Рішення № 108413230, 16.01.2023, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані водні технології»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія

«Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна

електрична станція»

про стягнення 34.675,23 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

27.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані водні технології» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» про стягнення 34.675,23 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 53-122-01-21-11275 від 28.09.2021 позивачем поставлено відповідачу товар вартістю 30.343,20 грн, що підтверджується видатковою накладною № 747 від 17.12.2021. За мовами п. 6.1 договору оплата товару проводиться протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію. Листом № 22695/041 від 22.12.2021 відповідач надав позивачу оформлений ярлик на придатну продукцію № 1-6-509 від 22.12.2021, а отже кінцевим строком оплати за товар є 05.02.2022. У зв`язку з несплатою відповідачем поставленого товару позивач звертався до відповідача з вимогою його оплати, проте відповідач лише погодився зі своїм фінансовим зобов`язанням, але його оплату не здійснив. З огляду на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 34.675,23 грн, з яких 30.343,00 грн основного боргу, 3.768,60 грн інфляційних втрат та 563,63 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9802/22 від 04.10.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

02.11.2022 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 відкрито провадження у справі № 910/9802/22; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.11.2022 було направлено ДП «НАЕК «Енергоатом» рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492908246 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням ДП «НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

ДП «НАЕК «Енергоатом» ухвалу суду від 04.11.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 10.11.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105492908246, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 25.11.2022 включно.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.11.2022 було направлено ВП «Рівненська АЕС» рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492908300 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 34400, Рівненська обл., м. Вараш.

ВП «Рівненська АЕС» ухвалу суду від 04.11.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 15.11.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105492908300.

17.11.2022 від позивача до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 10.000,00 грн.

22.11.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачем повідомлено, що останнім було сплачено суму основного боргу в розмірі 30.343,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 11903 від 04.10.2022. В поданому до суду відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, оскільки позивачем не було пред`явлено вимогу про сплату відповідних нарахувань, а тому у відповідача не виникло обов`язку по оплаті відповідних сум. Також, у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 1.000,00 грн.

05.12.2022 від відповідача до суду надійшла заява, відповідно до якої відповідач підтримує заявлене у відзиві клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9802/22 від 26.12.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані водні технології» про долучення доказів до матеріалів справи, що надійшла до суду 17.11.2022, повернуто без розгляду.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, проте у розумний строк з огляду на перебування судді у відпустці.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегровані водні технології» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (замовник, відповідач) було укладено договір поставки № 53-122-01-21-11275 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язався оплатити продукцію за кількістю та цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є продукція: 42120000-6 Насоси, яка передбачена специфікацією № 1 до даного договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 12.1 договору він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів, які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 30.06.2022, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Згідно з п. 2.2 договору загальна сума договору (вартість продукції) становить 305.833,20 грн.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 3.1 договору сторонами погоджено, що строк (період) поставки продукції за договором - по 26.12.2021. Продукція поставляється постачальником на умовах: DDP згідно Incoterms-2010. Поставка здійснюється протягом 60 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від замовника.

Відповідно до п. 8.4 договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 30.343,20 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 747 від 17.12.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2021 виготовлено ярлик на придатну продукцію за № 1-6-509.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, останній день виконання зобов`язання по сплаті продукції припадає на 05.02.2022, який є суботою, тому він переноситься на понеділок, а отже відповідач мав здійснити оплату поставленої продукції до 07.02.2022 включно.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість продукції у визначений строк не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої відповідачем не заперечується та на момент звернення позивача з позовом до суду становив 30.343,20 грн.

Проте, відповідачем подано платіжне доручення № 11903 від 04.10.2022, яке свідчить, що відповідач перерахував позивачу кошти в загальному розмірі 30.343,20 грн. В призначені платежу даного платіжного доручення зазначено: «оплата за поставку насосів зг.накл. № 747 від 17.12.2021 по дог. № 53-122-01-21-11275 від 28.09.2021».

Таким чином, подане платіжне доручення свідчить, що відповідач повністю перерахував борг після звернення позивача з позовом до суду.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 30.343,00 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк сплату продукції не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати поставленої продукції, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3.768,60 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 30.343,00 грн за період лютий-травень 2022 року) та 563,63 грн 3% річних (нарахованих на суму боргу 30.343,00 грн за період з 06.02.2022 по 19.09.2022).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 558,64 грн 3% річних (на суму боргу 30.343,00 грн за період з 08.02.2022 по 19.09.2022), тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, зокрема невірно визначено початок періоду прострочення.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3.768,60 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Посилання відповідача на те, що позивачем не було заявлено до відповідача вимоги про сплату інфляційних втрат та 3% річних, а отже у відповідача не виникло обов`язку по сплаті заявлених у позові сум, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Як вже було зазначено вище, стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги, постачальник може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Отже, враховуючи те, що договором чітко встановлений початок перебігу строку оплати за поставлену позивачем продукцію, пред`явлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані водні технології» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судового збору судом враховану ту обставину, що відповідачем сплачено позивачу основний борг після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 231, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 30.343,00 грн основного боргу закрити.

3. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані водні технології» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 19, код ЄДРПОУ 36192103) 3.768 (три тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 558 (п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 64 коп. 3% річних, 2.480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн 64 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).