Ухвала суду № 108414190, 16.01.2023, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

16 січня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1120/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Ноувен М.П., розглянувши заяву Міністерства оборони України

про забезпечення позову

у справі №927/1120/22

за позовом: Міністерства оборони України,

Повітрофлотський проспект,6, м. Київ,03168;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівертекс»,

вул. Малиновського, 55А, м. Чернігів,14020;

про стягнення штрафних санкцій в сумі 1015014,62 грн;

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівертекс» про стягнення 1015014,62 грн штрафних санкцій, а саме: 331831,70 грн пені та 683182,92 грн штрафу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю товару від 25.03.2022 № 286/3/22/52.

03.01.2023 Міністерством оборони України подано заяву від 28.12.2022 про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд накласти арешт на рахунки та нерухоме майно, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Сівертекс», код 39076229, які знаходяться (обліковуються) на його балансі на території України в межах позову у розмірі 1031480,03 грн (де 1015014,62 грн сума позову, 15225,21 грн судовий збір за подання позову, 1240,50 грн судовий збір за подання заяви про забезпечення позову).

У зв`язку з перебуванням судді Ноувен М.П. у відпустці листом № 927/1120/22/17/23 від 04.01.2023 повідомлено сторін, що заява про забезпечення позову буде розглянута після виходу судді з відпустки.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд зазначає наступне.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що оскільки відповідачем за Договором про закупівлю товару від 25.03.2022 № 286/3/22/52 не було виконано зобов`язання в строки, передбачені Договором, чим було порушено низку вимог чинного законодавства, є очевидні підстави вважати, що така позиція ТОВ «Сівертекс» може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З огляду на наведені заявником підстави для забезпечення позову суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову передбачені ч.1 ст. 137 ГПК України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачами певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення його майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Мотивувальна частина ухвали суду має містити, зокрема, зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків (частина 1 статті 234 Господарського процесуального кодексу України).

Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем не доведено суду вчинення/наміру вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження належного йому майна чи вчинення інших дій щодо належного йому майна, заявником не обґрунтовано належними доказами обставин того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості чи утруднення виконання судового рішення в майбутньому.

Водночас сама наявність судового спору між сторонами за відсутності доведення необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову не може бути підставою для забезпечення позову, самі лише твердження позивача в даному випадку не є достатніми та обґрунтованими підставами для задоволення поданої заяви про забезпечення позову. Окрім того, недобросовісність та протиправність дій відповідача, на які посилається позивач, буде встановлюватись судом під час розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не обґрунтована належними доказами та базується лише на припущеннях заявника.

За таких обставин, заява Міністерства оборони України про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.136,138,139,140,234,235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви від 28.12.2022 Міністерства оборони України про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 16.01.2023.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, що передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

СуддяМ.П. Ноувен