Рішення № 108422330, 16.01.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2156/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м.Київ, в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція", м.Вараш Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Legio", м.Харків про стягнення 225 000,00грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особівідокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Legio" (надалі - відповідач) про стягнення 225000,00грн., з яких: 162000,00грн. пені та 63000,00грн. штрафу.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення поставки продукції за договором поставки №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020.

Ухвалою від 16.11.2022 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Зокрема, частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

У даному випадку клопотань про розгляд справи з повідомленням учасників справи до суду не надходило.

Згідно з частиною 8 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

В той же час, учасники справи скористалися своїм правом на подання наступних заяв по суті справи.

Ухвалою від 07.12.2022 за клопотанням відповідача судом продовжено процесуальний строк на подання відзиву до 30.12.2022, включно.

27 грудня 2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. При цьому, відповідач зазначив, що договір поставки №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020 був не єдиним договором, за яким сторони мали господарські відносини. Так, до укладання зазначеного договору між сторонами існували господарські відносини за договорами: №53-122-01-19-0843 від 15.11.2019, №53-122-01-20-09338 від 13.03.2020, за якими позивач неналежним чином виконував зобов`язання щодо оплати отриманого від відповідача товару. Наявність боргу з боку позивача за попередніми договорами суттєво обмежило ТОВ "Legio" фінансові можливості здійснення оперативного постачання товарів на суму 900000,00грн. за договором №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020. Крім того, відповідач, не дочекавшись у листопаді та грудні повного виконання зобов`язань з боку позивача по оплаті товару за укладеними раніше договорами, за власний рахунок виготовив продукцію по договору № 53-122-01-20-10085 від 20.10.2020. Згодом, ТОВ "Legio", листом за №012-02/20 від 12.02.2021 повідомило позивача про готовність відправити на його адресу замовлення по договору №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020. Відповіді на лист від 12.02.2021 відповідач від позивача про готовність отримати замовлення не отримав. У телефонній розмові представник позивача повідомив, що вони не будуть приймати замовлення тому що строк договору № 53-122-01-20-10085 від 20.10.2020 закінчився 31.12.2020. Після отримання такої відповіді між позивачем та відповідачем, за згодою обох сторін, будь-яких інших перемов щодо будь-яких змін умов договору №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020 не проводилось. Крім того, позивач листом від 22.12.2020 №19413/041 повідомив відповідача, що фінансування даної закупівлі передбачене у 2020 році та відноситься до "Комплексних заходів з охорони праці" затверджене ДП "НАЕК "Енергоатом" на 2020р. На 2021р. фінансування даних ТМЦ не передбачено. Таким чином, позивач повідомив відповідача, що сплата 900000,00грн. за договором поставки № 53-122-01-20-10085 від 20.10.2020 у 2021 року не відбудеться. За таких обставин, відповідач наголошує, що посилання позивача на те, що ТОВ "Legio" одноособово порушило умови договору №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020 не відповідає дійсності, оскільки про відтермінування строків поставки було повідомлено позивача у зв`язку з наявними боргами; у позовній заяві позивач залишив поза увагою намагання відповідача здійснити поставку товару у лютому 2021 року, але у прийнятті товару було відмовлено позивачем у зв`язку з закінченням терміну договору № 53-122-01-20-10085 від 20.10.2020 31.12.2020. Окрім вищенаведеного, відповідач навів заперечення щодо правомірності нарахування сум пені і штрафу на підставі ст.9 договору, які, на його думку, передбачені за порушення строків поставки товару. В той же час, у даному спорі товар взагалі не було поставлено, а тому до правовідносин сторін не може застосовуватися відповідальність за порушення строків поставки. Не погодився відповідач і з нарахуванням пені за період, що виходить за строк дії договору.

10 січня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він проти доводів відповідача заперечив, зазначивши, що доводи TOB "Legio" щодо заборгованості по оплаті по інших договорах не стосуються суті даного спору та не є обґрунтуванням нездійснення поставки по договору №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020.

Згідно з частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 1 статті 248 ГПК України).

Таким чином, дана справа має бути розглянута не пізніше 16.01.2023.

Отже, оскільки станом на 16.01.2023 від відповідача не надходило заперечення на відповідь на відзив в порядку 167 ГПК України, суд розглядає справу за наявними матеріалами та фактично поданими заявами по суті справи.

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

20 жовтня 2020 року між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки №53-122-01-20-10085 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).

Згідно з пунктом 1.2 Договору предметом поставки по даному договору є продукція: 18130000-9 Індивідуальний екрануючий комплект для захисту від електричних полів, який передбачений специфікацією №1 до даного Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що продукція поставляється в строк по 15.11.2020. Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки тa вантажоодержувач - 34400, м.Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДГІ "НАЕК "Енергоатом".

Як вказує позивач у позові, і це не заперечується відповідачем, у вказаний у Договорі строк товар поставлений не був.

20 листопада 2020 року позивач направив відповідачу лист за №17529/041 від 20 11.2020 про виконання поставки.

У відповідь на даний лист відповідач надіслав лист-пояснення за №25-11/20 від 25.11.2020, в якому повідомив, що конкретні строки постачання можуть бути визначені після погашення існуючої заборгованості з оплати товару по договорам №53-122-01-19-08433 від 15.11 2019, №53-122-01-20-09338 від 13.03 2020 та №53-122-01-20-10003 від 29.09 2020, які були укладені між ВП "Рівненська АЕС" та TOB "Legio".

22 грудня 2020 позивач направив на адресу TOB "Legio" лист за №19413/041 про виконання поставки в термін до 28.12.2020.

У відповідь відповідач у своєму листі-поясненні №22-12/20 від 22.12.2020, зазначив, що порушення строків оплати по діючим договорам між сторонами унеможливлює в подальшому своєчасні поставки на адресу ВП "Рівненська АЕС", а саме, захисного одягу по договору поставки №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020. Станом на 22.12.2020 ВП "Рівненська АЕС" має фінансові зобов`язання перед TOB "Legio" за договором №53-122-01-20-10003 від 29.09.2020 на суму 67320грн. з ПДВ (строк платежу 10.12.2020). Крім того, ВП "Рівненська АЕС" було допущене прострочення платежів за договором №53-122-01-19-0843 від 15.11.2019 на суму 633600грн. з ПДВ (строк платежу 07.02.2020) на 294 календарних дні, за договором №53-122-01-20-09338 від 13.03.2020 на суму 143220грн. з ПДВ (строк платежу 20.08.2020) на 112 календарних дня. Враховуючи складність виробництва, що включає велику кількість довготривалих операцій, а також ланцюг постачання унікальних матеріалів з одного боку, а з іншого - хронічну заборгованість ВП "Рівненська АЕЗ" перед TOB "Legio" за раніше поставлений товар, TOB "Legio" здійснить постачання товару за договором №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020 протягом 45 календарних днів з дня після повного погашення вказаної заборгованості.

Суд зауважує, що докази направлення даного листа позивачу, а також відповідь позивача на даний лист у матеріалах справи відсутні.

Також в матеріалах справи наявний лист відповідача №012-02/20 від 12.02.2021, в якому він зазначив про те, що має можливість відвантажити законтрактовану кількість засобів захисту за Договором протягом лютого 2021 року.

Докази направлення даного листа позивачу, а також відповідь позивача на даний лист у матеріалах справи також відсутні.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 13.1 Договору усі зміни та доповнення до нього будуть вважатися діючими, якщо вони оформлені додатковими угодами до даного Договору. При зміні платіжних реквізитів, статусу платника податків, місцезнаходження однієї із сторін, уточнення (розшифрування) технічних характеристик матеріалів, пакувальних матеріалів, доповнення тексту договору вимогами щодо зазначення у договорі первинних та розрахункових документах кодом товару УКТ ЗЕД згідно з Державним класифікатором продукції, допускається застосовувати письмове повідомлення, яке є невід`ємною частиною договору. Письмові повідомлення можуть відправлятися електронними засобами зв`язку за умови послідуючого палання оригіналу документу.

Таким чином, з питань щодо зміни строку поставки товару сторони мали укласти саме додаткову угоду, проте докази укладення такої угоди у справі відсутні.

За таких обставин, відповідач був зобов`язаний здійснити поставку товару не пізніше 15.11.2020, включно (пункт 3.1 Договору).

В матеріалах справи відсутні докази здійснення поставки обумовленого Договором товару, відповідач вказану обставину у своєму відзиві не заперечує.

Відповідно до пункту 9.1 Договору у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

11 січня 2022 року позивач направив на адресу відповідача претензію з розрахунком штрафних санкцій за прострочку поставки товару.

Відповідь на дану претензію в матеріалах справи відсутня, штрафні санкції в добровільному порядку відповідачем не сплачені.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 162000,00грн. пені та 63000,00грн. штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідач за умовами Договору повинен був поставити товар на загальну суму 900000,00грн. у строк по 15.11.2020, однак свій обов`язок до даного часу не виконав.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, оскільки 15.11.2020 було вихідним днем (неділя), відповідач фактично був зобов`язаний поставити товар не пізніше 16.11.2020, включно.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.1 Договору поставки передбачено, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору позивач здійснив нарахування 162000,00грн. пені за період з 17.11.2020 по 15.05.2021 та 63000,00грн. штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Щодо вимог про стягнення штрафу.

Як встановлено судом відповідач був зобов`язаний поставити товар за Договором на загальну суму 900000,00грн. в строк по 16.11.2020, включно.

Оскільки допущене відповідачем прострочення тривало більше ніж 30 діб, тобто мало місце і після 16.12.2020 (30й день), позивач обґрунтовано здійснив нарахування штрафу в розмірі 63000,00грн. (900000,00грн. х 7% = 63000,00грн.).

Отже, вимоги про стягнення 63000,00грн. штрафу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У даному спорі відповідач взагалі не поставив обумовлений Договором товар, тобто не виконав своє зобов`язання у встановлений строк, а тому він вважається таким, що допустив прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 9.1 Договору прямо передбачено обов`язок постачальника сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення.

Таким чином, у відповідача існує обов`язок сплатити пеню на користь позивача за кожен день прострочення.

В той же час, визначаючи тривалість прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, слід врахувати наступне.

Частиною 1 статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Отже, постачальник, за умови якщо товар не було попередньо оплачено покупцем, може виконати свій обов`язок щодо поставки товару саме протягом строку дії договору.

Відповідно до пункту 12.1 Договору він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2020, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Таким чином, відповідач мав змогу здійснити поставку товару лише по 31.12.2020, включно.

Відповідно, періодом прострочення поставки товару слід вважати період з 17.11.2020 по 31.12.2020.

Крім того, сам позивач у листі від 22.12.2020 №19413/041 повідомив відповідача, що фінансування даної закупівлі передбачене у 2020 році та відноситься до "Комплексних заходів з охорони праці" затверджене ДП "НАЕК "Енергоатом" на 2020р. На 2021р. фінансування даних ТМЦ не передбачено.

Отже, для позивача також було очевидним те, що поставка товару після 31.12.2020 буде виходити за межі дії договору №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020.

У зв`язку з цим, суд погоджується з доводами відповідача про помилкове включення позивачем до періоду нарахування пені періоду часу після закінчення строку договору, а саме з 01.01.2021 по 15.05.2021. Передача товару за межами строку дії Договору фактично свідчила б про позадоговірну поставку, а не про виконання умов договору поставки №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020.

З урахуванням викладеного, відповідач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі за період з 17.11.2020 по 31.12.2020. За розрахунком суду розмір пені за вказаний період складає 40500,00грн. (900000,00грн. x 0.1 x 45 : 100).

У зв`язку з цим, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню - у розмірі 40500,00грн.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог.

Суд не приймає посилання відповідача на існування у позивача заборгованості за договорами №53-122-01-19-0843 від 15.11.2019 та №53-122-01-20-09338 від 13.03.2020, оскільки обставини щодо виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами не стосуються господарських правовідносин сторін за договором поставки №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020.

Договір поставки №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020 не містить умов, які б надавали постачальнику можливість не здійснювати поставку товару до моменту погашення покупцем існуючої заборгованості за іншими укладеними між сторонами договорами. Отже, відповідач не може посилатися на наявність у позивача такої заборгованості як на підставу для невиконання своїх зобов`язань щодо поставки товару за даним договором.

Крім того, відповідач не був позбавлений права звернутися до суду з відповідними позовами про стягнення існуючої заборгованості та/або передбачених договором та законом нарахувань за допущені простроченння оплати.

Також суд не погоджується з доводами відповідача про те, що існування заборгованості за вищевказаними договорами суттєво обмежило фінансові можливості здійснення оперативного постачання товарів на суму 900000,00грн. за договором №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020.

Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 44 ГК України визначено принципи підприємницької діяльності. Зокрема, підприємництво здійснюється на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, відповідач, укладаючи з позивачем договір №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020, мав усвідомлювати власні комерційні ризики, пов`язані з неможливістю поставити товар, у тому числі через стан його фінансових можливостей.

До того ж, договір №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020 було укладено після договорів №53-122-01-19-0843 від 15.11.2019 та №53-122-01-20-09338 від 13.03.2020, за якими, як зазначає відповідач, у позивача існує (існувала) заборгованість. Таким чином, стан розрахунків за поставлений за цими договорами товар був відомий відповідачу, проте, незважаючи на це, він на власний ризик погодився поставити товар у строк, передбачений пунктом 3.1 договору №53-122-01-20-10085 від 20.10.2020.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Legio" (61052, м.Харків, вул.Різдвяна, буд.14, код 32947782) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3, код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м.Вараш, код ВП 05425046) 63000,00грн. штрафу, 40500,00грн. пені, 1552,50грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "16" січня 2023 р.

СуддяМ.В. Калантай