Рішення № 108415498, 10.01.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3900/22

Провадження № 2/346/242/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2023 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю:

секретаря судових засідань - Дутчак Х.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Шунтова О.М. ,

представника відповідача - Прозорової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийського медичного фахового коледжу імені І.Франка про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

У С Т А Н О В И В:

23.09.2022 позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив визнати незаконним і скасувати Наказ директора Коломийського медичного фахового коледжу імені І.Франка від 25.08.2022 року №14-к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача дисципліни «Медсестринство у хірургії» в Коломийському медичному фаховому коледжі імені І.Франка»; поновити ОСОБА_1 на посаді викладача дисципліни «Медсестринство у хірургії» в Коломийському медичному фаховому коледжі імені І.Франка» з 31.08.2022 року; стягнути з Коломийського медичного фахового коледжу імені І.Франка на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі та судові витрати покласти а відповідача.

І. Позиція сторін у справі.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що він працював на посаді викладача дисципліни «Медсестринство у хірургії» в Коломийському медичному фаховому коледжі імені І.Франка», кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії, педагогічне звання «викладач-методист». Наказом директора Коломийського медичного фахового коледжу імені І.Франка від 25.08.2022 року №14-к позивача звільнено з посади викладача дисципліни «Медсестринство у хірургії» 30.08.2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п.1.ст.40 КЗпП України та на підставі наказу відповідача №10-к від 27.06.2022 року «Про скорочення чисельності працівників». Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки його було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема статтей 42, 43, 49-2 КЗпП України. Відповідач не дотримався встановленого порядку звільнення щодо нього, не повідомив його про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці, не врахував переважне право працівника на залишення на роботі, звільнення відбулося без відповідного погодження із профспілковим комітетом, згода або обгрунтована відмова в наданні згоди якого є обов`язковою. Крім того, відповідач не ознайомив позивача з документами, на підставі яких відбулося його звільнення. Позивач вважає, що наказ про звільнення є незаконним, а тому просив його скасувати і поновити його на роботі. На підставі вимог ст.235 КЗпП позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.08.2022 тобто до дня поновлення на роботі.

18.10.2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с.27-30), в якому він просить відмовити в задоволені позову. Свою позицію мотивував тим, що 28.06.2022 року позивачу було запропоновано отримати попередження про майбутнє звільнення з 30.08.2022 рік у зв`язку із скороченням чисельності працівників, в якому також зазначалося, що у Коледжі відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані позивачу для працевлаштування (вакантні посади відсутні і на даний час) . однак позивач відмовився отримати попередження, про що 29.06 2022 року було складено відповідний акт. В цей же день електронною поштою дане попередження було направлено позивачу та відправлено рекомендованим листом на його адресу через поштове відділення Укрпошти. Щодо переважного права залишення на роботі позивача відповідач зазначив, що позивач не мав такого права, оскільки є викладачем хірургії вищої категорії, закінчив Івано-Франківський медичний інститут в 1984 році, спеціальність лікувальна справа, кваліфікація лікар-лікувальник, проходження інтернатури по спеціальності хірургія, досвіду практичної роботи хірургом не має, є пенсіонером. Є співавтором двох посібників, якими не користуються студенти фахових медичних коледжів. Натомість інші викладачі хірургічних дисциплін ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали більший досвід практичної діяльності за спеціальністю, ОСОБА_6 має на утриманні двох малолітніх дітей, а ОСОБА_5 є головою профспілки з 2005 року, та були визнані такими, що мають переважне право залишення на роботі. Щодо посилання позивача на порушення вимог ст.43 КЗпП вважає недоречним, оскільки ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану норми ст.43 КЗпП, яка передбачає звільнення працівника у зв`язку із скороченням чисельності працівників за попередньою згодою профспілкового комітету, не застосовуються, окрім звільнення працівника обраного до профспілкових органів. Позивач не є членом виборного профспілкового органу.

24.10.2022 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками (а.с.82-85), в якій він наполягає на задоволені позову та додає, що зазначений відповідачем факт про намагання вручити йому попередження про майбутнє звільнення 28.06.2022 та відмова його отримати, про що складений акт від 29.06.2022 не відповідає дійсності. Додав, що інспектор по кадрам йому не надавала попередження для ознайомлення, а ОСОБА_5 , за участі якого було складено акт про відмову в отриманні попередження, є зацікавленою особою. Крім того, в акті не вказана причина відмови, а сам акт складено наступного дня після надання попередження на ознайомлення, як вказує відповідач. Вважає, що даний акт сфабрикований відповідачем. Крім того, на поштову адресу він вказане попередження про майбутнє звільнення не отримував. Крім того, відповідач не довів до відома працівників коледжу та зокрема позивача про наказ відповідача №10-к від 27.06.2022 року «Про скорочення чисельності працівників» та підстави для його прийняття. Крім того, незважаючи на дію ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» про незастосування на період дії воєнного стану норми ст.43 КЗпП, відповідач направив подання до Голови профспілкового комітету для отримання згоди на звільнення працівників, однак розгляд подання відбувся без участі позивача, тобто в порушення вимог законодавства. Щодо переважного права залишення на роботі позивача, останній зауважив, що відповідачем не взято до уваги що він є викладачем вищої категорії, йому присвоєно педагогічне звання «викладач-методист» (чого немає у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), стаж педагогічної роботи 37 років (що суттєво вищий ніж у вищевказаних осіб), є співавтором 4 підручників, автором методичної розробки, стаж практикуючого хірурга 7 років. Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. На думку позивача, з метою забезпечення права громадян на працю та забезпечення зайнятості у Коледжі, на виконання вимог п.2.7 Колективного договору, керівництво могло віддати ставку молодому фахівцю ОСОБА_6 , а решту годин розподілити між ним та ОСОБА_5 , проте було прийнято рішення про звільнення позивача.

08.12.2022 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив з додатками (а.с.131-134), в яких відповідач наполягав на відмові в позові з підстав, що зазначеним ним у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Шунтов О.М. позовні вимоги підтримали повністю та просили задовільнити з підстав зазначених в позові та відповіді на відзив. Позивач додав, що вважає своє звільнення незаконним, здійснене директором з особистих мотивів. Ані 28 ані 29 червня 2022 року його не попереджали про майбутнє звільнення. Вважає, що вибір саме його на скорочення відбувся з порушенням процедури та без врахування його стажу та досягнень. Крім того, зауважив, що рішення директора про зупинення дії п.2.8 Колективного договору від 11.04.2022 та надання на це згоди голови профспілки не було доведено до відома трудового колективу, що також порушує права працівників.

Представник відповідача адвокат Прозорова О.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в позові з підстав зазначених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

26.09.2022 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні на 24.10.2022 року. Одночасно з відкриттям провадження у справі суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, а саме витребувано у відповідача наказ, на підставі якого відбулося скорочення чисельності штату або працівників; повідомлення ОСОБА_1 про наступне вивільнення; штатний розпис до та після скорочення чисельності або штату працівників; згода профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 ; довідку про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 за два останні місяці роботи. (а.с.21-22).

24.10.2022 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме витребувано у АТ «Укрпошта» ВПЗ Коломия №3 інформацію щодо поштового відправлення №7820323533701 щодо вручення або невручення відправлення адресату ОСОБА_1 (а.с.103-104)

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6)

З 1985 року ОСОБА_1 працював в Коломийському медичному фаховому коледжі імені І.Франка ( далі - Коледж) на посаді викладача дисципліни «Медсестринство в хірургії», має кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії» з 2001 року, та «спеціаліст вищої категорії» з 2006 року, йому присвоєне педагогічне звання «Викладач-методист» з 2016 року, які він регулярно підтверджував та в останнє в 2021 році підтвердив відповідність кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії» та педагогічному званню «викладач-методист», має стаж педагогічної роботи 37 років, з 1985 року викладач хірургії, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача та довідкою старшого інспектора з кадрів. (а.с.8-10, 42).

ОСОБА_1 викладач хірургічних дисциплін, а саме «Медсестринство в хірургії». В 2021-2022 навчальному році педагогічне навантаження викладача хірургії ОСОБА_1 з дисципліни «Медсестринство в хірургії» становить 336 годин, в 2022-2023 навчальному році кількість годин педагогічного навантаження з цієї дисципліни становить 620 годин. Окрім позивача викладачами хірургії в коледжі були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.40-42)

З 1984 по 1985 ОСОБА_1 працював на посаді лікаря-інтерна по хірургії в Бердичевській центральній міській лікарні Житомирської області, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача (а.с.156)

Відповідно до довідки КНП «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради від 14.11.2022 №172 ОСОБА_1 працював на посаді лікаря-хірурга по замісництву з оплатою за фактично відпрацьований час в межах не більше 0,5 ставки з 1986 року по 1989 рік у Коломийській центральній лікарні (а.с.157)

Отже судом встановлено, що позивач має стаж практикуючого хірурга 7 років.

Крім того, судом встановлено, що позивач є співавтором посібників «Методика та техніка виконання катетеризації периферичних та центральних судин», «Застосування кровозамінників та препаратів крові при гіповолемічному стані у хірургічних хворих», «Основи хірургічної практики», «Гемотрансфузія та визначення групової належності крові і резус фактора», «Актуальні аспекти та особливості проведення інфузійно-трансфузійної терапії в роботі медичних сестер» (а.с.43-47, 89-94)

Наказом директора Коломийського медичного фахового коледжу імені І.Франка Васкула В.П. від 25.08.2022 року №14-к у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п.1.ст.40 КЗпП України та на підставі наказу директора №10-к від 27.06.2022 року «Про скорочення чисельності працівників» позивача звільнено з посади викладача дисципліни «Медсестринство у хірургії» 30.08.2022 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку та з виплатою грошової компенсації за 14 днів відпустки. З даним наказом позивач ознайомився, отримав його копію, про що свідчить особистий підпис позивача без зазначення дати ознайомлення та отримання копії наказу (а.с. 11, 56).

Судом встановлено, що 06.06.2022 року директор Коледжу Васкул В.П. звернувся до Голови профспілкового комітету Коледжу ОСОБА_5. керуючись ст.ст.40, 42, 43 КЗпП України з поданням, в якому просив розглянути подання в установленому законом порядку на засіданні профспілкового комітету та дати згоду на звільнення зазначених в поданні 11 викладачів, серед яких зазначений ОСОБА_1 , викладач медсестринства в хірургії, за скороченням чисельності відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП. В поданні директор коледжу повідомив, що рішенням адміністративної ради коледжу від 06.06.2022 року адміністрація коледжу планує провести з 30.08.2022 року скорочення чисельності 11 педагогічних працівників коледжу, із зазначенням їх прізвищ та посад (протокол №1 від 06.06.2022 засідання адміністративної ради коледжу а.с.68-70). Таке рішення обгрунтоване заборгованістю по заробітній платі та зменшенням студентів контрактної форми навчання, за рахунок оплати яких формується спеціальний фонд кошторису коледжу та з метою оптимізації педагогічного навантаження викладачів коледжу. ( а.с.52-53).

Відповідно до доповідної записки головного бухгалтера від 03.06.2022 доводиться до відома директора коледжу про існування заборгованості по заробітній платі в коледжі станом на 01.06.2022 в сумі 980,7 тис. грн. Крім того, у зв`язку зі зменшенням кількості студентів на контрактній формі навчання передбачається зменшення очікуваних надходжень коштів на оплату праці по спеціальному фонду та збільшення заборгованості по заробітній платі. При цьому кількість викладачів практично не змінюється. Пропонується прийняти заходи по оптимізації чисельності викладачів відповідно до наявності кількості студентів контрактної форми навчання та педагогічного навантаження (а.с.71)

Відповідно до доповідної записки заступника директора з навчальної роботи від 03.06.2022 доводиться до відома директора коледжу про тенденцію зменшення набору студентів з 2019 по 2021 рік, та передбачуване зменшення набору студентів в 2022 році. Пропонується розглянути на адміністративній раді питання щодо скорочення чисельності педагогічних працівників з 01.09.2022 року. (а.с.72)

Відповідно до довідки секретаря навчальної частини від 10.10.2022 року станом на 01.09.2021 рік в Коледжі кількість студентів становила 411 осіб, в тому числі нового набору -104 особи. Станом на 01.09.2022 кількість студентів становила 383 особи, в тому числі нового набору 84 особи (а.с.54)

Наказом директора коледжу від 07.06.2022 року №7-к «Про скорочення чисельності працівників» було проведено скорочення чисельності педагогічних працівників коледжу 01.09.2022 року, створено спеціальну тимчасову робочу комісію, яка складалася з голови комісії Васкула В.П. та 15 членів комісії, комісії доручено спільно з профспілковою організацією до 20.06.2022 визначити конкретних педагогічних працівників, які підлягають скороченню та отримати згоду профспілкової організації, до 25.06.2022 попередити про звільнення педагогічних працівників, які підлягають скороченню (а.с.73).

Відповідно до протоколу №1 від 23.06.2022 року засідання спеціальної тимчасової робочої комісії визначено працівників коледжу, які можуть бути скорочені при скорочені чисельності педагогічних працівників коледжу. З урахуванням вимог Колективного договору та особистих даних викладачів коледжу, які мають переважне право на залишення на роботі у зв`язку із скороченням чисельності працівників рекомендовано адміністрації скоротити викладачів коледжу (всього 11 осіб), серед яких позивач ОСОБА_1 , вирішено направити в профспілкову організацію подання на заплановане скорочення працівників коледжу та повідомити їх (а.с.142-145)

Відповідно до протоколу №10 засідання профспілкового комітету працівників Коледжу від 24.06.2022 профспілковий комітет погодив подання директора коледжу про заплановане скорочення чисельності працівників коледжу, серед яких вказано і позивача ОСОБА_1 та погодив подання директора про попередження вказаних викладачів про заплановане скорочення чисельності працівників коледжу. На засідання профспілкового комітету позивач не викликався, засідання проведено за його відсутності (а.с.57-59)

Відповідно до листа Голови профкому первинної профспілкової організації працівників Коломийського медичного фахового коледжу ім.І.Франка на запит позивача від 22.09.2022 року, ОСОБА_1 являється членом профспілкової організації коледжу з 1985 року (а.с.14)

Наказом директора коледжу від 27.06.2022 року №10-к «Про скорочення чисельності працівників» було проведено скорочення педагогічних працівників коледжу 30.08.2022року, із зазначенням прізвищ та посад, серед яких зазначено ОСОБА_1 викладача дисципліни «Медсестринство у хірургії». (а.с.55)

Матеріали справи містять попередження про скорочення посади від 28.06.2022 року №37/02-04 адресоване викладачу ОСОБА_1 . Зокрема, зазначено, що у зв`язку із значним скороченням студентів коледжу та дефіцитом фонду заробітної плати, який формується пропорційно до кількості студентів контрактної форми навчання за рахунок коштів спеціального фонду коледжу, для забезпечення своєчасної та повної виплати заробітної плати працівникам та забезпечення навантаження педагогічним працівникам прийнято рішення про скорочення чисельності працівників. Повідомлено ОСОБА_1 , що він підлягає скороченню з 30.08.2022р. також повідомлено, що на даний момент у коледжі відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані для працевлаштування. Вказане попередження не містить відмітки про його отримання ОСОБА_1 (а.с.34)

Відповідно до акту №1 від 29.06.2022 складеного старшим інспектором по кадрам Бойко В.В. в присутності заступника директора з навчальної роботи Жолобайлюка О.І. та голови профспілки ОСОБА_5 , ОСОБА_1 відмовився підписати та отримати лист, яким він попереджений про наступне звільнення 30.08.2022 (а.с.35)

Відповідно до скрін-шотів, зроблених з електронної пошти коледжу вбачається, що 29.06.2022 року з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено електронний лист з прикріпленим файлом «Попередження». В графі «кому» зазначено: mp8888 (а.с.36-38)

Відповідно до фіскального чеку від 29.06.2022 АТ «Укрпошта» ВПЗ Коломия 3 ОСОБА_1 направлено поштове відправлення №7820323533701 рекомендованим листом (а.с.39)

Відповідно до інформації, наданої директором філії АТ «Укрпошта» на виконання ухвали суду про витребування доказів, рекомендований лист №7820323533701 адресований ОСОБА_1 надійшов до відділення поштового зв`язку 78203 м.Коломия 30.06.2022. Згідно книги запису рекомендованих відправлень та повідомлень (форми8) 30.07.2022 рекомендований лист №7820323533701 повернутий на зворотню адресу у зв`язку із закінченням терміну зберігання, а 02.08.2022 вручений відправнику - Коломийському медичному фаховому коледжу. (а.с.111)

Крім того, встановлено, що відповідно до штатного розпису Коломийського медичного фахового коледжу ім.Івана Франка на 2021 рік затверджено штат разом по адмінперсоналу та педагогічним працівникам 76,72 штатних одиниць, із них педагогічні працівники (бюджет та субвенція) - 27,72 штатні одиниці, із фондом заробітної плати 714354,68 грн на місяць (а.с.74-76).

Відповідно до штатного розпису на 2022 рік затверджено штат по адмінперсоналу та педагогічним працівникам 75,66 штатних одиниць, із них педагогічні працівники (бюджет та субвенція) - 26,66 штатні одиниці, із фондом заробітної плати 720244,16 грн на місяць. (а.с.77-79)

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 141 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно положень ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до п.п. 2.5-2.7 Колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом Коломийського медичного коледжу ім..І.Франка на 2018-2023 рік, затвердженого протоколом загальних зборів трудового колективу Коломийського медичного коледжу ім..І.Франка від 06.06.2018 р. №3 (далі - Колективний договір) працівники можуть бути звільнені з Коледжу у зв`язку зі змінами в організації праці, ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням Коледжу, скороченням чисельності або штату працівників Коледжу з причин економічного, структурного або аналогічного характеру. У цих випадках вони персонально попереджаються адміністрацією про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці. При цьому Коледж пропонує працівнику іншу роботу по спеціальності, а у випадку неможливості або відмови працівника від неї, останній працевлаштовується самостійно. Звільнення працівника допускається лише після використання всіх наявних і додатково створених можливостей для забезпечення зайнятості у Коледжі.

Відповідно до п.19 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 суди при розгляді трудових спорів, пов`язаних зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, з`ясовують наступне: чи дійсно мало місце скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано роботодавцем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що роботодавець не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджували його за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України, надане листом від 07.04.2011 № 114/06/187-11, скорочення штату працівників та скорочення чисельності працівників - це різні поняття. Чисельність працівників - це списочний склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості, тобто зменшується певна кількість працюючих однієї професії. Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Наприклад, скорочується посада водія, посада інспектора з кадрів тощо.

Скорочення чисельності або штату працівників допускається виключно у разі наявності змін в організації виробництва і праці (наприклад, вдосконалення, покращення процесу виробництва, зменшення обсягу виробництва продукції, перепрофілювання підприємства, установи, організації тощо).

Процедура скорочення чисельності або штату працівників передбачає:

1. повідомлення первинних профспілкових організацій про заплановане скорочення чисельності або штату працівників;

2. видання наказу про скорочення чисельності або штату працівників;

3. попередження працівників про наступне вивільнення, пропонування переведення на іншу роботу;

4. отримання згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації на звільнення працівників;

5. інформування місцевого центру зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників;

6. звільнення працівників.

Як встановлено судом, роботодавцем (адміністрацією коледжу) було прийнято рішення про скорочення чисельності педагогічних працівників, та в подальшому перерозподіл педагогічного навантаження. Обгрунтування скорочення чисельності працівників полягало в наявності заборгованості по заробітній платі та тенденції зменшення студентів контрактної форми навчання, за рахунок оплати яких формується спеціальний фонд кошторису коледжу, а також необхідністю оптимізації педагогічного навантаження викладачів коледжу.

Принцип доцільності вказує на право керівника та означає, що обрана ним підстава для розірвання трудового договору узгоджується з метою розвитку підприємства та за його внутрішнім переконанням є найбільш ефективним та правильним способом для досягнення визначеної мети, виходячи з обставин, що склалися. При цьому доцільність у п.1 ст.40 КЗпП не має протиставлятися законності й обгрунтованості порядку звільнення працівників. Відтак порядок скорочення чисельності або штату працівників має чітко відповідати вимогам законодавства про працю та не допускати зловживань та порушень трудових прав працівників.

Суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 725/3265/18 (провадження № 61-11251св19).

У Постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі N 824/3229/14а викладено висновок про те, що зміни в організації виробництва і праці не можуть бути підставою зловживань та незаконного звільнення працівників, а незначні розширення в діяльності відповідача не є змінами в організації виробництва та праці. Тобто, скорочення чисельності або штату працівників, безумовно, є правом роботодавця, однак це не має бути підставою для зловживань та незаконного звільнення працівника.

В даній справі судом встановлено, що мало місце скорочення чисельності працівників коледжу, в результаті чого відбулося скорочення 11 викладачів, серед яких було скорочено та звільнено позивача. Разом з тим, відповідно до штатного розкладу незначно зменшено кількість педагогічних працівників, а саме з 27,72 до 26,66 штатних одиниць. При цьому заявлена мета скорочення чисельності працівників - заощадження фонду заробітної плати з метою подолання заборгованості по заробітній платі та не утворення такої заборгованості в майбутньому, на думку суду, не досягнена. До цього висновку суд прийшов з аналізу наданих відповідачем штатним розкладом на 2021 та 2022 роки, із яких вбачається збільшення фонду заробітної плати у 2022 році в порівнянні з 2021 роком, тобто після проведеного скорочення чисельності працівників, а саме з 714354,68 грн на місяць до 720244,16 грн на місяць.

Як встановлено судом, про заплановане скорочення чисельності працівників коледжу директором 06.06.2022 року було повідомлено первинну профспілкову організацію та від 07.06.2022 року видано наказ №7-к про скорочення чисельності працівників коледжу. При цьому даний наказ не був доведений до відома працівників коледжу, зокрема позивачу.

Щодо дотримання процедури звільнення позивача суд приходить до висновку, що вона була проведена з порушенням, виходячи з такого.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч.2 та 3 цієї статті у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Також, відповідно до пункту 10 статті 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" виборний орган первинної профспілкової організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, який є членом діючої на підприємстві, установі, організації профспілки.

П.2.18 Колективного договору передбачено, що профспілковий комітет здійснює представництво та захист інтересів працівників в порядку встановленому законом.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» із змінами, внесеними згідно із Законом

№ 2352-IX від 01.07.2022, визначено особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що незважаючи на введення в дію вказаної норми Закону про те, що норми ст..43 КЗпП не застосовуються у період дії воєнного стану, директор Коледжу направив на адресу голови профспілкового комітету відповідне подання від 06.06.2022 року, в якому просив дати згоду на звільнення певних працівників Коледжу за скороченням чисельності. Голова профспілкового комітету прийняв подання та профспілковий комітет працівників коледжу провів засідання 24.06.2022 року, на якому погодили подання директора про заплановане скорочення чисельності працівників коледжу. При цьому позивач, який є членом профспілкової організації на засідання не запрошувався. Матеріали справи також не містять доказів подання ОСОБА_1 заяви щодо розгляду вказаного питання у його відсутність.

Суд критично оцінює позицію сторони відповідача щодо відсутності порушення прав позивача через відсутність вимоги закону про отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, оскільки подання директора про скорочення чисельності працівників коледжу було подано профспілковому комітету на виконання вимог ст.43 КЗпП, розглянуто ним на засіданні, отже воно мало б розглядатися у відповідності до вимог ст.43 КЗпП у присутності працівника, на якого воно внесено. Разом з тим, профком розглянув подання та прийняв рішення за відсутності позивача та його представника.

Щодо переважного права позивача на залишення на роботі, суд приходить до наступного.

За змістом положень ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст. 5-1, Глави XV КЗпП України, ст. 8 Конвенції Міжнародної організації праці «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року» від 22.06.1982, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994, кожен має право на судовий захист від незаконного звільнення. Рішення про звільнення працівника має бути законним, обґрунтованим; обов`язок дотримання процедури звільнення лежить на роботодавцеві. Зазначена Конвенція передбачає, що її положення застосовуються через законодавство або правила, за винятком випадків, коли вони застосовуються шляхом колективних договорів, рішень арбітражних або судових органів, чи будь-яким іншим способом, який відповідає національній практиці (ст. 1). Трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби (ст. 4). Згідно ст. 9 ч. 2 п. «а» Конвенції, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, лежить на роботодавці.

Визначальним критерієм при вирішенні питання про переважне право на залишення на роботі є кваліфікація працівника та продуктивність його праці, відповідно до ч.1 ст. 42 КЗпП України.

Ч.2 цієї статті визначає, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;

11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

При звільненні за ч. 1 ст. 40 КЗпП України роботодавець зобов`язаний провести порівняльний аналіз працівників щодо залишення на роботі згідно ст. 42 КЗпП України.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до Наказу №7-к від 07.06.2022 року

було створено спеціальну тимчасову робочу комісію, на засіданні якої 23.06.2022 року розглянуто питання щодо скорочення певних викладачів, при цьому проаналізовано особисті дані викладачів коледжу, які мають переважне право на залишення на роботі. Отже відповідачем визначено коло працівників, серед яких визначалися особи, які мають переважне право на залишення на роботі. Дане коло працівників сформовано з осіб, які займають аналогічну (ідентичну) посаду, а саме викладачі хірургії: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.40-44, 114-118,142-145). Виходячи із даних, що містяться в наданих суду документах вказані особи мали такі критерії:

- ОСОБА_5 -1958 р.н., викладач вищої категорії, стаж педагогічної роботи 22 роки, стаж роботи хірургом 20 років, в.о.голови профспілкового комітету працівників коледжу,

- ОСОБА_6 - 1981 р.н., викладач першої категорії, стаж педагогічної роботи 10 років, практикуючий хірург 6 років, має досвід викладання англійською мовою для іноземних студентів, на утриманні має двох малолітніх дітей, дружина перебуває у відпустці по догляду за дітьми,

- ОСОБА_1 - 1957 р.н., викладач вищої категорії, викладач хірургії з 1985 року, отже стаж педагогічної роботи - 37 років, викладач-методист, має стаж роботи хірургом 7 років, співавтором чотирьох посібників.

Проаналізувавши особові дані вказаних викладачів, суд вважає, що відповідачем при вирішенні питання хто з вказаних працівників має переважне право залишитися на роботі не в достатній мірі врахував кваліфікацію та продуктивність праці позивача в порівнянні з іншими працівниками, не враховано також, що позивач має найбільш тривалий безперервний стаж роботи викладача в коледжі 37 років, його співавторство в 4 навчальних посібниках, стаж практикуючого хірурга 7 років та передчасно прийняв рішення про скорочення саме позивача.

Крім того, слід зазначити, що дослідження питання та прийняття рішення щодо визначення осіб, які мають переважне право залишитися на роботі спеціальною тимчасовою робочою комісією не може бути визнано об`єктивним, оскільки до складу цієї комісії входив ОСОБА_5 , який є зацікавленою в результаті особою, оскільки його кандидатура також розглядалася комісією та саме йому було віддано переважне право залишитися на роботі, а позивач ОСОБА_1 рекомендований до звільнення.

Що стосується виконання відповідачем вимоги про персональне попередження позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, то суд вважає, що відповідачем вказана вимога закону не виконана виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач склав попередження про скорочення посади від 28.06.2022 року №37/02-04 адресоване викладачу ОСОБА_1 , в якому повідомив про відсутність в коледжі вакантних посад. Дане попередження підписано Директором коледжу, не було вручено позивачу особисто 28.06.2022 року, про що не заперечував і представник відповідача, або в інший передбачений законодавством спосіб. В графі «попередження отримано» відсутній підпис ОСОБА_1 та дата.

Суд критично ставиться та не бере до уваги акт від 29.06.2022 №1 про відмову ОСОБА_1 отримати попередження про наступне звільнення у зв`язку із скороченням, оскільки він складений наступного дня, що слідував за днем складання та ознайомлення позивача з попередженням, в акті не вказано коли саме ОСОБА_1 відмовився від отримання листа з попередженням про наступне звільнення, та з якої причини. Крім того, позивач заперечив сам факт намагання вручення йому такого попередження 28.06.2022 року, а відповідач не довів протилежного.

Крім того, судом встановлено, що поштове відправлення рекомендований лист №7820323533701, направлене відповідачем позивачу 29.06.2022 року не було вручено останньому та повернуте на зворотню адресу у зв`язку із закінченням терміну зберігання, і 02.08.2022 вручений відправнику - Коломийському медичному фаховому коледжу. Відповідач стверджує, що це відправлення і є Попередження позивача про звільнення. Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач намагався поштовим зв`язком, за адресою позивача направити йому саме попередження про наступне звільнення, зокрема в матеріалах справи відсутній опис вкладення вказаного поштового відправлення.

Суд не приймає до уваги і надані відповідачем скрін-шоти, зроблені з електронної пошти коледжу на підтвердження направлення 29.06.2022 року з електронної адреси коледжу ІНФОРМАЦІЯ_2 електронний лист з прикріпленим файлом «Попередження», оскільки з даних скрін-шотів не вбачається, що цей електронний лист направлявся на електронну адресу позивача. В графі «кому» зазначено: mp8888.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що сторони трудових правовідносин погодилися на обмін офіційними документами засобами електронного зв`язку. Оскільки такі документи мають подаватися у паперовій формі з оригінальним підписом автора документу, а направлення Попередження про звільнення засобами електронного зв`язку не дає можливості іншій стороні встановити справжнє волевиявлення відправника.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд України в постанові від 03.12.2018 р. у справі №686/21222/16-ц.

Слід зазначити, що Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.

Зокрема, ст.6 даного Закону передбачає використання електронного підпису для ідентифікації автора електронного документа, а накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Натомість, згаданий вище електронний лист відповідача з вкладенням Попередження позивача про звільнення не містив електронного підпису відповідача.

Також слід зазначити, що ст.11 Закону передбачено, порядок одержання електронних документів. Так, Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Натомість відповідачем не надано суду доказів одержання позивачем електронного листа з вкладенням попередження про звільнення.

У частинах першій, третій статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Положення наведених вище процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Проте з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

З вище вказаних підстав, суд вважає, що відповідачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів попередження позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

Вказані вище обставини для суду є достатніми для висновку про істотне порушення процедури звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи, про істотне порушення його трудових прав, а тому наказ директора Коломийського медичного фахового коледжу імені І.Франка від 25.08.2022 року №14-к позивача звільнено з посади викладача дисципліни «Медсестринство у хірургії» 30.08.2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України є незаконним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді викладача дисципліни «Медсестринство у хірургії», та як наслідок, суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі і при цьому суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При визначенні розміру середньоденної заробітної плати необхідної для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд керується положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» .

Данною постановою передбачено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Відповідно до п.8 зазначеної вище Постанови №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На виконання ухвали суду від 26.09.2022 року відповідачем надана довідка про доходи позивача ОСОБА_1 , з якої зокрема вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 439,56 грн. (а.с.120).

При цьому, роботодавець, розраховуючи середньоденну заробітну плату позивача взяв два останні місяці червень та липень 2022 року, що передували даті звільнення -30.08.2022р.

Суд, при вирішенні питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважає, що слід провести таке стягнення з 31.08.2022 року по 10.01.2023 року включно, з врахуванням робочих днів згідно календаря на 2022-2023 роки 95 робочих днів, які помноживши на 439,56 гривень середньоденного заробітку, становить 41758,20 гривень, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Згідно ст. 141 ЦПК України з Відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст.ст.40, 43, 49-2, 141, 233, 235, КЗпП України, постановою від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258- 265, 264, 296, 354, 350, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Коломийського медичного фахового коледжу імені І.Франка від 25.08.2022р. №14-к про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача дисципліни «Медсестринство в хірургії» в Коломийському медичному фаховому коледжі імені І.Франка.

Поновити ОСОБА_1 на посаді викладача дисципліни «Медсестринство в хірургії» в Коломийському медичному фаховому коледжі імені І.Франка з 31.08.2022 року.

Стягнути з Коломийського медичного фахового коледжу імені І.Франка (78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. І.Франка, буд. 14 код ЄДРПОУ 02011338) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.08.2022р. по 10.01.2023р. включно 41758,20 грн. (сорок одну тисячу сімсот п`ятдесят вісім гривень 20 копійок) з утриманням з цієї суми податків й інших обов`язкових платежів в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Стягнути з Коломийського медичного фахового коледжу імені І.Франка (78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. І.Франка, буд. 14 код ЄДРПОУ 02011338) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок на користь держави, на рахунок: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації: 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16 січня 2023 року

Суддя Третьякова І. В.