Рішення № 108413389, 28.12.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4293/20

(2/199/1581/22)

РІШЕННЯ

Іменем України

28.12.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., за участі представників сторін Гущиної М.С., Захарової Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Віксард», треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, про визнання недійсним договору іпотеки, скасування записів про державну реєстрацію іпотеки та про державну реєстрацію обтяження, скасування записів про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що на належній на праві комунальної власності територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради земельній ділянці по АДРЕСА_1 розміщено самочинно збудований об`єкт нерухомості, а саме автозаправна станція, первинна реєстрація права власності на яку здійснено за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 33797520, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1943303912101.

23 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ВІКСАРД» укладено договір позики у розмірі 49 511 грн., строком виконання зобов`язання до 25 листопада 2019 року. З метою забезпечення виконання вимог за вищевказаним договором позики, 25 жовтня 2019 року між сторонами укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. та зареєстрований в реєстрі за № 398, за умовами якого Пошивайло І.Д. надав в іпотеку нерухоме майно: автозаправну станцію, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідний запис внесено до Державного реєстру Іпотек за №33860391.

Згідно Інформаційної довідки № 214606222 сформованої 01 липня 2020 року на підставі розпорядження міського голови № 46-р, 25 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. зареєстровано обтяження нерухомого майна на підставі іпотечного договору № 398 від 25 жовтня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ВІКСАРД», вид обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 33860408.

02 грудня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №34485581 про право власності ТОВ «ВІКСАРД» на зазначений об`єкт нерухомого майна, як підставу виникнення права власності вказано договір іпотеки від 25 жовтня 2019 року № 398 та заяву від 30 листопада 2019 року № 471, посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1943303912101.

За даними Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Дніпропетровській області, що викладені у листі від 13 травня 2020 року № 1004- 1.14/1076, згідно з Єдиним реєстром документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, станом на час надання відповіді, відсутня інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211029671 від 09 серпня 2011 року, а також відповідно до пошуку серед матеріалів архівних справ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01 січня 2008 року по 20 травня 2011 року) відсутня інформація щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт № 307/2010-04 від 21 липня 2010 року.

Зазначає, що документ, який би встановлював належність ОСОБА_1 на праві власності вказаного нерухомого майна - відсутній, отже і право власності у нього не виникло, таким чином останній не мав права розпоряджатися зазначеним нерухомим майном, а тому виникає необхідність у вирішенні питання щодо визнання недійсним договору іпотеки (за яким ТОВ «ВІКСАРД» отримало право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна, як на предмет іпотечного договору, що витікає з договору позики від 23 жовтня 2019 року), скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та повернення земельної ділянки належної на праві комунальної власності Територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Оскільки територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради є власником земельної ділянки, на якій розташоване іпотечне нерухоме майно, саме тому вищезазначений договір позики від 23 жовтня 2019 року, обтяжений договором іпотеки №398 від 25 жовтня 2019 року, порушує законне право Дніпровської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, що є порушенням економічних інтересів громади, і підлягає визнанню його недійсним.

Враховуючи вищезазначене, просить суд:

- визнати недійсним договір іпотеки №398 від 25 жовтня 2019 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ВІКСАРД», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О.

- припинити право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме автозаправну станцію, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек та Єдиному Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна:

- запис про право власності за ОСОБА_1 №33797520 від 19 жовтня 2019 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 09 серпня 2011 року № ДП 14211029671 та Дозволу на виконання будівельних робіт від 21 липня 2010 року № 307/2010-04, видані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1943303912101;

- запис про право власності за ТОВ «ВІКСАРД» №34485581 від 02 грудня 2019 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу' Деллаловим А.О., на підставі договору іпотеки № 398 від 25 жовтня 2019 року та заяви № 471 від 30 листопада 2019 року, видані приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1943303912101;

- запис про державну реєстрацію іпотеки №33860391 від 25 жовтня 2019 року, внесений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. на підставі договору іпотеки № 398 від 25 жовтня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О.;

- запис про державну реєстрацію обтяження № 33860408 від 25 жовтня 2019 року, внесений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. на підставі договору іпотеки № 398 від 25 жовтня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О.;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Передова, буд. 263-Б, привівши її у придатний для подальшого використання стан, шляхом знесення самочинно побудованих споруд, а саме: автозаправної станції: літ. А - операторська, літ. Б під В - колонка, літ. В - навіс, літ. Г під В - резервуар, літ. Д - навіс, літ. Е під Д - колонка, літ. Ж під Д - резервуар, літ. З - навіс, літ. И під З - колонка, літ. К під З - резервуар, літ. Л - вбиральня, І - мостіння; загальна площа.

У судовому засіданні представник позивача позові підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача ТОВ «ВІКСАРД» проти позову заперечувала, посилаючись на доводи, викладені відзиві на позов, а саме зазначив, що ТОВ «ВІКСАРД» є добросовісним набувачем спірного нерухомо майна, оскільки у товариства виникло право власності на нерухомість на підставі цивільно-правових угод, яке зареєстровано відповідно до законодавства.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про дату та час повідомлені належним чином.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно - автозаправна станція: АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності в силу положень статей 80, 83 ЗК України та статей 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01 липня 2020 року, 19 жовтня 2019 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 09 серпня 2011 року, № ДП 14211029671 та дозволу на виконання будівельних робіт від 21 липня 2010 року № 307/2010-04, які були видані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О. було внесено запис про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - автозаправну станцію, загальною площею 9,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 33797520, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1943303912101 (а.с. 13-15, т. 1).

23 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Віксард» укладений договір позики у розмірі 49 511,00 грн., зі строком виконання до 25 листопада 2019 року.

25 жовтня 2019 року для забезпечення виконання зобов`язання між ОСОБА_1 та ТОВ «Віксард» укладений договір іпотеки, зареєстрований у реєстрі за № 398, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О., предметом якого є нерухоме майно: автозаправна станція, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що до Державного реєстру Іпотек було внесено відповідний запис про іпотеку за № 33860391 (а.с. 24-26, т. 1).

Відповідно до інформаційної довідки, 25 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О. зареєстровано обтяження нерухомого майна на підставі договору іпотеки № 398 від 25 жовтня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Віксард», вид обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 33860408 (а.с. 13-15, т. 1) .

02 грудня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 34485581 про право власності ТОВ «Віксард» на зазначений об`єкт нерухомого майна, як підставу виникнення права власності вказано договір іпотеки від 25 жовтня 2019 року № 398 та заяву від 30 листопада 2019 року № 471, посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1943303912101 (а.с. 13-15, т. 1).

За даними Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Дніпропетровській області, що викладені у листі від 13 травня 2020 року № 1004-1.14/1076, згідно з Єдиним реєстром документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, станом на час надання відповіді, відсутня інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211029671 від 09 серпня 2011 року, а також відповідно до пошуку серед матеріалів архівних справ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01 січня 2008 року до 20 травня 2011 року) відсутня інформація щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 21 липня 2010 року № 307/2010-04 (а.с. 16-17, т. 1).

На підставі відповіді від 12 червня 2020 року Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (вих. № 3/15-294) про присвоєння адреси встановлено, що відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста адреса: АДРЕСА_1 була присвоєна автозаправній станції № 7 ТОВ виробничої фірми «Дніпронафта» розпорядженням міського голови від 23 серпня 2000 року № 964-р. Адреса: АДРЕСА_1 була присвоєна станції технічного обслуговування № 3 ВАТ «Дніпронафтопродукт» розпорядженням міського голови від 06 листопада 2000 року № 1266-р. Адреса АДРЕСА_1 жодному об`єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна ця адреса, відсутній (а.с. 19, т. 1).

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до частин першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

За положеннями частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України (пункт 1 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, пунктом 3 у примітках до переліку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконання будівельних робіт повинно здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дає підстави вважати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому формулювання статті 376 ЦК України виключає можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Отже, рішення про передачу у користування/власність земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Дніпровською міською радою не приймалося, вказана земельна ділянка є власністю територіальної громади м. Дніпра.

Дніпровська міська рада у позові зазначала, що самовільно зайнята спірна земельна ділянка, на якій розташований об`єкт самочинного будівництва, підлягає приведенню у придатний для використання стан шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва особою, яка його здійснила, та повернення власнику землі - територіальній громаді м. Дніпра.

Згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Подібні висновки висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 569/21350/18.

Суд при вирішенні даного спору, бере до уваги те, що зі всіх позовних вимог вимога щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Передова, буд. 263-Б, привівши її у придатний для подальшого використання стан, шляхом знесення самочинно побудованих споруд є первинною за для захисту власності, а інші похідними. Однак дана вимога ставиться до ОСОБА_1 , тоді як 02 грудня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 34485581 про право власності ТОВ «Віксард» на спірний об`єкт нерухомого майна. Таким чином, спірна земельна ділянка перебуває у власності і фактичному володінні ТОВ «Віксард», тобто вимога про повернення земельної ділянки має бути пред`явлена саме до останнього. Отже, вимога про повернення земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованих споруд заявлена до неналежного відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Інші, похідні позовні вимоги Дніпровської міської ради про скасування запису за ТОВ «Віксард» №34485581 від 02.12.2019 р., про скасування запису про державну реєстрацію іпотеки №33860391 від 25.10.2019 р., про скасування запису про державну реєстрацію обтяження №33860408 від 25.10.2019 р., які були внесені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., не підлягають задоволенню також з наступних підстав.

Відповідно достатті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону, зазначеного вище, унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»№1952викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26Закону України №1952(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень частини другої статті 26Закону України №1952у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, закон не передбачає, тому, враховуючи приписи ч. 1, ч. 2 ст. 16 ЦК України, вимога позову Дніпровської міської ради про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не підлягає задоволенню: застосування саме такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права в практичному аспекті, унеможливлено.

У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною уЗаконі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Судувід 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19,від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі №278/3367/19 (провадження №61-13586св20).

З урахуванням істотної зміни з 16 січня 2020 року і на час ухвалення даного рішення матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, суд дійшов висновку,що позивачем має бути обраний інший спосіб захисту - скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, оскільки саме такий спосіб захисту прав відповідає вимогам закону та є ефективним.

Так, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 06.04.2021 року у справі № 910/10011/19 вказано, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

З аналогічної підстави не підлягають задоволенню вимоги позову Дніпровської міської ради про скасування запису за ТОВ «Віксард» №34485581 від 02.12.2019 р., про скасування запису про державну реєстрацію іпотеки №33860391 від 25.10.2019 р., про скасування запису про державну реєстрацію обтяження №33860408 від 25.10.2019 р., які були внесені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О.

Позовна вимога Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору іпотеки від 25.10.2019 р. №398 є похідною від задоволення вимоги позову про скасування запису про право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), №33797520від 19.10.2019, внесеного приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 09.08.2011 № ДП 14211029671 та Дозволу на виконання будівельних робіт від 21.07.2010 № 307/2010-04, видані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1943303912101. Оскільки в задоволенні вимоги про скасування запису про право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), №33797520 від 19.10.2019 відмовлено, то підстави для визнання договору іпотеки недійсним відсутні.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з повною відмовою в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 328,376 ЦК України, суд-

УХВАЛИВ:

У позові Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Віксард», треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович про визнання недійсним договору іпотеки, скасування записів про державну реєстрацію іпотеки та про державну реєстрацію обтяження, скасування записів про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки,-відмовити.

Судові витрати позивача у вигляді судового збору віднести за його рахунок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя В.В. Руденко