Рішення № 108413218, 16.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2023Справа № 910/11904/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова фірма

«ЕТНА»

до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

про стягнення 974.066,37 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

04.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова фірма «ЕТНА» до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення 974.066,37 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 725/3 від 27.10.2020 позивачем в період з 21.12.2021 по 24.12.2021 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1.296.443,93 грн, що підтверджується підписаними сторонами накладними: №6918, №6919, №6920, №6921, №6922, №6926, №6927, №6928, №6929, №6930, №6931, №6932, №6933 від 21.12.2021; №7021, №7023, №7024, №7025, №7027, №7028, №7029, №7030 від 24.12.20211. Умовами договору встановлено, що оплата за товар здійснюється у строк не пізніше 20 календарних днів після дати поставки партії товару. У зв`язку з тим, що відповідачем було сплачено позивачу лише 322.377,56 грн, останній звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 974.066,37 грн боргу за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 725/3 від 27.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2022 відкрито провадження у справі № 910/11904/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.11.2022 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492935057 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01010, м. Київ, вул. М.Омеляновича-Павленка, 4/6, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 11.11.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 22.11.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105492935057, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 07.12.2022 включно.

25.11.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що поданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом в підтвердження заборгованості, її розміру, визнання боржником такої заборгованості. При цьому поданий акт позивачем підписаний невідомою особою (реквізити не вказані) та не уповноваженою від компанії підписувати акти зірки, без печатки компанії (невідомі реквізити, повноваження представника). Так само не подано доказів не сплати компанією коштів позивачу за поставлений товар. Також відповідач зазначає про те, що листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, опублікованому на офіційному сайті, повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Крім того, наказом відповідача «Про оголошення простою у зв`язку із введення воєнного стану» від 25.02.2022 в компанії по 01.03.2022 оголошено початок простою, працівники компанії були відсутні на робочих місцях, господарська діяльність в силу об`єктивних обставин була зупинена. Таким чином, невиконання чи/або прострочення зобов`язань відповідача сталося чи могло статися з незалежних обставин, які визнані форс-мажорними обставинами.

До відзиву позивачем додано клопотання про призначення економічної експертизи, проведення якої просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, з метою встановлення розміру заборгованості та її документального підтвердження.

13.12.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує проти задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи, оскільки немає потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних обставин. Зазначає, що позивачем в якості доказів заборгованості відповідача подано належним чином оформлені первинні документи на відвантаження товару, а саме видаткові накладні. При цьому відповідач не заперечує факт поставки товару згідно видаткових накладних, що додані до позовної заяви, однак не надає жодних доказів погашення заборгованості та спростування суми позовних вимог. Зазначає, що відповідач несе повну відповідальність за наявність відбитку печатки на спірних документах, оскільки відповідачем не доведено, що печатка була загублена, викрадена або в інший спосіб вибула з його володіння. Стосовно посилань відповідач на наявність форс-мажорних обставин зазначає, що наведений лист Торгово-промислової палати України не містить дослідження конкретних обставин для кожного договору (конкретних правовідносин). Крім цього, від відповідача у відповідності до розділу 9 договору не надходило жодного повідомлення на адресу позивача щодо обставин непереборної сили та не було надано висновку ТПП України на підтвердження виникнення зазначених обставин. Крім того, відповідач здійснює свою господарську діяльність здебільше у м. Києві та Київській області, де відсутні окуповані території а не ведуться активні бойові дії.

До відповіді на відзив додано клопотання, в якому позивач з огляду на те, що відповідачем не визнано позовні вимоги та заявлено клопотання про призначення економічної експертизи, просив суд відкрити загальне позовне провадження у справі № 910/11904/22 та призначити розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11904/22 від 19.12.2022 клопотання позивача про розгляд справи № 910/11904/22 в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

22.12.2022 позивачем через систему «Електронний суд» сформовано заяву про поновлення строку визначеного ухвалою від 11.11.2022 у справі № 910/11904/22 на подання додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11904/22 від 26.12.2022 в задоволенні заяви позивача про поновлення строку на подання додаткових доказів відмовлено.

28.12.2022 позивачем до суду подано клопотання про поновлення строків подачі доказів часткової оплати відповідачем товару та долучення їх до матеріалів справи.

Клопотання обґрунтовано тим, що позивачем було отримано відзив на позовну заяву від відповідача тільки 08.12.2022 (трек-номер поштового відправлення 0101047132682 - Реєстр відстеження поштових відправлень) та з врахуванням часу, що було надано сторонам по справі відповідно ухвали від 11.11.2022 - до 19.12.2022, позивачем терміново було надано відповідь на відзив без врахування інших доказів заборгованості. У зв`язку з невизнанням відповідачем в ході розгляду справи суми позовних вимог за правовстановлюючими первинними документами - видатковими накладними, що були подані разом з позовною заявою, позивачем прийнято рішення про приєднання додаткових документів в якості доказів до матеріалів справи, що підтверджують лише часткову оплату відповідачем за поставлений товар за договором № 725/3 від 27.10.2020, що підтверджують порушення грошових зобов`язань відповідача. Проте у зв`язку із частими повітряними тривогами, довготривалим знеструмленням електричних мереж, постійними збоями в роботі Інтернет зв`язку, мобільного та поштового зв`язку, позивачу необхідно було більше часу для підготовки документів ніж зазвичай, тому позивачу не вдалося надіслати всі необхідні докази вчасно, як для суду так і для відповідача, наслідком чого стало порушення процесуального строку для подання додаткових доказів.

Суд розглянувши дане клопотання позивача відзначає наступне

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11904/22 від 11.11.2022 повідомлено сторони, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач в свою чергу має право подати заперечення на відповідь на відзив позивача у строк до 19.12.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частина 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України визначає, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

З огляду на те, що позивачем вчинено процесуальну дію та подано відповідні документи до заяви, суд враховуючи наведені позивачем обставини вважає за можливе поновити позивачу пропущений строк на подання додаткових доказів.

Суд розглянувши подане відповідачем клопотання про призначення економічної експертизи відзначає наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

З метою уникнення затягування судового процесу і забезпечення розгляду справи впродовж розумного строку, та враховуючи, що у даному випадку матеріали справи містять всі необхідні документи для визначення розміру заборгованості, а отже не потребуються спеціальні знання, суд відмовляє в клопотанні відповідача про призначення судової експертизи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, проте у розумний строк, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова фірма «ЕТНА» (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (замовник, відповідач) було укладено договір поставки № 725/з (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник в порядку і на умовах, передбачених даним договором, протягом 2020-2021 років, зобов`язується поставити та передати у власність замовника запірну, регулювальну, запобіжну арматуру та комплектуючі для внутрішніх і зовнішніх мереж тепло- і водопостачання для об`єктів замовника, далі за текстом - товар, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити його вартість, відповідно до умов цього договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 974.066,37 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 11.1 договору він набирає чинності з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих н себе за цим договором зобов`язань.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна ціна цього договору становить 15.000.000,00 грн, у тому числі ПДВ(20%) - 2.500.000,00 грн.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 1.296.443,93 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними

№ 6918 від 21.12.2021 на суму 126.376,97 грн,

№ 6919 від 21.12.2021 на суму 269.047,58 грн,

№ 6920 від 21.12.2021 на суму 313.092,65 грн,

№ 6921 від 21.12.2021 на суму 93.483,65 грн,

№ 6922 від 21.12.2021 на суму 67.487,76 грн,

№ 6926 від 21.12.2021 на суму 67.487,76 грн,

№ 6927 від 21.12.2021 на суму 7.431,05 грн,

№ 6928 від 21.12.2021 на суму 107.205,36 грн,

№ 6929 від 21.12.2021 на суму 107.205,36 грн,

№ 6930 від 21.12.2021 на суму 4.131,46 грн,

№ 6931 від 21.12.2021 на суму 1.237,85 грн,

№ 6932 від 21.12.2021 на суму 1.089,96 грн,

№ 6933 від 21.12.2021 на суму 690,77 грн,

№ 7021 від 24.12.2021 на суму 11.555,52 грн,

№ 7023 від 24.12.2021 на суму 21.218,40 грн,

№ 7024 від 24.12.2021 на суму 14.742,79 грн,

№ 7025 від 24. 12.2021 на суму 65.917,15 грн,

№ 7027 від 24.12.2021 на суму 9.258,55 грн,

№ 7028 від 24.12.2021 на суму 5.801,28 грн,

№ 7029 від 24.12.2021 на суму 1.109,52 грн,

№ 7030 від 24.12.2021 на суму 872,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4.1 договору замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після дати постави партії товару постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4 даного договору.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, за товар поставлений 21.12.2021 відповідач мав здійснити оплату у строк до 10.01.2022 включно; за товар поставлений 24.12.2021 відповідач мав здійснити оплату у строк до 13.01.2022 включно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за договором за період з 09.02.2022 по 23.02.2022 було здійснено сплату товару у розмірі 464.000,00 грн, а саме згідно наступних платіжних доручень: № 1124 від 09.02.2022 на суму 100.000,00 грн, № 1169 від 10.02.2022 на суму 150.000,00 грн, № 1268 від 17.02.2022 на суму 50.000,00 грн, № 1289 від 18.02.2022 на суму 50.000,00 грн, № 1329 від 21.02.2022 на суму 70.000,00 грн, № 1370 від 23.02.2022 на суму 44.000,00 грн.

При цьому позивачем зазначено, що наведеними коштами відповідачем сплачено заборгованість за раніше поставлений за договором товар, що не є предметом розгляду у даній справі, а коштами в сумі 322.377,56 грн частково сплачено борг за видатковими накладними № 6918 від 21.12.2021 та № 6919 від 21.12.2021.

Дані твердження позивача відповідачем не заперечені та не спростовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.1.1 договору замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі, відповідно до розділу 4 цього договору, здійснювати оплату вартості товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість товару у визначений строк не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не спростована відповідачем та становить 974.066,37 грн (1.296.443,93 грн - 322.377,56 грн).

Поданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків за договором згідно якого станом на 26.07.2022 заборгованість відповідача перед позивачем становить 974.066,37 грн не приймається судом до уваги з огляду на наступне

У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Поданий позивачем акт звірки містить відомості щодо ряду інших господарських операцій за договором (поставка товару, оплата товару), які не підтверджені первинними документами та не підлягають дослідженню в межах даної справи, оскільки не є спірними.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 974.066,37 грн.

Посилання відповідача як на підставу неможливості виконання зобов`язань за договором на наявність форс-мажорної обставини, що підтверджується листом Торгово-промислова палата України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з п. 9.3 договору якщо виконання зобов`язань за цим договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їх дії. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається пропорційно до часу дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Проте, відповідачем не доведено належними засобами доказування не можливість здійснення оплати товару за договором внаслідок введення воєнного стану.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів ані повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, ані відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором поставки № 725/3 від 27.10.2020.

Більш того, прострочення виконання зобов`язань відповідача по сплаті поставленого товару виникло 11.01.2022 та 14.01.2022, тоді як воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова фірма «ЕТНА» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. М.Омеляновича-Павленко, 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова фірма «ЕТНА» (03190, м. Київ, вул. Д.Щербаківського, 52, прим. 429, код ЄДРПОУ 41305388) 974.066 (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі шістдесят шість) грн 37 коп. основного боргу, 14.611 (чотирнадцять тисяч шістсот одинадцять) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова