Ухвала суду № 108418399, 11.01.2023, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/2038/22

Номер провадження 1-кс/495/74/2023

11 січня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участюпрокурора ОСОБА_3 ,

захисника підозрюваної ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровському клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою (в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України) у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Російської Федерації, Тюменської області, с. Кірпічний, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2023 року слідчий СВБілгород-ДністровськогоРВП ГУНПв Одеськійобласті ОСОБА_6 звернуласядо слідчогосудді Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областіз погодженимпрокурором Білгород-Дністровськоїокружної прокуратуриклопотанням прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою (в порядкуч.6ст.193КПК України)у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В клопотанні слідчим зазначено, що слідчим відділом Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12022162240000412 від 07.04.2022 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України щодо привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Досудовим розслідуванням установлено, що 01.03.2017 рішенням засновників акціонерного товариства (далі АТ) «Укрпошта», ідентифікаційний код юридичної особи: 21560045, місце знаходження юридичної особи: вул. Хрещатик, 22, м. Київ, зареєстровано відокремлений підрозділ Одеська дирекція АТ «Укрпошта», ідентифікаційний код юридичної особи: 22485297, місце знаходження юридичної особи: вул. Садова, 10, м. Одеса, де основний вид економічної діяльності юридичної особи: 53.10 Діяльність національної пошти.

Відповідно донаказу №2979-квід 03.11.2020директора Одеськоїдирекції АТ«Укрпошта» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було прийнято на роботу на посаду листоноши 1 класу пересувного відділення поштового зв`язку №2 Одеської дирекції АТ «Укрпошта» точки базування м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Далі,відповідно донаказу №417-квід 05.02.2021директора Одеськоїдирекції АТ«Укрпошта» ОСОБА_4 , переведено з 09.02.2021 з посади листоноши 1 класу на посаду начальника пересувного відділення поштового зв`язку №3 Одеської дирекції АТ «Укрпошта» точки базування м. Білгород-Дністровський Одеської області.

05.11.2020 між директором Одеської дирекції АТ «Укрпошта» ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким ОСОБА_4 бере на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених їй підприємством матеріальних цінностей, установою, організацією матеріальних цінностей, і у зв`язку з викладеним зобов`язується: дбайливо ставитися до переданих їй на зберігання або іншої мети матеріальних цінностей підприємства, і вживати заходів для відвернення шкоди; своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню схоронності довірених йому матеріальних цінностей; вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації довірених їй матеріальних цінностей.

Наказом Одеської дирекції ТА «Укрпошта» від 16.07.2020 за № 521 затверджено Положення про Пересувне відділення поштового зв`язку (далі ПВПЗ) № 3 поштовий індекс: 65415, де п. 1.4. встановлено точку базування за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.4.4.4. Положення про пересувне відділення поштового зв`язку №3 на начальника пересувного відділення поштового зв`язку покладається контроль за достовірність обліку грошових коштів та інших матеріальних цінностей, ведення касових операцій згідно з вимогами, визначеними чинним законодавством та нормативними документами Товариства.

До основних завдань ПВПЗ належить надання послуг поштового зв`язку та інших послуг встановленого рівня якості у закріплених за ПВПЗ населених пунктах у спеціально обладнаному автомобілі на визначених місцях стоянки або у приміщення, де розміщується Точка присутності (стаціонарна) ПВПЗ з надання користувачем послуг поштового зв`язку за встановленим режимом роботи тощо.

Відповідно до ІІІ розділу цього положення, на ПВПЗ покладені завдання щодо приймання та доставки (вручення) у закріплених за ПВПЗ населених пунктах; продаж знаків поштової оплати, упаковки (тари); торгівля немаркованими поштовими картками, листівками, конвертами, періодичними та іншими друкованими виданнями, пакувальними матеріалами, непродовольчими та продовольчими товарами, страховими продуктами, товарами через Інтернет тощо, реалізація знаків поштової оплати; виплата та доставка пенсій, грошової допомоги, інших соціальних виплат; приймання платежів за комунальні послуг, послуги зв`язку тощо; облік грошових коштів, інших матеріальних цінностей, введення касових операцій згідно з вимогами правил та інструкцій; надання звітностей по вказаним операцій у встановлені строки, визначені розпорядчими документами чи чинними нормативно-правовими актами тощо. Забезпечує збереження грошових коштів, цінностей, поштових відправлень та майна ПВПЗ тощо. Здійснює опрацювання матеріалів, складання звітів, первинних та інших документів ПВПЗ тощо.

Розділом ІV на начальника ПВПЗ покладено вимоги щодо обліку грошових коштів та іншим матеріальних цінностей, введення касових операцій згідно з вимогами визначеними чинним законодавством та нормативними документами Товариства, достовірність та своєчасність складання звітності тощо. На начальника ПВПЗ покладається відповідальність за невиконання або неналежне/несвоєчасне виконання завдань/планових показників та обов`язків, визначених цим Положенням, відповідно до законодавства України; не оприбуткування та несвоєчасність оприбуткування отриманих коштів за надані послуги ПВПЗ; недостовірність звітних даних, відомостей та інших матеріалів, підготовлених ПВПЗ, не повне оприбуткування грошових сум, що надійшли до каси ПВПЗ; за заподіяну шкоду Товариству, відповідно до чинного законодавства та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, колективну та повну індивідуальну матеріальну відповідальність; незабезпечення збереження грошових коштів, поштових відправлень, обладнання у ПВПЗ, графіків відправлень тощо.

ОСОБА_4 , обіймаючи посаду начальника пересувного відділення поштового зв`язку №3 Одеської дирекції АТ «Укрпошта» точки базування м. Білгород-Дністровський Одеської області, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у приміщенні Одеської дирекції АТ «Укрпошта» за адресою: вул. Першотравнева, 70, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, отримала для подальшої реалізації непродовольчі та продовольчі товари, а саме: борошно, засоби гігієни, згущене молоко, календарі, крупи, макаронні вироби, мило, напої, насіння, печиво, побутову хімію, цукерки, марки, марковані конверти, картки, товари для пошти, та інші товари.

В подальшому, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду начальника пересувного відділення поштового зв`язку №3 Одеської дирекції АТ «Укрпошта» точки базування м. Білгород-Дністровський Одеської області, будучи службовою особою та використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в період часу з 07.10.2021 по 23.02.2022 року, точного часу під час досудового розслідування встановити не надалося можливим, перебуваючи на своєму робочому місці за адресою: АДРЕСА_2 , будучи матеріально-відповідальною особою, використовуючи своє службове становище в особистих корисливих інтересах - з метою протиправного і безоплатного вилучення чужого майна, яке знаходилось у її правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, діючи умисно і усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання їх шкідливих наслідків, здійснила привласнення товарів, які були передані їй під реалізацію а саме: борошно: -555,6 грн., засоби гігієни 472,5 грн., згущене молоко 963 грн., календарі 2074 грн., крупи 426 грн., макаронні вироби 588 грн., мило 1761 грн., напої 1839 грн., насіння 453,9 грн., печиво 2265,9 грн., побутова хімія 1588 грн., цукерки 3064,8 грн., інші товари 260,1 грн., марок, маркованих конвертів і карток на суму 338 гривень; товарів для пошти на суму 14 гривень, а всього товарів на загальну суму 16663,8 гривень.

Також, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду начальника пересувного відділення поштового зв`язку №3 Одеської дирекції АТ «Укрпошта» точки базування м. Білгород-Дністровський Одеської області, будучи службовою особою та використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в період часу з 07.10.2021 по 23.02.2022 року, точного часу під час досудового розслідування встановити не надалося можливим, перебуваючи на своєму робочому місці за адресою: АДРЕСА_2 , будучи матеріально-відповідальною особою, використовуючи своє службове становище в особистих корисливих інтересах - з метою протиправного і безоплатного вилучення чужого майна, яке знаходилось у її правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, діючи умисно і усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання їх шкідливих наслідків, здійснила привласнення грошових коштів, отриманих в головній касі поштового зв`язку м. Білгород-Дністровський Одеської дирекції АТ «Укрпошта», розташованої за адресою: вул. Першотравнева, 70, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, які призначались для виплат пенсій, субсидій, соціальної допомоги, переказів, а також грошових коштів отриманих від населення в якості оплати за комунальні послуги, поштові перекази, грошові кошти отримані за реалізацію товару, тощо, на загальну суму 99504,84 гривень.

Своїми протиправними діями, які виразились у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою, ОСОБА_4 заподіяла Одеській дирекції АТ «Укрпошта» матеріальну шкоду на загальну суму 116168,64 гривень.

Встановивши наявність достатніх доказів, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про те, що вона підозрюється у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 191 Кримінального кодексу України.

На теперішнійчас ОСОБА_4 від досудового слідства ухиляється, та знаходиться за кордоном.

Вина ОСОБА_4 в інкримінованому їй органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні підтверджується: актом службового розслідування (перевірки) щодо нестачі цінностей у пересувному відділенні поштового зв`язку № 3 Одеської дирекції АТ «Укрпошта», протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , висновком експерта № 321, іншими матеріалами кримінального провадження.

За твердженням слідчого, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам, а саме: ризику, переховуватись від органів досудового розслідування, суду, оскільки з місця скоєного злочину зникла, підозрюється у скоєнні злочину середньої тяжкості, за який законом передбачено покарання до 5 років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що підозрювана, знаючи про тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування; ризику, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у кримінальному провадженні наявні речі і документи, щодо яких на теперішній час з об`єктивних обставин не вирішено питання щодо їх належного вилучення та накладення арешту, не встановлені всі обставини кримінального провадження; ризику незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваному відомі їх анкетні дані та місця проживання, та яких на теперішній час допитано лише на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного, внаслідок психологічного тиску шляхом погроз або вмовляння, можуть змінити показання, або ухилятись від з`явлення для давання показань.

Слідчий зазначив, що на теперішній час існує наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_4 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб зашкодити кримінальному провадженню.

Метою застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою допідозрюваної ОСОБА_4 відповідно дост.177КПК Україниє запобіганняспробам:переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні .

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вдатися до спроб будь-яким чином перешкодити кримінальному провадженню.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 враховується, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначати розмір застави, достатньої для виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків.

З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження уявляється доцільним обрати щодо підозрюваної ОСОБА_4 відповідно п.п. 2, 3 ч.5 ст.182 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з правом внесення застави у розмірі від 20 (двадцяти) до 80 (восьми десяти ) розмірів прожиткового мінімуму, а ув`язку із винятковістю даного правопорушення, з урахуванням особи підозрюваного та обставин кримінального правопорушення, з метою забезпечення виконання покладених на нього обов`язків визначити заставу у розмірі 223 прожиткових мінімумів.

Наразі досудовим розслідуванням встановлено, що підозрювана ОСОБА_4 перебуває за межами державного кордону України, а саме у республіці Польща.

10.01.2023 року підозрювану ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук.

Слідчий вказує, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України передбачає, що суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження суд за участю обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Беручи до уваги те, що вказані обставини обґрунтовують неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, у зв`язку з чим слідчий просить клопотання задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання слідчого підтримала в повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваної ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні з клопотання слідчого не погодився та просив у задоволенні клопотання про застосування до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, оскільки дане клопотання є незаконним та не обгрутованним.

Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку всіх учасників судового процесу, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Згідно ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганняспробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст.178 КПК України).

Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про те, що вона підозрюється у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 191 Кримінального кодексу України.

Встановлено, що в діях підозрюваної ОСОБА_4 вбачаються ознаки в інкримінованому її органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 192 Кримінального кодексу України, що підтверджується: актом службового розслідування (перевірки) щодо нестачі цінностей у пересувному відділенні поштового зв`язку № 3 Одеської дирекції АТ «Укрпошта», протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , висновком експерта № 321, іншими матеріалами кримінального провадження.

На теперішнійчас підозрювана ОСОБА_4 від досудового слідства ухиляється, та знаходиться за кордоном

Постановою слідчого підозрювну ОСОБА_4 , 25.12.1985 року оголошено у міжнародний розшук.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Слідчий суддя вважає, що надані слідчим докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що підозрювана могла вчинити вищевказане кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Слідчий суддя встановив належне обґрунтування слідчим наявності кожного з ризиків, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, в тому числі перебування особи у міжнародному розшуку, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Слідчий суддя зазначає, що сама по собі тяжкість злочину не є визначальною умовою, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відтак, розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушеня, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрювана буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а для запобігання встановленим ризикам недостатньо обрання більш м`якого запобіжного заходу наряду з тим, що підозрювана перебуває у міжнародному розшуку

Відповідно до статей 1, 19 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, органи державної влади, посадові особи якої зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав і в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом (ч.1 ст.4 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваної невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

Згідно з ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваної, обвинуваченого лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч.6 ст.193, ч.2 ст.281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено слідчим шляхом прийняття постанови про оголошення міжнародного розшуку підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваної в міжнародний розшук є належною та достатньою обставиною для підтвердження факту саме оголошення особи в міжнародний розшук в розумінні вимог ст.281 КПК України та ч.6 ст.193 КПК України.

Слідчий суддя зазначає, що вчинене кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Надані із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для обрання підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваної з метою забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно зі ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальнийКодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).

Так, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Заява N 42310/04) Справа від 21.04.2011 йдеться, що суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).

З урахуванням конкретних обставин справи та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 , в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, обрання стосовно підозрюваної такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не передбачає необхідності щодо подання чітких доказів, про що сказано у рішенні Європейського суду з прав людини «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v Italy) (ріш.), 9627/81, 14 березня 1984, DR 37, 15 «3. Комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою».

Про те саме йдеться й у рішенні ЄСПЛ «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88, 28 жовтня 1994 р. Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При вирішені питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 , суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Крім того, слідчий суддя враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування та існування ризиків можливого ухилення підозрюваного від органу досудового розслідування та суду і в тому числі перешкоджання ним кримінальному провадженню, суд з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваної.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Вказане вище дає підстави вважати, що саме такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, оскільки кримінальне правопорушення, у скоєні якого підозрюється ОСОБА_4 вважається не тяжким, розмір застави щодо нього не може перевищувати двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За твердженням слідчого, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження уявляється доцільним обрати щодо підозрюваної ОСОБА_4 відповідно п.п. 2, 3 ч.5 ст.182 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з правом внесення застави у розмірі від 20 (двадцяти) до 80 (восьми десяти ) розмірів прожиткового мінімуму, а ув`язку із винятковістю даного правопорушення, з урахуванням особи підозрюваної та обставин кримінального правопорушення, з метою забезпечення виконання покладених на нехї обов`язків визначити заставу у розмірі 223 прожиткових мінімумів.

З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні доказів, вивчених матеріалів, слідчий суддя вважає за доцільне згідно п.1 ч.5 ст.182 КПК України визначати розмір застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 206, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою (в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України) у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядкуч.6ст.193КПК України у Державній установі «Ізмаїльській слідчий ізолятор», строком на 60 діб з моменту її затримання.

Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в розмірі 20-ка (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн.), що станом на 11.01.2023 року складає 53 680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Ізмаїльській слідчий ізолятор».

Підозрювана звільняється з-під варти після внесення застави. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- з`являтися до слідчого, прокурора, суду за викликом;

- утримуватись від можливого спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме те, що застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 16.01.2023 року об 11:30 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1