Рішення № 108419585, 10.01.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2023 р. Cправа № 902/1058/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ", 52500, Дніпропетровська обл., місто Синельникове, вулиця Каштанова, будинок 18-В, кімната 9, ідентифікаційний код юридичної особи 40975633

до Фізичної особи-підприємця Ананьєва Віталія Сергійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення 120 781,18 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Миненко О.А., згідно довіреності;

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 24.10.2022 року надійшла позовна заява № 17 від 17.10.2022 (вх. № 1062/22 від 24.10.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" до Фізичної особи - підприємця Ананьєва Віталія Сергійовича про стягнення 120 781,18 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки № 677 ОП/ВІ від 12.11.2021 року, у тому числі: 83 211,30 гривень простроченої заборгованості, 9 898,18 гривень пені, 9 617,31 гривень 15 % річних та 18 094,39 гривень інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 31.10.2022 суд постановив позовну заяву № 17 від 17.10.2022 (вх. № 1062/22 від 24.10.2022) залишити без руху та встановив позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

07.11.2022 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" надійшла заява про усунення недоліків з додатками на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2022 року.

Ухвалою від 08.11.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/1058/22 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 06.12.2022 року.

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представник позивача та відповідач.

Відповідачем подано клопотання № б/н від 06.12.2022 про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 06.12.2022 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, продовження строку подання відзиву до суду та про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті у справі № 902/1058/22 на 10.01.2022 об 11:30 год., які занесено до протоколу судового засідання.

19.12.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №5645 від 15.12.2022 (вх. № 01-34/10934/22 від 19.12.2022) у якому останній визнає суму основного боргу, проти стягнення пені, 15% річних та інфляційних втрат заперечує з підстав настання форс-мажорних обставин та у задоволенні позову в цій частині просить відмовити.

03.01.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява № 6 від 03.01.2023 (вх. № 01-34/39/23 від 03.01.2023) про відкладення розгляду справи. Вказана заява не підписана електронним цифровим підписом.

10.01.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 04 від 04.01.2023 (вх. № 01-34/257/23 від 10.01.2023).

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений у судовому засіданні 06.12.2022 під розпис.

Судом встановлено, що 03.01.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява № 6 від 03.01.2023 (вх. № 01-34/39/23 від 03.01.2023) про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю відповідача у іншій судовій справі. Вказана заява не скріплена електронним цифровим підписом заявника.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг " оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис; накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно із статтею 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (п.12). Підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис (п.32).

Згідно частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Положеннями частини 2, 4 статті 170 ГПК України визначено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

У судовому засіданні, суд з огляду на те, що заява № 6 від 03.01.2023 (вх. № 01-34/39/23 від 03.01.2023) належним чином не підписана (не скріплена) електронним цифровим підписом відповідача, постановив ухвалу про залишення зазначеної заяви відповідача без розгляду, яку занесено до протоколу судового засідання.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача подав заяву про виправлення описки від 10.01.2023, у якій зазначив, що у прохальній частині позовної заяви невірно зазначено суму пені та просив вважати вірними заявлені вимоги у розмірі 9 858,18 гривень пені, клопотав про прийняття судом заяви про виправлення описки та підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про виправлення описки.

Судом ухвалено задовольнити клопотання представника позивача про прийняття до розгляду заяви про виправлення описки.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 10.01.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ананьєва Віталія Сергійовича 120 781,18 гривень заборгованості, у тому числі: 83 211,30 гривень простроченої заборгованості, 9 858,18 гривень пені, 9 617,31 гривень 15 % річних та 18 094,39 гривень інфляційних втрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 677 ОП/ВІ від 12.11.2021 року в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар.

Позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки позивачем було здійснено поставку товару відповідачу згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних протягом 13.11.2021-07.12.2021 на загальну суму 83 211,30 гривень.

З огляду на несплату відповідачем заборгованості позивачем 30.05.2022 надіслано відповідачу претензію про погашення вказаної заборгованості.

У відповіді на претензію відповідач заборгованість визнав, щодо несплати заборгованості послався на форс-мажорні обставини, що виникли внаслідок військової агресії російської федерації проти України.

02.08.2022 позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з заявою про видачу судового наказу, щодо примусового стягнення 83 211,30 гривень заборгованості з ФОП Ананьєва В.С. за договором поставки № 677 ОП/ВІ від 12.11.2021р. Ухвалою суду від 16.08.2022 у видачі судового наказу відмовлено.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення з відповідача 120 781,18 гривень заборгованості, у тому числі: 83 211,30 гривень простроченої заборгованості, 9 858,18 гривень пені, 9 617,31 гривень 15 % річних та 18 094,39 гривень інфляційних втрат у примусовому порядку.

Відповідач у поданому до суду відзиві підтвердив наявність між сторонами договірних відносин, визнав наявність заборгованості у розмірі 83 211,30 гривень та визнав порушення ним строків виконання зобов`язання. Водночас на обгрунтування своїх заперечень щодо нарахованих пені, 15% річних та інфляційних втрат відповідачем зазначено, що порушення грошових зобов`язань сталось внаслідок настання дії форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та згідно умов договору під час дії форс-мажорних обставин вказані нарахування не нараховуються, відтак відповідач вважає вимоги про їх стягнення безпідставними та необгрунтованими.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що про наявність заборгованості відповідач повідомлявся до подання позову до суду, натомість претензію позивача відповідачем залишено без задоволення. Також позивач зазначив, що у відповідача прострочена заборгованість за видатковими накладними, за якими позивачем відповідачеві був відвантажений товар до 24.02.2022 р. (13.11.2021-07.12.2021) тобто такі зобов`язання в нього з`явилися до виникнення форс-мажорних обставин на які посилається відповідач.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

20.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Ананьєвим Віталієм Сергійовичем (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 677 ОП/ВІ від 12.11.2021 (далі - договір).

Пунктами 1.1., 1.2. договору сторонами визначено, що постачальник зобов`язується у зумовлені строки передавати (поставляти) у власність покупця алкогольну продукцію (надалі товар) відповідно до узгоджених (прийнятих до виконання) постачальником замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати вказаний товар у власність і сплачувані за нього зумовлену даним договором грошову суму. Найменування, асортимент, ціна та одиниці виміру товару, який поставляється за даним договором, зазначаються у видаткових та товарно-транспортних накладних, що є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно пункту 2.1. договору ціни на товар узгоджуються сторонами та зазначаються у видаткових та товарно-транснортних накладних.

Відповідно до пункту 2.7. договору за поставлений товар покупець здійснює розрахунки в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту поставки товару.

Підписуючи видаткові накладні та приймаючи товар, покупець підтверджує, що поставка товару відбулась за узгодженими сторонами цінами (п. 2.12. договору).

За умовами пункту 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов даного договору та чинного законодавства України.

Згідно пункту 8.3. договору у випадку несвоєчасної оплати поставленою товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення платежу та 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 (десять) і більше календарних днів.

Відповідно до пункту 8.7. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через тридцять шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Будь-які спори в рамках цього договору вирішуються шляхом дружніх переговорів між сторонами. У випадку, якщо вирішення спору шляхом переговорів виявиться неможливим і сторони не досягнуть згоди, такі спори підлягають розгляду у судовому порядку, відповідно до чинного законодавства України (пункти 9.1., 9.2. договору).

Згідно пункту 10.1. договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від зобов`язань, що виникли протягом його дії.

Відповідно до пункту 11.1. договору у випадках, що не врегульовані даним договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Сторони погодили строк позовної давності три роки, щодо стягнення пені по даному договору (п. 11.8 договору).

Договір підписано уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" Татарчук О.П., скріплено печаткою товариства та фізичною особою - підприємцем Ананьєвим Віталієм Сергійовичем особисто.

На виконання умов укладеного договору за період з 13.11.2021 по 07.12.2021 згідно видаткових накладних № 149007 від 13.11.2021, № 149015 від 13.11.2021, № 149033 від 13.11.2021, № 149095 від 13.11.2021, № 154722 від 25.11.2021, № 154725 від 25.11.2021, № 155910 від 27.11.2021, № 159700 від 04.12.2021, № 159738 від 04.12.2021, № 160311 від 07.12.2021 товарно-транспортних накладних (т.1а.с.35-73) позивач відвантажив відповідачу товар на загальну 83 211,30 гривень.

Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні містять підписи уповноважених представників сторін, отримання товару згідно вказаних видаткових накладних на вказану суму відповідачем визнається.

З огляду на несплату відповідачем заборгованості 30.05.2022 року позивачем надіслано відповідачу претензію з вимогою про сплату 83 211,30 гривень основного боргу (т. 1 а.с. 74-77).

У відповіді на претензію відповідач визнав наявність заборгованості у розмірі 83 211,30 гривень, щодо несплати заборгованості послався на форс-мажорні обставини, що виникли внаслідок військової агресії російської федерації проти України та зобов`язався сплатити суму наявної заборгованості (т. 1 а.с. 80).

Про визнання заборгованості у розмірі 83 211,30 гривень свідчить також підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків від 23.05.2022 (т. 1 а.с. 81).

02.08.2022 позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області із заявою про видачу судового наказу, щодо примусового стягнення 83 211,30 гривень заборгованості з ФОП Ананьєва В.С. за договором поставки № 677 ОП/ВІ від 12.11.2021р. Ухвалою суду від 16.08.2022 у видачі судового наказу відмовлено.

У зв`язку із невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 120 781,18 гривень заборгованості, у тому числі: 83 211,30 гривень простроченої заборгованості, 9 858,18 гривень пені, 9 617,31 гривень 15 % річних та 18 094,39 гривень інфляційних втрат у примусовому порядку.

Доказів сплати заявлених до стягнення позивачем 120 781,18 гривень заборгованості матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором поставки № 677 ОП/ВІ від 12.11.2021р року 120 781,18 гривень заборгованості, у тому числі: 83 211,30 гривень простроченої заборгованості, 9 858,18 гривень пені, 9 617,31 гривень 15 % річних та 18 094,39 гривень інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, а також доказів повернення позивачу товару.

Зобов`язання відповідача за договором щодо оплати заборгованості за отриманий товар в сумі 83 211,30 гривень залишились не виконаними.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відзиві на позов відповідач визнав позовні вимоги в частині основної суми боргу.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу за договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 83 211,30 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 858,18 гривень пені, 9 617,31 гривень 15 % річних та 18 094,39 гривень інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями пункту 8.3. договору сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення платежу та 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 (десять) і більше календарних днів.

Відповідно до пунктів 8.7., 11.8. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через тридцять шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано. Сторони погодили строк позовної давності три роки щодо стягнення пені по даному договору.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення. Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 9858,18 гривень.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при розрахунку пені позивачем допущено помилку з огляду на неврахування положень статей 253, 255 ЦК України.

Висновок суду щодо визначення дати, з якої починається відлік прострочення сплати грошових зобов`язань відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 14.08.2018 року у справі № 909/227/16, від 25.04.2018 року у справі № 815/4720/16.

За розрахунком суду за період зазначений позивачем нарахована сума пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням змін розміру облікової ставки НБУ за цей період складає 10 260,50 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума пені визначена позивачем є меншою ніж сума пені визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 9 858,18 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 15% річних суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи позивач відвантажив відповідачу товар на загальну 83 211,30 гривень за період з 13.11.2021 по 07.12.2021. Враховуючи, що вказана сума заборгованості не сплачена позивачем, суд дійшов висновку про наявність прострочення по оплаті поставленого товару більш ніж на 10 календарних днів.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, визначений сторонами розмір відсотків річних, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 15% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат нарахована вірно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 18094,39 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 15% річних, що нараховані в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при розрахунку 15% річних позивачем допущено помилку з огляду на неврахування положень статей 253, 255 ЦК України при визначенні періоду розрахунку за видатковою накладною від 07.12.2021 року.

Висновок суду щодо визначення дати, з якої починається відлік прострочення сплати грошових зобов`язань відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 14.08.2018 року у справі № 909/227/16, від 25.04.2018 року у справі № 815/4720/16.

За розрахунком суду за період зазначений позивачем 15% річних від суми заборгованості складають 9 680,80 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума 15% річних визначена позивачем є меншою ніж сума 15% річних визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 15% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 9 617,31 гривень.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені, 15% річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що не мав можливості своєчасно оплатити вартість отриманого товару з незалежних від нього форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням у зв`язку з цим воєнного стану в Україні.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Положеннями статі 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

За умовами пункту 7.1. договору жодна із сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання будь-якого із своїх зобов`язань, якщо невиконання буде наслідком таких обставин як стихійні лиха (пожежа, землетруси, ожеледиця, паводок тощо), війна або військові дії, збройні конфлікти, страйки, аварії, катастрофи, масові безпорядки, мітинги, що виникли після укладання даного договору, або прийняття нормативно-правових актів державними органами або органами місцевого самоврядування, що роблять не можливим виконання даного договору. Якщо будь-яка з цих обставин безпосередньо вплинула на виконання зобов`язання в строк, встановлений цим договором, то цей строк відповідно відсувається на час дії відповідної обставини.

Згідно пункту 7.2. договору сторона, для якої створилася неможливість виконання, зобов`язана негайно, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту виникнення та припинення такої обставини, в письмовій формі повідомити іншу сторону про настання обставин, про можливий строк дії та припинення вищезазначених обставин. Факти, викладені в повідомленнях, повинні бути підтверджені Торгово-промисловою Палатою України або іншим компетентним органом.

Якщо будь-яка з таких обставин безпосередньо вплинуло на виконання зобов`язання в строк, встановлений цим договором, то цей термін пропорційно відсувається на час дії відповідної обставини, у разі належного виконання п. 7.2. цього договору стороною, для якої створились такі обставини (п. 7.3. договору).

Відповідно до пункту 7.4. договору неповідомлення та/або несвоєчасне повідомлення про настання обставин зазначених в п. 7.1. договору в термін зазначений в п. 7.2. цього договору, не звільняє сторону, що допустила таке прострочення та/або неповідомлення, від виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не подано належних доказів щодо повідомлення позивача у порядку, передбаченому договором про дію форс-мажорних обставин, що об`єктивно перешкоджають або унеможливлюють належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Судом також враховано, що відповідачу був переданий позивачем товар за яким у відповідача виникло зобов`язання з оплати у період з 13.11.2021 по 07.12.2021, тобто до введення в Україні військового стану та саме лише посилання на наявність форс-мажорних обставин не ставить у пряму залежність неможливість виконання відповідачем зобов`язання за договором, що виникло до настання таких обставин.

Не надано відповідачем також доказів звернення до позивача з пропозиціями перегляду умов договору, врегулювання спору мирним шляхом з огляду на дію обставин, які на його думку, перешкоджали виконанню зобов`язань за договором.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідні висновки також було викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 по справі № 922/2394/21.

У постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 Верховним Судом зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором, а також доказів причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Судом також враховано, що відповідачем не подано належних доказів, що внаслідок введення воєнного стану на території України, відповідач не міг у повному обсязі здійснювати господарську діяльність, отримувати дохід і введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання зобов`язань з оплати за договором.

Суд також враховує, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 та надзвичайність і невідворотність цих обставин не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов`язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об`єктивні перешкоди для належного виконання зобов`язання за спірним договором відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини відхиляються судом як необгрунтовані.

Будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості за договором, доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної оплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 120 781,18 гривень заборгованості, у тому числі: 83 211,30 гривень простроченої заборгованості, 9 858,18 гривень пені, 9 617,31 гривень 15 % річних та 18 094,39 гривень інфляційних втрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду позивачем згідно квитанції № ID 2912-3397-7507-6041 від 01.08.2022 на суму 248,10 гривень та квитанції № 39173130 від 17.10.2022 на суму 2481,00 гривень сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 729,10 гривень.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при зверненні із цією позовною заявою, необхідно було оплатити судовий збір виходячи зі ставки заявленої вимоги майнового характеру, встановленої законом. Позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 гривень.

Відповідно до вимог частини 1 статті Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин сплачена частина судового збору у розмірі 248,10 гривень (2729,10 гривень - 2481,00 гривень) підлягає поверненню платнику.

Враховуючи, що від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" не надходило відповідного клопотання про повернення судового збору, питання про повернення переплаченої суми судового збору (248,10 гривень) під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ананьєва Віталія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" (52500, Дніпропетровська обл., місто Синельникове, вулиця Каштанова, будинок 18-В, кімната 9, ідентифікаційний код юридичної особи 40975633) 120 781,18 гривень (сто двадцять тисяч сімсот вісімдесят одна гривня 18 копійок) заборгованості, у тому числі: 83 211,30 гривень простроченої заборгованості за договором № 677 ОП/ВІ, 9 858,18 гривень пені, 9 617,31 гривень 15 % річних, 18 094,39 гривень інфляційних втрат та 2 481,00 гривень (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повний текст рішення складено та підписано 16 січня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, 52500, Дніпропетровська обл., місто Синельникове, вулиця Каштанова, будинок 18-В, кімната 9; ІНФОРМАЦІЯ_1;

3 - відповідачу, АДРЕСА_1.