Рішення № 108419577, 10.01.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2023 р. Cправа № 902/1025/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ", 52500, Дніпропетровська обл., місто Синельникове, вулиця Каштанова, будинок 18-В, кімната 9, ідентифікаційний код юридичної особи 40975633

до Фізичної особи - підприємця Бруховецької Світлани Вадимівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення 37 201,14 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Миненко О.А., згідно довіреності;

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 17.10.2022 року надійшла позовна заява № 13 від 13.10.2022 (вх. № 1028/22 від 17.10.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" до Фізичної особи - підприємця Бруховецької Світлани Вадимівни про стягнення 103 240,74 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки № 440 ОП/ВІ від 20.08.2021 року, у тому числі: 66 039,60 гривень простроченої заборгованості, 7 427,86 гривень пені, 12 245,93 гривень 15 % річних та 17 527,35 гривень інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 21.10.2022 суд постановив позовну заяву № 13 від 13.10.2022 (вх. № 1028/22 від 17.10.2022) залишити без руху та встановив позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

31.10.2022 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" надійшла заява про усунення недоліків з додатками на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2022 року.

Ухвалою від 07.11.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/1025/22 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 06.12.2022 року.

06.12.2022 до суду від позивача надійшло клопотання № 05/1 від 05.12.2022 року (вх. № 01-34/10445/22 від 06.12.2022) у якому останнім повідомлено про погашення відповідачем 66 039,60 гривень основного боргу перед позивачем та заявлено про зменшення позовних вимог - стягнення з відповідача на користь позивача 7 427,86 гривень пені, 12 245,93 гривень 15 % річних та 17 527,35 гривень інфляційних втрат.

У судовому засіданні 06.12.2022 року суд постановив ухвалу про відкладення розгляду клопотання позивача щодо зменшення позовних вимог та про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/1025/22 по суті на 10.01.2023 року об 11:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

03.01.2023 до суду від позивача надійшло клопотання № 20/1 від 20.12.2022 року (вх. № 01-34/60/23 від 03.01.2023) ідентичне поданому до суду 06.12.2022, у якому останнім повідомлено про погашення відповідачем 66 039,60 гривень основного боргу перед позивачем та заявлено про зменшення позовних вимог - стягнення з відповідача на користь позивача 7 427,86 гривень пені, 12 245,93 гривень 15 % річних та 17 527,35 гривень інфляційних втрат. До заяви додано докази оплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 66 039,60 гривень.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву, будь-яких заяв, клопотань до суду не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалою суду від 07.12.2022, яку було надіслано відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 10.01.2023 суд постановив ухвалу про прийняття заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу та здійснення подальшого розгляду справи з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог із вимогами про стягнення 7 427,86 гривень пені, 12 245,93 гривень 15 % річних та 17 527,35 гривень інфляційних втрат, що нараховані внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки № 440 ОП/ВІ від 20.08.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 10.01.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовом до Фізичної особи - підприємця Бруховецької Світлани Вадимівни про стягнення 103 240,74 гривень заборгованості, у тому числі: 66 039,60 гривень простроченої заборгованості, 7 427,86 гривень пені, 12 245,93 гривень 15 % річних та 17 527,35 гривень інфляційних втрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 440 ОП/ВІ від 20.08.2021 року в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар.

Позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки позивачем було здійснено поставку товару відповідачу згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних протягом 24.08.2021-19.10.2021 на загальну суму 81 039,60 гривень.

З огляду на несплату відповідачем заборгованості позивачем 30.05.2022 надіслано відповідачу претензію про погашення вказаної заборгованості.

У відповіді на претензію відповідач заборгованість визнав, щодо несплати заборгованості послався на форс-мажорні обставини, що виникли внаслідок військової агресії російської федерації проти України.

02.08.2022 позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з заявою про видачу судового наказу, щодо примусового стягнення 81 039,60 гривень заборгованості з ФОП Бруховецької С.В. за договором поставки № 440 ОП/ВІ від 20.08.2021р.

11.08.2022 року Господарським судом Вінницької області видано судовий наказ по справі № 902/714/22 про стягнення з ФОП Бруховецької С.В. 81 039,60 гривень заборгованості. За заявою боржника виданий судом судовий наказ було скасовано.

У період часу з 11.08.2022 по 21.08.2022 відповідач погасив частину заборгованості у розмірі 15 000,00 гривень.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення 103 240,74 гривень заборгованості, у тому числі: 66 039,60 гривень простроченої заборгованості, 7 427,86 гривень пені, 12 245,93 гривень 15 % річних та 17 527,35 гривень інфляційних втрат у примусовому порядку.

Під час розгляду справи, з огляду на сплату відповідачем після подання позову суми основної заборгованості, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, стягнення 7 427,86 гривень пені, 12 245,93 гривень 15 % річних та 17 527,35 гривень інфляційних втрат, яку прийнято судом.

Таким чином, предметом розгляду є вимога про стягнення з відповідача 7 427,86 гривень пені, 12 245,93 гривень 15 % річних та 17 527,35 гривень інфляційних втрат, що нараховані у зв`язку із несвоєчасною оплатою поставленого позивачем товару за договором поставки № 440 ОП/ВІ від 20.08.2021.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

20.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Бруховецькою Світланою Вадимівною (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 440 ОП/ВІ від 20.08.2021 (далі - договір).

Пунктами 1.1., 1.2. договору сторонами визначено, що постачальник зобов`язується у зумовлені строки передавати (поставляти) у власність покупця алкогольну продукцію (надалі - товар) відповідно до узгоджених (прийнятих до виконання) постачальником замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати вказаний товар у власність і сплачувані за нього зумовлену даним договором грошову суму. Найменування, асортимент, ціна та одиниці виміру товару, який поставляється за даним договором, зазначаються у видаткових та товарно-транспортних накладних, що є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно пункту 2.1. договору ціни на товар узгоджуються сторонами та зазначаються у видаткових та товарно-транснортних накладних.

Відповідно до пункту 2.7. договору за поставлений товар покупець здійснює розрахунки в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 (двадцять один) календарних днів з моменту поставки товару.

Підписуючи видаткові накладні та приймаючи товар, покупець підтверджує, що поставка товару відбулась за узгодженими сторонами цінами (п. 2.12. договору).

За умовами пункту 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов даного договору та чинного законодавства України.

Згідно пункту 8.3. договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення платежу та 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 (десять) і більше календарних днів.

Відповідно до пункту 8.7. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через тридцять шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Будь-які спори в рамках цього договору вирішуються шляхом дружніх переговорів між сторонами. У випадку, якщо вирішення спору шляхом переговорів виявиться неможливим і сторони не досягнуть згоди, такі спори підлягають розгляду у судовому порядку, відповідно до чинного законодавства України (пункти 9.1., 9.2. договору).

Згідно пункту 10.1. договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від зобов`язань, що виникли протягом його дії.

Відповідно до пункту 11.1. договору у випадках, що не врегульовані даним договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Сторони погодили строк позовної давності три роки, щодо стягнення пені по даному договору (п. 11.8 договору).

Договір підписано уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" Татарчук О.П., скріплено печаткою товариства та фізичною особою - підприємцем Бруховецькою Світланою Вадимівною особисто.

На виконання умов укладеного договору за період з 24.08.2021 по 19.10.2021 згідно підписаних уповноваженими представниками сторін видаткових накладних № 109501 від 24.08.2021, № 111697 від 27.08.2021, № 114377 від 02.09.2021, № 124357 від 23.09.2021, № 124900 від 24.09.2021, № 126232 від 28.09.2021, № 130156 від 05.10.2021, № 135135 від 15.10.2021, № 135958 від 19.10.2021, товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 34-73) позивач відвантажив відповідачу товар на загальну 81 039,60 гривень.

З огляду на несплату відповідачем заборгованості 30.05.2022 року позивачем надіслано відповідачу претензію з вимогою про сплату 81 039,60 гривень основного боргу (т. 1 а.с. 74-77).

У відповіді на претензію відповідач визнав наявність заборгованості у розмірі 81 039,60 гривень, щодо несплати заборгованості послався на форс-мажорні обставини, що виникли внаслідок військової агресії російської федерації проти України та зобов`язався сплатити суму наявної заборгованості (т. 1 а.с. 80).

Про визнання заборгованості у розмірі 81 039,60 гривень свідчить також підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків від 23.05.2022 (т. 1 а.с. 82).

02.08.2022 позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області із заявою про видачу судового наказу, щодо примусового стягнення 81 039,60 гривень заборгованості з ФОП Бруховецької С.В. за договором поставки № 440 ОП/ВІ від 20.08.2021 р.

Господарським судом Вінницької області (суддя Маслій І.В.) 11.08.2022 видано судовий наказ по справі № 902/714/22 про стягнення з ФОП Бруховецької С.В. 81 039,60 гривень заборгованості. За заявою боржника виданий судом судовий наказ було скасовано.

Як зазначено позивачем у період часу з 11.08.22р. по 21.08.22р. боржник погасив частину заборгованості в розмірі 15 000,00 гривень.

У зв`язку із невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 103 240,74 гривень заборгованості, у тому числі: 66 039,60 гривень простроченої заборгованості, 7 427,86 гривень пені, 12 245,93 гривень 15 % річних та 17 527,35 гривень інфляційних втрат у примусовому порядку.

Судом встановлено, що після подання позову до суду відповідачем сплачено 66 039,60 гривень заборгованості, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку позивача (т. 1 а.с.151).

Доказів сплати заявлених до стягнення позивачем 7 427,86 гривень пені, 12 245,93 гривень 15 % річних та 17 527,35 гривень інфляційних втрат, що нараховані у зв`язку із несвоєчасною оплатою поставленого позивачем товару за договором поставки № 440 ОП/ВІ від 20.08.2021 матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором поставки № 440 ОП/ВІ від 20.08.2021 року 7 427,86 гривень пені, 12 245,93 гривень 15 % річних та 17 527,35 гривень інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки № 440 ОП/ВІ від 20.08.2021 року в частині повної та своєчасної сплати заборгованості.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 427,86 гривень пені, 12 245,93 гривень 15 % річних та 17 527,35 гривень інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями пункту 8.3. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення платежу та 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 (десять) і більше календарних днів.

Відповідно до пунктів 8.7., 11.8. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через тридцять шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано. Сторони погодили строк позовної давності три роки щодо стягнення пені по даному договору.

Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення. Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 7427,86 гривень.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені, що нарахована на заборгованість за договором поставки в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при розрахунку пені позивачем допущено помилку, оскільки не враховано дати виникнення прострочення боргу за кожною із видаткових накладних.

Висновок суду щодо визначення дати, з якої починається відлік прострочення сплати грошових зобов`язань відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 14.08.2018 року у справі № 909/227/16, від 25.04.2018 року у справі № 815/4720/16.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в межах визначеного позивачем періоду (кількості днів прострочення), суд дійшов висновку, що нарахована сума пені складає 7 768,67 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума пені визначена позивачем є меншою ніж сума пені визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є обгрунтованими у розмірі 7 427, 86 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 15% річних суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи позивач відвантажив відповідачу товар на загальну 81 039,60 гривень за період з 24.08.2021 по 19.10.2021. Враховуючи визначений у договорі порядок розрахунків та те, що остаточний розрахунок за договором відповідачем здійснено 10.11.2022 шляхом оплати 66 039,60 гривень заборгованості, суд дійшов висновку про наявність прострочення по оплаті поставленого товару більш ніж на 10 календарних днів.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, визначений сторонами розмір відсотків річних, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 15% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат нарахована вірно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 17 527,35 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 15% річних, що нараховані на суму основного боргу за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що арифметично вірний розмір 15 % річних складає 11 347,44 гривень.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15% річних є обгрунтованими в сумі 11 347,44 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення 15% річних в сумі 898,49 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

У свою чергу, відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно вимог статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.

Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, а також 15% річних суд звертається до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року під час розгляду справи № 902/417/18.

У пунктах 8.20.-8.22 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

У пунктах 8.33, 8.35.-8.36 цієї постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Як вже було зазначено, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

У пункті 8.38. цієї постанови зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та 15 % річних суд враховує:

- ступінь виконання зобов`язань за укладеним договором та те, що відповідачем сплачено основний борг за договором у повному обсязі;

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат;

- позивачем не подано доказів, які би свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності та підтверджували факт понесення позивачем збитків у зв`язку з простроченням оплати товару та їх розміру.

Суд також враховує, що пеня є санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням сплати суми основної заборгованості відповідачем у повному обсязі.

Враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності та враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 від 18.03.2020 року, суд вважає за можливе зменшити розмір пені та 15% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співмірним у контексті балансу інтересів обох сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін спору.

Приймаючи до уваги, що судом визнано обгрунтованим нарахування пені в сумі 7 427,86 гривень та 15% річних у сумі 11 347,44, з урахуванням зменшення розміру пені та 15% річних на 50%, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 3713,93 гривень та 15% річних в сумі 5673,72 гривень, у стягненні решти пені та 15% річних слід відмовити з підстав їх зменшення судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду позивачем згідно квитанції № ID 5596-2395-9882-2552 від 02.08.2022 на суму 248,10 гривень та квитанції № 39142036 від 13.10.2022 на суму 2481,00 гривень сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 729,10 гривень.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при зверненні із цією позовною заявою, необхідно було оплатити судовий збір виходячи зі ставки заявленої вимоги майнового характеру, встановленої законом. Позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 гривень.

Відповідно до вимог частини 1 статті Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин сплачена частина судового збору у розмірі 248,10 гривень (2729,10 гривень - 2481,00 гривень) підлягає поверненню платнику.

Враховуючи, що від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" не надходило відповідного клопотання про повернення судового збору, питання про повернення переплаченої суми судового збору (248,10 гривень) під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

Водночас в силу приписів частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пункту 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, в частині зменшення суми судом неустойки та 15 % річних витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Враховуючи викладене, судові витрати у розмірі 2420,96 гривень покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням зменшення суми неустойки та 15% річних, в решті такі витрати в сумі 60,04 гривень залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бруховецької Світлани Вадимівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" (52500, Дніпропетровська обл., місто Синельникове, вулиця Каштанова, будинок 18-В, кімната 9, ідентифікаційний код юридичної особи 40975633) 26 915,00 (двадцять шість тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) гривень, у тому числі 3 713,93 гривень пені, 5 673,72 гривень 15% річних, 17 527,35 гривень інфляційних втрат та 2 420,96 гривень витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 713,93 гривень пені та 6 572,21 гривень 15% річних - відмовити.

5. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 60,04 гривень залишити за позивачем.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повний текст рішення складено та підписано 16 січня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, 52500, Дніпропетровська обл., місто Синельникове, вулиця Каштанова, будинок 18-В, кімната 9; ІНФОРМАЦІЯ_1;

3 - відповідачу, АДРЕСА_1.