Рішення № 108413239, 16.01.2023, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

За позовом Головного управління Національної поліції у м. Києві

до фізичної особи - підприємця Васеньова Олега Володимировича

про стягнення 147 758,67 грн.

Суддя Борисенко І.І.

за участю представників сторін:без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Національної поліції у м. Києві звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця Васеньова Олега Володимировича про стягнення 147 758,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за Договором на здійснення технічного нагляду № 197 ВПЗ від 02.04.2020, відповідачем встановлено завищення вартості наданих відповідачем послуг на суму 147 758,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

18.10.2022 від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового строку на подання доказів у справі, надано докази щодо звернення відповідача за отриманням додаткових доказів до розпорядника таких доказів.

24.10.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував повністю проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, вказав про дотримання умов та своїх зобов`язань за Договором на здійснення технічного нагляду № 197 ВПЗ від 02.04.2020. Вказаний відзив надійшов до суду з порушенням, встановленого в ухвалі від 03.10.2022 строку, при цьому, враховуючи введений на території Україні військовий стан, для повного та об`єктивного розгляду справи, судом приймається до розгляду та врахування поданий відзив.

03.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній просив позов задовольнити, проти доводів відповідача, викладених у відзиві заперечував повністю. Просив суд не приймати поданий відповідачем відзив з причин пропуску строку на його подачу. В частині заяви позивача щодо не прийняття відзиву, суд зауважує, що питання прийняття та врахування такого під час розгляду справи та прийняття рішення вирішено судом, з підстав викладених вище. Також, позивач вказав щодо зазначення у Ордері про надання правничої допомоги на представлення інтересів відповідача довірителя - фізичну особу, при цьому відповідачем є ФО-П, з огляду на що, позивач просив не приймати вказаний ордер.

Щодо зауважень позивача до Ордера про надання правничої допомоги, суд зауважує, що процесуальні документи підписані особисто відповідачем, з огляду на що підписані та подані відповідачем документи прийняті судом.

22.11.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та додані до них докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2019 між Головним управлінням Національної поліції у м. Києві в особі заступника начальника Головного управління Нечитайла Віктора Олександровича (Замовник), що діяв на підставі довіреності від 28.01.2019 № 479/125/01/13-2019 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМС Буд» (Виконавець) в особі директора Панченка Юрія Володимировича, що діє на підставі модельного статуту, було укладено Договір про закупівлю робіт за державні кошти № 631 ВПЗ.

Також, матеріали справи свідчать, що з метою контролю за відповідністю робіт та матеріальних ресурсів установленим вимогам, Замовник забезпечив здійснення технічного нагляду за будівництвом, у порядку встановленому законодавством на договірних засадах, та доручив здійснення технічного нагляду та контролю за виконанням робіт спеціальному фахівцю Фізичній особі - підприємцю Васеньову Олегу Володимировичу.

02.04.2020 між Головним управлінням Національної поліції у м. Києві, в особі начальника управління логістики та матеріально - технічного забезпечення Головного управління Національної поліції у м. Києві Борданова Сергія Вікторовича (Замовник), який діяв на підставі довіреності від 27.03.2020 № 1935/125/01/13-2020 та Фізичною особою - підприємцем Васеньовим Олегом Володимировичем (Виконавець), який діяв на підставі виписки з ЄДР, було укладено Договір на здійснення технічного нагляду № 197 ВПЗ.

Відповідно до п. 1.1 Договору Відповідач зобов`язувався надати Позивачу послуги, а саме: з утримання служби замовника та здійснення технічного нагляду на об`єкті «Капітальний ремонт будівлі ізолятора тимчасового тримання (ITT) Головного управління національної поліції у м. Києві за адресою: м. Київ, Косогірний провулок, 7», кваліфікаційний сертифікат № СІ № 00176 від 20.02.2019 відповідального виконавця окремих видів послуг згідно (ДК 021:2015 - 71240000-2 Архітектурні, інженерні та планувальні послуги), а Позивач - прийняти та оплатити послуги.

Відповідно до п. 1.3 Договору розподіл функцій персоналу з надання інженерно-консультаційних послуг здійснюється відповідно до вимог, встановлених зміною № 11 до розділу 1 «Керівники, професіонали, фахівці», довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 64 «будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 08.08.2017 № 192, НПАОП 45.2-7.03-17 Директива 52 97 «Мінімальні вимоги з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках». Вартість послуг інженера-консультанта визначається відповідно до ДСТУ Б.1.1-7:2013 «Правила визначення вартості будівництва» та згідно п. 2.8.13 ДБН Д. 1.1-1- 2000.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість послуг становить 280 700 грн. (двісті вісімдесят тисяч сімсот гривень).

Відповідно до п. 4.1 Договору строк надання послуг до 15 грудня 2023 року, а у частині взаємних зобов`язань - до повного їх виконання.

Додатковою угодою № 1 від 02.04.2020 до Договору на здійснення технічного нагляду № 197 ВПЗ від 02.04.2020, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2. 1 Договору та викласти його у такій редакції: «загальна вартість послуг за цим Договором складає 233 916,66 грн. (двісті тридцять три тисячі дев`ятсот шістнадцять гривень шістдесят шість копійок)».

Відповідно до актів наданих послуг, ФОП Васеньовим О.В. у 2020 надано консультаційні послуги та послуги по здійсненню технічного нагляду по капітальному ремонту будівлі ізолятора тимчасового тримання за адресою: м. Київ, Косогірний провулок, 7 на загальну суму 233 916, 66 грн (двісті тридцять три тисячі дев`ятсот шістнадцять гривень шістдесят шість копійок ).

Також, обома сторонами підписано та скріплено печатками Протокол погодження договірної ціни в розмірі 280 700, 00 грн (двісті вісімдесят тисяч сімсот гривень 00 коп.) без ПДВ (Додаток №1 до Договору), в якому Сторони засвідчують про досягнення згоди про розмір договірної ціни та Технічне завдання (Додаток 2 до Договору), в якому визначений перелік послуг, який зобов`язаний надати Виконавець Замовнику.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що за наслідком наданих відповідачем послуг сторонами підписані наступні Акти наданих послуг:

Акт № 1 на суму 65 624, 97 грн;

Акт № 2 на суму 7 588,35 грн.;

Акт № 3 від 11.09.2020, на суму 14 948, 20 грн.;

Акт № 4 від 16.10.2020, на суму 8 326,57 грн.;

Акт № 5 від 02.11.2020, на суму 18 937,75 грн.;

Акт № 7 від 09.12.2020, на суму 56 925, 89 грн.;

Акт № 7 від 09.12.2020, на суму 17 325, 00 грн.;

Акт № 8 від 17.12.2020, на суму 44 239, 93 грн.

Вказані акти підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень щодо кількості чи якості наданих відповідачем позивачу послуг.

Зазначені акти були оплачені Позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 5283 від 04.08.2020, № 5284 від 04.08.2020, № 6314 від 16.09.2020, № 7426 від 19.10.2020, № 8176 від 03.11.2020, №9462 від 09.12.2020, № 9768 від 15.12.2020, № 9875 від 17.12.2020. Вказані обставини відповідачем визнаються.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 679/125/13/02-2022 від 03.08.2022, згідно змісту якої позивач вимагав відповідача повернути надмірно сплачені кошти у вигляді збитків у сумі 147 758,67 грн. по Договору на здійснення технічного нагляду № 197 ВПЗ від 02.04.2020, з огляду на завищення відповідачем вартості наданих послуг.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду міста Києва.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд звертає увагу, що уклавши Договір сторони погодили всі істотні його умови та самі визначили і погодили взаємні зобов`язання.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Так, в обґрунтування позовних вимог та підстав для стягнення суми боргу, позивач вказує про понесені збитки на таку суму.

У зв`язку з цим, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до п. 5.3.1.2 Договору, Виконавець зобов`язаний після закінчення надання послуг передати Замовнику по акту приймання - передачі технічну документацію: звіт про надання консультативних послуг у галузях інженерії та будівництва.

Матеріалами справи підтверджується (актами наданих послуг №№1,2,3,4,5,6,7,7,8) надання відповідачем та прийняття позивачем, без жодних претензій по якості та обсягу робіт, послуг на підставі Договору на здійснення технічного нагляду № 197 ВПЗ від 02.04.2020 та Додаткової угоди № 1 від 02.04.2020 на загальну суму 233 916,66 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення збитків, до складу яких включається неодержаний прибуток (втрачена вигода) Позивач зазначає, що ним здійснено обрахунок наданих послуг у відповідності до пункту 5.8.13 ДСТУ Б Д.1.-1:2013 № 293, глава 10 «Утримання служби замовника» (графи 6 та 7), згідно якого включаються кошти на утримання служби замовника (включаючи кошти на здійснення технічного нагляду) в обґрунтованому розмірі, який, як правило, складає до 2,5 % від підсумку глав 1-9, графа 7.

З огляду на те, що вартість робіт по первісному договору становила 3 446 319,61 грн., то вартість робіт по технічному нагляду має становити 86 157,99 грн. (3 446 319,61 грн.*2,5 %), отже, сума переплати у вигляді збитків, які на переконання позивача слід стягнути з відповідача становить 147 759,67 грн. (233 919,66 грн. - 86 157,99 грн.).

Суд критично оцінює такі твердження позивача, з огляду на те, що такі спростовуються умовами договору в редакції додаткової угоди № 1.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 1 від 02.04.2020 до Договору на здійснення технічного нагляду № 197 ВПЗ від 02.04.2020, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2. 1 Договору та викласти його у такій редакції: «загальна вартість послуг за цим Договором складає 233 916,66 грн. (двісті тридцять три тисячі дев`ятсот шістнадцять гривень шістдесят шість копійок)».

При цьому, відповідно до п. 5.2.3 Договору на здійснення технічного нагляду № 197 ВПЗ від 02.04.2020, Замовник (позивач) має право зменшувати обсяг наданих послуг та загальну вартість послуг за цим договором залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору, шляхом укладення додаткової угоди.

Разом з тим, доказів укладання додаткової угоди щодо зменшення вартості наданих відповідачем послуг матеріали справи не містять, а сторонами не надано.

Договір на здійснення технічного нагляду № 197 ВПЗ від 02.04.2020 та Додаткова угода № 1 до нього від 02.04.2020 є чинними, доказів визнання їх недійсними чи скасування матеріали справи не містять.

При цьому, суд констатує, що вартість наданих відповідачем послуг за Договором на здійснення технічного нагляду № 197 ВПЗ від 02.04.2020 не перевищує погоджену Додатковою угодою № 1 від 02.04.2020.

Більше того, з офіційного сайту «Прозорро» (https://prozorro.gov.ua/) вбачається, що Замовником на вказаному сайті опубліковано звіт про виконання договору про закупівлю.

Матеріали справи також не містять доказів, які б свідчили про те, що позивачем не було прийнято виконані відповідачем роботи або наявність зауважень щодо якості та обсягів виконаних відповідачем робіт за Договором.

У якості доказу завищення відповідачем вартості виконаних відповідачем робіт за Договором позивач посилається на самостійно здійснені розрахунки щодо можливої вартості наданих відповідачем послуг у відповідності до пункту 5.8.13 ДСТУ Б Д.1.-1:2013 № 293, глава 10.

Поміж тим, суд приймає доводи відповідача що з 01.11.2021 почала діяти Настанова з визначення вартості будівництва, затверджена наказом Мінрегіону «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві» від 01.11.2021 № 281.

Так, відповідно до глави 10 Настанови, «Утримання служби замовника та інжинірингові послуги» зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва окремими рядками слід включати кошти на:

утримання служби замовника в розмірі, який складає до 1% від підсумку глав 1- 9;

проведення технічного нагляду в розмірі, який складає до 1.5% від підсумку глав 1- 9;

надання послуг інженера-консультанта за договором про надання інженерно-консультаційних послуг у розмірі, який становить до 3% від підсумку глав 1-9 (п. 4.32 Настанови).

Кошти на утримання служби замовника та технічний нагляд включають окремими рядками до глави 10. Сукупний розмір цих коштів, які відображені у зазначених рядках, не може перевищувати 2,5% від підсумку глав 1- 9.

Кошти на утримання служби замовника та надання послуг інженера - консультанта, обумовлені договором, включають окремими рядками до глави 10. Сукупний розмір цих коштів, які відображені у зазначених рядках, не може перевищувати 4% від підсумку глав 1- 9.

Кошти на технічний нагляд та надання послуг інженера - консультанта обумовлені договором, включають окремими рядками до глави 10. Сукупний розмір цих коштів, які відображені у зазначених рядках, не може перевищувати 4,5% від підсумку глав 1- 9.

У взаємозв`язку встановлених обставин справи з нормами чинного законодавства, враховуючи те, що згідно технічного завдання (Додаток 2 до Договору) Виконавцем надавались послуги інженера - консультанта, послуги технічного нагляду та утримання служби замовника, та з урахуванням листа роз`яснення Мінрегіону №7/15.1/11185-18 від 22.10.2018, а також діючої з 01.11.2021 року Настанови, сукупний розмір які відображені у зазначених рядках, від підсумку глав 1- 9 повинен не перевищувати 5,5%.

Отже, позивачем не доведено, а судом не встановлено завищення відповідачем вартості наданих послуг за Договором на здійснення технічного нагляду № 197 ВПЗ від 02.04.2020 в редакції Додаткової угоди № 1 до нього від 02.04.2020.

Враховуючи імперативні приписи ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України щодо неможливості зміни ціни в договорі після його виконання, посилання позивача на самостійно здійснений розрахунок наданих відповідачем послуг, як на підставу заявлених позовних вимог є необґрунтованими.

Положення ДСТУ Б Д.1.-1:2013 № 293 не впливають на умови договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Так, вказані обставини не належного виконання умов договору в частині завищення вартості наданих послуг судом не встановлено.

Враховуючи ту обставину, що при розгляді даної справи судом не встановлено факту завищення відповідачем вартості виконаних наданих послуг за Договором, та враховуючи п. 5.2.3 Договору та відсутності додаткових угод щодо зменшення договірної ціни (в тому числі в сторону зменшення), позивачем не доведено понесення збитків які виникли як завищення вартості наданих відповідачем послуг.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів в порядку статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували протиправність поведінки відповідача, які потягли за собою понесення позивачем збитків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду наявності складу правопорушення у діях відповідача, наявності та розміру збитків, протиправної поведінки, вини та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та внаслідок цього отриманими збитками позивача. Обов`язок доведення таких складових правопорушення, як протиправність поведінки, причинно-наслідкового зв`язку та збитків покладається законом на позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про відшкодування збитків у розмірі 147 758,67 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15 код ЄДРПОУ: 40108583) до фізичної особи - підприємця Васеньова Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення збитків 147 758,67 грн. - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя І.І. Борисенко