрати, пов’язані з передачею майна (п.п. 13.5., 13.6., 13.6.2. лізингового контракту).

Контракт вступає в дію з підписанням і оплатою Орендатором або Платником Лізингової компанії внеску до Графіку платежів (п.18.1. Лізингового контракту).

Матеріали справи містять акти приймання-передачі майна №№ 27-UKR/98-ПП, 27-UKR/98-ПП-2, 27-UKR/98- ПП-1 від 08.09.98 р., № 27-UKR/98-ПП від 10.09.98 р., № 27-UKR/98-ПП-1 від 11.09.98 р., графік лізингових платежів по контракту № 27-UKR/98, платіжні доручення в іноземній валюті, які підтверджують часткову оплату відповідачем лізингових платежів, свідоцтва про реєстрацію автомобілів, розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, реєстри перерахованих платежів, обігову відомість по товарно-матеріальним рахункам, які, є доказами існування фактичних правовідносин у сторін за лізинговим контрактом № 27-UKR/98.

Також в процесі існування договірних відносин сторін між ними укладались додаткові угоди до Лізингового контракту від 27.04.99 р. б/н, від 08.01.02 р. б/н, № 2 від 25.05.98 р., № 4 від 31.12.99 р., № 5 від 01.06.00 р., № 6 від 12.11.01 р., № 7 від 12.09.02 р., № 8 від 23.05.03р., № 9 від 28.08.03 р., якими узгоджувався перехід прав і зобов’язань за контрактом від АТ „Ханса Лізинг” АТ „Ханса Лізінг Есті”, узгоджувався порядок проведення лізингових платежів, відстрочка їх проведення та відповідно підписувались графіки платежів по контракту.

Однак, як вбачається із наявних у справі документів, а саме акту звірки заборгованості за період з 01.11.02 р. по 30.04.03 р., яким встановлено заборгованість ВАТ „Одестрансавто” перед АТ „Ханса Лізинг Есті” по лізинговим платежам в сумі 406027,86 євро, платіжних доручень в іноземній валюті, реєстрів перерахованих платежів, ВАТ „Одестрансавто” здійснив часткову оплату лізингових платежів за лізинговим контрактом № 27-UKR/98 від 20.02.98 р., що свідчить про неналежне виконання останнім зобов’язань за цим контрактом, існування заборгованості відповідача по лізинговим платежам в сумі 1 144 951, 44 євро, у зв’язку з чим ВАТ „Одестрансавто” згідно акту повернення майна від 31.03.00 р. та акту № 27-UKR/98-В приймання-передачі майна від 12.02.00 р. здійснив часткове повернення отриманого згідно лізингового контракту майна.

Обставини не належного виконання відповідачем зобов’язань за Лізинговим контрактом № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. та як наслідок цього звернення АТ „Ханса Лізинг Есті” до суду з позовною заявою до ВАТ „Одестрансавто” щодо розірвання Лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р., зобов’язання повернути двадцять автопоїздів, лізинг яких є предметом Лізингового контракту, підтверджують рішення від 11.07.05 р. по справі № 27/135-04-5758 за позовною заявою АТ „Ханса Лізінг Есті” до ВАТ „Одестрансавто” прийняте господарським судом Одеської області за результатами розгляду господарського спору, відповідно до якого позов позивача задоволено повністю, розірвано Лізинговий контракт № 27-UKR/98 від 20.02.98 р., зобов’язано ВАТ „Одестрансавто” повернути АТ „Ханса Лізінг Есті” двадцять автопоїздів згідно переліку. Дане судове рішення по суті заявлених позовних вимог, залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.05 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.11.05 р.

Так, неналежне виконання відповідачем зобов’язань за Лізинговим контрактом № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом за захистом своїх оспорюваних та охоронюваних законом інтересів.

Оцінивши подані сторонами до матеріалів справи докази, законодавство яким регулюються дані правовідносини в їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність заявлених АТ „Ханса Лізинг Есті” позовних вимог з врахуванням наступного.

Відповідно до положень Закону України „Про лізинг” від 16.12.97 р. № 723/97-ВР в редакції чинній на момент укладення лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р., а саме ч.ч.1, 3 пп.1) п.1 ст 4 фінансовий лізинг –це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об’єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Підпунктами 2), 3) п.2 ст. 12 Закону України „Про лізинг” визначено, що лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору; у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об’єкт лізингу.

Лізгоодержувач за користування об’єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною. Лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об’єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж; суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта лізингу, якщо об’єкт застрахований лізигодавцем; інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу (п.п.1, 2 ст.16 Закону України „Про лізинг”).

Засадами Закону України „Про фінансовий лізинг”, в редакції від 11.12.03 р. № 1381-ІV чинній на момент виникнення оспорюваних правовідносин, а саме ст.1 якого передбачено, що фінансовий лізинг –це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Підпунктом 3) п.2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” до зобов’язань Лізингоодежувача віднесено своєчасну сплату лізингових платежів. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

Згідно ст.ст. 151, 161, 162 Цивільного кодексу України ( в редакції від 18.07.1963 р. ) зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи документів, висновоку судово-бухгалтерської експертизи № 7009 від 12.01.06 р., висновку судової автотоварознавчої експертизи № 7010 від 01.12.05 р., проведених Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, проаналізованого законодавства, суд, дійшов до висновку про правомірність та доведеність заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з ВАТ„Одестрансавто” заборгованості за лізинговими платежами згідно Лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. в сумі 1 144 951,44 євро, що еквівалентно 7 338 520,46 грн. по курсу НБУ станом на 14.07.06р. в розмірі 6,41 грн., за 1 євро, що є підставою для їх задоволення.

Крім того, АТ „Ханса Лізинг Есті” заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в розмірі 32028,50 євро, що еквівалентно 205 285,39 грн. по курсу НБУ станом на 14.07.06 р. в розмірі 6,41 грн. за 1 євро, нарахованої в період з 24.08.04 р. по 23.08.05 р., тобто в період розгляду справи по суті, розмір якої уточнений позивачем в заяві про уточнення позовних вимог від 19.07.06 р. вх.№ 15340, які судом також підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

У відповідності з приписами ст.178 ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963 р. виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема в разі прострочення виконання (ст.179 ЦК УРСР).

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. також передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, притриманням, завдатком (п.1 ст. 546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі (п.1 ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом , пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (п.п. 1,2 ст.551 ЦК України).

Так, як судом вже відзначалось вище, умовами Лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р., а саме п. 2.7. контракту передбачена відповідальність відповідача за неналежне виконання зобов’язань у вигляді нарахування пені, у зв’язку з чим, з врахуванням проаналізованих положень законодавства, вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 32028,50 євро, що еквівалентно 205 285,39 грн. є обґрунтованими, тому підлягають судом задоволенню.

Також, АТ „Ханса Лізинг Есті” заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків понесених внаслідок неправомірних дій ВАТ„Одестрансавто” в сумі 45841, 77 євро, що еквівалентно 293 799, 93 грн. по курсу НБУ станом на 14.07.06 р. в розмірі 6,41 грн. за 1 євро, яка складається із суми реально понесених позивачем витрат по оплаті стоянки 19 автопоїздів в м. Києві з 09.09.04 р. по 26.06.06 р., експертизи технічного стану тягачів на СТО Volvo, експертизи технічного стану тягачів на СТО Kogel, комісії банку, зняття автопоїздів з обліку в МРЕО № 2 в м. Одесі, криміналістичної експертизи МВД, інформаційних послуг МВД. Дані витрати позивач підтверджує поданими до суду наступними документами: договором зберігання автотранспортних засобів від 09.09.04 р., контрактом про сервісне обслуговування № 0419028 від 01.09.04 р., договором по наданню послуг по огляду техніки від 01.09.04 р., актами виконаних робіт, копіями квитанцій по оплаті послуг за зняття з обліку транспортних засобів, банківської комісії, банківськими виписками.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 3 п.1 ст. 225 ГК України віднесено до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктом, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазначила збитків внаслідок порушення зобов’язання другою строною.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов’язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб’єктами господарювання - господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності (п.п. 3, 7 ст. 225 ГК України).

З врахуванням наведеного заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 45841, 77 євро, що еквівалентно 293 799, 93 грн. судом підлягають задоволенню в повній мірі.

За результатами розгляду зустрічних позовів ВАТ„Одестрансавто” щодо визнання недійсними п.13.5. лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. та додаткових угод до лізингового контракту № 2 від 25.03.99 р., № 4 від 31.12.99 р., № 5 від 16.01.01 р., суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.

Пунктом 13.5. контракту передбачено, що при достроковому припиненні контракту у відповідності з п.13.1 контракту Орендатору не підлягає поверненню внесок по графіку платежів і оплачені Орендатором договірні платежі по викупу майна, які орендатор оплатив до моменту дострокового припинення контракту.

Додаткова угода № 2 від 25.03.98 р. до контракту була укладена сторонами з підстав виникнення складної ситуації на рину міжнародних автомобільних перевезень і відповідно неможливістю своєчасної оплати лізингових платежів по контракту. Із тексту даної угоди вбачається, що сторони домовились: 1) внести зміни в графік платежів, а саме: перенести строк першого лізингового платежу на 30.06.99 р.; в строки до 30.04.99 р. і до 30.05.99 р. Орендатор оплачує частину інтересу (відсотків) від платежу 30.06.99 р. і комісію за зміни графіка платежів в розмірі 300 німецьких марок; платежі будуть щомісячними; строк лізинга продовжується на один рік –до 30.09.04 р.; відсотки за період з дати отримання майна до 15.03.99 р. в сумі 349557,95 німецьких марок капіталізуються і включаються в суму заборгованості по викупу майна, яка складає 5 985000 німецьких марок; відсоткову ставку збільшити на 0,5 відсотка, що в сумі складає 12,5%, які нараховуються на кінцеві платежі. 2) для забезпечення гарантії своєчасної оплати лізингових платежів і заборгованості, Орендатор зобов’язаний підготовити і в строк до 05.04.99 р. підписати договір застави належних йому на праві власності 30 автопоїздів в складі тягачів Mercedes і напівпричепів Schmitz на користь Лізингової компанії на строк до 30.06.00 р.

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 31.12.99 р. до контракту сторони домовились про наступне: 1) в процесі виконання контракту у Орендатора виникла заборгованість по платежам в розмірі 268964,32 ДЕМ; 2) сторони домовились оформити вищевказану заборгованість додатковою кредитною угодою зі строком погашення до 30.09.04 р. Графік погашення кредиту є невід’ємною частиною цієї додаткової угоди і контракту; 3) Орендатор зобов’язується оплатити платежі по контракту і додатковій угоді коректно, у відповідності з Графіком платежів та Графіком погашення кредиту (можлива затримка не повинна перевищувати 15 днів); 4) при затримані наступного платежу у відповідності з Графіком платежів та/або Графіка погашення кредиту більше чим на 15 днів Орендатор зобов’язаний негайно надати автопоїзди, які є предметом контракту і місце, вказане Лізингового компанією; 5) Орендатор має право дострокового погашення кредиту. При достроковому погашення кредиту Орендатор повинен буде виплатити тільки суму, вказану в 1-й колонці Графіку погашення кредиту (невиплачена сума кредиту) на дату викупу.

З метою усунення заборгованості ВАТ „Одестрансавто” сторони за Лізинговим контрактом уклали додаткову угоду № 5 від 01.06.00 р., згідно якої домовились оформити заборгованість Орендатора станом на 31.05.00 р. в розмірі 284263,36 ДЕМ в додаткову кредитну лінію строком на 6 місяців, починаючи з 30.06.00 р. Умовами додаткових угод №5, передбачено, що протягом цього строку Орендатор, паралельно з виплатою додаткової кредитної лінії повинен буде виплачувати проценти по основному графіку та попередній кредит. Сторони домовились, що у випадку запізнення Орендатора з наступним платежем по любому із робочих графіків (основний, старий кредитний, новий кредитний) більше ніж на 15 днів, він повинен буде негайно повернути автомашини, які є предметом контракту Лізингової компанії. У відповідності з Прейскурантом Лізингової компанії Орендатор зобов’язаний заплатити комісію за внесення змін до Графіку платежів в розмірі ДЕМ 300.

Так, позиція ВАТ „Одестрансавто” щодо невідповідності п.13.5. лізингового контракту вимогам ст.469 ЦК УРСР, так як цими умовами контракту передбачено неповернення лізинговою компанією, у разі дострокового припинення контракту, частини вартості майна, переданого у лізинг, на думку суду, є необґрунтовано, оскільки як було вже судом наведено вище, законодавцем визначено відносини лізингу, як відносини щодо отримання лізингоодержувачем в платне користування від лізингодавця об’єкту лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60% вартості об’єкту лізингу, визначеної в день укладення договору, при цьому сума відшкодування вартості об’єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60% вартості об’єкта лізингу, визначеного в день укладення договору, у звязку з цим в правовідносинах, які виникли між сторонами із лізингового контракту № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. не вбачається набуття АТ „Ханса Лізинг Есті” за рахунок ВАТ „Одестрансавто” майна, у вигляді часткової вартості переданого у лізинг обладнання, без достатньої на то правової підстави.

Вимоги ВАТ „Одестрансавто” щодо визнання недійсними додаткових угод до лізингового контракту № 2 від 25.03.99 р., № 4 від 31.12.99 р., № 5 від 16.01.01 р. також не відповідають дійсності, оскільки законодавство яким регулювались як на момент їх укладення так і на момент виникнення даного спору правовідносини лізингу основних засобів виробництва не визначає їх як кредитними, тому зазначення в оспорюваних додаткових угодах про відкриття кредитної лінії по погашенню заборгованості відповідача по лізинговим платежам, на думку суду, не свідчить про існування між сторонами правовідносин, регулювання яких визначено главою 71 ЦК України в редакції від 16.01.03 р.

З врахуванням цього, посилання ВАТ „Одестрансавто”, в обгунтування заявлених позовних вимог щодо визнання недійсними додаткових угод, на законодавство яким визначено порядок здійснення між нерезидентами та резидентами України кредитних взаємовідносин, а саме на Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19.02.93 р. № 15-93, Указ Президента України „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” від 27.06.99 р. №734/99, Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами по кредитам, позикам в іноземній валюті, затверджене Постановою НБУ від 22.12.99 р. № 602, Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Мінекономіки від 06.09.01р. є необґрунтованими, що дає підстави суду відмовити ВАТ „Одестрансавто” в задоволенні заявлених зустрічних позовів.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на те, що встановлені судом при розгляді даного господарського спору порушенні права позивача виникли до набрання чинності Господарського кодексу України в редакції від 16.01.03 р., Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. і регулювались нормами чинного на той час Цивільного кодексу України в редакції від 18.07.63р., при вказаних обставинах суд вважає, що вимоги позивача є документально обґрунтованими, тому підлягають задоволенню з врахуванням п. 4 Прикінцевих положень ЦК України. В задоволенні зустрічного прозову ВАТ „Одестрансавто”, суд відмовляє.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати пов’язані зі сплатою державного мита в сумі 1938,09грн., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. та судові витрати, пов’язані з проведенням в КНДІСЕ судових експертиз в сумі 12559,20 грн. та 3300 грн. покладаються на відповідача, а з підстав відмови в задоволенні заявленого відповідачем зустрічного позову, судові витрати покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст.44, 49, ст.ст. 82- 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов АТ „Ханса Лізинг Есті” повністю.

2. Стягнути з ВАТ „Одесатрансавто” (65031, м. Одеса, вул. Плієва, 1, код 05461384) на користь АТ „Ханса Лизинг Есті” (15039, Естонія, м. Таллінн, вул. Ліівалаіа, рахунок № 221010631484 в Hansabank, SWIFT code HABA EE 2X. IBAN: EE142200221010631484) заборгованість за контрактом № 27-UKR/98 від 20.02.98 р. в розмірі 1 144 951 (один мільйон сто сорок чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят одна) євро 44 центів, що еквівалентно 7 338 520 (сім мільйонів триста тридцять вісім тисяч п’ятсот двадцять) грн. 46 коп. по курсу НБУ станом на 14.07.06 р. в розмірі 6,41 грн. за 1євро.

3. Стягнути з ВАТ „Одесатрансавто” (65031, м. Одеса, вул. Плієва, 1, код 05461384) на користь АТ „Ханса Лізинг Есті” (15039, Естонія, м. Таллін, вул. Ліівалаіа, рахунок № 221010631484 в Hansabank, SWIFT code HABA EE 2X. IBAN: EE142200221010631484) пеню в розмірі 32028 (тридцять дві тисячі двадцять вісім) євро 50 центів, що еквівалентно 205 285 (двісті п’ять тисяч двісті вісімдесят п’ять) грн. 39 коп. по курсу НБУ станом на 14.07.06 р. в розмірі 6,41 грн. за 1 євро.

4. Стягнути з ВАТ „Одесатрансавто” (65031, м. Одеса, вул. Плієва, 1, код 05461384) на користь АТ „Ханса Лізинг Есті” (15039, Естонія, м. Таллін, вул. Ліівалаіа, рахунок № 221010631484 в Hansabank, SWIFT code HABA EE 2X. IBAN: EE142200221010631484) збитки в розмірі 45841 (сорок п’ять тисяч вісімсот сорок одна) євро 77 центів, що еквівалентно 293 799 (двісті дев’яносто три тисячі сімсот дев’яносто дев’ять) грн. 93 коп. по курсу НБУ станом на 14.07.06 р. в розмірі 6,41 грн. за 1 євро.

5. Стягнути з ВАТ „Одесатрансавто” (65031, м. Одеса, вул. Плієва, 1, код 05461384) на користь АТ „Ханса Лізинг Есті” (15039, Естонія, м. Таллін, вул. Ліівалаіа, рахунок № 221010631484 в Hansabank, SWIFT code HABA EE 2X. IBAN: EE142200221010631484) державне мито в розмірі 283 (двісті вісімдесят три) євро, що еквівалентно 1853 (одна тисяча вісімсот п’ятдесят три) грн. 09 коп. та 85 (вісімдесят п’ять) грн., 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат по оплаті ІТЗ судового процесу, 15859 (п’ятнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 20 коп. витрат по проведенню судової експертизи.

6.Відмовити в зустрічному позові ВАТ „Одестрансавто” повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Малярчук І.А.