Рішення № 108413232, 16.01.2023, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Cтальгарант"

про стягнення 354 694,84 грн.,

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 354 694,84 грн., з яких: 309 951,50 грн. - сума основного боргу, 37 839, 50 грн. - пені, 6 903,84 грн. - 3 % річних, за Договором поставки від 15.12.2021 № 603/21/306.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки останньому було перераховано 50 % передоплати за товар, проте відповідачем товар не поставлено у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму передоплати, пені за прострочення поставки товару та 3 % річних за порушення грошового зобовязання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/10215/22 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 40, н/п 2), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Проте, поштовий конверт (0105475320588) було повернуто суду 11.11.2022 з відміткою пошти: адресат відсутній за вказаною адресою.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом, п`ятнадцятиденний з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду відзиву на позов з доданням доказів, строк не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Cтальгарант" (Постачальник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь" (Покупець) 15.12.2021 укладено договір поставки № 603/21/306, згідно умов якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця покрівельні матеріали (далі - Товар) на загальну суму 790 127,72 грн., а Покупець зобов`язався Товар прийняти і оплатити.

Сторони домовились, що оплата Товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в наступному порядку: 50% вартості сплачується Покупцем в якості попередньої оплати; 30% сплачується по факту поставки Товару на склад Покупця; 20% сплачується після реєстрації податкової накладної в ЄДРПН (пункт 3.4 Договору).

Згідно п. 4.17 Договору Постачальник взяв на себе зобов`язання поставити (передати) Товар Покупцю протягом 10 робочих днів з дати отримання 50% попередньої оплати Товару.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 15.12.2021 Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Промінь" було виставлено рахунок-фактуру № СГ 0015556 від 15.12.2021 про придбання та поставку товару на суму 790 127,72 грн.

Так, згідно наявного у справі копії платіжного доручення № 7674 від 15.12.2021 СТОВ "Промінь" здійснило 50% передоплати за Товар на суму 395 063,86 грн. згідно виставленого відповідачем рахунком - фактурою № СГ 0015556 від 15.12.2021.

Отже, у відповідача виник обов`язок поставити позивачу товар на суму 790 127,72 грн.

Як вказує позивач, а іншого відповідачем не повідомлено та матеріали справи не містять, 24.12.2021 згідно видаткової накладної № СГ-0003710 від 24.15.2021 ТОВ "Cтальгарант" було поставлено, а СТОВ "Промінь" отримано лише частину товару на суму 85 112,36 грн.

Матеріали справи свідчать, що в порядку досудового врегулювання спору, позивач направляв відповідачу Претензію № 37 від 08.02.2022 з вимогою здійснити повну поставку товару на суму 309 951,50 грн. протягом 5 днів з моменту отримання даної претензії, у випадку не можливості поставити товар, повернути сплачені кошти у розмірі вартості не поставленого товару (309 951,50 грн.).

21.02.2022 відповідач направив Лист № Л603/22/39, в якому зобов`язався врегулювати порушене позивачем у Претензії питання до 31.03.2022.

Станом на 31.03.2022 відповідач товар не постави, кошти не повернув.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У даному випадку, продавець Товариство з обмеженою відповідальністю "Cтальгарант" (відповідач), який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар на суму 309 951 (триста дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 50 коп., у встановлений договором строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Окрім того, зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Суду не надано доказів визначення сторонами строку повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було. Тому, у даному випадку суд застосовує ч.2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов`язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов`язання у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги кредитором.

Як встановлено судом, позивач відповідно до платіжного доручення № 7674 від 15.12.2021 перерахував на рахунок відповідача кошти у сумі 395 063,86 грн. Вказана сума була перерахована в якості попередньої оплати за товар відповідно до рахунку - фактури №СГ-0015556 від 15.12.2021, проте відповідач не виконав свої зобов`язання щодо передачі позивачу товару зазначеному у вказаному рахунку, у повному обсязі.

Згідно видаткової накладної № СГ - 0003710 від 24.12.2021 відповідач поставив на адресу позивача товар лише на суму 85 112,36 грн.

Зворотного відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять.

Позивач направляв відповідачу Претензію № 37 від 08.02.2022 з вимогою здійснити повну поставку товару на суму 309 951,50 грн. протягом 5 днів з моменту отримання даної претензії, у випадку не можливості поставити товар, повернути сплачені кошти у розмірі вартості не поставленого товару (309 951,50 грн.).

Станом на час розгляду справи, строк виконання обов`язку Відповідачем щодо повернення коштів є таким, що настав.

Тобто, Відповідач повинен був повернути позивачу заявлену суму попередньої оплати (309 951 грн. 50 коп., в строк відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, а саме у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України.

Статтею 525 ЦК України не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов`язань, а згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, відповідач повинен був поставити позивачу товар згідно рахунку - фактури №СГ-0015556 від 15.12.2021 або повернути суму попередньої оплати за непоставлений товар в строк встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України, тобто до - 15.02.2022.

Проте, Відповідач, як у встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов`язання щодо поставки товару або повернення суми в розмірі 309 951,50 грн. не виконав.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 309 951,50 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 37 839,50 грн., суд зазначає таке.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 6.5 Договору сторони обумовили відповідальність за порушення договірних зобов`язань, зокрема за прострочення поставки Товару, Покупець має право стягнути з Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого в строк Товару, за кожен день прострочення.

Отже, сторони письмово дійшли згоди про застосування відповідальності у вигляді сплати пені за прострочку поставки товару.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки заявлений до стягнення розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що визначена п. 6.5 договору та вірно визначений період, за який сплачується пені та розрахунок пені є вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 37 839,50 грн. пені також підлягає задоволенню судом.

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 6 903,84 грн., суд зазначає, що зазначена вимога підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Позивачем, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 3% річних за період з 30.12.2021 по 26.09.2022 у сумі 6 903,84 грн. за прострочку повернення попередньої оплати.

Перевіривши наданий суду розрахунок 3% річних, суд визнав його не вірним, у зв`язку з неправильним визначенням Позивачем початку періоду до стягнення суми 3% річних, оскільки вимога про повернення суми попередньої оплати заявлена Позивачем лише 08.02.2022.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

З огляду на не вірне зазначення позивачем початку перебігу строку нарахування 3 % річних (30.12.2021, замість вірного 15.02.2022), судом здійснено власний розрахунок, згідно якого до стягнення з відповідача підлягає сума 5 706,50 грн. (з 15.02.2022 по 26.09.2022).

Суд зауважує, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає отриманні компенсації від боржника.

За встановлених обставин, суд дійшов до висновку щодо задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 309 951,50 грн. - сума основного боргу, 37 839, 50 грн. - пені, 5 706,50 грн. - 3 % річних.

Відтак, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, та відповідно задоволення позову частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь"

(55320, Миколаївська обл., Первомайський р-н., с. Воєводське, вул. Лісова, 1 - А, код ЄДРПОУ: 24797049) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Cтальгарант" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 40, н/п 2, код ЄДРПОУ: 42050221) на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" (55320, Миколаївська обл., Первомайський район, с. Воєводське, вул. Лісова, 1-А, код ЄДРПОУ 24797049) 309 951 (триста дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 50 коп. - суму основного боргу, 37 839 (тридцять сім тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн. 50 коп. - пені, 5 706 (п`ять тисяч сімсот шість) грн. 50коп. - 3 % річних та 5 302 (п`ять тисяч триста дві) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказу відповідно до статті 327 ГПК України.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко